Ухвала суду № 57727667, 12.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1723/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві про визнання протиправними дій та встановлення відсутності компетенції суб'єкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року, позивачі звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва до Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві (далі також - ТУ ДСА в м. Києві, відповідач) в якому позивачі просили: встановити відсутність у ТУ ДСА в м. Києві компетенції (повноважень) з проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» відносно позивачів; визнати противними дії ТУ ДСА в м. Києві з проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» стосовно позивачів.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають про те, що територіальні управління Державної судової адміністрації України не можуть розглядатися як відповідні районні, міські (міст обласного значення) чи районні у містах територіальні органи у розумінні частини 7 статті 5 Закону України «Про очищення влади», а відтак є неуповноваженими законом органами для проведення перевірки суддів, які підлягають такій перевірці, у тому числі й щодо позивачів.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Встановлено відсутність у Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві компетенції (повноважень) з проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» відносно суддів Печерського районного суду міста Києва Царевич Оксани Ігорівни, Кицюка Віктора Петровича, Білоцерківця Олега Анатолійовича, Бортницької Віти Вікторівни.

Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в місті Києві з проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» стосовно суддів Печерського районного суду міста Києва Царевич Оксани Ігорівни, Кицюка Віктора Петровича, Білоцерківця Олега Анатолійовича, Бортницької Віти Вікторівни.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_2 призначено строком на п'ять років у місцевих загальних судах на посаду судді Печерського районного суду міста Києва на підставі Указу Президента України № 1046/2010 від 19 листопада 2010 року.

ОСОБА_3 призначено строком на п'ять років у місцевих загальних судах на посаду судді Жовтневого районного суду міста Харкова на підставі Указу Президента України № 317/2009 від 13 травня 2009 року та переведено на посаду судді Печерського районного суду міста Києва відповідно до Указу Президента України № 194/2012 від 12 березня 2012 року.

ОСОБА_6 призначено строком на п'ять років у місцевих загальних судах на посаду судді Печерського районного суду міста Києва на підставі Указу Президента України № 294/2003 від 04 квітня 2003 року та обрано на посаду судді Печерського районного суду міста Києва безстроково відповідно до Постанови Верховної Ради України Про обрання суддів безстроково № 596-VI від 25 вересня 2008 року.

ОСОБА_5 призначено строком на п'ять років у місцевих загальних судах на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області на підставі Указу Президента України № 802/2003 від 04 серпня 2003 року та обрано на посаду судді Васильківського міськрайонного суду Київської області безстроково відповідно до Постанови Верховної Ради України Про обрання суддів безстроково № 1029-XVII від 19 лютого 2009 року.

Відповідно до Указу Президента України № 245/2011 від 24 лютого 2011 року ОСОБА_5 переведено на посаду судді Печерського районного суду міста Києва.

26 жовтня 2015 року в.о. голови Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7 було направлено на адресу ТУ ДСА в м. Києві запити щодо проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» щодо суддів Печерського суду м. Києва, зокрема щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5

30 жовтня 2015 року за вих. № 2102/15 в.о. голови Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_7 було направлено на адресу відповідача запити про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» щодо судді Печерського районного суду м. Києва Білоцерківця О.А.

Станом на дату вирішення вказаної позовної заяви по суті висновку про результати перевірки позивачів стосовно наявності підстав для застосування заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади» суду не надано, перевірка триває.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід виходити з наступного.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначає Закон України «Про очищення влади».

Згідно з приписами статті 5 Закону України «Про очищення влади», організація проведення перевірки професійних суддів покладається на голову суду, в якому працює суддя.

Керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на третій день після отримання заяви надсилає до відповідних районних, міських (міст обласного значення), районних у містах територіальних органів державної влади за місцем проживання особи, до компетенції яких належить проведення перевірки відповідних відомостей, визначених у пункті 1 частини п'ятої цієї статті, запити про перевірку відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, до яких додаються копії заяви.

Орган, який проводив перевірку, надсилає висновок про результати перевірки, підписаний керівником такого органу (або особою, яка виконує його обов'язки), керівнику органу, передбаченому частиною четвертою цієї статті, не пізніше ніж на шістдесятий день з дня початку проходження перевірки.

Такий висновок може бути оскаржений особою в судовому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 був затверджений Перелік органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», відповідно до якого Державна судова адміністрація України уповноважувалась здійснювати перевірку відомостей щодо заборон, які можуть бути застосовані до:осіб, які обіймали у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р. посаду судді і постановили ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ухвалили рішення про притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності осіб, звільнених від кримінальної або адміністративної відповідальності відповідно до Законів України від 29 січня 2014 р. N 737-VII "Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань" і від 21 лютого 2014 р. N 743-VII "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України", та не були звільнені протягом зазначеного періоду з відповідної посади за власним бажанням; осіб, які, обіймаючи відповідну посаду у період з 25 лютого 2010 р. по 22 лютого 2014 р., своїм рішенням, дією чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійснювали заходи, спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_8, підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України, що спричинило порушення прав і свобод людини; осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю, що встановлено рішенням суду щодо них, яке набрало законної сили, здійснювали у період з 21 листопада 2013 р. по 22 лютого 2014 р. заходи, спрямовані на перешкоджання реалізації конституційного права громадян України збиратися мирно і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації або на завдання шкоди життю, здоров'ю, майну фізичних осіб; осіб, стосовно яких встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, що вони: - співпрацювали із спецслужбами інших держав як таємні інформатори з метою оперативного надання інформації; - своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на підрив основ національної безпеки, оборони чи територіальної цілісності України; - закликали публічно до порушення територіальної цілісності та суверенітету України; - розпалювали міжнаціональну ворожнечу; - своїми протиправними рішеннями, дією чи бездіяльністю призвели до порушення прав людини та основоположних свобод, визнаних рішенням Європейського суду з прав людини; суддів, які постановлювали ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу, про застосування запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, ухвалювали обвинувальні вироки, залишали їх без змін щодо осіб, до яких застосовано повну індивідуальну амністію відповідно до Закону України від 27 лютого 2014 р. N 792-VII "Про внесення змін до Закону України "Про застосування амністії в Україні" щодо повної реабілітації політичних в'язнів".

Також, Постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 563 був затверджений Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади", згідно з п. 17-1 якого, зокрема, запити про проведення перевірки надсилаються до ДСА - щодо суддів вищих спеціалізованих судів та Верховного Суду України, а територіальних управлінь ДСА за місцем проживання судді - щодо суддів місцевих та апеляційних судів.

Порядком проведення Державною судовою адміністрацією України перевірки достовірності відомостей щодо осіб відповідно до Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 05 грудня 2014 року №162 (далі - Порядок), ТУ ДСА України в місті Києві уповноважено здійснювати перевірку достовірності вказаних відомостей щодо суддів місцевих судів міста Києва.

Згідно з п.п. 6, 7 п. 7 Порядку, процедура проведення ДСА України або ТУ ДСА України перевірки включає такі етапи, зокрема: - підготовка відповіді про результати перевірки достовірності відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частиною четвертою статті 1 Закону, за формою згідно з додатками 1 або 2 до цього Порядку (далі - відповідь про результати перевірки) та надсилання його органу, від якого отримано запит про перевірку; - надіслання (у разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей щодо незастосування заборон, визначених частиною четвертою статті 1 Закону) копії відповіді про результати перевірки до Міністерства юстиції України для надсилання відповідним органам з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади.

У той же час, Закон України «Про очищення влади» не визначає територіальне управління Державної судової адміністрації України у якості суб'єкта, уповноваженого законом на проведення перевірки щодо суддів, які підлягають такій перевірці.

Частина 2 статті 5 вказаного Закону лише закріплює, що Кабінет Міністрів України повинен затвердити перелік органів, що здійснюють перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених окремими положеннями цього Закону, згідно з їх компетенцією.

Таким чином, при визначенні відповідного переліку уповноважених на здійснення перевірки органів, Кабінет Міністрів України був зобов'язаний врахувати, чи включаються питання проведення перевірки осіб, які підлягають такій перевірці згідно положень Закону України «Про очищення влади», до компетенції таких органів.

При цьому необхідно враховувати, що ч. 2 статті 19 Конституції України прямо закріплює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 29 вересня 2009 року у справі № 22-рп/2009 прийшов до висновку про те, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 1 квітня 2008 року (справа № 4-рп/2008), перелік питань, які мають регулюватися виключно законами України, передбачений статтею 92 Основного Закону України, має імперативний характер, а це означає, що всі рішення щодо них повинні прийматися у формі закону. У такий спосіб Конституція України встановила, що лише Верховна Рада України у відповідному законі має право визначати організацію і порядок діяльності законодавчої, виконавчої, судової влади та статус їх посадових осіб.

У цьому контексті потрібно враховувати, що проведення перевірки щодо суддів, яке передбачено Законом України «Про очищення влади» прямо стосується статусу суддів, оскільки як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 11 березня 2011 року (справа № 2-рп/2011), правовий статус судді передбачає як конституційно визначені гарантії незалежності та недоторканості суддів при здійсненні правосуддя, так і правову відповідальність за невиконання своїх обов'язків.

Питання ж, які пов'язані із статусом суддів мають регулюватися виключно законом.

Зокрема, Конституційний Суд України у рішенні від 25 березня 2010 року (справа № 9-рп/2010) зазначив, що питання судоустрою, судочинства, статусу суддів відповідно до Конституції України повинні визначатися виключно законами України; прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні. Тому вирішення зазначених питань також є повноваженням цього органу.

Відповідно до статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Таким чином, компетенція органів державної влади, в тому числі Державної судової адміністрації України та її територіальних органів, а також питання, пов'язані із статусом суддів, встановлюється виключно законами України.

Разом з тим ні Закон України «Про судоустрій і статус суддів», ні Закон України «Про очищення влади», ні інші закони не містять положень, які б передбачали, що Державна судова адміністрація України та/або її територіальні органи вправі здійснювати перевірку в передбаченому Законом України «Про очищення влади» порядку.

З огляду на це, при включенні Державної судової адміністрації України та її територіальних органів до числа суб'єктів, уповноважених проводити перевірку суддів відповідних судів, Кабінетом Міністрів України не був дотриманий передбачений статтею 5 Закону України «Про очищення влади» критерій «згідно з їх компетенцією».

Таким чином, положення Постанови Кабінету Міністрів України №563 від 16 жовтня 2014 року в частині наділення Державної судової адміністрації України та її територіальних органів повноваженнями по проведенню передбаченої Законом України «Про очищення влади» перевірки не підлягають застосуванню під час вирішення даної адміністративної справи на підставі положень ч. 4 статті 9 КАС України, оскільки вказана Постанова у наведеній частині не відповідає положенням Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про очищення влади».

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що Державна судова адміністрація України та її територіальні органи не наділені компетенцією щодо проведення перевірок суддів Печерського районного суду міста Києва Царевич О.І., Кицюка В.П., Білоцерківвця О.А. та БОртницької В.В.

З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин та виходячи з системного аналізу вказаних нормативно-правових актів, суд проходить до висновку про визнання протиправними дій ТУ ДСА в м. Києві щодо проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» стосовно позивачів.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивачів підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивач надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено - 12 травня 2016 року).

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.