Рішення № 57702748, 11.05.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/7265/2015 Головуючий в 1 інстанції - Лісовська О.В.

Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Кабанченко О.А., Рубан С.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року в справі за позовом уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про спонукання до виконання мирової угоди, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про спонукання до виконання мирової угоди та стягнення заборгованості.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 06.02.2008 року між ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір на суму 24051, 50 доларів США із сплатою відсотків у розмірі 10 % річних.

У подальшому відповідно до Додаткового договору № 3 між сторонами було погоджено підвищення відсоткової ставки до 14, 5 %.

Відповідач порушив умови Договору стосовно щомісячного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим Банк звернувся до суду з відповідним позовом.

На стадії судового розгляду між сторонами була укладена мирова угода 23.01.2013 року, яка була визнана судом та затверджена ухвалою від 23.01.2013 року.

Але відповідач умови мирової угоди не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на 26.01.2016 року становить 7978, 74 доларів США, що у перерахунку за курсом НБУ складає 198110, 66 грн.

На підставі викладеного позивач просив суд зобов'язати відповідача до виконання мирової угоди, укладеної між сторонами 23.01.2013 року, а також стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість за Кредитним договором від 06.02.2008 року у розмірі 7978, 74 грн., що у перерахунку за курсом НБУ становить 198110, 66 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24.03.2016 року в задоволені позову уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про спонукання до виконання мирової угоди - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, уповноважена особа фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В скарзі вказувала на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволені позову, оскільки не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду. Зазначила, що посилання суду про те, що позивач має право звернутися до виконавчої служби із заявою про примусове виконання ухвали суду, як виконавчого документу, про затвердження мирової угоди, але таких дії позивач не зробив, є безпідставним, оскільки ухвала про затвердження мирової угоди не містить усієї інформації, яку має містити виконавчий документ, відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а тому не може бути пред'явлена до виконання. Висновок суду про те, що позивачем у процесі розгляду даної справи не надано жодних належних та допустимих доказів не відповідає дійсності, оскільки на підтвердження факту наявної заборгованості, а також зарахованих сум в рахунок погашення заборгованості в судовому засіданні було надано актуальний розрахунок заборгованості за кредитним договором та копії квитанцій про зараховані кошти у розмірі 63 760,00 грн. 18.03.2016 року і 1 757,82 грн. 28.01.2013 року. Судом не враховано наданий розрахунок заборгованості та копії квитанцій банку, стосовно сум зарахованих на рахунки погашення заборгованості за кредитним договором. Судом не враховано факт того, що у тексті мирової угоди було зазначено не лише валюту гривню, а й валюту, у якій позичальником було отримано кредит - долари США, а саме: зафіксована сума залишку заборгованості за кредитом у розмірі 8 198,66 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 23.01.2013 року становить 65 531,89 грн., сума по сплаті у валюті кредиту і зазначена у гривневому еквіваленті на дату укладання мирової угоди, а п. 3 тексту мирової угоди визначає порядок погашення, тобто графік, згідно з яким позичальник мав би вчасно сплачувати заборгованість за Кредитним договором.

До апеляційного суду представник позивача не з'явився, просив розглядати справу за їх відсутності.

Представник відповідача доводи скарги заперечувала, пояснила апеляційному суду, що станом на дату постановлення судового рішення відповідач повністю виконав умови мирової угоди, а тому в нього відсутня заборгованість .

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, ч.4, ч.5 ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди.

Мирова угода за своєю правовою природою є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті, вона ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах і повинна виконуватися добровільно. У протилежному разі мирова угода, визнана судом, може бути підставою для примусового виконання.

Відповідно до ст.526, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом, що 06.02.2008 року між ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та відповідачем ОСОБА_3 був укладений Кредитний договір № 183/П, відповідно до якого Банк надав відповідачу грошові кошти у розмірі 24051, 50 доларів США із сплатою відсотків у розмірі 10 % річних. Додатковим договором № 3 до Кредитного договору сторонами було погоджено підвищення відсоткової ставки до 14, 5 % річних.

Відповідно до п. 2.5.1 Кредитного договору повернення кредиту буде здійснюватися шляхом поповнення поточного рахунку, визначеного у п. 2.1.1, шляхом внесення готівкових кошів через касу Банку або безготівковим перерахуванням у сумі, не меншій суми чергового погашення частини кредиту, процентів та інших плат, відповідно до умов Договору.

Згідно із п. 3.3.3 Кредитного договору позичальник зобов'язаний щомісячно повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами, визначеними в п. 2.5.1 цього Договору, та не пізніше визначеного п. 1.2 Договору строку, повернути банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати кошти, передбачені п. 1.3.1, 2.3 Договору, а також на вимогу Банку сплачувати неустойку.

Проте, відповідачем були порушені зобов'язання стосовно щомісячного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування Кредитом, як це було встановлено п. 2.5 Кредитного договору.

У зв'язку із невиконанням відповідачем умов Кредитного договору Банк звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

На стадії судового розгляду між сторонами 23.01.2013 року була укладена мирова угода. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2013 року вказана мирова угода була затверджена судом.

Відповідно до умов мирової угоди сторони прийшли до мирової угоди, згідно якої ОСОБА_3 зобов'язувався сплатити заборгованість за кредитним договором від 06.02.2008 року в сумі 8198, 66 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 23.01.2013 року становить 65531, 89 грн., починаючи з січня 2013 року до 01.01.2016 року. Термін сплати заборгованості складає 36 місяців.

Також сторони по справі домовились про порядок погашення заборгованості ОСОБА_3 наступним чином:

з першого по тридцять п'ятий місяць щомісяця не пізніше 27 числа вносити на рахунок не менше 1772, 00 грн., а тридцять шостого місяця - залишок заборгованості;

у випадку виникнення прострочення заборгованості більше, ніж на 30 днів, відносити процедуру примусового стягнення заборгованості.

Перед укладенням Мирової угоди між сторонами була досягнута домовленість про те, що ОСОБА_3 сплачує до 20.01.2013 року на рахунок Банку суму кредиту у розмірі 12000, 00 доларів США, а на залишок суми кредиту та відсотків між сторонами укладається Мирова угода.

Як встановлено при розгляді справи, ОСОБА_3 16.01.2013 року були виконані дані домовленості і сплачено на рахунок Банку 96840, 00 грн., що було еквівалентно станом на 20.01.2013 року в сумі 12000, 00 доларів США, що підтверджується відповідною квитанцією від 16.01.2013 року.

На залишок суми 8198, 66 доларів США, що включала повну суму заборгованості та відсотків по кредиту із розрахунку на 06.02.2015 року включно (кінцевий строк користування кредитом).

В укладеній між сторонами мировій угоді було досягнуто згоди щодо суми, терміну та порядку оплати заборгованості за Кредитним договором, а також було узгоджено продовження терміну користування кредитом до 01.01.2016 року.

28.01.2013 року відповідачем було проведено оплату частини заборгованості за Кредитним договором у рамках виконання мирової угоди на суму 1772, 00 грн., що підтверджується квитанцією від 28.01.2013 року.

Згідно умов мирової угоди (п. 10) кожна із сторін не вправі в односторонньому порядку розірвати цю мирову угоду або змінити її умови.

Пунктом 3 мирової угоди визначено, що у випадку виникнення прострочення заборгованості більше, ніж на 30 днів, позивачем відновлюється процедура примусового стягнення заборгованості.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки на момент розгляду даної справи умови мирової угоди виконані в повному обсязі, а заборгованість за мировою угодою відсутня, так як 18.03.2016 року відповідачем сплачено позивачу 63 760 грн. 00 коп.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком районного суду, так як він не відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з частиною третьою статті 533 ЦК України, використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобов'язання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання є національна валюта України - гривня.

Тобто сума заборгованість стягується у дол. США із зазначенням еквіваленту станом на дату ухвалення рішення суду, що і було зазначено в ухвалі Деснянського районного суду м. Києва від 23.01.2013 року.

Про те, суд першої інстанції безпідставно не врахував вищезазначених обставин і прийшов до передчасного висновку, що погашення відповідачам 18.03.2016 року 63 760 грн. 00 коп. є підставою вважати, що умови мирової угоди були виконані.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просив суд спонукати відповідача до виконання мирової угоди від 23.01.2013 року, при цьому вказував розмір заборгованості відповідача станом на 26.01.2016 року у розмірі 198110, 66 грн., що є еквівалентом 7978, 74 доларів США.

Під час розгляду справи, суд першої інстанції встановив, що на виконання умов мирової угоди відповідачем сплачено 28.01.2013 року - 1752 грн. 82 коп. та 18.03.2016 року - 63 760 грн. 00 коп. В еквіваленті вказані суми становили 219,92 дол. США (курс НБУ на дату зарахування - 7,99 грн. за 1 дол. США) та 2 429,61 дол. США (курс НБУ на дату зарахування - 26,24 грн. за 1 дол. США) (а.с. 107-120). Таким чином, всього на виконання умов мирової угоди було сплачено 2 649,53 дол. США, тобто несплачена сума становить 5 549, 13 дол. США (8198, 66 - 2649,53).

Посилання суду першої інстанції в рішенні на те, що сторони в мировій угоді змінили валюту зобов'язання, передбачивши погашення щомісячних платежів лише в гривневому еквіваленті не відповідає умовам мирової угоди.

Відповідно до якої ОСОБА_3 зобов'язаний був до 01 січня 2013 року повернути позивачу по справі 8198, 66 доларів США.

Та обставина, що в мировій угоді було розписано, що боржник щомісячно повинен вносити суму не меншу ніж 1772 грн., з урахуванням курсу НБУ на момент укладення мирової угоди. Не свідчить про те, що сторони домовились, що решту заборгованості боржник буде погашати протягом дії мирової угоди по курсу, який існував станом на січень 2013 року.

Враховуючи, що , згідно з частинами 1 та 2 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Подаючи позов, позивач провів розрахунок по всіх внесених відповідачем сумах, який не дотримувався умов мирової угоди, визначеної графіком, і останній платіж вніс взагалі, після того як позивач звернувся з даним позовом, правомірно зарахував внесені суми по курсу на день платежу, та довів в судовому засіданні, що відповідач не повернув всю суму, яка була передбачена умовами мирової угоди, а саме: 8198,66 доларів США.

До апеляційного суду відповідач на спростування розрахунку позивача доводів та доказів не надав.

Вищезазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмету даного спору, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

Відповідно, до наданого суду розрахунку, заборгованість відповідача становить 5 549, 13 дол. США.

Курс НБУ станом на 11.05.2016 року становить 2519.6137 грн. за 100 дол. США, таким чином сума заборгованості за умовами мирової угоди становить 139 816 грн. 64 коп.

При вирішенні даного спору суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є належним.

У разі невиконання однією зі сторін зобов'язань за умовами мирової угоди інша сторона угоди не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. При цьому звернення заінтересованої особи до суду із зазначеним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження не є підставою для відмови в задоволенні указаного позову.

Аналогічного висновку дійшов ВСУ в постанові № 6-274цс15 від 23 вересня 2015 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки, рішенням апеляційного суду позов задовольняється частково то судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно до задоволеної частини вимог.

Пред'являючи позов, представник позивача просив стягнути з відповідачів на його користь 198110 грн. 66 коп., а рішенням апеляційного суду з відповідача на користь позивача стягується 139 816 грн. 64 коп., що у відсотковому співвідношенні становить 70 %.

До завершення розгляду справи в районному суді позивач не зменшував позовні вимоги.

Судові витрати судом першої інстанції віднесено за рахунок держави, а за подання апеляційної скарги, позивачу сплату судового збору в розмірі 3268 грн. 82 коп., ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.04.2016 року відстрочено до ухвалення судового рішення апеляційним судом.

На даний час докази про сплату судового збору від позивача не надходили.

Тобто, сума судового збору, яка підлягає стягнення з відповідача становить 2288 грн. 20 коп. (70% від 3268,62), а з позивача - 980 грн. 62 коп. (30% від 3268,62)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 88, 303, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Позовні вимоги уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний Банк» ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про спонукання до виконання мирової угоди задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3 до виконання мирової угоди, укладеної між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_3, визнаної та затвердженої ухвалою Деснянського районного суду міста Києва у справі № 2/754/421/13 від 23.01.2013 року.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: 02232, АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві 23.04.2002 року) на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (платіжні реквізити: отримувач: Публічне акціонерне товариство «ВІЕЙБІ БАНК» (в стані ліквідації), код за ЄДРПОУ отримувача: 19017842, номер рахунку: № 32079101301026, банк отримувача: Національний банк України, код банку отримувача (МФО): 300001) заборгованість за Кредитним договором № 183/П від 06.02.2008 року у розмірі 5 549, 13 дол. США, що в перерахунку на національну одиницю України (еквівалент по курсу НБУ 2519.6137 грн. за 100 дол. США станом на 11.05.2016 року) складає 139 816 грн. 64 коп. (сто тридцять дев'ять тисяч вісімсот шістнадцять гривень).

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2288 грн. 20 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 980 грн. 62 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: