Постанова № 57702444, 05.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2016 р. Справа№ 911/4448/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Синиці О.Ф.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: Пронін О.А. - представник, дов. № 16-02/16 від 29.12.2015;

від відповідача: Мікульський К.В. - представник, дов. № 2599 від 01.07.2015;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр"

на рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2015

у справі № 911/4448/15 (суддя Горбасенко П.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр"

про стягнення 250 697,28 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі № 911/4448/15 скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження; розгляд справи призначено на 29.02.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2016 у справі № 911/4448/15, у зв'язку із поданням касаційної скарги, апеляційне провадження у справі № 911/4448/15 зупинено до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 у справі № 911/4448/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2016 апеляційне провадження у справі № 911/4448/15 поновлено; розгляд справи призначено на 28.03.2016.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судових засіданнях 28.03.2016 та 27.04.2016 оголошувались перерви у розгляді апеляційної скарги у справі № 911/4448/15 до 27.04.2016 та 05.05.2016, відповідно.

Розпорядженням Начальника відділу Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2016 № 09-52/1273/16 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2016 визначено склад колегії суддів: Ропій Л.М. - головуючий суддя, Синиця О.Ф., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" на рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2015 у справі № 911/4448/15 прийнято до провадження.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.12.2015 у справі № 911/4448/15 позов задоволено частково; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 27 732,00 грн. пені, 221 856,00 грн. штрафу та 3 743,82 грн. судового збору; у задоволенні решти позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що сторони, керуючись принципом свободи договору, правомірно передбачили можливість нарахування пені за невиконання негрошового зобов'язання; відповідач не поставив позивачу товар за ціною фіксингу на загальну суму 1 109 280,00 грн. в строк до 01.10.2014, включно, штраф у розмірі 20% від суми непоставленого у визначений договором строк товару (визначений п. 7.2. договору) у сумі 221 856,00 грн. (20% від 1 109 280,00 грн. (вартість поставленого з простроченням обсягу товару), відповідачем на час прийняття судового рішення не сплачено, розмір вказаного штрафу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 221 856,00 грн. штрафу є такою, що підлягає задоволенню судом на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України; враховуючи періоди нарахування позивачем пені у поданому ним розрахунку, те, що відповідач 27.10.2014 поставив позивачу товар у кількості 462,20 тонн, суд обмежив період нарахування пені з 02.10.2014 по 26.10.2014; судом не може бути прийнято в якості доказу існування форс-мажорних обставин сертифікат Торгово-промислової палати України № 5429 від 17.11.2015, оскільки відповідачем, в порушення п. 7.7. договору поставки зерна врожаю 2014р. № 1349 Ф від 23.12.2013, в п'ятиденний строк не було повідомлено позивача про настання і припинення обставин непереборної сили, які перешкоджають виконанню договірних зобов'язань; наданий відповідачем суду сертифікат Торгово-промислової палати України № 5429 від 17.11.2015 видано після спливу більше ніж 1 року після закінчення існування вказаних відповідачем обставин; в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем вжито вичерпних заходів для контролю та уникнення розвитку хвороби колоса пшениці, оскільки відповідно до листа Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України № 1/729 від 21.10.2015 своєчасне внесення фунгіцидів, зареєстрованих проти фузаріозу колоса, дозволяє контролювати розвиток хвороби.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2015 у справі № 911/4448/15 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, порушення норм матеріального права у оскаржуваному рішенні полягає у незастосуванні місцевим господарським судом при вирішенні спору ч. 3 ст. 550, ст.ст. 614, 617 ЦК України, які підлягали застосуванню, з огляду на встановлені судом обставини справи.

Скаржник, посилаючись на надані відповідачем докази, зазначає, що у справі наявні всі необхідні докази для встановлення обставин про те, що відповідач, перебуваючи під дією обставин непереборної сили, все ж таки здійснив всі можливі дії для виконання зобов'язання і виконав його у повному обсязі, відтак, застосування судом відповідальності за порушення зобов'язання відбулось за відсутності підстави для її застосування - вини відповідача в простроченні виконання.

Скаржник вважає висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не здійснювались усі можливі заходи по захисту рослин в період їх вирощування таким, що суперечить обставинам справи.

Скаржник вказує на те, що листом № 2217 від 01.09.2014 відповідач повідомив позивачу, що у зв'язку із кліматичними умовами та зараженістю посівів фузаріозом понад встановлені норми (більше 2%) були знижені якісні показники врожаю пшениці, отриманого і відповідачем у 2014р., та просив здійснити заміну якісних показників зерна, що підлягає постачанню, з 3-го на 6-тий клас в обсязі 770,0 тонн.; позивач листом № 1777 від 05.09.2014 не заперечував прийняти в залік зерно пшениці 6-го класу в кількості 770,0 тонн для виконання умов укладеного біржового договору поставки зерна; 10.09.2014 відповідач у листі № 10/09 повідомив позивача, що не має обсягу зерна пшениці, що відповідав би нормам ДСТУ, придатного до постачання, та просив згоди на часткове виконання умов поставки зерна пшениці 6-го класу в кількості 307,0 тонн; позивач у листі від 12.09.2014 № 1902 погодив частково прийняти в залік зерно пшениці 6-го класу в кількості 307,0 тонн; у листі № 2278 від 01.10.2014 відповідач просив згоди на остаточний розрахунок зерном кукурудзи, шляхом заміни залишку обсягу пшениці у кількості 462,2 тонни, що підлягає постачанню за договором, на обсяг кукурудзи відповідної вартості по закупівельних цінах, однак, позитивної відповіді на пропозицію заміни культури відповідач не отримав; для виконання умов біржового договору № 1349 Ф від 23.12.2013 відповідач знайшов придатне для постачання зерно та здійснив 20.10.2014 закупівлю зерна пшениці 6-го класу в кількості залишку 462,2 тонн за завищеними цінами та передав його позивачу 27.10.2014, що підтверджується актом передавання-приймання зерна від 27.10.2014, підписаного сторонами.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, вказує на те, що у листі Інституту захисту рослин НААН України від 21.10.2015 № 1/729 вказано, що своєчасне внесення фунгіцидів, зареєстрованих проти фузаріозу колоса, дозволяє контролювати розвиток хвороби, при цьому відповідачем не надано жодних доказів того, що ним було вжито вичерпних заходів для контролю та уникнення розвитку хвороби; у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про настання обставин форс-мажору, які передбачені договором, отже, відповідач позбавлений права посилатись на них, як на підставу звільнення від відповідальності.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду Київської області позовну заяву про стягнення з відповідача пені та штрафу в сумі 250 697,28 грн., з яких 221 856,00 грн. штрафу в розмірі 20% та 28 841,28 грн. пені; судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 23.12.2013 між позивачем та відповідачем укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2014 року № 1349 Ф, відповідно до п. 1.1 якого, в порядку та на умовах договору, відповідач, за договором постачальник, передає позивачу, за договором покупцю, у власність товар: пшениця м'яка 3 клас, а позивач зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1.1.1, 1.1.3 договору № 1349 Ф сторони погодили, що кількість (тонн) товару 770,000; у разі загибелі в період перезимівлі посівів, майбутній врожай з яких є товаром за цим договором, сторони домовились внести зміни до цього договору в частині зміни предмету поставки на товар, зазначений в підпункті 2.2 заявки до цього договору.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору № 1349 Ф термін поставки: до 01.10.2014, включно; поставка вважається здійсненою в момент підписання акта передавання-приймання на всю кількість товару на базисі поставки відповідно до умов цього договору.

Згідно із п. 3.1 договору № 1349 Ф сума попередньої оплати за цим договором складає 50 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 668 360,00 грн., у тому числі ПДВ 111 393,33 грн.

25.03.2014 між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір № 1 до біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 1349 Ф від 23.12.2013 відповідно до якого, п. 3.1 біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року від 23.12.2013 № 1349 Ф викладено в наступній редакції: "3.1. Сума попередньої оплати за цим договором складає 70 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 935 704,00 грн., у тому числі ПДВ 155 950,67 грн.; попередня оплата здійснюється позивачем в два етапи згідно з підпунктом 4.1 цього договору."; крім цього, викладено пункт 4.1 згаданого біржового договору в новій редакції.

Також, між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір № 2 від 11.09.2014 до біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року від 23.12.2013 № 1349 Ф (часткова) та додатковий договір № 3 від 27.10.2014 до біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року від 23.12.2013 № 1349 Ф (остаточна), відповідно до яких п. 3.3 викладено в нових редакціях.

Згідно із умовами додаткового договору № 3 від 27.10.2014 відповідач передає позивачу у власність товар вартістю 935 704,00 грн.

Факт виконання позивачем умов договору № 1349 Ф підтверджується витягом із особового рахунку позивача та платіжним дорученням № 1130 від 28.03.2014, відповідно до яких позивач 25.12.2013 та 28.03.2014 перерахував відповідачу 668 360,00 грн. та 267 344,00 грн. (а.с. 22-23).

Відповідно до акту передавання-приймання зерна від 11.09.2014 до біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 1349 Ф від 23.12.2013 позивач від відповідача прийняв у власність пшеницю 6 класу врожаю 2014 року у кількості 307,800 тонн, на загальну суму 514 626,21 грн., а відповідно до акту передавання-приймання зерна від 27.10.2014 до біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року № 1349 Ф від 23.12.2013 позивач прийняв у власність від відповідача пшеницю м'яку 6 класу урожаю 2014р. у кількості 462,200 тонн, на загальну суму 758 909,29 грн.

Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було здійснено постачання зерна, передбаченого умовами договору № 1349 Ф із додатковими угодами, із простроченням терміну постачання, передбаченого умовами договору № 1349 Ф.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.193 ЦК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Та обставина, що застосування за прострочення постачання товарів пені та штрафу не суперечить законодавству, свідчать, зокрема, положення ч. 2 ст. 231 ГК України.

Зазначена правова позиція відповідає судовій практиці у розгляді господарських справ, про що свідчить, зокрема, постанова судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011.

Пунктом 7.2 договору № 1349 Ф сторони погодили умову про те, що за порушення строків виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару з нього стягується: пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого обсягу товару, розрахованого від ціни фіксингу, що діяла на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах на останній день поставки (підпункт 1.2 цього договору) за кожний день прострочення; за прострочення понад п'ятнадцять днів додатково стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості недопоставленого обсягу товару розрахованого від ціни фіксингу, що діяла на Аграрній біржі та сертифікованих нею акредитованих товарних біржах на останній день поставки (підпункт 1.2 цього договору).

16.12.2014 позивач звернувся до відповідача із листом №3301 від 16.12.2014, в якому зазначив, що відповідачем здійснено поставку на суму 1 273 535,50 грн. з порушенням строків та вимагав сплатити пеню у розмірі 0,1% і штраф у розмірі 20%, що становить 250 697,28 грн.

До позовної заяви позивачем додано розрахунок суми штрафних санкцій за невиконання зобов'язань відповідачем згідно з біржовим договором від 23.12.2013 № 1349 Ф, в якому зазначено, що вартість поставленого товару з простроченням терміну за ціною фіксінгу 1 109 280,00 грн., а термін прострочки поставки складає з 02.10.2014 по 27.10.2014, відповідно до якого позивачем нараховано пеню у розмірі 28 841,28 грн. та штраф у розмірі 221 856,00 грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо поставки позивачу зерна, відповідно до умов договору № 1349 Ф, перевіривши та здійснивши перерахунок сум пені та штрафу, апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що суми пені у розмірі 27 732,00 грн. та штрафу у розмірі 221 856,00 грн., є правильними, обгрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Як вбачається із п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України, під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Згідно із ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення; у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

В п.п. 7.6-7.8 договору № 1349 Ф сторони погодили умови, якими встановлено, що сторони звільняються від відповідальності (повністю або частково) за неналежне виконання зобов'язань внаслідок обставин непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор); у цьому разі термін виконання зобов'язань переноситься відповідно до терміну дії зазначених обставин, про що укладається додатковий договір до цього договору; сторона, для якої склалися такі умови, повинна не пізніше 5 днів, повідомити іншу сторону про настання і припинення обставин, які перешкоджають виконанню договірних зобов'язань; обставини непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор) підтверджуються висновком Торгово-промислової палати України.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем повідомлено позивачу не пізніше 5-ти днів про настання і припинення обставин непереборної сили (форс-мажор).

Як зазначає скаржник, наслідком неодержання відповідачем врожаю, який би відповідав показникам пшениці 3-го класу, були екстремальні погодні умови, що виникли у період вирощування товару, що спричинило пошкодження значної частини врожаю пшениці фузаріозом.

Відповідачем до матеріалів справи надано сертифікат Торгово-промислової палати України № 5429 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 17.11.2015, висновок Інституту захисту рослин Національної академії аграрних наук України від 21.10.2015 № 1/729 , лист Українського гідрометеорологічного центру від 24.09.2015 № 01-20/1002.

У згаданому висновку від 21.10.2015 № 1/729, вказано, що погодні умови, що склались в третій декаді травня - першій декаді червня 2014р., у тому числі й в Згурівському районі Київської області, виявились сприятливими для ураження пшениці збудниками фузаріозу колоса; цвітіння пшениці припадало на 25-30 травня.

Разом із тим, у згаданому висновку від 21.10.2015 № 1/729 вказано, що своєчасне внесення фунгіцидів, зареєстрованих проти фузаріозу колоса, дозволяє контролювати розвиток хвороби.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази своєчасного проведення оприскування пшениці, яка у подальшому підлягала постачанню відповідно до біржового договору № 1349 Ф, таким чином, не доведено вжиття відповідачем заходів щодо запобігання захворюванню пшениці навіть при наявних погодних умовах.

Як вбачається із сертифікату Торгово-промислової палати України № 5429, його висновок ґрунтується також на вищезгаданому висновку від 21.10.2015 № 1/729, тому, якщо останнім передбачено можливість впливу на розвиток фузаріозу, то таку обставину, як зараження врожаю фузаріозом, немає підстав віднести до непереборної сили.

В зазначеному сертифікаті № 5429 вказано період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01.10.2014 по 27.10.2014, проте, збирання урожаю пшениці відбувається у липні-серпні, тому відсутній причинно-наслідковий зв'язок між ураженням урожаю фузаріозом, внаслідок погодних умов та настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 01 жовтня 2014р.

Хоча в п. 7.8 біржового договору № 1349 Ф сторонами передбачено, що обставини непереборної сили або стихійного лиха (форс-мажор) підтверджуються висновком Торгово-промислової палати України, а пунктами 7.6, 7.7 встановлено обов'язок сторони, для якої склалися такі умови, повідомити іншу сторону не пізніше 5-ти днів та у такому разі укладається додатковий договір про перенесення терміну виконання зобов'язання до терміну дії зазначених обставин, проте, як вже зазначалось, відповідач не повідомив позивача, у передбачений біржовим договором № 1349 Ф строк, про настання форс-мажорних обставин, а сертифікат № 5429 надано до господарського суду лише 08.12.2015.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про неможливість прийняття сертифікату Торгово-промислової палати України № 5429 від 17.11.2015, в якості доказу існування форс-мажорних обставин, оскільки вказані відповідачем несприятливі погодні умови не є форс-мажорними обставинами у розумінні положень договору, закону та відповідно до матеріалів справи, адже, відповідачем порушено строк повідомлення позивачу про настання і припинення обставин та не дотримано порядку, передбаченого біржовим договором щодо перенесення терміну виконання зобов'язання, згідно із вимогами біржового договору № 1349 Ф.

Зазначена правова позиція узгоджується із судовою практикою, про що свідчить, зокрема, постанова Вищого господарського суду України від 11.11.2014 у справі № 904/8847/13.

За викладених обставин відсутні підстави для твердження, що відповідачем вжито всіх залежних від нього обставин щодо належного виконання зобов'язання за біржовим договором № 1349 Ф.

Оскільки відповідачем не доведено відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання щодо строку постачання товару та наявності обставин непереборної сили, то немає підстав для застосування положень ч. 3 ст. 550, ст.ст. 614, 617 ЦК України, на які посилається скаржник.

Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Київської області від 11.12.2015 у справі № 911/4448/15 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Центр" залишити без задоволення.

2. Справу № 911/4448/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Повний текст постанови складено 13.05.2016.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді О.Ф. Синиця

Н.Ф. Калатай