Постанова № 57716077, 11.05.2016, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/136/16-а

Провадження № 2-а/192/2/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

"11" травня 2016 р. Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання Сербіної Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області, третя особа - відділ Держгеокадастру у Солонянському районі Дніпропетровської області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії.

На обґрунтування позову посилається на те, що 28.11.2013 року вона стала власницею обєкту нерухомого майна по вул.Гагаріна, буд.27 в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області, що розташований на земельній ділянці площею 0,7511 га, кадастровий номер 1225055100:03:002:0357 згідно договору дарування від 28.11.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №3925, а право власності на вказаний обєкт нерухомого майна зареєстровано приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.11.2013 року за індексним номером 13588327.

Попередньому власнику нерухомого майна земельна ділянка на якій розташований обєкт нерухомого майна, власником якого є позивач, була надана в користування на підставі договору оренди земельної ділянки від 28.01.2008 року, реєстровий №358, посвідченого державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори ОСОБА_3

Позивач зазначає, що після отримання у власність вищевказаного нерухомого майна вона почала процедуру відведення на неї земельної ділянки. У звязку із деякими технічними проблемами та з невідповідністю координат в кадастрі, відділ Держкомзему у Солонянському районі декілька разів спочатку вимагав переробляти її і старого власника XML файл, а потім вже і коригування меж (відновлення координат). На підставі вказаних вимог, відділ Держкомзему у Солонянському районі і позивач постійно через своїх представників спілкувалися з представниками Солонянської селищної ради і спільно намагалися вирішити технічні проблеми щодо відведення земельної ділянки.

Позивач вказує на те, що рішенням Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області від 22.12.2014 року №14-47/VI, до якого внесено зміни рішенням 09.07.2015 року №17-53/ VI їй вже було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,7511 га, а тому саме їй належить право користування вказаною вище земельною ділянкою. Однак в ньому не зазначено виду використання земельної ділянки та допущено описку, а також землевпорядна організація, посилаючись на ст.124 ЗК України наполягла на отриманні рішення Солонянської селищної ради саме на розробку технічної документації, бо при переході до неї права власності на обєкт нерухомого майна до неї переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщена нерухомість, на тих самих умовах і в тому самому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Позивач зазначає, що вона в свою чергу знову звернулася до Солонянської селищної ради з повторним клопотанням на дозвіл на розробку вже технічної документації, питання повинне було бути вирішене ще в листопаді 2015 року, але у звязку із виборами його розгляд був перенесений на грудень 2015 року.

24.12.2015 року відбулася сесія, на якій її клопотання було розглянуте та депутати замість дозволу на розроблення технічної документації, безпідставно в порушення вимог ст.120 ЗК України позбавили її частини земельної ділянки, що фактично знаходиться в її користуванні (розмір якої зафіксований в її правовстановлюючому документі), тобто не зрозуміло у звязку із чим змінилася площа земельної ділянки з 0,7511 га на 0,7329 га, що їй відводиться.

Позивач вважає, що Солонянська селищна рада винесла рішення від 24.12.2015 року №17-3/VII, яке порушує її права, позбавляє її користування частиною земельної ділянки, на якій розташований належний їй на праві власності обєкт нерухомого майна, а також, що вищевказане рішення винесе в порушення норм чинного законодавства України та не зрозуміло на яких законних підставах його взагалі винесли.

Позивач у судове засідання не зявилася, її представник у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності від 23 лютого 2016 року (а.с.38,39) в судовому засіданні позов не визнала, про що також надала письмові заперечення (а.с.40-41), посилаючись на те, що 28.11.2013 року було укладено договір дарування будівлі хлібокомбінату між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, на підставі якого було зареєстровано право власності на нерухоме майно від 28.11.2013 року, власником якого є ОСОБА_1

22.12.2014 року рішенням Солонянської селищної ради шостого скликання сорок сьомої сесії було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 на підставі наданої нею заяви, а 09.07.2015 року відповідачем було винесено рішення про внесення змін до рішення селищної ради №17 від 22.12.2014 47/VI в частині цільового використання земельної ділянки для комерційного використання.

19.11.2015 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з іншою заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. На підставі даної заяви Солонянською селищною радою було винесено рішення від 24.12.2015 року № 17-3/VII про дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яким також зменшено площу земельної ділянки з 0,7511 га на 0,7329 га у звязку з тим, що договір оренди, який було укладено раніше між ОСОБА_5 та Солонянською селищною радою від 28.01.2008 року терміном на 5 років закінчився 26.02.2013 року, оскільки договір набуває чинності з моменту державної реєстрації. Відповідач на сесії своїм рішенням зменшив площу земельної ділянки, яку передбачається надати в оренду, у звязку з тим, що частину земельної ділянки площею 0,0182 га планують відвести під тимчасові споруди для надання робочих місць населенню, які потребують працевлаштування. Відповідно до поданої заяви позивача достовірно не відомо для яких цілей має бути виготовлена технічна документація для встановлення меж земельної ділянки, оскільки межі її вже встановлені, а земельна ділянка комунальної форми власності належить Солонянській селищній раді, яка має право розпоряджатися даною земельною ділянкою в своїх потребах.

Представник третьої особи у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Пояснила, що договір оренди, який було укладено між Солонянською селищною радою та ОСОБА_5 закінчив свою дію, а відомості про продовження його дії не були занесені до Національної кадастрової системи.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що він є депутатом Солонянської селищної ради та з 05 листопада 2015 року входить до складу земельної комісії на якій розглядалися заяви ОСОБА_1 про надання їй дозволу на розробку технічної документації та на розробку проекту відведення. Під час обговорення питання щодо площі земельної ділянки було враховано думку ОСОБА_7 яка є головою земельної комісії, щодо зменшення площі земельної ділянки для надання можливості створення нових робочих місця за рахунок розташування малих архітектурних форм. Вказане рішення про надання дозволу на розробку технічної документації було прийнято депутатами у відповідно до їхніх повноважень, передбачених законом України «Про місцеве самоврядування».

Суд, вислухавши представників позивача, відповідача, третьої особи, свідка, дослідивши матеріали справи та надані докази, приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема делеговані повноваження щодо координації діяльності місцевих органів земельних ресурсів; організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо; заходи із землеустрою - передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об'єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості ґрунтів; землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Судом під час розгляду справи було встановлено, що згідно договору дарування від 27 листопада 2013 року ОСОБА_1 є власником нерухомого майна будівлі хлібокомбінату загальною площею 988,5 кв.м (а.с.15-17), який розташований на неприватизованій земельній ділянці площею 0,7511 га кадастровий номер 1225055100:03:002:0357, яка згідно договору оренди від 28 січня 2008 року перебувала у користуванні ОСОБА_5 (а.с.18-19) зі строком оренди пять років.

Вказаний договір оренди був зареєстрований у Солонянському відділі ДРФ ДП Центр ДЗК 26 лютого 2008 року, а тому строк дії договору оренди до 26 лютого 2013 року.

Таким чином під час укладання договору дарування 27 листопада 2013 року права орендаря ОСОБА_8 на земельну ділянку площею 0,7511 га кадастровий номер 1225055100:03:002:0357, закінчилися.

Посилання представника позивача на те, що договір оренди земельної ділянки був продовжений згідно рішення «Про внесення змін до договору оренди землі з ОСОБА_5 Е.» від 20 лютого 2013 року №20-27/VI (а.с.50), суд сприймає критично, оскільки доказів укладання додаткової угоди до договору оренди землі та його державної реєстрації суду надано не було, а згідно пояснень представника відділу Держгеокадастру відомості про продовження строку дії договору від 28 січня 2008 року до Національної кадастрової системи внесені не були.

Крім того, посилання позивача на те, що договір оренди земельної ділянки був поновлений, оскільки відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» в разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Однак матеріалами справи підтверджено, що до закінчення строку дії договору оренди було отримано рішення «Про внесення змін до договору оренди землі з ОСОБА_5 Е.» від 20 лютого 2013 року №20-27/VI (а.с.50), тобто орендар вчинив дії щодо продовження строку дії договору, проте додаткову угоду до договору оренди не уклав, а ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

На підставі зазначеного суд вважає, що договір оренди землі, який був укладений з ОСОБА_5 не був поновлений відповідно до вимог законодавства, а тому укладання договору дарування обєкту нерухомості відбулося під час закінчення строку дії такого договору оренди землі.

ОСОБА_1 в якості підстави позову посилалася на ст. 120 ЗК України, згідно ч. 2 якої передбачено, якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Таким чином, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки було встановлено, що відповідачем було прийнято рішення «Про дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі» від 24 грудня 2015 року відповідно до вимог чинного законодавства на тій підставі, що на час укладання договору дарування будівлі хлібокомбінату право користування земельною ділянкою на якій вона розташована у ОСОБА_5 закінчилося, а тому до ОСОБА_1 не могло перейти таке право відповідно до положення ч. 2 ст. 120 ЗК України на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та обєднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно доЗакону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Статтею 1 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що технічна документація із землеустрою це сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування, а згідно статті 25 вказаного Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації та має, зокрема такий вид, як технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) .

У звязку з тим, що право користування земельною ділянкою у ОСОБА_5 на момент укладання договору дарування закінчилося, то відповідач відповідно до вимог чинного законодавства розглянув подану позивачкою заяву про надання їй дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою від 19 листопада 2015 року (а.с.20) та прийняв відповідне рішення про надання такого дозволу, але зазначив площу земельної ділянки 0,7329 га, а не 0,7511 як було зазначено в заяві позивачки.

При цьому суд враховує, що оскільки власником спірної земельної ділянки є відповідач, то саме йому надано право в межах його компетенції зазначати площу земельної ділянки під час надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою. Посилання позивача на те, що відповідач зобовязаний був надати такий дозвіл із зазначенням площі, яка була визначена договором оренди від 28 січня 2008 року не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки відповідач під час прийняття такого рішення не повинен був керуватися положеннями ч. 2 ст.120 ЗК України, оскільки договір оренди з попереднім користувачем закінчився на час укладання договору дарування.

На підставі зазначеного судом було встановлено, що рішення відповідача є таким, що не підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а тому не підлягають задоволенню і вимоги про зобовязання винести рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою з зазначенням конкретної площі в розмірі 0,7511 га.

На підставі вищевикладених норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини сторін та встановлених обставин даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11,70, 71, 94-103, 160-163, 167 КАС України, Законами України «Про оренду землі», «Про місцеве самоврядування», ст. ст. 120-124 ЗК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Солонянської селищної ради Солонянського району Дніпропетровської області, третя особа - відділ Держгеокадастру у Солонянському районі Дніпропетровської області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобовязання вчинити дії в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги повинна бути одночасно направлена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий:суддя Н. О. Щербина