Постанова № 57702421, 10.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2016 р. Справа№ 910/22247/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Рудченка С.Г.

Чорногуза М.Г.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 10.05.2016 року по справі №910/22247/15 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку "Інтертехнодрук"

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 року

по справі №910/22247/15 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку "Інтертехнодрук"

про стягнення 700 292,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку "Інтертехнодрук" 846 948,65 грн. боргу, неустойки та сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання.

05.10.2015 року позивачем подано до суду першої інстанції заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача 341 942,63 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, 58 000,00 грн. заборгованості за комісією за управління кредитом, 106 255,38 грн. пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, 18 179,34 грн. пені за порушення строків сплати комісії за управління кредитом, 28 930,83 грн. 3% річних від прострочення суми боргу за процентами за користування кредитом, 2 820,08 грн. 3% річних від прострочення суми боргу за комісією за управління кредитом, 122 280,76 грн. інфляційного збільшення суми боргу за процентами та 21 883,50 грн. інфляційного збільшення суми боргу за комісією за управління кредитом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 року у справі №910/22247/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку "Інтертехнодрук" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 339 263,10 грн. боргу по процентах, 57 096,77 грн. боргу по комісії за управління кредитом, 121 153,76 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення процентів, 21 828 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення комісії, 10 896,14 грн. три проценти річних з простроченої суми процентів, 1 931,67 грн. три проценти річних з простроченої суми комісії, 62 692,33 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 9 575,47 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 12 488,74 грн. витрат по судовому збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 25.11.2015р., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

29.04.2016р. відповідач подав письмові пояснення, в яких просить суд задовольнити апеляційну скаргу та застосувати строк позовної давності.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, з урахуванням письмових поясненої до останньої, та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.08.2008р. між позивачем, як правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Вета" було укладено генеральну угоду №27108N5, в рамках якої діяв, зокрема, кредитний договір №27109К7 від 30 червня 2009 р., укладений між сторонами у справі.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов кредитного договору №27109К7 надав відповідачу кредит у розмірі 2 000 000 грн. з кінцевим терміном погашення 29 червня 2010р., а відповідач зобов'язався використовувати кредитні кошти виключно для цілей, передбачених Договором; погасити кредит у валюті кредиту на рахунок, вказаний у п. 3.8 Договору в строк, зазначений у п. 3.2 останнього, згідно з графіком надання та погашення кредиту, а також сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі за кредитним договором; сплачувати у випадках та у розмірах, передбачених Договором, штрафні санкції, а також відшкодувати інші збитки, завдані невиконанням та (або) неналежним виконанням зобов'язань.

Внаслідок прострочення відповідача сума кредиту 2 000 000 грн., а також заборгованість по сплаті нарахованих на неї станом на 10.04.2012р. процентів у розмірі 977 666,64 грн., та комісії за управління кредитом у розмірі 49 500,01 грн. на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 13.06.2012 р. у справі 56/239 була стягнута на користь позивача.

Вказані обставини підтверджується поясненнями представників сторін, наявними у матеріалах справи копіями вищезазначених угоди, договору, рішення Господарського суду м. Києва від 13.06.2012 р. у справі 56/239 між тими ж сторонами та ТОВ "Вета".

Стягнута за рішенням суду сума кредиту у розмірі 2 000 000 грн. була фактично сплачена відповідачем на користь позивача частинами, а саме 07.03.2013р. у розмірі 1 355 598,48 грн., 25.02.2015 р. у розмірі 401,52 грн. та 14.07.2015 р. у розмірі 644 000 грн.

Зазначене підтверджується поясненнями позивача, частково відповідача, ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.08.2013р. у справі 56/239, платіжним дорученням №446 від 25.02.2015р. та №522 від 14.07.2015р.

Доводи відповідача щодо іншого часу повернення кредиту за спірним договором належними доказами не підтверджуються та суперечать прийнятим у справі №56/239 судовим рішенням, тому є необгрутованими.

У відповідності до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Окрім процентів за умовами п. 3.2.7 договору відповідач зобов'язався сплачувати також комісію за управління кредитом у розмірі 0,1% від ліміту кредитної лінії (щомісячна сума платежу 2000 грн.). За неповний місяць комісію передбачено сплачувати пропорційно кількості днів користування кредитом.

Враховуючи, що після прийняття рішення про стягнення боргу відповідач продовжував користуватися одержаною у кредит грошовою сумою, то позивач був вправі нараховувати проценти до часу повернення кредиту, а саме з 11.08.2012 р. до 07.03.2013 р. на суму кредиту 2 000 000 грн., з 08.03.2013р. до 14.07.2015р. на суму кредиту 644 000 грн., а всього згідно поданого ним розрахунку у розмірі 808 990,01 грн., а також передбачену договором комісію у розмірі 77 096,77 грн.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку після 14.07.2015р. ним були безпідставно нараховані проценти у розмірі 2 679,52 грн. та комісія в розмірі 1 096,77 грн., оскільки з указаної дати кредит був повернутий повністю.

Тому вимоги про стягнення процентів та комісії в указаному розмірі, нарахованих за період 15-31 липня 2015 р., задоволенню не підлягають.

Поясненням позивача, поданими ним банківськими виписками, що підтверджують порядок погашення вимог у визначеній спірним кредитним договором черговості, підтверджується факт сплати відповідачем та його поручителем належних за період 11 квітня 2012-14 липня 2015 р.р. процентів у розмірі 469 726,90 грн. та комісії у розмірі 20 000 грн.

Доказів оплати решти належних за договором сум процентів та комісії суду не надано.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 339 263,10 грн. боргу по процентах (808 990,01-469 726,90), 57 096,77 грн. боргу по комісії за управління кредитом (77 096,77-20 000).

Посилання відповідача на перебіг позовної давності щодо вимог в частині стягнення процентів та комісії є безпідставними, оскільки суперечать зібраним доказам, які свідчать про виконання відповідачем частини зобов'язань, що виникли до 27 серпня 2012 р., протягом 2012-2013 років до часу спливу позовної давності щодо них.

Аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Така сама правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 06.11.2013 року (справа N 6-116цс13) та від 19.11.2014р. (справа №6-160цс14).

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду першої інстанції з указаним позовом 27 серпня 2015р., тобто з пропуском встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності щодо вимог про стягнення на підставі ст.625 Цивільного кодексу України збитків внаслідок інфляції за час прострочення процентів, комісії, трьох процентів річних з прострочених сум процентів і комісії, нарахованих протягом квітня-серпня 2012 року, та річного строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені за прострочення сплати процентів та комісії, нарахованих до 27 серпня 2014 р., про застосування якого заявив відповідач. Доказів поважності причин пропуску указаного строку суду не надано.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстнції про те, що позов, відповідно до вимог ст.ст. 267, 624, 625 Цивільного кодексу України, підлягає частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача належить до стягнення 121 153,76 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення процентів, 21 828 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення комісії, 10 896,14 грн. 3% річних з простроченої суми процентів, 1 931,67 грн. 3% річних з простроченої суми комісії, 62 692,33 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 9 575,47 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем апеляційній скарзі з урахуванням письмових пояснень до неї, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку "Інтертехнодрук" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 року по справі №910/22247/15залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 року у справі №910/22247/15 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/22247/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Г. Рудченко

М.Г. Чорногуз