Ухвала суду № 57702612, 06.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа №22-ц/796/4529/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Трегубенко Л.О.

Доповідач: Барановська Л.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого: Барановської Л.В.

суддів: Панченка М.М., Побірченко Т.І.

при секретарі: Куркіній І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 16.12.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Охоронної компанії «Схід-Захід» про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи.

Заслухавши доповідь судді Барановської Л.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014р. ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва із вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заробітну плату у сумі 400 грн. та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що на день подачі позову складало суму 6 800 грн.

В обґрунтування своїх вимог вказав, що за об'явою на сайті Slando з 09.01.2014 року влаштувався до Охоронної компанії «Схід-Захід» охоронником з графіком роботи 2/4 (дві доби роботи/чотири доби вихідних).

Після двох діб роботи ( з 10.01.2014р. на 11.01.2014р. та з 11.01.2014 на 12.01.2014р.) на об'єкті по вул. Кондратюка , 7 у м. Києві, в офісі компанії по вул. Введенській 7/9 у м. Києві (оф. 64) подав заяву про звільнення за власним бажанням від 14.01.2014 року на ім'я генерального директора з додатком оригінала акта виконаних робіт; начальник охорони ОСОБА_2 порвав документи, вимагав попередньо відпрацювати протягом двох тижнів.

16.01.2014 року, відповідно до графіка 2/4 позивач вранці вийшов на об'єкт по вул. Кондратюка, 7 у м. Києві, але начальник охорони ОСОБА_2 не допустив до роботи ні в той день, ні взагалі з підстав не проходження випробування та заявив, що з цих причин відпрацьовані ним дві доби не підлягають оплаті, у тому числі, нібито з наявності не факту роботи, а присутності на роботі.

17.01.2014 року позивач знову надіслав на ім'я генерального директора Охоронної компанії «Схід-Захід» заяву про звільнення за власним бажанням, проведення розрахунку за виконану ним роботи та оплату вимушеного прогулу, проте ні розрахунку, ні відповіді на лист до цього часу не отримав.

З огляду на що, позивач просить стягнути з відповідача заробітну плату у сумі 400 грн. та середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 16.12.2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У відповідності до ч.ч.2,3 ст. 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту, про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п. 7 ч. 4 ст. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома власника або уповноваженого ним органу.

Позивач вказав, що за об'явою на сайті Slando, 09.01.2014 року влаштувався до Охоронної компанії «Схід-Захід» охоронником з графіком роботи 2/4 (дві доби роботи/чотири доби вихідних).

Також зазначав, що з наказом про прийняття на роботу ознайомлений не був та не знає взагалі, чи даний наказ видавався, трудову книжку на внесення відповідного запису про прийняття на роботу не надавав, оскільки не отримав її за попередньою роботою, але був фактично допущений до роботи.

Відпрацювавши дві доби: з 10.01.2014 на 11.01.2014 та з 11.01.2014 на 12.01.2014 року на об'єкті в м. Києві по вулиці Кондратюка, 7, ОСОБА_1 подав на ім'я генерального директора заяву на звільнення за власним бажанням від 14.01.2014 року з додатком оригінала акта виконаних робіт.

Зі слів позивача, начальник охорони, ОСОБА_2 знищив ці документи, вимагаючи відпрацювати два тижнів та в подальшому до роботи не допустив.

З огляду на це зазначив, що 17.01.2014 року поштою було надіслано повторну заяву про звільнення його за власним бажанням, проведення розрахунку за виконану роботу та оплату вимушеного прогулу.

Разом з тим, ні розрахунку, ні відповіді на лист до цього часу отримано не було.

Так, у відповідності до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається, які на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України докази повинні бути належними та допустимими.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх вимог, позивач надає роздруківку оголошення з інтернету про наявність вакантних посад охоронників приватної особи, запрошення від 09.01.2014 року на співбесіду: чт.-пт. з 09.00-15.00 за адресою: вул. Введенська, 7/9.

Згідно листа реєстраційної служби відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Подільського району Головного територіального управління юстиції у м. Києві вбачається, що станом на 19.05.2015 року Охоронна компанія «Схід-Захід» на обліку не перебуває. З метою отримання більш повної інформації необхідно зазначити організаційно-правову форму та код ЄДРПОУ відповідної юридичної особи.

Тобто, ні організаційно-правова форма, ні код ЄДРПОУ відповідача не відомі.

Головне управління регіональної статистики у м. Києві повідомило, що ТОВ «ФП «Схід-Захід» (ідентифікаційний код - 34579457), останнє місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Степана Руданського, 4-Б, оф. 8, місце проведення останніх реєстраційних дій: Реєстраційна служба Луганського міського управління юстиції Луганської області, дата реєстраційних дій - 03.03.2015р. та для отримання більш детальної інформації необхідно звернутись до державного реєстратора за місцезнаходженням юридичної особи.

Реєстраційна служба Луганського міського управління юстиції Луганської області дат реєстраційних дій - 03.03.2015 та для отримання більш детальної інформації необхідно звертатися до державного реєстратора за місцезнаходженням юридичної особи.

Охоронну компанія «Схід-Захід» неможливо ідентифікувати з ТОВ «ФПГ «Схід-Захід» за відсутності код ЄДРПОУ.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що сторони перебували у трудових відносинах.

Такий висновок суду зроблено щодо всіх заявлених позивачем вимог та на підставі поданих сторонами доказів, яким дана правильна оцінка. У рішенні наведені мотиви, з яких суд надає перевагу одним доказам над іншими і його висновки в цій частині є обґрунтованими.

З огляду на що, колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції про те, що доводи апелянта про стягнення заробітної плати у сумі 400 грн. та середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, позивачем в розумінні ст.ст. 57,58 ЦПК України не доведені, та такі, що не підлягають задоволенню.

У зв'язку з наведеним неможливо погодитись з доводами апеляційної скарги про неналежну оцінку доказів та невідповідність викладених у рішенні суду висновків обставинам справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, з урахуванням наведеного вище не відносяться до тих, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість ухвалення рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Оцінюючи достатність і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності та враховуючи, що обставини на які посилається позивач не знайшли свого підтвердження, колегія суддів вважає, що позовні вимоги не грунтуються на вимогах закону та не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Подільського районного суду м. Києва від 16.12.2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді