Постанова № 57702417, 11.05.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.05.2016 справа №913/678/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді за участю представників: від апелянта: від відповідача: від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:Мартюхіна Н.О. Агапов О.Л., М'ясищев А.М. не з'явився; не з'явився; Соложеніцин І.М. - за довіреністю;розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Рубіжне Луганської областіна рішення господарського суду Луганської областівід12 січня 2016 р. (підписано 18 січня 2016р.)у справі№ 913/678/15 (головуючий суддя Т.В. Корнієнко, судді Т.В. Косенко, С.В. Смола) за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Рубіжне Луганської області до відповідача за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаНовопсковської районної державної адміністрації, смт. Новопсков Луганської області 1.Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, м. Сєвєродонецьк Луганської області 2.Луганського обласного управління водних ресурсів, м. Сєвєродонецьк Луганської області 3.Департаменту екології та природних ресурсів Луганської обласної державної адміністрації, м. Сєвєродонецьк Луганської області 4.Головного управління Держгеокадастру у Луганській області,м. Сєвєродонецьк Луганської областіпровизнання договорів оренди землі та водного об'єкта поновленими В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.01.2016р. в позові відмовлено повністю;

визнано недійсним договір оренди землі від 12.07.2010, (державна реєстрація від 26.08.2010 № 041041600028), укладений між Новопсковською районною державною адміністрацією (смт. Новопсков Луганської області ) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (м. Рубіжне Луганської області), припинивши його на майбутнє;

витрати на судовий збір (за подання позовної заяви) покладено на позивача;

стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Київському районі м. Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999675, п/р 31214206783004 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в сумі 689 грн.

стягнуто з Новопсковської районної державної адміністрації, смт. Новопсков Луганської області, провулок Кірова, 1, ідентифікаційний код 04051589, на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Київському районі м. Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999675, п/р 31214206783004 в ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в сумі 689 грн.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємць ОСОБА_6, м. Рубіжне Луганської області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 12.01.2016р. по справі №913/678/15 та ухвалити нове рішення, яким позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Рубіжне Луганської області до Новопсковської районної державної адміністрації про визнання договорів оренди землі та водного об'єкту поновленими задовольнити.

Апелянт, вважає, що рішення місцевого господарського суду від 12.01.2016 р. по справі №913/678/15 є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права.

По-перше, апелянат посилається на безпідставність висновків суду першої інстанції щодо різності значень рибного господарства та водного господарства, та вважає що водне господарство нерозривно пов?язане із рибним, та риборозведенням, у зв?язку з чим відповідач мав необхідний обсяг повноважень для передачі земельної ділянки позивачу та укладання довгорів оренди землі.

Заперечуючи проти поновлення договору оренди землі, ні відповідачем, ні Луганської війського-цивільною адміністрацією, всупереч вимогам статті 33 Закону України «Про оренди землі», не вказується на жодні порушення виконання договору оренди позивачем, а приводяться нові умови та обставини для укладання договорів оренди.

По-друге, Апелянт вказує на те, що на час укладання спірних договорів був відстуній порядок проведення земельних аукціонів, та лише з 05.07.12р. був прийнятий Закон України «Про внесення змін до Земельного кодексу Україн щодо порядку проведення земельних аукціонів». У зв?язку з чим, вважає недоречним використання такої підстави для визнання недійсним договору оренди землі.

По-третє, апелянт вважає, що у 2010 році райдержадміністрацією було передано в оренду земельну ділянку та водний об?єкт у відповідності до наданих законом повноважень щодо розпорядження земель державної власності згідно чинного законодавства, процедуру отримання в ренду земельної ділянки позивачем було дотримано в поному обсязі.

Згідно чинного на той момент законодавства, розроблення проекту землеустрію в даному випадку не було обов?язковм і законодавством не вимагалося.

Будь-яких підстав для розроблення проекту земелеустрію на час прийняття райдержадміністрацією розпорядження не було, оскільки земельна ділянка вже була сформована, межі визначені в натурі, дані про це містилися в Державному земельному кадастрі і зміни цільового призначеня земельно ділянки не відбулося.

В-четверте, відмовляючи у позові, суд своїм рішенням порушив принцип забезпечення раціонального використання та охорони земель, оскільки земельні торги щодо передання земельної ділянки разом з воним об?єктом не проводилися та не планують проводитися через відсутність коштів як віддпоідача так й у Луганській облдержадміністрації.

Апелянт вважає, щонавіт якощо й припустити, що у відповідача були відстані повноваження передаати спірну земельну ділянки в оренду позивачу, то все одно відсутні правові підстави для визнання недійсним договору оренди в силу того,що він був схвалений облдержадміністрацією, яка не вчиняла ніяких дій щодо правочину, орендна плата сплачувалась позивачем та зараховувалась до бюджету, назад позивачеві гроші не поверталися.

Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції приписів статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме на мирне володіння своїм майном. Зокрема, позивач зазначає, що в силу норм Конвенції та на підставі практики Европейського суду, має беззаперечне право на продовження орендних відносин із відповідачем, тобто, на поновлення договорів на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договорами, а відповідач не може посилатись на відсутність у нього повноважень на поновлення договорів, навіть якщо такі повноваження дійсно були відсутні у нього на момент підписання договорів. А тому, позивач правомірно розраховує на поновлення договорів, а відмова від такого поновлення повністю суперечить положенням ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

Ухвалою від 23.02.2016р. апеляційна скарга була прийнята до провадження Донецьким апеляційним господарським судом.

15.03.2016 року через канцелярію суду від Луганської обласної військово-цивільної адміністрації надійшов відзив № 126 від 12.03.2016 року на апеляційну скаргу по справі № 913/678/15 відповідно до якого адміністрація просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржу вальне рішення без змін.

15.03.2016 року через канцелярію суду від Луганського обласного управління водних ресурсів надійшов відзив на апеляційну скаргу по справі № 913/678/15 про визнання договорів оренди землі та водного об'єкта поновленими.

16.03.2016 року через канцелярію суду від представника позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Рубіжне Луганської області надійшли пояснення з додатками та клопотання про відкладення розгляду справи.

16.03.2016 року через канцелярію суду від представника Головного управління Держгеокадастру у Луганській області надійшов відзив на апеляційну скаргу по справі № 913/678/15 відповідно до якого управління просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

16.03.2016 року через канцелярію суду від Луганської обласної військово-цивільної адміністрації надійшли доповнення до відзиву№ 128 від 15.03.2016 року на апеляційну скаргу по справі № 913/678/15.

18.03.2016 року через канцелярію суду від представника Новопсковської районної державної адміністрації Луганської області надійшов відзив на апеляційну скаргу по справі № 913/678/15 відповідно до якого адміністрація просить відмовити апелянту в задоволені апеляційної скарги в повному обсязі.

13.04.2016 через канцелярію суду від представника позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Рубіжне Луганської області надійшли пояснення.

11.05.2016 року в судове засідання з'явився представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, м. Сєвєродонецьк Луганської області, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та клопотання про зупинення апеляційного провадження та просив залишити оскаржу вальне рішення без змін.

11.05.2016 року в судове засідання представники апелянта, відповідача та третіх особ, які не заявляли самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце проведення судового засідання сторін по справі було повідомлено належним чином. Явка сторін у судові засідання апеляційної інстанції не була визнана обов'язковою.

Представники апелянта (позивача по справі) та третіх осіб в попередніх судових засіданнях апеляційної істанції були присутні, висловили всі свої доводи стововно апеляційної скарги та надали пояснення, які зафіксовані за допомогаю звукозаписувальних технічних засобів.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами частини 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що розпорядженням голови Новопсковської районної державної адміністрації від 19.11.2009 № 506 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку водного фонду гр. ОСОБА_6, загальною площею 113,3783 га, в тому числі 84,5833 га під водою, 25,8895 га під болотами, 2,9055 га забудовані землі, розташованої за межами населеного пункту, на території, яка за даними земельного кадастру враховується в межах Новобілянської сільської ради.

Розпорядженням голови Новопсковської районної державної адміністрації від 09.07.2010 № 258 було вирішено:

- передати в оренду приватному підприємцю ОСОБА_6 строком на 5 років земельну ділянку загальною площею 113,3783 га, у тому числі під водою - 84,5833 га, під гідротехнічними спорудами - 2,9055 га, під болотом - 25,8895 га, яка розташована за межами населених пунктів, на території, що за даними державного земельного кадастру враховується у Новобілянській сільській раді для риборозведення;

- укласти з приватним підприємцем ОСОБА_6 договір оренди землі щодо користування вищевказаною земельною ділянкою водного фонду;

- передати в оренду приватному підприємцю ОСОБА_6 строком на 5 років водний об'єкт (водне дзеркало) - Новобілянське водосховище з загальною площею водного дзеркала 84,5833 га для риборозведення, розташоване в урочищі Гнілуша (приток річки Біла), за межами населених пунктів, на території, що за даними державного земельного кадастру враховується у Новобілянській сільській раді;

- укласти з приватним підприємцем ОСОБА_6 договір оренди вищевказаного водного об'єкту (водного дзеркала).

12.07.2010 між Новопсковською районною державною адміністрацією (відповідачем по справі) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (позивачем по справі) укладено договір оренди землі (державна реєстрація від 26.08.2010 № 041041600028) згідно якому, відповідач передав позивачу в оренду строком на 5 років, для риборозведення, земельну ділянку із земель водного фонду державної власності, загальною площею 113,3783 га, у тому числі під водним об'єктом - 84,5833 га, під гідротехнічною спорудою - 2,9055 га, під болотами - 25,8895 га, яка знаходиться за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Новобілянській сільській раді Луганської області.

12.07.2010 між Новопсковською районною державною адміністрацією (відповідачем по справі) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (позивачем по справі) укладено договір оренди водного об'єкту (водного дзеркала) згідно якому, відповідач передав позивачу в оренду строком на 5 років, для риборозведення, водний об'єкт (водне дзеркало) - Новобілянське водосховище загальною площею водного дзеркала 84,5833 га, розташоване в урочищі Гнілуша (приток річки Біла), за межами населених пунктів, на території, що за даними державного земельного кадастру враховується у Новобілянській сільській раді.

Договором оренди землі (п. 8) та договором оренди водного об'єкту (п. 4) встановлено, що після закінчення строку дії договору орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

28.09.2015 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_6 звернувся до господарського суду Донецької області з позовними вимогами:

- про визнання укладеною з 12.07.2015 додаткової угоди до договору оренди землі від 12.07.2010 (державна реєстрація від 26.08.2010 № 041041600028) кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2 (113,3783 га), яка знаходиться на території Новобілянської сільської ради за межами населеного пункту, в редакції, викладеній позивачем у позовній заяві (проектом додаткової угоди передбачено поновлення строку дії договору оренди землі на 5 років та зазначено кадастровий номер земельної ділянки);

- про визнання укладеною з 12.07.2015 додаткової угоди до договору оренди водного об'єкту (водного дзеркала) від 12.07.2010 Новобілянського водосховища загальною площею водного дзеркала 84,5833 розташованого в урочищі річки Гнілуша (приток річки Біла) на території Новобілянської сільської ради за межами населеного пункту, в редакції, викладеній позивачем у позовній заяві (проектом додаткової угоди передбачено поновлення строку дії договору оренди водного об'єкта на 5 років).

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.01.2016р. в позові відмовлено повністю;

визнано недійсним договір оренди землі від 12.07.2010, (державна реєстрація від 26.08.2010 № 041041600028), укладений між Новопсковською районною державною адміністрацією (смт. Новопсков Луганської області ) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6 (м. Рубіжне Луганської області), припинивши його на майбутнє.

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що суд першої інстанції правоміно відмовив у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 з наступних підстав:

Так, встановлено, що за договором оренди землі від 12.07.2010 (державна реєстрація від 26.08.2010 № 041041600028) Новопсковська районна державна адміністрація передала в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 земельну ділянку, яка знаходиться за межами населених пунктів, для риборозведення.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010 передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Згідно ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010 районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Зазначена норма Земельного кодексу України не передбачає повноважень районних державних адміністрацій на передачу в користування земельних ділянок із земель водного фонду саме для ведення рибного господарсва чи риборозведення. Тобто, чинним законодавстом не визначено таких повноважень у відповідача по даній справі.

Частина 7 ст. 122 Земельного кодексу України передбачає, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст, що не входять до складу певного району, та за межами населених пунктів для всіх потреб, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їхній території для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Частиною 4 статті 122 ЗК України (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010) встановлено, що обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

За змістом постанови Верховної Ради України від 14.01.2000 № 1390 "Про Концепцію розвитку водного господарства України" водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості.

Аналогічне визначення рибного господарства наведено у Тимчасовому порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.1996 № 1192 (який діяв на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» визначений поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів (Коди КВЦПЗ ).

Зокрема, згідно коду КВЕД 05, коду КВЦПЗ 10.07 - землі водного фонду (землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів) поділяються, зокрема, на землі водного фонду для рибогосподарських потреб.

Здійснення інших напрямків водного господарства відноситься до інших кодів КВЕД та КВЦПЗ визначених вказаним класифікатором, в тому числі, й ті види водного господарства, які відносяться до забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Виходячи із предмету договору оренди землі від 12.07.10р., в строкове платне користування передавалась земельна ділянка саме із земель водного фонду державної власності для риборозведення. Тобто, судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна земельна ділянка не передавалась з цільвим призначенням, пов?язаним із здійсненням діяльності направленої на забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорону та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідації її наслідків, тобто, для ведення водного господарства.

Частиною 1 статті 51 Водного кодексу України (в редакції, яка діяла на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010) передбачено, що у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що оскільки поняття "водне господарство" та "рибне господарство" не є тотожними, Новопсковська районна державна адміністрація не мала законних повноважень передавати спірну земельну ділянку, розташовану за межами населених пунктів на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Новобілянській сільській раді, в оренду саме для ведення рибного господарства, оскільки такі повноваження відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010) належали (і належать на даний час) Луганській обласній державній адміністрації.

Відповідна аналогічна правова позиція застосовується Вищим господарським судом України у постанові від 24.02.15р. по справі № 913/1086/14.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з того, що частиною 1 статті 123 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010) встановлено:

" 1. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;

надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.".

Згідно пп. "в" ч. 1 ст. 20 Закону України "Про землеустрій" (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010) землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності, зокрема, в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Земельна ділянка, яка є предметом договору оренди землі від 12.07.2010 надавалася позивачу в оренду не на підставі розробленого в установленому порядку проекту землеустрою щодо її відведення, а на підставі технічної документації із землеустрою.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що судом першої інстанції було зроблено обгрунтований висновок, що в даному випадку (при укладенні договору оренди землі від 12.07.2010) мало місце формування нової земельної ділянки (з визначенням її площі і присвоєнням їй кадастрового номеру), яке повинно було проводитися зі складанням проекту землеустрою щодо її відведення, чого в порушення приписів земельного законодавства при укладенні договору оренди землі зроблено не було.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції, вирішуючи клопотання представника позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Рубіжне Луганської області про зупинення провадження у справі, яке 18.04.16р. надійшло до канцелярії суду, вважає за необхідне відмовити в його задовленні з наступних підстав.

Обгрутовуючи необхідність зупинення провадження у справі, апелянт посилається на наступне:

- звернення до Рубіжнскього місцевого суду Луганської області із заявою про встановлення факту,що має юридичне значеня, та така зава прийнята судом та призначене до розгляду;

- при розгяді вказаної заяви будуть встановлені факти, що мають значення для вирішення даної справи, а саме: земельна ділянка, на якій знаходиться Новобілянське водосховище вже була сформована, її межі були встановлені та існували на місцевості ще до укладання договору оренди земі від 1207.10р., оскільки збігаються з природними та штучними лінейними спорудми і рубіжами.

11.05.2016 від представника позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Рубіжне Луганської області на виконання ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2016 року надійшла інформація стосовно руху заяви про встановлення юридичного факту, а саме: ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області про призначення судового розгляду 26.04.2016 року справи № 425/1402/16-ц.

05.05.2016 року через канцелярію суду від Луганського обласного управління водних ресурсів надійшло пояснення на апеляційну скаргу по справі № 913/678/15 про визнання договорів оренди землі та водного об'єкта поновленими відповідно до якого представник управління заперечує проти задоволення клопотання про зупинення апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також в разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на зібрання та оцінку доказів у даній справі, і ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Згідно з п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Предметом судового розгляду в Рубіженському місцевому суді Луганської області є встановлення факту існування меж земельної ділянки станом на момент укладання договору оренди землі.

Проте, вирішення зазначеного окремого провадження в Рубіженським місцевим судом Луганської області не може бути перешкодою для встановлення всіх істотних обставин у даній справі про визнання договорів оренди землі та водного об?єкту поновленими у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України.

Крім того, в разі встановлення Рубіженським місцевим судом Луганської області фактів, що матимуть істотне значення, господарський суд може переглянути прийняте рішення за ново виявленими обставинами в порядку стю 113 ГПК України.

Так, згідно ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Статтею 134 Земельного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010) встановлено:

" 1. Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

2. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій);

використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам;

надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;

будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);

створення озеленених територій загального користування;

будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала;

поновлення договорів оренди землі;

надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

3. Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу.".

Як було зазначено вище, за договором оренди землі від 12.07.2010 (державна реєстрація від 26.08.2010 № 041041600028) відповідач передав позивачу в оренду земельну ділянку для риборозведення.

Даний випадок не встановлено частинами другою та третьою статті 134 ЗК України. Тобто, спірна земельна ділянка в порушення вказаної норми закону, була передана в оренду без проведення земельних торгів, конкурсу.

Також, не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що земельна ділянка надавалася йому для спеціального водокористування (рибогосподарських потреб), так як спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010)).

Не належать до спеціального водокористування роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод (ч. 3 ст. 48 Водного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010)).

Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу (ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України (в редакції станом на дату укладення договору оренди землі від 12.07.2010)).

Колегія суддів апеляційної інстанції вказує на те, що в даному випадку передача в оренду земельної ділянки, що перебувала у державній власності, повинна була здійснюватися за результатами проведення земельних торгів, чого в порушення приписів земельного законодавства при укладенні договору оренди землі зроблено не було.

Згідно п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. А саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно до вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду справи правомірно встановив факти порушення сторонами у справі приписів законодавства, що регулюють процедуру передачі в оренду земельних ділянок державної власності, які полягали у необхідності дотримання конкурентних засад, розробки і затвердженні проекту землеустрою новосформованої земельної ділянки, а також відсутність необхідного обсягу повноважень Новопсковської районної державної адміністрації щодо розпорядження спірною земельною ділянкою та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України визнав недійсним договір оренди землі від 12.07.2010 (державна реєстрація від 26.08.2010 № 041041600028), який укладено між сторонами за позовом, і щодо якого заявлено позовні вимоги.

У підпункті 2.29. пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" звертається увага господарських судів на те, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути все здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.

За таких обставин, колегія суддів визнає вищевказаний договір недійсним та зазначає, що він припиняється лише на майбутнє.

Що стосується вимог про поновлення договору оренди водного об'єкту (водного дзеркала) від 12.07.2010, укладеного між сторонами за позовом:

Згідно п. 2.1. договору оренди водного об'єкту (водного дзеркала) Новобілянське водосховище загальною площею водного дзеркала 84,5833 га надано позивачу в оренду для риборозведення (мета використання водного об'єкту).

Орендар зобов'язаний використовувати водний об'єкт тільки за його прямим призначенням, виключно для цілей, визначених цим договором (п. 6.4. договору).

Враховуючи, що орендований позивачем водний об'єкт безпосередньо пов'язаний з земельною ділянкою на якій він розташований, використання його зі цільовим призначенням (для риборозведення), без наявності права користування земельною ділянкою (на якій він розташований) є неможливим.

Крім того, на даний час чинним законодавством змінено орган, що здійснює розпорядження водними об'єктами (ч. 4 ст. 51 Водного кодексу України встановлено, що водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства). Якщо на дату укладення договору оренди водного об'єкту (водного дзеркала) від 12.07.2010 повноваження на передачу у користування водного об'єкту належали Новопсковській районній державній адміністрації, то на даний час такі повноваження належать Луганській обласній державній адміністрації.

Таким чином, судом першої інстанції у задоволенні вимог про поновлення договору оренди водного об'єкту (водного дзеркала) від 12.07.2010 шляхом визнання додаткової угоди до нього укладеною - також правомірно відмовлено.

Доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Луганської області від 12.01.2016р. по справі №913/678/15 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Рубіжне Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 12.01.2016р. по справі №913/678/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 12.01.2016р. по справі №913/678/15 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Н.А. Мартюхіна

Судді: О.Л. Агапов

А.М. М'ясищев