Ухвала суду № 57727585, 10.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 694/2079/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Сакун Д.І. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

10 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Горяйнова А.М.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Звенигородської міської ради, третя особа: ОСОБА_4, про визнання незаконним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до Звенигородського районного суду Черкаської області з позовом Звенигородської міської ради, третя особа: ОСОБА_4, та просила визнати незаконним та скасувати рішення Звенигородської міської ради від 27.01.2010 №49-2/5 про затвердження технічної документації із землеустрою із наданням у власність земельної ділянки.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2015 року позов залишено без розгляду на підставі ст.100 КАС України, - у зв'язку з пропуском встановленого ч.2 ст.99 КАС України строку звернення до суду.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що неправомірно була позбавлена права на судовий розгляд та вважає, що нею було пропущено строки звернення до суду з поважних причин.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачкою оскаржується рішення Звенигородської міської ради від 27.01.2010 №49-2/5.

Однак, з даним адміністративним позовом ОСОБА_3 звернулась до Звенигородського районного суду Черкаської області лише 25 грудня 2015 року, - з огляду на що суд першої інстанції дійшов висновку про порушення позивачем строку звернення до суду, передбаченого ч.2 ст.99 КАС України, та необхідність залишення даного адміністративного позову без розгляду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Положеннями частин 1 та 2 статті 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 103 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи і т.д.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, про існування оскаржуваного рішення позивачці було відомо ще з 2014 року, що підтверджується, зокрема, листом Звенигородської міської ради від 02.10.2014№ 02-18/828 та не заперечується самою позивачкою.

У відповідності до ч.1 ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Посилання апелянта на те, що зверненню з даним адміністративним позовом передувало звернення з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Звенигородської міської ради від 24.04.2013 №31-25/VI, яке було прийнято на підставі оскаржуваного рішення, а також з цивільним позовом про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та усунення перешкод у користуванні майном, як на поважну причину пропуску строку звернення, - колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає наступне.

Так, поважними причинами пропуску строку звернення до суду є лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Позовна заява та додані до неї матеріали, так само як і сама апеляційна скарга, не містять в собі жодних доказів об'єктивної неможливості звернення до суду з даним позовом у визначений законом строк.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний позов подано із порушенням строку встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому він підлягає залишенню без розгляду.

Вирішуючи питання про підсудність даної справи, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 19.01.2016 по справі №824/167/15-а, відповідно до якої, під час прийняття рішення про затвердження технічної документації орган місцевого самоврядування виконує владні управлінські функції, а тому такі спори підсудні судам адміністративної юрисдикції.

Отже, допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення питання, колегією суддів не виявлено, а тому оскаржувана ухвала суду, за приписами ст.200 КАС України, залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 100, 181, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2015 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 13 травня 2016 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

ОСОБА_2