Рішення № 57714763, 17.05.2016, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6167/15-ц

(2/199/253/16)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25 січня 2016 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Якименко Л.Г.,

за участі секретаря Лавріщевої Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначивши, що 26 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем був укладений кредитний договір №ML-301/662/2007, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит на суму 40 100,00 доларів США.

Позичальник зобов'язання за кредитним договором не виконав, в зв'язку з чим станом на 14 липня 2015 року виникла заборгованість в розмірі 32 754,79 доларів США, що в еквіваленті складає 719 418,11 грн., яку позивач, а також судові витрати просив стягнути з відповідача.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву щодо розгляду справи за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, в матеріали справи надано письмові заперечення, в яких просила відмовити у задоволенні позову за їх безпідставністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 26 жовтня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем був укладений кредитний договір №ML-301/662/2007, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредит на суму 40100,00 доларів США зі строком повернення 26 жовтня 2026 року.

Згідно умов кредитного договору за користування кредитними коштами встановлена плаваюча процентна ставка 3,49% відсотків плюс FIDR.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

В порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконує, допустила прострочення повернення кредиту і сплати відсотків за його користування, внаслідок чого за нею станом на 14 липня 2015 року виникла заборгованість в розмірі 719 418 грн. 11 коп., яка складається з наступного: 27969,71 доларів США, що в еквіваленті складає 614 319,80 грн. - сума основного боргу; 4785,08 доларів США, що в еквіваленті складає 105 098,31 грн. - сума несплачених відсотків за користування кредитом, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 32 754,79 доларів США, що в еквіваленті складає суму 719 418 грн. 11 коп.

Суд не може погодитися з письмовими запереченнями відповідача з огляду на наступне.

Статтею 99 Конституції України встановлено що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України. Разом з тим, обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Так основним законодавчим актом, регулюючим правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземні валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрі України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, яке затверджене Постановою Правління НБУ №275 від 17 липня 2001 року та зареєстроване у Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001 року за №730/5921 за наявності банковської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

З огляду на зазначене вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Що стосується вимог підпункту «в» п.4 ст.5 зазначено Декрету КМУ щодо наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою нормою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Згідно з роз'ясненням Національного Банку України від 07 грудня 2009 року № 13-210/7871-22612 - операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Тобто надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Крім того, згідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627,628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, факт підписання відповідачем кредитного договору свідчить про згоду останньої з його умовами, в тому числі про отримання кредиту у доларах США.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача також підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 3654,00 грн.

Керуючись ст.ст.10,11, 57-60, 212-215, 222, 224-226, 88 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь позивача Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ 21685166) заборгованість за кредитним договором №ML-301/662/2007 від 26 жовтня 2007 року яка виникла станом на 14 липня 2015 року та складається з наступного: 27969,71 доларів США, що в еквіваленті складає 614319,80 грн. - сума основного боргу; 4785,08 доларів США, що в еквіваленті складає 105098,31 грн. - сума несплачених відсотків за користування кредитом, а всього в розмірі 32754,79 доларів США, що в еквіваленті складає суму 719 418 (сімсот дев'ятнадцять тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 11 коп.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь позивача Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ 21685166) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя