Ухвала суду № 57727604, 12.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 823/5380/15 Головуючий у І інстанції - Тимошенко В.П.; Суддя-доповідач - Костюк Л.О.;

У Х В А Л А

12 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П.,Твердохліб В.А.;

за участю секретаря: Драч М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року, ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позов до начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, в якому позивач просить відшкодувати йому завдану шкоду в розмірі 12 700,00грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в ГУ ДКСУ у Черкаській області перебуває на виконанні постанова Соснівського районного суду м. Черкаси № 2а-354/12 від 26.09.2012, якою зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2010 - 2011 роки позивачу, відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням фактично проведеної виплати. Також позивач зазначив, що своєю бездіяльністю відповідач наніс йому матеріальну шкоду в розмірі 12700, 00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і закриває провадження по справі з підстав, визначених ст. 157 КАС України.

Проте, Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 у квітні 2011 року звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до Центру нарахування та здійснення соціальних виплат про визнання дій незаконними та зобов'язання до вчинення певних дій. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що є інвалідом Великої Вітчизняної війни І групи, а тому має право на разову грошову допомогу до 5 травня, в розмірі визначеному ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Проте, вказана грошова допомога була виплачена позивачу до 5 травня 2008 - 2011 років в меншому розмірі, ніж передбачено законом. На звернення до відповідача про перерахунок разової грошової допомоги, останнім в здійсненні такого відмовлено, чим порушені права позивача та завдано моральної шкоди, що і стало причиною звернення до суду.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.09.2012 у справі № 2а-354/12 позов ОСОБА_1 задоволено частково - визнано протиправною відмову Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2010 - 2011 роки відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", зобов'язано Головне управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня за 2010- 2011 рік відповідно до ст.13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням фактично проведеної виплати. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В листі Головного управління державної казначейської служби України в Черкаській області зазначено, що 10.04.2015 на адресу Головного управління від державної виконавчої служби, згідно акту приймання - передавання надійшли судові рішення з додатками у кількості 4101 шт., серед яких знаходиться рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26.09.2012 справа №2а-354/12 щодо стягнення на користь позивача 12 700, 00 грн. Згідно п. 20 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845.

Станом на 24.11.2015 рішення суду про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 перебуває в черзі.

В судовому засідання у суді першої інстанції представник відповідача зазначила, що станом на 01.03.2016 знаходиться в черзі на виконання судових рішень під № 12001.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не звернув увагу на на те, що дані правовідносини є суто цивільно-правовими, а тому взагалі не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовано Кодексом адміністративного судочинства України ( далі - КАС України ) та Цивільним процесуальним кодексом України ( далі - ЦПК України ).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У ч.ч. 1, 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно-правових відносин. Публічно-правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.

Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин.

Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною другою ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до частини першої ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Отже, з викладених законодавчих норм вбачається, що до юрисдикції адміністративних судів належать публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, який здійснює управлінські функції та реалізує свою компетенцію на основі законодавства.

Водночас спір про відшкодування завданої шкоди ОСОБА_1, у розмірі 12 700, 00 грн., з начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області, фактично є спором, який належить до компетенції судів цивільної юрисдикції, а не адміністративної.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що спірні відносини між сторонами в даній справі не належать до юрисдикції адміністративних судів, а повинні вирішуватись в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини першої ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року - скасуванню, а провадження у даній справі - закриттю.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 159, 160, 195, 196,198, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про відшкодування матеріальної шкоди - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено - 12 травня 2016 року).

Головуючий суддя:

Судді: