Постанова № 57702396, 10.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2016 р. Справа№ 910/20517/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Мазуренко І. О. - представник за довіреністю № 27 від 22.10.2015

від відповідача: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Терра Банк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2015

у справі № 910/20517/14 (суддя Смирнова Ю. М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Терра Банк»

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Українські резерви»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про застосування наслідків недійсності правочину та про стягнення 2 145 644,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про застосування наслідків недійсності укладеного між позивачем і відповідачем договору добровільного страхування фінансових ризиків № 6-ТБ/002 від 06.03.2014, передбачених ст. 216 ЦК України, а саме, стягнення з відповідача отриманих за вказаним договором грошових коштів в сумі 2 033 522,17 грн. та процентів за користування вказаними грошовими коштами в сумі 112 122,28 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Під час первісного розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 у справі № 910/20517/14 у позові відмовлено повністю з огляду на те, що правові підстави вважати Договір № 6-ТБ/002 від 06.03.2014 нікчемним з підстав, заявлених позивачем, відсутні.

При цьому суд першої інстанції дійшов висновку, що попри те, що відповідач включений до переліку інсайдерів позивача, і всі операції, що проводились з відповідачем, підпадали під обмеження, встановлені ст. 52 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», а саме, що угоди, що здійснюються з пов'язаними з банком особами не можуть передбачати більш сприятливі умови, ніж угоди, укладені з іншими особами, позивачем не доведено, що оспорюваним Договором страхування передбачено більш сприятливі умови, ніж угодами, укладеними з іншими особами.

Суд врахував також, що Страховий тариф по оспорюваному Договору страхування узгоджено сторонами (Страховиком та Страхувальником) та відповідає Правилам страхування та вимогам Методики визначення ціни страхового тарифу, затвердженої Нацкомфінпослуг 28.11.2013 за № 4370, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 грудня 2013 року за № 2091/24623, і що Договір було перестраховано в ПАТ СК «Кремінь» та зареєстровано в Нацкомфінпослуг, який зареєстрував його без зауважень.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору нікчемним і настання відповідних наслідків, а тому вірним є висновок місцевого господарського суду про те, що вимоги позивача про застосування до укладеного між позивачем і відповідачем договору № 6-ТБ/002 від 06.03.2014 наслідків недійсності правочину, передбачених ст. 216 ЦК України, та стягнення з відповідача на користь позивача 2 145 644,45 грн. є такими, що задоволенню не підлягають.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2015 у справі № 910/20517/14 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» задоволено частково - вирішено постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2014 у справі № 910/20517/14 скасувати, справу № 910/20517/14 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду з тих підстав, що суди не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, припустились порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та стали наслідком порушення норм матеріального права.

При цьому суд касаційної інстанції вказав на те, що господарськими судами попередніх інстанцій не надана оцінка доводам ПАТ «Терра Банк», викладеним в обґрунтування нікчемності правочину, на укладення спірної угоди з пов'язаною особою банку, а також наданому позивачем суду протоколу засідання правління позивача № 1 від 08.01.2014 щодо включення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українські резерви» до переліку інсайдерів ПАТ «Терра Банк». Також судами залишено поза увагою доводи позивача, викладені в позові, щодо значного впливу на діяльність як позивача, так і відповідача, як пов'язаних осіб, громадянина України ОСОБА_4, який на момент укладення спірного договору обіймав посаду Голови Спостережної ради позивача та одночасно був Головою Наглядової ради відповідача, відповідно, судами не надано правової оцінки поданим позивачем суду протоколу про підсумки голосування на позачергових загальних зборах позивача від 23.12.2013, анкеті фізичної особи-інсайдера ПАТ «Терра Банк» від 27.12.2013, протоколу № 16/07 від 16.07.2012 засідання Наглядової ради відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2015, повний текст якого складений 17.08.2015, у справі № 910/20517/14 в позові відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору нікчемним.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Терра Банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2015 у справі № 910/20517/14 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що оспорюване рішення ухвалено за неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вказаної позиції позивач послався на те, що спірний договір не відповідає вимогам законодавства України, а тому є нікчемним в силу приписів п. 8 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки його укладено позивачем в пов'язаною особою, так як на момент укладення спірного договору громадянин України ОСОБА_4 обіймав посаду Голови Спостережної ради позивача (протокол про підсумки голосування на позачергових загальних зборах позивача від 23.12.2013) та одночасно був Головою Наглядової ради відповідача (анкета фізичної особи - інсайдера ПАТ «Терра Банк» від 27.12.2013, протокол № 16/07 засідання Наглядової ради відповідача від 16.07.2012), тобто був власником істотної участі цих юридичних осіб, так як мав можливість значного впливу на їх управління чи діяльність, і що спірний договір, який за своєю правовою природою є договором страхування кредиту (відповідальність позичальника за непогашення кредиту), укладений відповідачем без наявності відповідної ліцензії та правил страхування, що суперечить приписам чинного законодавства.

Позивач наполягає на тому, що, надавши позивачу послугу страхування кредитів без відповідної ліцензії та розроблених правил страхування, відповідач безпідставно отримав переваги перед іншими можливими контрагентами позивача, які б мали відповідні ліцензії та правила, що є самостійною підставою нікчемності правочину.

Ухвалою від 21.09.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Зубець Л. П., судді Тищенко А. І., Мартюк А. І. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Терра Банк" прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Склад колегії суддів неодноразово змінювався.

Розпорядженням керівника апарату суду від 09.03.2016 № 09-52/255/16, у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) у справі Лобаня О. І. на лікарняному та відповідно до абзацу 1 підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/20517/14.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2016, справу № 910/20517/14 призначено судді-доповідачу Калатай Н. Ф.

Ухвалою від 10.03.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» прийнято до свого провадження.

Третя особа в жодне судове засідання представників не направила, про причини неявки представника суду не повідомила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

06.03.2014 позивач як страхувальник та відповідач як страховик уклали договір добровільного страхування фінансових ризиків від № 6-ТБ/001 (далі Договір) (а.с. 13-14 т. 1), предметом якого є майнові інтереси позивача, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з фінансовими збитками позивача, які виникають у позивача в результаті неповернення позичальником (юридична особа, яка отримала кредит на підставі укладеного з позивачем кредитного договору - примітка суду) (в разі настання певних подій - страхових випадків) повністю або частково кредиту та/або відсотків за його користування в розмірах і в строки, передбачені кредитним договором.

В п. 1.2 Договору сторонами погоджено, що його складено на підставі заяви позивача, Закону України «Про страхування», ліцензії серії АВ № 594273 від 27.01.2012, що видана Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, Правил добровільного страхування фінансових ризиків від 14.04.2009 (далі - Правила).

Згідно з п. 1.3 Договору страховим ризиком є неповернення позичальником повністю або частково кредиту та/або відсотків за його користування в розмірах і в строки, передбачені кредитним договором.

Під страховою сумою за Договором розуміється сума кредитної заборгованості за окремим кредитним договором, яка складається з суми кредиту та процентів за користування кредитом, розрахованих на момент видачі кредиту та зазначених у переліку кредитів.

Згідно з п.п.3.2, 3.3, 3.8 Договору страхування страховий тариф складає 4,68% від страхової суми. Страхова сума та страховий платіж за Договором визначається у переліку кредитів. Франшиза відсутня.

В Додатку № 1 до Договору страхування «Перелік кредитів, наданих юридичним особам» (а.с. 15 т. 1) наведено перелік кредитів, наданих позивачем юридичним особам, а саме: ТОВ «М Профіт» за кредитним договором № КЛ/14/9-34 від 25.02.2014, сума кредиту 82 303 590,72 грн., проценти по кредиту 4 972 038,84 грн. Страхова сума становить 43 637 814,78 грн., страховий тариф 4,66% від страхової суми, страховий платіж 2 033 522,17 грн.

За умовами п. 3.5 Договору, позивач зобов'язався сплатити відповідачу страховий платіж за кожним переліком кредитів не пізніше п'яти робочих днів від дати підписання цього договору та переліку кредитів.

На виконання умов Договору, позивач перерахував відповідачеві страхову премію в сумі 2 033 522,17 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером № 72379 від 06.03.2014 (а.с. 30 т. 1).

В п. 6.1 Договору передбачено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, але не раніше надходження страхового платежу на поточний рахунок відповідача, і діє до 04.02.2015 та/або у будь-якому випадку не більше строку виконання позичальником основного зобов'язання (погашення суми кредитної заборгованості у повному обсязі) за кредитним договором, зазначеним у переліку кредитів.

21.08.2014 Національним банком України прийнято постанову № 518 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» до категорії неплатоспроможних».

23.12.2014 Національним банком України винесено постанову № 831 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Терра Банк».

24.12.2014 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі третя особа, Фонд) прийнято рішення № 159 «Про початок процедури ліквідації ПАТ Терра Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, яким розпочато процедуру ліквідації позивача та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію позивача строком на 1 рік з 24.12.2014 по 23.12.2015 включно провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича.

Вказані відомості є загальновідомими та містяться на офіційному веб-сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/41-terra-bank?start=20 ).

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі в редакції, яка діяла станом на дату віднесення позивача до категорії неплатоспроможних) встановлено, що:

- уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку (ч. 1);

- протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті (ч. 2).

Уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у позивача направила відповідачу Повідомлення про нікчемність правочину № 2309.2014/18-вих від 23.09.2014 (а.с. 74-75 т. 1), в якому повідомила останнього про те, що Договір є нікчемним та не породжує будь-яких правових наслідків, з огляду на що вимагала у відповідача повернення одержаних за Договором коштів в сумі 2 033 522,17 грн., які були сплачені позивачем як страховий платіж, а також здійснення оплати за користування безпідставно набутими грошовими коштами в сумі 112 122,28 грн. за період з 06.03.2014 по 23.09.2014.

Невиконання відповідачем вимоги щодо повернення спірних коштів і стало причиною звернення позивача до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції не погодився з доводами позивача, що колегія суддів вважає невірним з огляду на таке.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що Договір є нікчемним в силу приписів п.п. 7, 8 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а відтак, виходячи з приписів чинного законодавства, вказаний правочин не породжує будь-яких правових наслідків для його сторін, тобто для вирішення спору сторін по суті слід встановити, чи правомірно уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у позивача Договір віднесено до нікчемних.

Стаття 215 ЦК України встановлює, що:

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1);

- недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2);

- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Частина 1 п. 2.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визначає, що необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

Згідно з приписами ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Актом № 3 від 23.09.2014 про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), укладених ПАТ «Терра Банк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, які відповідають критеріям, передбаченим частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с. 128-130 т. 1), з урахуванням Обґрунтування (а.с. 131-132 т. 1), Договір віднесено до нікчемних з посиланням на приписи п.п. 7, 8 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зі змісту Обґрунтування (а.с. 131-132 т. 1) та вищезгаданого повідомлення про нікчемність правочину № 2309.2014/18-вих від 23.09.2014 (а.с. 74-75 т. 1) слідує, що як про підставу для віднесення Договору до нікчемних зазначено про:

- значний вплив на діяльність як позивача, так і відповідача, як спорідненої особи, громадянина України ОСОБА_4, який на момент укладення Договору обіймав посаду Голови Спостережної ради позивача (протокол про підсумки голосування на позачергових загальних зборах позивача від 23.12.2013) та одночасно був Головою Наглядової ради відповідача (анкета фізичної особи - інсайдера відповідача від 27.12.2013, протокол від 16.07.2012 №16/07 засідання наглядової ради відповідача) та акціонером з часткою в розмірі 9,8709% статутного капіталу відповідача (реєстр власників іменних цінних паперів відповідача № 456756зв від 20.02.2014, складеного Публічним акціонерним товариством «Національний депозитарій України»);

- страхування майнових інтересів позивача за Договором проводилось з метою надання переваг та нічим не обумовленої можливості безпідставного збагачення для відповідача як компанії, пов'язаної з позивачем інсайдерськими відносинами, без намірів створення реальних наслідків;

- придбання у відповідача послуги по страхуванню за обставин та умов, коли подібна послуга ніколи б не була придбана у інших страховиків за необхідності реального страхування кредитних ризиків, призводить до нікчемності укладеного між сторонами Договору;

- відповідачем було застраховано кредитні ризики позивача за наявними у відповідача правилами страхування фінансових, а не кредитних ризиків, що суперечить чинному законодавству України.

Вказівка про необхідність дослідження питання щодо наявності пов'язаності осіб позивача і відповідача, а також наявності чи відсутності впливу ОСОБА_4 на діяльність товариств була викладена в постанові Вищого господарського суду України від 20.05.2015 у цій справі, яка в силу приписів ст. 111-12 ГПК України є обов'язковою під час нового розгляду справи.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до приписів ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»:

- асоційована особа - чоловік або дружина, прямі родичі цієї особи (батько, мати, діти, рідні брати та сестри, дід, баба, онуки), прямі родичі чоловіка або дружини цієї особи, чоловік або дружина прямого родича;

- істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи;

- споріднена особа - юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, яка діяла на дату укладення Договору):

- угоди, що здійснюються з пов'язаними з банком особами (далі - пов'язані особи), не можуть передбачати більш сприятливі умови, ніж угоди, укладені з іншими особами. Угоди, укладені банком із пов'язаними особами на умовах, сприятливіших за звичайні, визнаються судом недійсними з моменту їх укладення (ч. 1);

- для цілей цього Закону пов'язаними особами є: 1) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів правління банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку; 3) керівники юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; 4) керівники та контролери споріднених осіб банку; 5) керівники та контролери афілійованих осіб банку; 6) афілійовані особи банку; 7) споріднені особи банку; 8) асоційовані особи будь-якої фізичної особи, зазначеної в пунктах 1 - 5 цієї частини; 9) юридичні особи, у яких асоційовані особи, визначені в пункті 8 цієї частини, є керівниками або контролерами (ч. 2);

- більш сприятливими умовами визначаються: 1) прийняття меншого забезпечення виконання зобов'язань, ніж вимагається від інших клієнтів; 2) придбання у пов'язаної особи майна низької якості чи за завищеною ціною; 3) здійснення інвестиції в цінні папери пов'язаної особи, яку банк не здійснив би в інше підприємство; 4) оплата товарів та послуг пов'язаної особи за цінами вищими, ніж звичайні або за таких обставин, коли такі самі товари і послуги іншої особи взагалі не були б придбані (ч. 3).

З протоколу засідання Наглядової ради відповідача № 16/07 від 16.07.2012, інформації депозитарію ПАТ «Національний депозитарій України» та анкети фізичної особи - інсайдера ПАТ "Терра Банк» від 27.12.2013 (а.с. 40-45 т. 1) слідує, що Головою Наглядової ради відповідача є ОСОБА_4, який володіє (є власником) 9,8709% у статутному фонді відповідача.

Водночас на позачергових загальних зборах акціонерів позивача, які відбулися 23.12.2013, рішення яких оформлені протоколом позачергових загальних зборів акціонерів позивача, ОСОБА_4 обрано на 3 роки Головою Спостережної ради позивача (а.с. 34-36 т. 1).

З наданого до матеріалів справи витягу з протоколу засідання Правління позивача № 1 від 08.01.2014, яким затверджено перелік інсайдерів та груп пов'язаних осіб ПАТ «Терра Банк» станом на 01.01.2014 (а.с. 31-33 т. 1), слідує, що ОСОБА_4 є Головою Спостережної ради позивача, а відповідач включений до переліку інсайдерів позивача як асоційована особа по відношенню до ОСОБА_4

04.03.2014 відбулося засідання Правління позивача, до порядку денного якого було включено питання про затвердження переліку інсайдерів та груп пов'язаних осіб ПАТ «Терра Банк» станом на 01.03.2014, рішення якого оформлені протоколом № 27-1 від 04.03.2014 (а.с.64 т. 2), яким затверджено перелік інсайдерів та груп пов'язаних осіб ПАТ «Терра Банк» станом на 01.03.2014 (Додаток №1 - а.с. 65-67 т. 1), зі змісту яких слідує, що відповідач є спорідненою з позивачем особою через ОСОБА_4

Позивач стверджує, що позивач і відповідач є пов'язаними особами, оскільки відповідач (страхова компанія) є спорідненою особою позивача (банку) - вони мають одного і того ж самого власника істотної участі в підприємствах, а саме: громадянина ОСОБА_4

Згідно з п.п. 1.12 розділу VІ Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 368 від 28.08.2001 (в редакції, яка діяла на дату укладення Договору), істотна участь у банку або іншій юридичній особі означає, що фізична або юридична особа прямо та/або опосередковано (опосередковано, наприклад, отримання в управління пакета акцій, набуття особою права голосу на загальних зборах акціонерів банку за дорученням акціонера (учасника) банку, який є власником істотної участі в банку тощо) самостійно чи спільно з іншими особами має:

а) участь/частку в статутному капіталі банку чи іншої юридичної особи (та/або право голосу акцій, паїв, часток) у розмірі 10 і більше відсотків. Крім того, дві та більше особи уважаються такими, що разом володіють акціями (паями/частками) банку або іншої юридичної особи, якщо вони є власниками акцій (паїв/часток) банку або іншої юридичної особи, а також одночасно: є членами ради чи правління (ради директорів), власниками істотної участі чи законними представниками однієї юридичної особи; або одна з цих осіб надала іншій кредит для придбання акцій (паїв/часток) банку чи іншої юридичної особи; або вони є асоційованими особами по відношенню одна до одної; або

б) незалежну від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність банку або іншої юридичної особи, зокрема має можливість впливати на визначення кредитної, інвестиційної та облікової політики, на прийняття рішень з основних напрямів діяльності банку або іншої юридичної особи через укладені угоди чи іншим шляхом;

- Особа вважається такою, що здійснює значний вплив на управління банком або іншою юридичною особою, якщо: така особа прямо та/або опосередковано володіє самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв, часток банку або іншої юридичної особи; або така особа належить до управлінського персоналу банку чи є керівником іншої юридичної особи; або відомі факти, що свідчать про здатність цієї особи будь-яким чином впливати на призначення керівників, або особа має принаймні одного представника в раді, чи правлінні банку або іншої юридичної особи, чи в рівноцінному спостережному органі (або через володіння акціями/паями/частками, або через домовленість із власниками акцій/паїв/часток); або така особа може брати участь у прийнятті рішень з основних напрямів діяльності банку (кредитної, інвестиційної або облікової політики банку) незалежно від того, чи обіймає ця особа керівну посаду або отримує (чи взагалі не отримує) винагороду чи іншу компенсацію за свою роботу; або така особа прямо та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами має участь/частку в статутному капіталі банку або іншої юридичної особи в розмірі 10 і більше відсотків та/або право голосу акцій, паїв, часток і водночас жодна інша особа не володіє участю/часткою в статутному капіталі банку (юридичної особи) з правом голосу (або не має повноважень голосувати більшою кількістю голосів) у розмірі 10 і більше відсотків.

Згідно з п.п. 1.3 розділу VІ Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 368 від 28.08.2001 (в редакції, яка діяла на дату укладення Договору) до управлінського персоналу банку належать голова, його заступники та члени правління (ради директорів) банку; голова, його заступники та члени спостережної (наглядової) ради банку; головний бухгалтер банку, його заступники; керівники відокремлених підрозділів банку; керівники та члени комітетів правління банку (які створені з метою управління ризиками, зокрема кредитний комітет, комітет з питань управління активами та пасивами, тарифний комітет); керівник служби внутрішнього аудиту банку.

Відповідно до п.10.3.5.18 Статуту відповідача, затвердженого загальними зборами акціонерів від 19.12.2011 (а.с. 93-114 т. 1), до повноважень Наглядової ради відповідача віднесено прийняття рішень про вчинення товариством значних правочинів.

Отже ОСОБА_4, внаслідок істотної участі у Публічному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Українські резерви» та Публічному акціонерному товаристві «Терра Банк», будучи Головою Наглядової ради відповідача та Головою Спостережної ради позивача, мав можливість впливати на визначення кредитної, інвестиційної та облікової політики цих юридичних осіб, мав можливість впливати на прийняття рішень з основних напрямів діяльності банку та страхової компанії через укладені угоди чи іншим шляхом.

Крім того, солід зазначити про таке.

За нормами ст. 6 ЗУ «Про страхування в редакції на дату укладення спірного Договору:

добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства (ч. 1);

види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом (ч. 3);

видами добровільного страхування, зокрема, можуть бути: страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту) (п. 16 ч. 4), страхування фінансових ризиків (п. 18 ч.4);

характеристику та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування визначає Уповноважений орган (ч. 5);

страховики мають право займатися тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії (ч. 7).

Відповідно до п. 3.2 Статуту відповідача, для вирішення статутних завдань предметом діяльності товариства в Україні та за її межами визначаються, зокрема: страхування кредитів, страхування фінансових ризиків.

Відповідач має право займатися тільки такими видами страхування, на які отримано ліцензію (п. 3.3 Статуту).

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 565 від 09.07.2010 затверджено Характеристику та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування (далі Характеристика), яку розроблено відповідно до частини п'ятої статті 6 Закону України "Про страхування" та підпункту 61 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року N 1070.

Характеристика та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування спрямовані на впорядкування видів добровільного страхування, на які видається ліцензія, згідно з ознаками, що відображають відмінності в предметі договору страхування, об'єктах, які страхуються, роді небезпек (ризиків) для цих об'єктів та їх наслідках (п. 2 Характеристики).

В п. 3 Характеристики наведені характеристики та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування, передбачених в п. 1-22 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», зокрема:

- п. 3.16: страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту) - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані із:

- збитками страхувальника (кредитодавця) внаслідок непогашення або неповного погашення позичальником кредиту та/або нарахованих за ним відсотків;

- відповідальністю страхувальника (позичальника) перед кредитодавцем за непогашення або неповне погашення кредиту та/або нарахованих за ним відсотків, визначених у кредитному договорі.

Даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування шляхом відшкодування кредитодавцю або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування (вигодонабувачу), збитку, понесеного ними внаслідок непогашення або неповного погашення позичальником суми кредиту та/або відсотків за кредит у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням позичальником зобов'язань за відповідним договором;

- п. 3.18: страхування фінансових ризиків - вид страхування, за яким предметом договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані зі збитками при здійсненні страхувальником або іншою особою, визначеною страхувальником у договорі страхування, господарської діяльності.

Даний вид страхування передбачає обов'язок страховика за встановлену договором страхування плату (страховий внесок, страховий платіж, страхову премію) здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування шляхом відшкодування страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування (вигодонабувачу), збитку, понесеного ними внаслідок перерви в господарській діяльності, порушення договірних зобов'язань (невиконання або неналежне виконання контрагентом договірних зобов'язань перед страхувальником), крім відшкодування збитків, передбачених страхуванням кредитів та страхуванням інвестицій.

Умови добровільного страхування фінансових ризиків можуть передбачати страхування на випадок завдання матеріального збитку страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування (вигодонабувачу), внаслідок припинення права власності на майно, неможливості здійснення подорожі (поїздки) з причин, визначених у правилах та договорі страхування, непередбачених фінансових витрат [за винятком судових витрат та збитків, пов'язаних з втратою багажу під час подорожі (поїздки)] та фінансових збитків, пов'язаних із ризиками здійснення операцій з використанням платіжних карток.

В п.п. 1.3, 2.1 Договору визначено, що страховим ризиком є ризик неповернення позичальником повністю або частково кредиту та/або відсотків за його користування в розмірах і в строки, передбачені кредитним договором. Страховим випадком за Договором є факт несплати позичальником основної суми кредиту та/або відсотків за користування кредитом внаслідок: банкрутства позичальника-юридичної особи, ліквідації позичальника-юридичної особи у встановленому чинним законодавством України порядку.

Відповідно до п. 2.1 Правил добровільного страхування фінансових ризиків від 14.04.2009, затверджених Головою Правління відповідача (а.с. 53-57 т. 1), предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, і пов'язані з фінансовими збитками страхувальника.

Виходячи з визначних Характеристикою правил, Договір за своєю правовою природою є договором страхування кредиту (відповідальність позичальника за непогашення кредиту).

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про страхування» встановлено, що правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

Отже кожен вид добровільного страхування, на здійснення якого страховиком в обов'язковому порядку розробляються відповідні правила страхування, повинен мати окрему ліцензію.

В п. 4 Характеристики зазначено, що страховик має право розробити правила страхування, які поєднують ознаки та зміст двох або більше видів добровільного страхування (крім страхування життя), за умови наявності в нього ліцензії на право здійснення цих видів страхування.

Зі змісту Договору слідує, що, укладаючи його, відповідач діяв на підставі ліцензії серії АВ № 594273 від 27.01.2012, що видана Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, та Правил добровільного страхування фінансових ризиків від 14.04.2009.

З інформації, яка міститься на веб-сайті відповідача (http://www.ukreserv.kiev.ua/ru/licenses), слідує, що ліцензія серії АВ № 594273 від 27.01.2012 є ліцензією на провадження страхової діяльності у формі добровільного страхування фінансових ризиків, в той час як відомості про наявність у відповідача ліцензії на страхування кредитів на вказаному веб-сайті відсутні, а відповідачем доказів іншого надано не було.

Отже при укладенні Договору відповідач здійснив страхування не по правилам страхування кредиту та без ліцензії на такий вид страхування, що суперечить вимогам законодавства України, тобто Договір укладений з особою, яка не мала права здійснювати відповідний вид страхування, а відтак, такий правочин суперечить приписам законодавства.

За таких обставин, уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у позивача правомірна в силу приписів п. 8 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» віднесла Договір до нікчемних.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача отриманих за Договором грошових коштів в сумі 2 033 522,17 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов в цій частині задовольняється повністю.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача процентів за користування вказаними грошовими коштами в період з 06.03.2014 по 23.09.2014 в сумі 112 122,28 грн. слід зазначити таке.

В позовній заяві позивач просить стягнути вказані кошти з посиланням на приписи ст.ст. 536, 1048 та 1214 ЦК України.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Враховуючи, що умовами Договору сторонами не погоджений розмір процентів, позивач його обраховує виходячи з приписів ст. 1048 ЦК України, згідно з ч. 1 якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Проте колегія суддів вважає вказану позицію позивача помилковою з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 8 ЦК України, у разі якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

Проте договори страхування і договори позики є різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин, тому застосування до договору страхування положень про договір позики, а саме ст. 1048 ЦК України, є безпідставним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 30.03.2016 у справі № 910/20515/14.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування вказаними грошовими коштами в період з 06.03.2014 по 23.09.2014 в сумі 112 122,28 грн. задоволенню не підлягають.

Незважаючи на те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні вказаних позовних вимог, з огляду на підстави такої відмови, які колегія суддів вважає помилковими, рішення суду першої інстанції в цій частині також підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові в цій частині з інших підстав.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2015 у справі № 910/20517/14 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позов задовольняється частково, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 2 033 522,17 грн., отримані ним по договору № 6-ТБ/002 від 06.03.2014 добровільного страхування фінансових ризиків. В решті позовних вимог відмовляється.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» підлягає частковому задоволенні.

Враховуючи п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», де встановлено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, судові витрати по справі, в тому числі і за подачу всіх апеляційних та касаційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що як на дату звернення до суду з цим позовом, так і на дату подачі апеляційних та касаційної скарг позивач був звільнений від сплати судового збору, відповідно до приписів ч. 3 ст. 49 ГПК України, згідно з якою судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору, судовий збір в частині задоволеної позовної вимоги та, відповідно, апеляційних та касаційної скарг щодо цієї вимоги підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2015 у справі № 910/20517/14 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2015 у справі № 910/20517/14 скасувати повнстю і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Українські резерви» (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 5, ідентифікаційний код 25289272) на користь Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» (01103, м. Київ, бул. Дружби Народів, 28-В, ідентифікаційний код 24425738) 2 033 522 (два мільйони тридцять три тисячі п'ятсот двадцять дві) грн. 17 коп. отримані по договору № 6-ТБ/002 від 06.03.2014 добровільного страхування фінансових ризиків

5. В решті позову відмовити

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Українські резерви» (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 5, ідентифікаційний код 25289272) в доход Державного бюджету України судовий збір за подачу позову в сумі 40 670 (сорок тисяч шістсот сімдесят) грн. 44 коп.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

8. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «Українські резерви» (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 5, ідентифікаційний код 25289272) в доход Державного бюджету України судовий збір за подачу двох апеляційних скарг в сумі 40 670 (сорок тисяч шістсот сімдесят) грн. 44 коп. та судовий збір за подачу касаційної скарги в сумі 20 335 (двадцять тисяч триста тридцять п'ять) грн. 22 коп.

9. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

10. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/20517/14.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді В.І. Рябуха

Л.М. Ропій