Ухвала суду № 577165, 19.03.2007, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

19.03.07 Справа № 5/2170-19/261А

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Р. Марко

суддів Т. Бонк

С. Бойко

При секретарі Ковалишин Ю.

розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Миколаївському ра-ні від 15.12.06 № 8138/10-007

на постанову господарського суду Львівської області від 28.11.06

у справі 5/2170-19/261А

за позовом ДПІ у Миколаївському ра-ні

до відповідача 1 МПП»Берізка»

до відповідача 2- ТзОВ «ТД»Маркет Мега»

провизнання недійсною угоди № 1/11/002 від 01.11.04

за участю представників сторін:

від позивача- Яцук Г.

від відповідача 1 - не з»явився

від відповідача 2- не з»явився

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Львівської області від

28.11.06 по даній справі задоволено частково позов ДПІ у

Миколаївському ра-ні. Визнано недійсною угоду № 1/11/002

від 01.11.04. В задоволенні позовних вимог в частині

застосування наслідків передбачених ст.. 208 ГКУ, в позові

відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою постановою, ДПІ

подало апеляційну скаргу в якій просить постанову суду

скасувати в частині відмови у позові. В обґрунтування своїх

вимог, апелянт зазначає, що відповідно до ч.1 ст.207

Господарського Кодексу України - господарське

зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено

з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і

суспільства, або укладене учасниками господарських

відносин з порушенням хоча б одним з них господарської

компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на

вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної

влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Апелянт вважає, що оскільки суд визнав спірну угоду

недійсною, то повинен був застосувати правові наслідки

передбачені ст.ст. 207,208 ГК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що між відповідачами по справі укладено угоду № 1/11/002 від 01.11.04. Факт проведення розрахунків підтверджується квитанціями прибуткових касових ордерів.

ДПІ вважає, що дана угода укладена з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а саме з метою приховування від оподаткування.

Згідно з отриманими від ДПІ у Солом'янському районі

м.Києва, відповідями на направлені запити встановлено, що

ТзОВ "Торовий дім Маркет Мега" за юридичною адресою не

знаходиться, рішенням Солом'янського районного суду м.Києва

від 19.12.2005 по справі № 2-3381-1/05 було визнано

недійсними: статут ТзОВ "Торовий дім Маркет Мега" з

моменту реєстрації 09.06.2004;; свідоцтво № 36099259 - про

реєстрацію ТзОВ „Торовий дім Маркет Мега" в якості платника

податку на додану вартість від дати внесення до реєстру

платників ПДВ.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва, від 19.12.2005 по справі № 2-3381-1/05 встановлено, що засновником ТзОВ „Торговий дім Маркет Мега", м. Київ Рубан Л.В. весною 2004р. втрачено паспорт, дій щодо реєстраці ТзОВ „Торговий дім Маркет Мега", м. Київ нею не вчинялось, інший засновник -Петрик К.В. їй не відомий.

У відповідь на запит суду від 18.10.2006р. ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, м. Київ листом №366/9вх/26-01/4 від 10.11.2006р., повідомлено, що кримінальної справи проти посадових осіб ТзОВ "Торговий дім Маркет Мега", м. Київ порушено не було.

Відповідно до вимог п.7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" від 25.07.2002р. № 1056,- до договорів, які порушують основні принципи існуючого суспільного ладу, відносяться договори, спрямовані на використання всупереч закону колективної державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства тощо.

Доказами спрямованості умислу суб"єкта оспорюваного договору на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, визнання недійсними у встановленому чинним законодавством порядку установчих документів, неподання податкової звітності.

Наявність умислу у сторони договору означає, що вона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність угоди, яка укладалася, і суперечність ЇЇ мети інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.

У даному випадку, рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 19.12.2005р. статут ТзОВ „Торговий дім Маркет Мега", м. Київ та свідоцтво платника податку на додану вартість визнані недійсними.

Про наявність мети на приховування від оподаткування прибутків свідчить той факт, що ТзОВ „Торговий дім Маркет Мега", м. Київ свідомо здійснювало господарську діяльність порушуючи норми чинного законодавства, та отримало прибуток, який був прихований від оподаткування.

Угоду підписано невстановленою посадовою особою від імені ТзОВ „Торговий дім Маркет Мега". Відповідно, операція з відображення податкового кредиту МПП „Берізка" не має належного документального підтвердження та є безпідставною.

Відповідно до матеріалів справи спірну Угоду укладено 01.11.2004р. між МПП „Берізка", с. Дроговиж Миколаївсько^ району Львівської області, в особі директора Чорного В.М. та ТзОВ „Торговий дім Маркет Мега", м. Київ в особі директора Іванова О.Ю., податкові накладні підписані директором Івановим О.Ю.

Оскільки рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 19.12.2005р. встановлено непричетність Рубан Л.В. та Петрика К.В. до створення, реєстрації та діяльності ТзОВ „Торговий Дім Маркет Мега", м.Київ, то вказана вище Угода та податкові накладні підписані особою, яка не належить до кола осіб, наділених таким правом у визначеному законом порядку. Відповідно до п.1.1. даної Угоди МПП „Берізка" було куплено лісо- та будматеріали за цінами, встановленими у накладних на суму, згідно з податковими накладними. Оплата здійснена МПП „Берізка" готівкою відповідно до квитанцій прибуткового касового ордера.

Ст.207 Господарського кодексу України передбачено право та підстави визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме: якщо господарське зобов'язання вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то таке зобов'язання, на вимогу відповідного органу державної влади, може бути визнано судом недійсним повністю або в частині. В даному випадку, завідомо суперечна інтересам держави та суспільства мета полягає в укладенні господарських зобов'язань не підкріплених реальними фінансово-господарськими взаємовідносинами.

Ст.173 ГК України визначає поняття "господарського зобов'язання": господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, передбачених ст.174 ГК України,- є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" від 25.07.2002р. № 1056 до угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів.

З огляду на досліджене вище, завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання угоди, полягає у тому, що ТзОВ "Торговий дім Марект Мега", м. Київ, всупереч вимогам Закону України „Про систему оподаткування", Закону України „Про порядок погашення податкових зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами не звітувався про фінансово-господарську діяльність та не проводив оплати податкових зобов'язань, незважаючи на те, що вказаним підприємством здійснювались господарські операції, виписувались податкові накладні, зазначавши юридичну адресу, за якою він не знаходиться та не мав права виписувати податкові накладні, оскільки на подавав звітності до податкових органів.

Однак, як вірно зауважено судом першої інстанції, станом на момент укладення спірної Угоди Відповідач-1 не знав і не міг знати про наявність умислу зі сторони Відповідача-2 на здійснення діяльності, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Оскільки угода була фактично виконана відповідачем -1, то відсутній умисел у Відповідача-1 при укладені спірної Угоди, з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Що ж до відмови в позові щодо застосування правових наслідків передбачених ст. 208 ГКУ, то з огляду на вище досліджене, суд першої інстанції підставно відмовив в цій частині позову.

Колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, постанова прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування постанови місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205 п.7 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень КАС України, Львівський апеляційний господарський суд

Ухвалив:

Постанову господарського суду Львівської області від 28.11.06 у справі № 5/2170-19/261А залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Суддя-доповідач Р. Марко

Судді С. Бойко

Т. Бонк