Вирок № 57722026, 17.05.2016, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/3976/15-к

Провадження № 1-кп/496/115/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2016 року Біляївський районний суд

Одеської області

в складі: головуючої судді Крачкової С.В.

при секретарі Квашенко А.В.

за участю прокурора Кириліна Є.Ю.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

цивільного позивача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Одеси, громадянина України, українця, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_1 раніше не судимого

у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, суд

В С Т А Н О В И В:

15.10.2014 року біля 10.30 год. на 18 км+700 м автодороги « Одеса - Рені» Біляївського району Одеської області ОСОБА_3 рухаючись зі сторони м.Рені у напрямку м.Одеси, керуючи автомобілем НОМЕР_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме:

п.1.5 ПДР України - дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

п.2.3. ПДР України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

п.10.1 ПДР України -перед початком руху, перестроюванням та будь- якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п.10.4 ПДР України перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою

Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот;

п.11.3 ПДР України на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;

п.12.1 ПДР України - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

п.12.3 ПДР України -у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;

В порушення вказаних вимог Правим Дорожнього руху України, ОСОБА_3 при здійсненні розвороту в бік лівого узбіччя протилежного напрямку руху, не переконався в безпеці виконуваного маневру, виїхав на зустрічну смугу руху, де не поступився дорогою автомобілю НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який здійснював маневр обгону., в результаті чого сталося зіткнення передньої лівої частини автомобіля НОМЕР_1 з передньою частиною автомобіля НОМЕР_2. Після чого відбулося взаємне складання автомобілів, при якому в контакт увійшли ліва задня частина автомобіля «ЗАЗ 110557» і праві передні двері автомобіля «Део Ланос».

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому краю лівої вертлужної западини, травматичного вивиху лівого стегна, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 409 від 25.12.2014 викликали тривалий розлад здоров'я, строком понад трьох тижнів і відносяться до ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

В судовому засіданні ОСОБА_3 суть зазначеного обвинувачення зрозумів, визнав себе винним, але відповідно положень ст. 63 Конституції України відмовився давати показання. При цьому цивільні позови потерпілої ОСОБА_4 і цивільного позивача ОСОБА_5 визнав частково на суму 5 000 грн. кожному та просив стягнути вказані збитки з страхової компанії.

У скоєному обвинувачений ОСОБА_3 щиро розкаявся.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, враховуючи, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вина ОСОБА_3 у скоєнні вказаного кримінального правопорушення повністю доведена і його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст.286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують його покарання.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

ОСОБА_3 щиро розкаявся в скоєному та активно сприяв розкриттю злочину, за місцем проживання характеризуються позитивно, раніше не був судимим, що враховується судом як обставини, які пом'якшують його покарання, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 можливо призначити покарання у вигляді штрафу.

У п.п. 20,21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 р. № 14 „Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (з наступними змінами і доповненнями), зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

У кожному випадку призначення покарання за ч.1 ст.286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Враховуючи те, що обвинуваченим допущено грубе порушення правил дорожнього руху, внаслідок якого травмовані дві особи, пошкоджено майно, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

Потерпілою ОСОБА_4 був заявлений цивільний позов, відповідно до якого вона просила стягнути з обвинуваченого на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн., а з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» у рахунок відшкодування витрат на лікування у розмірі 34 130 грн.28 коп..

Свої вимоги потерпіла ОСОБА_4 мотивує тим, що в результаті ДТП їй були заподіяні тілесні ушкодження, в зв'язку з чим вона проходила курс лікування та понесла відповідні затрати на відновлення свого здоров'я, а моральну шкоду на вказану суму обгрунтовує тим, що зазнала переживань та страждань в зв'язку з отримуваними тілесними ушкодженнями та байдужістю обвинуваченого після ДТП, який не тільки не намагався надати їй матеріальну допомогу на лікування, але й не цікавився станом її здоров'я. В судовому засіданні потерпіла свій позов підтримала.

Цивільним позивачем ОСОБА_5 також заявлено цивільний позов, в якому він просить стягнути з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на його користь матеріальні збитки в сумі 81 405 грн., а з обвинуваченого ОСОБА_3 - моральну шкоду в сумі 50 000 грн.. При цьому посилається на те, що в зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями він поніс витрати на лікування в сумі 3 500 грн., вартість ремонту пошкодженого в результаті ДТП автомобіля складає 75 905 грн. і за проведення товарознавчої експертизи ним було сплачено 2 000 грн.. Моральну шкоду обгрунтовує фізичними та моральними стражданнями в зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями та пошкодженням транспортного засобу. В судовому засіданні цивільний позивач свій позов підтримав.

В судовому засіданні встановлено, що цивільна відповідальність власника наземного транспортного засобу була застрахована у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», що підтверджується відповідним страховим полісом серії АС № 9733436, виданого 25.01.2014 року строком на один рік ( а.с.26), при чому ліміт відповідальності страховика за шкоду завдану здоров'ю встановлений на рівні 100 000,00 грн..

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 24 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

За таких обставин, витрати, пов'язані із лікуванням потерпілої ОСОБА_4 у розмірі 34 130 грн. 28 коп., що були документально підтверджені нею шляхом надання копій квитанцій та товарних чеків підлягають стягненню із ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» (а.с.71-89).

Згідно звіту №30202160 щодо оцінки вартості матеріальної шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу - ОСОБА_5 в результаті ДТП ( а.с.36-43) йому заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 75 905 грн. 72 коп., а за проведення експертизи - ним сплачено 2 000 грн. ( а.с 35), а тому ці матеріальні збитки також підлягають стягненню з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».

Підстав для стягнення з страховика витрат на лікування в сумі 3 500 грн. на користь ОСОБА_5 суд не вбачає, оскільки ним не надані докази щодо придбання медичних препаратів на вказану суму, а акт фахівця №36 від 4.03.2016 року ( а.с.31-33) підтверджує тільки факт заподіяння йому тілесних ушкоджень в результаті ДТП.

Відповідно до ч.1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно положень п.1 ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а тому потерпіла ОСОБА_4 і цивільний позивач ОСОБА_5 мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої їм в результаті ДТП , яка сталась з вини обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд виходить з тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому, глибини його фізичних та моральних страждань, а також засад справедливості і розумності, а тому вважає необхідним стягнути на користь потерпілої ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 25 000 грн., а на користь ОСОБА_5 - 5 000 грн..

Виходячи з положень ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд вважає необхідним з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» стягнути на користь потерпілої ОСОБА_4 і цивільного позивача ОСОБА_5 по 5 000 грн. кожному, а різницю в розмірі моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_4 в сумі 20 000 грн. стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368, 370, 374 КПК України, суд-

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у пред'явленому йому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу на користь держави в сумі 5 000 ( п'ять тисяч) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 рік.

Стягнути з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 34 130 грн. 28 коп., а також моральну шкоду в сумі 5 000 грн., а всього 39 130 грн. 28 коп..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 20 000 грн..

В іншій частині позову ОСОБА_4 - відмовити.

Стягнути з ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 77 905 грн. 72 коп., а також моральну шкоду в сумі 5 000 грн., а всього 82 905 грн.72 коп..

В іншій частині позову ОСОБА_5 - відмовити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_3 судові витрати за проведення судових експертиз - 2 505, 60 грн. на користь ОНДІСЕ. ( р/р 35225002000181 в Управлінні Державного казначейства в Одеській області, МФО 828011, код ЄРГПОУ 02883110, код платежу 250100100).

Скасувати арешт автомобілів НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6 та «Део Ланос» державний реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_5, накладений ухвалами слідчого судді від 21.10. 2014 року.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Одеської області через Біляївський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: С.В. Крачкова