Рішення № 57710909, 27.04.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10994/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2016 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд в складі судді - Монич О.В.

при секретарі - Пассер М.І.

з участю представника позивача - ОСОБА_1

та представника відповідача - Баблюк О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Приват Банк» в особі філії - Закарпатське регіональне управління про захист права власності шляхом зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом про захист права власності шляхом вчинення певних дій, а саме: повернути ОСОБА_4 сідловий тягач «DAF 85CF 380» реєстраційний номер: НОМЕР_1 та сідловий тягач «DAF TE 95 XF» реєстраційний номер: НОМЕР_2.

Позовні вимоги мотивує тим, що 08.06.2007 року та 31.03.2008р. між ПАТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_4 укладено договір застави автотранспорту, відповідно до яких Позивач надав ПАТ КБ " ПриватБанк " у заставу транспортні засоби, а саме: сідловий тягач «DAF 85CF 380» реєстраційний номер: НОМЕР_1 та сідловий тягач «DAF TE 95 XF» реєстраційний номер: НОМЕР_2. Вказані договори застави укладені на забезпечення виконання позивачем своїх договірних зобов'язань за укладеними з банком кредитними договорами.

У звязку з утворенням заборгованості за такими кредитними договорами, позивач передав згадані сідлові тягачі у володіння банку з метою їх реалізації самим заставодержателем та погашення заборгованості за кредитними договорами.

Крім того, для досягнення зазначеної мети позивач видав банку нотаріально посвідчені довіреності, якими уповноважив його лише розпоряджатися зазначеними тягачами (укладати правочин), а не володіти і користуватися ними.

Однак банк належні позивачу сідлові тягачі так і не реалізував.

Між тим, строк дії однієї з виданих банку довіреностей вже сплив, що у будь-якому випадку унеможливлює у даний час розпорядитися (реалізувати) сідловим тягачем «DAF TE 95 XF» реєстраційний номер: НОМЕР_2.

Пунктом 7 укладених договорів застави автотранспорту встановлено, що на строк дії договорів предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця, тобто ОСОБА_4

ОСОБА_4 в особі уповноваженого представника звернувся до ПАТ КБ " ПриватБанк" з вимогою повернути транспортні засоби. Листом від 10.05.2015 р. № 20.1.0.0.0/7-201500706/3115 відповідач відмовився виконати дане зобов'язання.

Внаслідок чого, позивач просить суд зобов'язати ПАТ КБ "ПриватБанк" повернути ОСОБА_4 сідловий тягач «DAF 85CF 380» реєстраційний номер: НОМЕР_1 та сідловий тягач «DAF TE 95 XF» реєстраційний номер: НОМЕР_2.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав повністю та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, вважає такий безпідставним та просила суд відмовити у його задоволенні.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного Кредитного договору №160Є/V-U від 08.06.2007 року, Позивач отримав кредит у розмірі 54000,00 (Евро) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 07.06.2012 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором Позивачем в заставу банку було передано наступне майно, а саме:

Сідловий тягач - В, марка DAF85CF380, реєстраційний номер НОМЕР_1;

Сідловий тягач - В, марка DAF85CF380, реєстраційний номер НОМЕР_3;

Згідно Кредитного договору №017Є/V-U від31.03.2008 року ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 50000,00 (Евро) зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 28.03.2013 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором Позивачем в заставу банку було передано наступне майно, а саме:

Сідловий тягач - Е, марка DAFTE95XF430, реєстраційний номер НОМЕР_2;

Сідловий тягач - Е, марка DAFTE95XF430, реєстраційний номер НОМЕР_4;

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У порушення зазначених норм закону та умов договору ОСОБА_4 зобов'язання за вказаними договорами належним чином не виконав, у зв'язку з чим у нього існує заборгованість перед банком.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідач неодноразово звертався в суд з метою захисту своїх прав та інтересів в результаті чого було винесено ряд рішень, а саме: рішення Ужгородського міськрайонного суду по справі № 2п-3645/09 від 03.12.2009 р. про звернення стягнення на предмет застави та рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ по справі № 2-4599/11 від 21.02.2012 р. про стягнення заборгованості.

Згідно ч. 1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. (ч. 2 ст. 14 ЦПК України)

Згідно ч. 1 ст. 530 Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 26 Закону України № N 1255-IV «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: 1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; 2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; 3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; 4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери. 5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до п. 22 Договору застави, за своїми правовими наслідками, може передбачати:

передачу заставодержателю права власності на предмет застави в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 ЗУ «Про іпотеку»;

право заставодержателя від імені заставодавця продати предмет застави будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано (ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про заставу». Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом, або договором застави (ч. 6 ст. 20 ЗУ «Про заставу»). Договором застави передбачено, що у випадку порушення Заставодавцем/Позичальником зобов'язань за кредитним договором, або за договором застави, Заставодавець зобов'язаний передати предмет застави Заставодержателю в заклад за актом прийому-передачі, що підписується сторонами (п. 17.10 Договору застави від 08.06.2007 року та п. 17.12 Договору застави від 31.03.2008 року).

В порушення вищезазначених вимог закону та умов договору, ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором не виконує; у зв'язку з чим передав вищезазначені предмети застави в заклад банку на підставі акту прийому-передачі від 01.12.2009 року - сідловий тягач - Е, марка DAFTE95XF430, реєстраційний номер НОМЕР_2, а також акту прийому -передачі від 23.10.2012 року, згідно якого передав в заклад Банку сідловий тягач - В, марка DAF85CF380, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Заклад - застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя. При переході Предметів застави у заклад умови цих договорів зберігають чинність для сторін, за винятком права користування Предметами застави (п. 17.14 та 17.12 Договорів застави).

З огляду на те, що чинним законодавством та умовами договору передбачено обов'язок ОСОБА_4 передати предмет застави в заклад Заставодержателя, а саме ПАТ КБ "Приват Банк", що і було здійснено заставодавцем добровільно на підставі актів прийому передачі та відповідних довіреностей.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" про захист права власності шляхом вчинення певних дій, до задоволення не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись ЗУ «Про заставу», ст. ст. 209, 212, 214, 215, 218, 226, 228, 229, 232, 233 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 1050 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Приват Банк» в особі філії - Закарпатське регіональне управління про захист права власності шляхом зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Монич О.В.