Ухвала суду № 57700433, 10.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 р.Справа № 818/3740/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної фіскальної служби України, Київської міської митниці ДФС на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2016р. по справі № 818/3740/15

за позовом ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України , Київської міської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Київської міської митниці ДФС України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України про звільнення ОСОБА_1 від 26.10.2015р. №3413-о;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста "Західний" Київської міської митниці ДФС.

- стягнути з Київської міської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 - компенсацію за час вимушеного прогулу;

- стягнути з Київської міської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

В обгрунтування позовних вимог було зазначено, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача прийнятий з порушенням порядку, передбаченого трудовим законодавством України, без наявності законних підстав для звільнення.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2016р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України "Про звільнення ОСОБА_1." від 26.10.2015 року № 3413-о.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста "Західний" Київської міської митниці Державної фіскальної служби.

Стягнуто з Київської міської митниці ДФС (бул. Івана Лепсе, 8-А, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 39422888) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) компенсацію за час вимушеного прогулу в розмірі 9870 грн. (дев'ять тисяч вісімсот сімдесят гривень) 77 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Допущено до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника митного поста "Західний" Київської міської митниці Державної фіскальної служби та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 2259,79 грн. (дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять гривень 79 коп.).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачі, Державна фіскальна служба України, Київська міська митниця ДФС подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, Державна фіскальна служба України, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, Київська міська митниця ДФС, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою.

Позивач в своїх запереченнях на апеляційні скарги вказав про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з квітня 1994 року позивач проходив службу в митних органах України на різних посадах. У період з 06.05.2010р. по листопад 2011 року ОСОБА_1 обіймав посаду заступника начальника Енергетичної регіональної митниці (а.с. 107)., а з 06.10.2015р. перебував на посаді начальника митного поста "Західний" Київської міської митниці ДФС.

Наказом ДФС України від 14.11.2014р. № 270 з метою виконання ЗУ "Про очищення влади" розпочато перевірки відповідно до вимог зазначеного Закону стосовно посадових осіб органів ДФС.

На виконання вимог ст. 4, 5 ЗУ "Про очищення влади", позивачем 05.11.2014р. було подано заяву про проведення перевірки щодо до нього, після чого відносно позивача Державною фіскальною службою України була проведена відповідна перевірка та складено довідку від 25.02.2015р. якою встановлено, що до ОСОБА_1 не застосовуються заборони передбачені ч. 3 або ч. 4 ст. 1 ЗУ "Про очищення влади" (а.с.31 - 32).

В той же час, Кабінетом Міністрів України доручено Міністерству юстиції створити спільну робочу групу з представників Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Національного агентства України з питань державної служби та Секретаріату Кабінету Міністрів України для проведення перевірки виконання Державною фіскальною службою України норм ЗУ "Про очищення влади".

За результатами проведеної перевірки складений звіт від 20.10.2015р., в якому зазначено про виявлені порушення щодо незастосування заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 ЗУ "Про очищення влади", до заступників керівників в територіальних органах ДФС України, зокрема, ОСОБА_1 (а.с. 59 - 71).

Крім того, перевіркою встановлено, що відносно посадових осіб ДФС України складено довідки за формою згідно з додатком 5 до Порядку проведення перевірки, в яких зазначено, що до вищезазначених осіб заборони, передбачені ч. 3 ст. 1 Закону, не застосовуються, що не відповідає вимогам Закону.

За результатами перевірки запропоновано Голові ДФС України:

1) на виконання норм Закону та на підставі п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України невідкладно вжити заходів щодо звільнення з посад осіб, до яких застосовується заборона, передбачена ч. 3 ст. 1 Закону, на основі критеріїв, визначених ч. 1, 2 ст. 3 Закону, в тому числі посадових осіб, які наведені в додатках 4 та 5, та поінформувати Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад, а саме надати відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення ЗУ "Про очищення влади". Такі особи згідно з вимогами Закону повинні бути звільнені виключно на підставі п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, оскільки Закон є спеціальним, звільнення вказаних осіб з інших визначених КЗпП України підстав не передбачено;

2) провести службове розслідування щодо складання Довідок за формою згідно з додатком 5 до Порядку проведення перевірки стосовно осіб (35 виявлених довідок) в яких зазначено, що до посадових осіб передбачені ч. 3 ст. 1 Закону заборони не застосовуються, що не відповідає вимогам Закону.

Також, протокольним рішенням Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р. № 116 доручено голові ДФС забезпечити виконання ЗУ "Про очищення влади" в частині прийняття відповідних рішень щодо посадових осіб Державної фіскальної служби, до яких застосовуються заборони, визначені Законом. (а.с. 130).

Наказом Голови державної фіскальної служби України від 26.10.2015р. №3413-0 позивача було звільнено з посади, начальника митного поста "Західний" Київської міської митниці ДФС в зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої ч. 3 ст. 1 ЗУ "Про очищення влади", до заступників керівників в територіальних органах ДФС України.

Підставами прийняття даного наказу про звільнення зазначено п.7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, ЗУ "Про очищення влади", звіт про результати проведеної перевірки щодо виконання ДФС норм ЗУ "Про очищення влади" від 21.10.2015р., п. 6 витягу з протоколу №116 засідання Кабінету Міністрів України від 21.10.2015р.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 1 ЗУ "Про очищення влади", протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про очищення влади", заборона, передбачена ч. 3 ст. 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25.02.2010р. по 22.02.2014р.: заступника керівника територіального (регіонального) органу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЗУ "Про очищення влади", особи, які перебувають на посадах, визначених у п. 1 - 10 ч. 1 ст. 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у ч. 4 ст. 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені ч. 3 або 4 ст. 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.

Перевірка по кожному органу, в якому працюють особи, зазначені у п. 1 - 10 ч. 1 ст. 2 Закону має здійснюватись відповідно до встановленого ст. 5 Закону порядку, на що згоду позивач дав у визначений законом термін, зазначивши при цьому про відсутність заборон, визначених ч. 3 ст. 1 Закону.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 5 ЗУ "Про очищення влади" організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абз. 3 цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка.

Згідно з ч. 12 ст. 5 ЗУ "Про очищення влади" у разі встановлення за результатами перевірки особи недостовірності відомостей, визначених п. 1 та/або 2 ч. 5 цієї статті, орган, який проводив перевірку, надсилає копію висновку про результати перевірки до Міністерства юстиції України для офіційного оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України інформації про надходження такого висновку та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення ЗУ "Про очищення влади", не пізніш як у триденний строк з дня одержання такого висновку.

Відповідно до ч. 14 ст.5 ЗУ "Про очищення влади" керівник органу, передбачений ч. 4 цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених п. 1 та/або 2 ч. 5 цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями ч. 3 або 4 ст. 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

Аналогічні норми містить і Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених ч. 3, 4 ст. 1 ЗУ "Про очищення влади" затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014р. № 563.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно встановлено, що проведення перевірки насамперед має за мету, визначену у ст. 1 цього Закону, а саме: виявити осіб, що брали участь в управлінні державними справами, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_5, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, а також те, що результати такої перевірки підлягають викладенню у висновку, який в даному випадку є обов'язковим, як і ознайомлення з ним особи, щодо якої проводилась перевірка. Такий висновок може бути оскаржений до суду, як це передбачено у ст. 5 Закону. А від так, висновки перевірки мають містити факти стосовно особи, яка підлягає перевірці, викладені у ч. 2 ст. 1 Закону, що дає підстави керівнику відповідного органу для звільнення особи.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 14 ст. 5 ЗУ "Про очищення влади", саме зазначений висновок є підставою для звільнення особи із займаної посади керівником відповідного органу.

Натомість, відповідачем, Державною фіскальною службою України, відповідно до вимог ст. 5 ЗУ "Про очищення влади" була проведена відповідна перевірка стосовно позивача та складено довідку від 25.02.2015р. про те, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що до ОСОБА_1 не застосовуються заборони передбачені ч.3 або ч. 4 ст. 1 ЗУ "Про очищення влади". Дана довідка та її висновки не ким не скасовані, повторна перевірка відносно позивача ДФС України не проводилась та висновок про застосування заборон передбачених ч. 3 або ч. 4 ст. 1 ЗУ "Про очищення влади" до ОСОБА_1 не складався.

Таким чином колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що без наявності зазначеного висновку у керівника органу відсутні повноваження щодо звільнення даної особи.

Отже, враховуючи зазначене вище, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про те, що відповідач не дотримав вимоги закону про захист охороняємих прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин та діяв не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України правомірним.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що позовні вимоги щодо скасування наказу ДФС України від 26.10.2015р. № 33413 - о та поновлення ОСОБА_1 на раніше займаній посаді, є обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Оскільки відповідно до ст. 235 ч. 2 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу тому відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві середній заробіток за посадою, яку він займав на час звільнення, за період вимушеного прогулу, а саме: з часу звільнення по час поновлення на посаді в сумі 9870,77 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає , що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 03.03.2016 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідачів.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України, Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2016р. по справі № 818/3740/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Старостін В.В. Повний текст ухвали виготовлений 16.05.2016 р.