Постанова № 57702352, 10.05.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2016 року Справа № 912/35/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),

суддів: Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1859 від 29.12.2015р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №07/01-167 від 30.12.2015р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації КІРОВОГРАДГАЗ на рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.02.2016р. по справі №912/35/16

за позовом публічного акціонерного товариства УКРТРАНСГАЗ, м. Київ

до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації КІРОВОГРАДГАЗ, м. Кіровоград

про стягнення 7 361 440, 77 грн.

ВСТАНОВИВ:

В січні 2016 року публічне акціонерне товариство УКРТРАНСГАЗ (далі ПАТ УКРТРАНСГАЗ) звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації КІРОВОГРАДГАЗ (далі ВАТ КІРОВОГРАДГАЗ) про стягнення за договором №1109011054/Н22 від 27.09.2011р. на транспортування природного газу магістральними трубопроводами 4 825 827, 95 грн. заборгованості, 1 713 995, 84 грн. пені, 586 279, 90 грн. штрафу, 97 020, 09 грн. 3% річних, 138 316, 99 грн. інфляційних втрат та 110 421, 61 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.02.2016р. по справі №912/35/16 (суддя Болгар Н.В.) позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що невиконання належним чином відповідачем умов договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011054/Н22 від 27.09.2011р. щодо оплати наданих у січні-червні 2015р. послуг є підставою для стягнення з боржника суми основного боргу, 3% річних від простроченої суми та інфляційних втрат відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, пені, розмір якої визначено умовами договору, та штрафу в розмірі 7% відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду, ВАТ КІРОВОГРАДГАЗ звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.02.2016р. по справі №912/35/16 та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір нарахованої пені до 1% - 17 139, 95 грн., відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу 7% - 586 279, 90 грн. та 3% річних - 97 020, 09 грн.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що умовами укладеного договору №1109011054/П22 від 27.09.2011р. не передбачена відповідальність за порушення сторонами умов договору у вигляді штрафу в розмірі 7%; судом порушено ст. 61 Конституції України та стягнуто за одне й те порушення умов договору штраф та пеню; справа №912/35/16 у звязку з тимчасовою непрацездатністю судді згідно розпорядження була направлена на повторний автоматичний розподіл, про що відповідачу стало відомо 22.02.2016р. після винесення рішення 19.02.2016р. у звязку з отриманням відповідної ухвали суду від 18.02.2016р., тобто, відповідача не було своєчасно повідомлено про час та місце судового засідання; розмір боргу відповідача станом на день подання апеляційної скарги зменшено до 2 013 027, 95 грн.; приймаючи рішення про стягнення 3% річних судом не було досліджено відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України факт користування ВАТ КІРОВОГРАДГАЗ чужими грошовими коштами; заборгованість ВАТ КІРОВОГРАДГАЗ виникла у звязку з недотриманням планової тарифної виручки за послуги розподілу природного газу, величина якої встановлюється НКРЕКП України; причиною недоотримання тарифної виручки є зменшення фактичних обсягів розподілу газу порівняно з плановими обсягами, що встановлені НКРЕКП України, внаслідок чого за підсумками 2014р. відповідач недоотримав 14 846 000, 00 грн. без ПДВ, а за підсумками 2015р. сума недоотриманої тарифної виручки склала 30 235 000, 00 грн. без ПДВ, що в свою чергу призвело до неможливості в повній мірі виконувати зобовязання по договору; розмір штрафних санкцій надмірно великий порівняно із сумою боргу; судом не досліджено майновий стан ВАТ КІРОВОГРАДГАЗ, ступінь виконання зобовязання відповідачем по договору, не взято до уваги той факт, що стягнення надмірно великих санкцій може завдати шкоди інтересам держави.

В відзиві на апеляційну скаргу ПАТ УКРТРАНСГАЗ просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.02.2016р. по справі №912/35/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ КІРОВОГРАДГАЗ - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

27.09.2011р. між Дочірньою компанією УКРТРАНСГАЗ Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, правонаступником якого є ПАТ УКРТРАНСГАЗ, (газотранспортне підприємство) та ВАТ КІРОВОГРАДГАЗ (замовник) укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1109011054/Н22, за умовами якого газотранспортне підприємство зобовязується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення газорозподільних станцій, а замовник зобовязується сплатити за надані послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбаченому умовами цього договору (п. 1.1 договору).

В подальшому сторонами до договору підписні додаткові угоди: №1 від 17.01.2013р., №2 від 17.03.2014р., №3 від 17.07.2014р. та №4 від 05.11.2014р.

Відповідно п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 17.01.2013р., послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами.

Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за 10 днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу; замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць; остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п. 5.5 договору в редакції додаткової угоди №1 від 17.01.2013р.).

За п. 6.3.2. договору в редакції додаткової угоди №1 від 17.01.2013р., замовник зобовязується своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами договору.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01.10.2011р.; договір діє в частині транспортування газу до 31.12.2013р., а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги до повного виконання замовником своїх зобовязань за цим договором; договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.11.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 17.01.2013р.).

Позивачем на виконання умов договору надані відповідачу послуги з транспортування газу у період січень-червень 2015р. на загальну суму 19 644 308, 23 грн., що підтверджується актами надання послуг від 31.01.2015р. на суму 4 627 656, 91 грн., від 28.02.2015р. на суму 3 877 086, 31 грн., від 31.03.2015р. на суму 3 175 576, 62 грн., від 30.04.2015р. на суму 5 311 070, 32 грн., від 31.05.2015р. на суму 1 610 271, 06 грн., від 30.06.2015р. на суму 1 042 647, 01 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідач за надані послуги з транспортування газу розрахувався частково на суму 14 818 480, 28 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

Отже, станом на дату прийняття судового рішення у даній справі, основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 825 827, 95 грн., докази оплати якої суду не надані, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За положеннями ч. 1 ст. 546, ч. 2, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею); штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 7.3 договору в редакції додаткової угоди №1 від 17.01.2013р. сторони погодили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, з нього стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 4 825 827, 95 грн., 138 316, 99 грн. інфляційний втрат та 97 020, 09 грн. 3% річних за загальний період з 21.02.2015р. по 02.12.2015р., розрахованих за кожний період окремо.

Разом з цим, щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 586 279, 90 грн. в порядку ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, то судова колегія не може погодитись з висновком суду про обґрунтованість цієї частини позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення повязано з виконанням державного контракту, або виконання зобовязання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом або договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобовязання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Інший розмір штрафу, ніж передбачений ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, договором не встановлений.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, ця норма не передбачає в якості бази для нарахування, зокрема, 7% штрафу, суму грошового зобовязання з якого допущено прострочення, а передбачає в якості такої бази виключно вартість товарів (робіт, послуг) з яких (товарів, не вартості) допущено прострочення.

Визначення в ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України розміру пені та штрафу у відсотковому відношенні до вартості товарів, робіт та послуг, з яких допущено прострочення, свідчить, що в розумінні вказаної статті пеня та штраф не можуть застосовуватись за порушення грошового зобовязання. Відтак, оскільки умовами договору сторонами не передбачений порядок нарахування та розмір штрафу, який відповідач має сплатити за прострочення виконання грошового зобовязання, безпідставним є стягнення штрафу із застосуванням встановленого ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України розміру.

Колегією суддів встановлено, що місцевий господарський суд залишив поза увагою те, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкцій у вигляді штрафу, передбаченого ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо лише за сукупності таких умов:

- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом;

- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки;

- якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому співвідношенні розмір штрафних санкцій (постанови Верховного Суду України від 20.12.2010р. по справі №3-41гс10, від 28.02.2011р. по справі №3-11гс11).

Правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням. До грошових зобов'язань не застосовуються положення абзацу 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України (постанова Верховного Суду України від 04.02.2014р. по справі №3-1гс14).

Штрафні санкції, передбачені ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення не грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 06.12.2010р. по справі №3-4гс10).

Виходячи з норм чинного законодавства, судової практики Верховного Суду України, колегією суддів встановлено, що у даному випадку відсутня сукупність умов, які передбачають застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкцій у вигляді штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 586 279, 90 грн. штрафу, які розраховані позивачем від грошового зобов'язання відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, задоволенню не підлягають.

Позивачем нараховано відповідачу 1 713 995, 84 грн. пені за загальний період з 21.02.2015р. по 02.12.2015р., розрахованої за кожний період окремо в межах строку, передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України,

В п. 3 прохальної частини апеляційної скарги апелянт просить зменшити розмір нарахованої пені до 1% у зв'язку з тим, що розмір штрафних санкцій надмірно великий порівняно із сумою боргу; судом не досліджено майновий стан ВАТ КІРОВОГРАДГАЗ, ступінь виконання зобовязання відповідачем по договору, не взято до уваги той факт, що акціонером ВАТ КІРОВОГРАДГАЗ з контрольним пактом акцій більше 51% є НАК Нафтогаз України, що відноситься до державного сектору економіки, і стягнення надмірно великих санкцій може завдати шкоди інтересам держави.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з наданих відповідачем платіжних доручень за лютий березень 2016р., сума основного боргу по справі в розмірі 4 825 827, 95 грн. сплачена відповідачем в повному обсязі.

В період з травня 2015 року підприємство було вимушено переходити на чотириденний режим роботи для всіх працівників з метою економії заробітної плати та збереження робочих місць робітникам (накази №218 від 16.04.2015р., №291 від 28.05.2015р., №327 від 25.06.2015р., №342 від 15.07.2015р., №343 від 15.07.2015р., №44 від 25.02.2016р., №92 від 13.04.2016р.).

Станом на 01.01.2016р. заборгованість споживачів природного газу перед ВАТ КІРОВОГРАДГАЗ за спожиті обєми газу становить 57 115 450, 94 грн. Більшу частину заборгованості, а саме, 47 332 179, 00 грн. становить заборгованість населення.

Загальна сума пені, 3% річних та інфляційних втрат (1 949 332, 92 грн.) є надмірно великою в порівнянні з невиконаним своєчасно відповідачем за договором зобовязанням (4 825 827, 95 грн.) і складає більше 40% суми основного зобовязання.

В матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні дані, що свідчать про те, що внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань, кредитор зазнав збитків.

Суд апеляційної інстанції, взявши до уваги тяжкий фінансовий стан відповідача, ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (повна оплата боргу), поважність причин несвоєчасного виконання розрахунків з позивачем, нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а також те, що сума, яка підлягає стягненню, буде прямим збитком підприємства і після її сплати відповідач не зможе в подальшому своєчасно та в повному обсязі розрахуватися з контрагентами, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання відповідача та зменшення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України розміру пені на 30%, стягнувши 70% від належної до стягнення пені, що становить 1 199 797, 09 грн.

Відповідно п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України, у разі коли господарський суд на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи наведене, судове рішення підлягає скасуванню в частині стягнення штрафу, відповідної суми судового збору та 30% пені.

Щодо розгляду господарським судом справи без участі представника відповідача, то, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду від 06.01.2016р. порушено провадження по справі №912/35/16, розгляд справи призначено на 04.02.2016р. Ухвалою від 04.02.2016р. розгляд справи відкладено на 19.02.2016р. У звязку з тимчасовою непрацездатністю судді Тимошевської В.В. згідно розпорядження керівника апарату суду справа була направлена на повторний автоматичний розподіл та призначена судді Болгар Н.В., якою 18.02.2016р. винесено ухвалу про прийняття справи до свого провадження. Представник відповідача 04.02.2016р. та 19.02.2016р. в судові засідання не зявився, про дату, час та місце проведення судових засідань ВАТ КІРОВОГРАДГАЗ було повідомлене належним чином. Рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення свідчать про отримання відповідачем 14.01.2016р. та 10.02.2016р. ухвал господарського суду про призначення справ до розгляду в судових засіданнях 04.02.2016р. та 19.02.2016р. (т.1 а.с.55, т.2 а.с.12). Ухвалою господарського суду від 18.02.2016р. не призначалась інша дата розгляду справи, ніж та, що була встановлена ухвалою господарського суду від 04.02.2016р. Отже, відповідач був належним чином повідомлений господарським судом про дату, час та місце проведення судових засідань, проте, не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 83, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації КІРОВОГРАДГАЗ, м. Кіровоград задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.02.2016р. по справі №912/35/16 скасувати в частині стягнення 586 279, 90 грн. штрафу, 514 198, 75 грн. пені та 8 794, 20 грн. судового збору, прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові, у звязку з чим резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації КІРОВОГРАДГАЗ, м. Кіровоград на користь публічного акціонерного товариства УКРТРАНСГАЗ, м. Київ за договором №1109011054/Н22 від 27.09.2011р. на транспортування природного газу магістральними трубопроводами 4 825 827, 95 грн. основного боргу, 1 199 797, 09 грн. пені, 97 020, 09 грн. 3% річних, 138 316, 99 грн. інфляційних втрат та 101 627, 41 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства УКРТРАНСГАЗ, м. Київ

на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації КІРОВОГРАДГАЗ, м. Кіровоград 18 157, 90 грн. витрат по сплаті судового збору за апеляційною скаргою.

Виконання постанови доручити господарському суду Кіровоградської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А. Сизько

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя Е.В. Орєшкіна

(Повний текст постанови складений 12.05.2016р.)