Рішення № 57719460, 11.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/2793/16 Головуючий 1 інст. - Бабенко Ю.П.

Справа № 644/10299/15-ц Доповідач - Кружиліна О.А.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого Кружиліної О.А.,

суддів Кіпенка І.С., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря Сементовської О.М

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2

на рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 12 березня 2016 року

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи - Приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Меркулов Павло Юрійович, Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС», про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Приватний нотаріус Краматорського міського нотаріального округу Меркулов Павло Юрійович, про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним, -

в с т а н о в и в:

19 жовтня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, в якому після уточнення просили визнати недійсним договір купівлі-продажу від 01.09.2014 року квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що їм на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1. Долі виділені не були.

Під впливом тяжких життєвих обставин (ОСОБА_1 потрібні гроші на операцію) ОСОБА_2 вмовила його передати квартиру під заставу 15 000 доларів США.

01 вересня 2014 року його з матір'ю якісь сторонні люди привезли в м. Краматорськ до приватного нотаріуса Меркулова П.Ю. для посвідчення договору, який вони з матір'ю вважали договором позики.

Спочатку вони з матір'ю підписували якісь сторонні документи та написали розписки ОСОБА_3 Потім жінка, яка назвалася сестрою ОСОБА_3, показала їм гроші в пакеті, але не віддала і тому він відмовився підписувати договір купівлі-продажу квартири.

Грошей за договором вони не отримували.

17 листопада 2015 року ОСОБА_3 звернувся з зустрічною позовною заявою, в якій просив визнати дійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 01.09.2014 року, реєстровий № 890, посвідчений приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Меркуловим П.Ю. та зареєстрованого у державному реєстрі прав власності №6852305 від 01.09.2014 року.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1. За договором купівлі-продажу квартири від 01 вересня 2014 року, реєстровий № 890, посвідченим приватним нотаріусом Краматорського нотаріального округу Меркуловим П.Ю. та зареєстрованим у державному реєстрі прав власності № 6852305 від 01.09.2014 року, власником вказаної квартири став ОСОБА_3

В провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3, до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, визнання особи такою, що втратила право користування та виселення.

Вважає, що він правомірно набув право власності на вказану квартиру, а недотримання сторонами встановленої законом письмової форми правочину не може означати його недійсність. Гроші за договором були передані продавцям в повному обсязі.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 12 березня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.09.2014 року квартири АДРЕСА_1, відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 01.09.2014 року, реєстровий № 890, посвідченого приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Меркуловим П.Ю. та зареєстрованого у державному реєстрі прав власності № 6852305 від 01.09.2014 року, відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій просили рішення скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 В частині відмови ОСОБА_3 у задоволені зустрічного позову, рішення залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилались на неправильність та незаконність рішення суду першої інстанції, неповне дослідження матеріалів справи та обставин, які мають суттєве значення для її вирішення. Вважають, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з положень статей 203,207,209, 210, 215, 218, 638, 640, 655, 657 ЦК України, з урахуванням роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Суд вважав, що факт не підписання оспорюваного договору купівлі-продажу спірної квартири продавцем ОСОБА_5 не є підставою для визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та те, що порушення вимог закону, допущені стороною (сторонами) після укладення правочину, не можуть спричиняти його недійсність, а призводять до інших правових наслідків. Що стосується заявлених у зустрічному позові вимог щодо визнання оспорюваного договору дійсним, суд вважав, що вони не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.

З висновком суду про відмову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог апеляційний суд не погоджується, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив в цій частині рішення з порушення норм процесуального права, а саме не встановив належне коло осіб.

Судом встановлено, що 01 вересня 2014 року приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Меркуловим П.Ю. за реєстровим № 890 було посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, відповідно до якого ОСОБА_1 і ОСОБА_2 продали, а ОСОБА_3 купив зазначену вище квартиру за 340 754 грн. Підпис продавця ОСОБА_1 у договорі купівлі-продажу квартири відсутній (а.с.4-5).

Право власності за вказаним договором було зареєстровано за ОСОБА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.6).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 23 лютого 2016 року вбачається, що 09 лютого 2015 року між ОСОБА_3 (іпотекодавець) та ОСОБА_6 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки,предметом якого є спірна квартира АДРЕСА_1 ( а.с. 102-104).

З врахуванням викладеного, майно, яке є предметом оскаржуваного правочину, на час розгляду справи судом першої інстанції, перебувало у іпотеці ОСОБА_6.

Порушуючи норми процесуального права, суд першої інстанції, не з'ясував, чи не будуть порушені права ОСОБА_6 у випадку визнання недійсним спірного правочину та не вирішив питання про залучення його до участі у справі.

Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом .

Отже, саме на суд, як на державний орган, покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, у зв'язку з чим суд має право й зобов'язаний визначити характер спірних правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до статті 33 ЦПК України суд першої інстанції мав з'ясувати зазначені обставини, визначити процесуальне становище іпотекодержателя майна, яке є предметом оскаржуваного правочину та вирішити питання про залучення його до участі у справі в якості співвідповідача з належним оформленням цієї процесуальної дії.

В силу наданих ЦПК України повноважень апеляційний суд позбавлений можливості на стадії апеляційного розгляду справи залучити ОСОБА_6 до участі у справі.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 307 ЦПК України апеляційний суд за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України, скасовує рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1, ОСОБА_2 у задоволені позовних вимог і ухвалює у цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволені позовних вимог з інших підстав .

В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 313, 316, 317, 319, ЦПК України, ст.ст. ч. 4 ст.10, 33 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 12 березня 2016 року - змінити.

Рішення скасувати в частині відмови ОСОБА_1, ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_1, ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог з інших підстав.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий О.А. Кружиліна

Судді І.С. Кіпенко

О.М. Хорошевський