Постанова № 57727715, 12.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 712/6335/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Кончина О.І.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Парінова А.Б., Беспалова О.О.

за участю: секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, Головного Управління державної казначейської служби України у Черкаській області, Державної казначейської служби України про визнання дії неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, Головного Управління державної казначейської служби України у Черкаській області, Державної казначейської служби України про визнання дії неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.11.2015 об'єднано в одне позовне провадження справи 712/3635/15-а та 2а/712/278/15.

З урахуванням названої ухвали та неодноразової зміни та уточнення вимог, позивач просив суд:

визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Черкаській області щодо не проведення інвентаризації заборгованості за рішенням суду, перевірки боржника за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про припинення боржника - юридичної особи, та внесення до Державного реєстру рішень суду, виконання яких гарантується державою, недостовірних відомостей по справі № 2а-5113/11;

зобов'язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради надати до Головного територіального управління юстиції в Черкаській області документи (довідку), підписану уповноваженою особою і завірену печаткою про виконання постанови суду по справі № 2а-5113/11 щодо: нарахування та виплати ОСОБА_2 суми щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, яка недорахована за 2010 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги, за виключенням суми фактично проведених виплат; нарахування та виплати ОСОБА_2 суми щорічної разової допомоги в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком, яка недорахована за 2011 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати, за виключенням суми фактично проведених виплат;

зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Черкаській області внести зміни до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою щодо суми боргу та боржника по справі № 2а-5113/11 і передати ці відомості до Державної казначейської служби України у Черкаській області для подальшого виконання рішення суду;

стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання на користь ОСОБА_2 шкоду внаслідок не виконання рішення суду по справі № 2а-5113/11: грошові кошти основного боргу в розмірі 9857 грн., інфляційні збитки в розмірі 7511 грн., три проценти річних в розмірі 848 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Всього стягнути: 23216 грн.

визнати дії та бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби по виконавчому провадженню № 35066521 та виконавчому листу № 2а-5113/11 протиправними та такими, що порушили права, свободи та інтереси ОСОБА_2;

зобов'язати посадових осіб управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області вжити вичерпні заходи по поверненню оригіналу виконавчого листа по справі № 2а-5113/11 в частині - про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Соснівської районної у м. Черкаси здійснити ОСОБА_2, як інваліду війни другої групи нарахування та виплату суми щорічної разової допомоги в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком, яка недорахована за 2011 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги, за виключенням суми фактично проведених виплат із суду та приєднання його до матеріалів справи, відкритої відповідно до ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;

винести на адресу управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області окрему ухвалу про порушення Закону України «Про державну виконавчу службу» Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» по виконанню виконавчого листа № 2а-5113/11;

здійснити судовий контроль за виконанням постанови у справі та зобов'язати відповідачів надати звіт про виконання постанови суду за цим позовом в місячний термін після вступу в законну силу.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.02.2016, позов у частині вимог до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради залишено без розгляду.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.02.2016 позов задоволено частково. Визнано бездіяльність посадових осіб Управління державної виконавчої служби головного територіального Управління юстиції у Черкаській області, щодо невиконання рішення суду - неправомірними. Зобов'язано Управління державної виконавчої служби головного територіального Управління юстиції у Черкаській області внести зміни до реєстру рішень щодо суми боргу та боржника по справі № 2-а 5113/11. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду 5000 грн.

На зазначене рішення суду першої інстанції Головним територіальним управлінням юстиції у Черкаській області подано апеляційну скаргу, у якій апелянт, просив його скасувати в частині задоволення позову, та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача.

Скаржник посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Головним управлінням Державної казначейської служби України в Черкаській області надано письмові пояснення, у яких орган казначейства підтримав апеляційну скаргу відповідача та просив, вказавши на безпідставність стягнення судом моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

Позивачем подано заперечення на апеляційну скаргу, у яких він просить суд апеляційної інстанції залишити скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У частині відмови у задоволенні позову судове рішення сторонами не оскаржене.

Колегія суддів звертає увагу, що за наслідками розгляду апеляційної скарги відповідача рішення суду першої інстанції в частині, що ним не оскаржена, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом. Оскільки апеляційний суд не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення, колегія суддів не надає правової оцінки висновкам суду в цій частині позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із таких фактичних обставин.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.07.2011 у справі № 2а-5113/11 частково задоволено позов ОСОБА_2:

зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Соснівської районної у м. Черкаси здійснити ОСОБА_2 нарахування та виплату суми щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, яка недорахована за 2010 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги, за виключенням суми фактично проведених виплат;

зобов'язано управління праці та соціального захисту населення Соснівської районної у м. Черкаси здійснити ОСОБА_2, як інваліду війни другої групи нарахування та виплату суми щорічної разової допомоги в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком, яка недорахована за 2011 рік, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги, за виключенням суми фактично проведених виплат.

Назване рішення залишено без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2012 у зв'язку із чим воно набрало законної сили.

18.10.2012 Соснівським районним судом м. Черкаси виданий виконавчий лист, на виконання якого постановою державного виконавця від 19.10.2012 відкрито виконавче провадження № 35066521.

18.12.2012 державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, а виконавчий лист повернуто до суду.

29.01.2013 листом № Л-03/28-1/01-22 Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повідомив ОСОБА_2, що відповідно до постанови суду останньому сума допомоги на оздоровлення за 2010 рік, обчислена виходячи із сум мінімальної заробітної плати, за виключенням суми допомоги, виплаченої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 становить 4225 грн.; сума щорічної разової допомоги в розмірі 8мінімальних пенсій за віком на момент виплати допомоги за виключенням суми фактично проведеної виплати становить 5532 грн.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 01.03.2013 у справі № 2а-583/12 визнано незаконною та скасовано постанову ДВС про закінчення виконавчого провадження № 35066521.

21.03.2012 суд повторно видав виконавчий лист, у зв'язку із чим постановою державного виконавця від 21.03.2012 було відновлено виконавче провадження.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.12.2013 у справі № 712/5499/13-а замінена сторона у виконавчому провадженні у справі № 2а-5113/11 з Управління праці та соціального захисту населення Соснівської районної ради у м. Черкаси на його правонаступника - Департамент соціальної політики Черкаської міської ради.

04.02.2014 державним виконавцем прийнято постанову про заміну сторони виконавчого провадження.

Департамент соціальної політики Черкаської міської ради листом від 17.02.2014 за № 645/28-1/02 повідомив орган ДВС, що з метою виконання рішення суду № 2а-5113/11, здійснено розрахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік ОСОБА_2 виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги, за виключенням суми фактично проведених виплат. Визначена сума допомоги буде включена в розрахунок потреби в коштах по зазначеній бюджетній програмі. В частині вимоги здійснити ОСОБА_2, як інваліду війни другої групи нарахування та виплату суми щорічної разової допомоги в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, яка недорахована за 2011 рік, неможливо виконати з поважних причин. До вказаного листа надано розрахунок, відповідно до якого щорічна допомога на оздоровлення відповідно до рішення суду становить 4225 грн.

Суд першої інстанції установив що 27.11.2014 ОСОБА_2 до ГУЮ у Черкаській області подано заяву та відповідні документи щодо виконання виконавчого документа відповідно до Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440.

11.02.2015 управлінням ДВС ГУЮ в Черкаській області до Державного реєстру рішень суду, виконання яких гарантується державою внесено рішення Соснівського районного суду м. Черкаси № 2а-5113/11 за номером 45491463.

Проте, як вбачається з витягу із цього реєстру, Боржником за даним рішенням внесено УПСЗН в Соснівському районі м. Черкаси, а сума боргу становить 4225 грн.

На думку позивача, через внесення структурним підрозділом ДВС в Реєстр рішень, виконання яких гарантується державою помилкових відомостей щодо боржника та недостовірної суми боргу (4225 грн.) позивач позбавлений гарантій виконання судового рішення, яке тривалий час залишається невиконаним.

Приймаючи рішення про визнання неправомірною бездіяльності посадових осіб відповідача щодо невиконання рішення суду, зобов'язання органу ДВС внести зміни до реєстру рішень щодо суми боргу та боржника у справі № 2-а 5113/11, а також стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 5000 грн., суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач не довів існування правових підстав для виконання рішення Соснівського районного суду міста Черкаси лише у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2

Перевіривши обґрунтованість висновків суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та враховуючи подані позивачем заперечення на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України i є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як встановлено ч.1 ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 (справа N 1-33/2004) визначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України (другий абзац п. 4.1 мотивувальної частини Рішення № 15-рп/2004).

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенцію), та практику Суду як джерело права.

Також, статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини в пункті 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Заява N 40450/04) акцентував увагу на тому, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції.

У пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року ЄСПЛ зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

За змістом же п.68 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено в Законі України «Про виконавче провадження», відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За правилами ч.1 та 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

На виконання вимог цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.09.2014 № 440 якою затверджено «Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою» (далі за текстом - Порядок № 440).

Відповідно до п. 3 Порядку № 440 рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Пунктом 4 Порядку № 440 визначено перелік документів, які заявник подає до органу державної виконавчої служби:

заяву про виконання рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду (належним чином завірену його копію);

копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби і мають відмітку у паспорті або до паспорта яких внесені дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків) та копію паспорта громадянина України.

За правилами пунктів 5-7 цього Порядку зареєстроване в установленому порядку рішення невідкладно розглядається керівником органу державної виконавчої служби та передається відповідальній особі не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до органу державної виконавчої служби.

Відповідальна особа визначається керівником органу державної виконавчої служби.

Відповідальна особа не пізніше семи робочих днів з дня надходження до неї рішення зобов'язана перевірити за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень виконання такого рішення та у разі відсутності відомостей про виконання рішення в повному обсязі внести дані про це рішення до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою (далі - Реєстр).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що станом на час розгляду і вирішення спору, судове рішення у справі 2а-5113/11, яке набрало законної сили 23.08.2012, залишається не виконаним, відповідні суми допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та щорічної разової допомоги в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком ОСОБА_2 не виплачені.

Так, згідно із розрахунками Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради сума допомоги на оздоровлення за 2010 рік становить 4225 грн. (5х869-120), а сума щорічної разової допомоги становить 5532 грн.(764х8-580) (із урахуванням фактично виплачених сум) (Лист Департаменту від 29.01.2013 № Л-03/28-1/01-22).

Аналогічні розрахунки наведено у листі УПСЗН Соснівського району Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 10.05.2016 № 1-271/28-1/01-20, який надано позивачем суду апеляційної інстанції.

Таким чином, боржник фактично підтверджує, що сума коштів, яка має бути виплачена ОСОБА_2 на виконання рішення у справі 2а-5113/11 становить загалом 9757 грн. (4225+5532).

Матеріалами справи підтверджується, що 04.02.2014 державним виконавцем на виконання ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.12.2013 замінена сторона у виконавчому провадженні у справі № 2а-5113/11 з Управління праці та соціального захисту населення Соснівської районної ради у м. Черкаси на його правонаступника - Департамент соціальної політики Черкаської міської ради.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.10.2014 ОСОБА_2 відповідно до вимог Порядку № 440 звернувся із заявою до територіального органу Державної виконавчої служби (структурного підрозділу Відповідача) для обліку, інвентаризації заборгованості по справі 2а-5113/11 та внесення в Державний реєстр рішень, що гарантуються державою та надав документи визначені зазначеним Порядком. У заяві зазначено про те, що ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 10.12.2013 замінено сторону виконавчого провадження. Крім того, до заяви додано зокрема копію постанови суду.

Наразі судова колегія враховує, що п. 4 Порядку № 440 передбачено альтернативну можливість для заявника надати або оригінал виконавчого документа або копію рішення суду.

11.02.2015 органом ДВС внесено до названого Реєстру рішення Соснівського районного суду м. Черкаси № 2а-5113/11 за номером 45491463.

Водночас, як вбачається з витягу із Реєстру, Боржником за даним рішенням внесено УПСЗН в Соснівському районі м. Черкаси, державна реєстрація якого припинена, замість правонаступника - Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, а сума боргу становить 4225 грн., тобто суму щорічної разової допомоги у розмірі 5532 грн. до Реєстру не внесено.

З цього приводу судом встановлено, що листом від 17.02.2014 за № 645/28-1/02 (т. 1 а.с. 54-55) Департамент соціальної політики Черкаської міської ради повідомив орган ДВС, що з метою виконання рішення суду № 2а-5113/11, здійснено розрахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік ОСОБА_2 виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати допомоги, за виключенням суми фактично проведених виплат. Визначена сума допомоги буде включена в розрахунок потреби в коштах по зазначеній бюджетній програмі. В частині вимоги здійснити ОСОБА_2, як інваліду війни другої групи нарахування та виплату суми щорічної разової допомоги в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, яка недорахована за 2011 рік, неможливо виконати з поважних причин. До вказаного листа надано розрахунок, відповідно до якого щорічна допомога на оздоровлення відповідно до рішення суду становить 4225 грн.

Поряд із цим, при вирішенні спору судом встановлено відсутність правових підстав для невиконання рішення суду в частині перерахунку та виплати щорічної разової допомоги в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, яка недорахована за 2011 рік.

Водночас, відповідачем не обґрунтовано існування підстав для виконання рішення Соснівського районного суду міста Черкаси лише щодо частини задоволених позовних вимог ОСОБА_2 та невиконання його у іншій частині задоволених вимог.

Крім того, боржник у своїх листах від 29.01.2013 № Л-03/28-1/01-22 та 10.05.2016 № 1-271/28-1/01-20 підтвердив, що на виконання рішення у справі 2а-5113/11 ОСОБА_2 повинна бути виплачена сума допомоги на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 4225 грн. та сума щорічної разової допомоги у розмірі 5532 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся із відповідною заявою 27.10.2014, додавши копію постанови, а відомості до Реєстру внесено 11.02.2015. Таким чином відповідачем порушено строк внесення відомостей до Реєстру, який в силу вимог п. 7 Порядку № 440 становить не більше семи робочих днів з дня надходження рішення.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає небезпідставним твердження позивача про те, що через внесення органом ДВС до Реєстру відомостей щодо Боржника, який припинений та неповної суми боргу, за відсутності для цього підстав, порушено гарантоване Конституцією України право позивача на відновлення його прав, шляхом обов'язкового виконання постанови суду, яка залишається не виконаною з 2011 року.

За таких фактичних обставин та нормативного регулювання, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для захисту порушених прав позивача шляхом визнання бездіяльності посадових осіб Управління державної виконавчої служби головного територіального Управління юстиції у Черкаській області, щодо невиконання рішення суду - неправомірними та зобов'язання Управління державної виконавчої служби головного територіального Управління юстиції у Черкаській області внести зміни до реєстру рішень щодо суми боргу та боржника по справі № 2-а 5113/11.

Перевіривши обґрунтованість висновку місцевого суду щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000 грн., судова колегія дійшла висновку про таке.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.23 цього ж Кодексу особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 43 Бюджетного кодексу України та Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента від 13 квітня 2011 року № 460/2011 Державна казначейська служба України та її територіальні органи є окремими юридичними особами, які здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників державного бюджету, тобто фактично виконують функції банку. Державна казначейська служба України є урядовим органом, кошти для якої виділяються з державного бюджету України лише на цілі, які передбачені бюджетною програмою. На рахунках Державної казначейської служби України обліковуються кошти, які закладені для його функціонування, як юридичної особи, тобто на виплату заробітної плати працівникам, на закупівлю товарів, технічне обслуговування тощо. Погашення зобов'язань, які виникли у державних органів в тому числі і у зв'язку із завданням шкоди (збитків), здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, які обліковуються на рахунках розпорядника бюджетних коштів заподіювача шкоди, у випадку її доведення.

Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 11.09.2013 у справі № 6-48цс13 при відшкодуванні моральної шкоди, завданої особі незаконними діями чи бездіяльністю працівників виконавчої служби, застосуванню підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, статі 23, 1167, 1173 ЦК України та стаття 11 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу».

Згідно з ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Поряд із цим, приймаючи до уваги положення ч.2 ст.8 КАС України, згідно з якими суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (Заява N 40450/04).

Так, у п. 99 та 100 цього Рішення Суд вказав, що розмір відшкодування не повинен бути нерозумним у порівнянні з розміром відшкодувань, призначених Судом в аналогічних справах.

Стосовно цього критерію Суд зазначив, що коли йдеться про моральну шкоду існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (див. рішення у справах Скордіно, пп. 203 - 204, та Вассермана, п. 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов'язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу.

Таким чином, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні констатував, що тривале невиконання судового рішення саме по собі є підставою вважати про наявність у особи, на користь якої прийнято це рішення, душевних страждань та переживань з цього приводу.

Судом установлено, що постанова Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.07.2011 у справі 2а-5113/11, якою частково задоволено вимоги позивача, набрала законної сили 23.08.2012, проте станом на час прийняття рішення судом у даному спорі - 05.02.2016, воно залишається не виконаним, позаяк докази виплати ОСОБА_2 відповідних сум допомоги на оздоровлення та щорічної разової допомоги у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком суду попередньої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 суми компенсації моральної шкоди. Проте, враховуючи висновки Європейського суду з прав людини про те, що розмір відшкодування повинен бути розумним та зважаючи на те, що загальний розмір соціальних допомог, які підлягають виплаті на користь ОСОБА_2 становить 9757 грн. (4225+5532), то визначення судом моральної шкоди у розмірі половини цієї суми не може бути визнано обґрунтованим. На думку судової колегії співмірним розміром компенсації моральної шкоди за таких обставин є сума 2000 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні у частині розміру стягненої ним моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду першої інстанції у повній мірі відповідає критеріям законності та обґрунтованості, закріпленим у ст. 159 КАС України. На думку судової колегії, висновки Соснівського районного суду м. Черкаси ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та дотриманні норм процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Так, відповідач у своїй апеляційній скарзі зокрема вказує на те, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби визначені положеннями ст. 181 КАС України, зокрема розгляд справи повинен здійснюватися у десятиденний строк, також апелянт зазначає, що оскільки позивачем фактично змінено позовні вимоги, предмет та підстави позову, то суд не міг розглянути дану справу з огляду на невідповідність вимог позивача ст. 105 КАС України.

Колегія суддів відхиляє такі доводи скаржника, з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст. 51 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, позивач має право в будь-який час до закінчення судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог або відмовитися від адміністративного позову. Позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної чи касаційної інстанції до закінчення відповідно апеляційного чи касаційного розгляду. Позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Частиною 6 ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

У контексті наведених законодавчих приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є лише таке порушення норм зокрема процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Поряд із цим, за правилами ч. 2 ст. 200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На думку колегії суддів, у контексті наведених доводів апелянта, судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а такі доводи скаржника мають суто формальний характер.

Підсумовуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення вимог позивача у шляхом визнання бездіяльності посадових осіб Управління державної виконавчої служби головного територіального Управління юстиції у Черкаській області, щодо невиконання рішення суду - неправомірними та зобов'язання Управління державної виконавчої служби головного територіального Управління юстиції у Черкаській області внести зміни до реєстру рішень щодо суми боргу та боржника по справі № 2-а 5113/11 є правильним, а прийняте ним рішення у цій частині - законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів погоджується і з висновком про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 компенсації моральної шкоди, проте, у частині розміру стягненої ним моральної шкоди, судове рішення підлягає зміні.

За правилами статей 94, 98 КАС України у судовому рішенні вирішується питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року відстрочено Головному територіальному управлінню юстиції у Черкаській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття апеляційним судом рішення у справі №712/6336/15-а.

Суд звертає увагу, що в силу положень другої частини статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пп. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону у редакції на час подання позову (05.06.2015), за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, ставка судового збору становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Оскільки відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» станом на 1 січня 2015 року мінімальний розмір заробітної становив 1218 грн., ставка судового збору за подання позову у цій справі становить 73,08 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

З огляду на викладене, розмір судового збору, що підлягає стягненню з апелянта до спеціального фонду Державного бюджету України за подання скарги на рішення суду першої інстанції складає 80,39 грн. (73,08 х 110%).

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, Головного Управління державної казначейської служби України у Черкаській області, Державної казначейської служби України про визнання дії неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 лютого 2016 року змінити в частині суми моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_2, вказавши її розмір 2000 грн.

В іншій частині постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 05 лютого 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (адреса: бульвар Шевченка, 185, м. Черкаси, 18000, ЄДРПОУ 34924330) за рахунок бюджетних асигнувань до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38004897, банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок отримувача 31211206781007, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір в розмірі 80 (вісімдесят) гривень 39 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяА.Б. Парінов СуддяО.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 13 травня 2016 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.