Рішення № 5770421, 30.04.2009, Київський районний суд м. Полтави

Справа № 2-1201/09

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

07 травня 2009 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

при секретарі - Лутицькій Л.І.,

за участю представника позивача - Заліпи Н.Ю.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м . Полтави справу за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» доОСОБА_1 про стягнення заборгованості за використаний природний газ, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за використаний природний за період з липня 1997 року по грудень 2008 року включно в сумі 9024 грн. 18 коп. Крім того, за прострочення термінів оплати спожитого природного газу відповідачу нараховано пеню у розмірі 1777 грн. 42 коп., інфляційні збитки у розмірі 1662 грн. 31 коп. та 3% річних 233 грн. 61 коп. Вказані суми позивач також просив стягнути з відповідача на його користь та відшкодувати судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, пославшись на викладені в позовній заяві обставини. Крім того, пояснив, що у 2003 році згідно акту на відключення газу відповідач був відключений від газопостачання. В подальшому при намаганнях газопостачальної організації здійснити на підставі вимог Правил надання населенню послуг з газопостачання споживач неодноразово відмовляв в допуску контролерів до газових приладів. Як наслідок такого недопуску контролерів вказаними правилами передбачено нарахування споживачу оплати за використаний природний газ за нормами споживання. Тому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за період з липня 1997 року по грудень 2008 року в сумі 9024 грн. 18 коп., пеню у розмірі 1777 грн. 42 коп., інфляційні збитки у розмірі 1662 грн. 31 коп. та 3% річних 233 грн. 61 коп. Також просив стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечив. Пояснив, що у 2003 році був відключений від газопостачання за борг. Після того не вважає за необхідне допускати працівників ВАТ «Полтавагаз» в будинок для перевірок. В період до липня 1997 року він отримував від позивача послуги з газопостачання, отримані послуги регулярно оплачував. Після відключення газопостачання до газопостачальної організації з питань розірвання правовідносин не звертався. В той же час він згоден з діями ВАТ «Полтавагаз» по списанню з нього в грудні 2007 року 3471 грн. 40 коп. заборгованості. Крім того, просить суд при вирішенні справи застосувати терміни позовної давності. Заперечуючи використання природного газу, задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідач зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1

При цьому посилання відповідача на те, що за вказаною адресою він практично не проживає, а відповідно дуже рідко буває в цій квартирі, будь-якими доказами не підтверджуються.

Крім того, суд бере до уваги ч.1 ст.6 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, згідно якої громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Враховуючи, що місце проживання відповідача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1, суд вважає встановленою ту обставину, що відповідач проживає саме за цією адресою.

Судом також встановлено, що правовідносини між сторонами з надання послуг з газопостачання виникли з фактичного надання послуг позивачем, прийняття та оплати наданих послуг відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню ті обставини, які визнали сторони та інші особи, що беруть участь справі.

Як пояснив суду відповідач, в період до липня 1997 року позивач надавав йому послуги з газопостачання, а він такі послуги приймав та в повному обсязі оплачував. Представник позивача цю обставину також визнала.

Тому суд вважає встановленою вказану обставину, а також те, що з фактичного надання послуг та оплати наданих послуг між сторонами виникли правовідносини з газопостачання.

У звязку з відсутністю письмового договору вказані правовідносини регулюються чинними на час їх виникнення нормативними актами.

Починаючи з липня 1997 року відповідач припинив оплачувати надані йому позивачем послуги, у звязку з чим при наявності боргу за газ в розмірі 4802 грн. 32 коп. 20 серпня 2003 року був відключений від системи газопостачання. Зазначене підтверджується актом на відключення газу.

Діючи в межах повноважень, наданих йому Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. №2246, позивач неодноразово намагався отримати доступ в квартиру відповідача для інвентаризації (перевірки) газових приборів, а також факту наявності чи відсутності газопостачання. Але відповідачем в доступі контролерів ВАТ «Полтавагаз» до квартири для здійснення перевірки було відмовлено.

Факт не допуску контролерів ВАТ «Полтавагаз» до житла ОСОБА_1 підтверджується актами від 17.02.2005 року №107, від 19.12.2008 року №27, від 06.05.2009 року №20.

Суд звертає увагу на те, що в акті від 17.02.2005 року №107, вказано, що працівників «Полтавагазу» в будинок «не пустили, кричали через вікно».

Про наявність у нього заперечень щодо огляду представниками ВАТ «Полтавагаз» газових приладів в його житлі відповідач повідомив і в судовому засіданні.

Вказана позиція відповідача суперечить вимогам Правил надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. №2246 (надалі в тексті рішення Правила).

Так, відповідно до пункту 29 Правил споживач зобов'язаний безперешкодно допускати у свої житлові та підсобні приміщення, де розташовані газові прилади і пристрої, лічильники газу, представників газопостачального (газорозподільного) підприємства після пред'явлення ними відповідних службових посвідчень для перевірки показань лічильників газу, наявності та цілості пломб на них, тощо.

Пунктом 15 Правил передбачено, що в разі відмови споживача у доступі до власних приміщень, де розташовані газові прилади і пристрої, лічильники газу, представникам газопостачального (газорозподільного) підприємства для контрольного зняття показань лічильників газу плата справляється за нормами споживання.

Також вказаними Правилами передбачена відповідальність споживача за відмову у доступі до власних житлових і підсобних приміщень, де розташовані газові прилади і пристрої, лічильники газу, представникам газопостачального (газорозподільного) підприємства для контрольного зняття показань лічильників газу, інвентаризації газових приладів, тощо. Відповідно до п.35 Правил виявлені порушення, що допущені споживачем, фіксуються відповідальними представниками газопостачальної організації шляхом складання акту. Тому суд вважає обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, в тому числі і наведених Правил, дії позивача по нарахуванню ОСОБА_1 плати за наданий природний газ, починаючи з дня складення першого акту про не допуск працівників газопостачальної організації в будинок з 17 лютого 2005 року.

В період з серпня 2003 року по січень 2005 року плата відповідачу позивачем не нараховувалась.

Крім того, суд враховує згоду відповідача на списання позивачем у грудні 2007 року його заборгованості у розмірі 3471 грн. 40 коп., про що він повідомив в судовому засіданні.

Фактично наданням згоди на списання частини заборгованості відповідач визнав наявність боргу перед позивачем, у звязку з чим перервався перебіг термінів позовної давності.

На підставі викладеного суд вважає встановленою ту обставину, що позивачем надавались відповідачу послуги з постачання природного газу. Відповідач послуги по газопостачанню одержав, однак за використаний природний газ в повному обсязі не розрахувався.

У звязку з цим на день розгляду справи судом відповідач має заборгованість за використаний природний газ перед позивачем за період з 01 липня 1997 року по 01 січня 2009 року в сумі 9024 грн. 18 коп. Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення з відповідача за прострочення термінів оплати спожитого природного газу пені у розмірі 1777 грн. 42 коп., інфляційних збитків у розмірі 1662 грн. 31 коп. та 3% річних 233 грн. 61 коп., суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги» заборонено нарахування по розрахунках з 1 жовтня 1996 року та стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство).

Відповідно до ст.2 вказаного Закону він діє до прийняття відповідного рішення Верховною Радою України. На даний час вказаний Закон не скасовано, не зупинено, а тому підлягає до застосування.

Вказаний нормативний акт містить пряму заборону нарахування пені.

Посилання позивача на норми Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» також є помилковим, оскільки цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, суб'єктами яких є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. На правовідносини, субєктами яких є фізичні особи, що не здійснюють підприємницької діяльності, дія зазначеного Закону не поширюється.

Тому застосування вказаного нормативного акту до правовідносин з надання житлово-комунальної послуги, такої як постачання природного газу населенню, є безпідставним.

Крім того, статтею 180 ЦК України редакції 1963 року, що регулював правовідносини між сторонами до 01.01.2004 року, угода про неустойку (штраф, пеню) повинна бути укладена в письмовій формі. Недодержання письмової форми тягне недійсність угоди про неустойку (штраф, пеню). Така письмова угода між сторонами відсутня. Тому нарахування позивачем відповідачу пені, у тому числі і до 01.01.2004 року є безпідставним.

Безпідставно позивач посилається і на норми Цивільного кодексу України редакції 2003 року, обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення боргу, який виник в період до 01.01.2004 року з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

При цьому суд керується частиною 10 прикінцевих та перехідних положень ЦК України редакції 2003 року, згідно якої правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

До 01 січня 2004 року між сторонами сторони договору не укладали, тому застосування норм чинного Цивільного кодексу України до правовідносин, що виникли в період до 01.01.2004 року, неправомірне.

Також суд звертає увагу на те, що спеціальними нормативними актами у сфері надання населенню послуг з газопостачання Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими Постановою Кабінету міністрів України від 09.12.1999 №2246, з наступними змінами, не передбачено можливості нарахування споживачу боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

На підставі викладеного суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені, суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних.

З відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості за використаний природний газ в розмірі 9024 грн. 18 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду, всього необхідно стягнути 9054 грн. 18 коп.

Також з відповідача на користь держави необхідно стягнути державне мито у розмірі 90 грн. 24 коп.

Керуючись ст.ст.209, 213-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» (36039, м.Полтава, вул.Енгельса, 2, п/р 26037301545 в філії Полтавське облуправління ВАТ «Ощадбанк», МФО 331467, ЄДРПОУ 03351912) суму заборгованості за використаний природний газ в розмірі 9024 грн. 18 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду, всього стягнути 9054 грн. 18 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави державне мито у розмірі 90 грн. 24 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня його проголошення та подачі апеляції у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий О.А.Самсонова