Ухвала суду № 57700148, 11.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 травня 2016 рокусправа № 804/254/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В..

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року у справі №808/254/16 за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції (Синельниківське відділення) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в :

13.01.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою в якій просить визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції від 02.02.2015 року № 15-04.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що після розірвання договору оренди земельної ділянки, відповідачем нараховувались податкові зобов'язання відповідно до поданої декларації та пеня за несплату цих зобов'язань, однак такі дії є протиправними оскільки у позивача був відсутній обов'язок сплачувати такі зобов'язання.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено, скасовано вимогу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції від 02.02.2015 року № 15-04.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем було самостійно задекларовано плату за землю в 2014 році, шляхом подання податкової декларації в якій останній визначив щомісячну суму сплати податку у розмірі 19418.76 грн. Задеклароване позивачем зобов'язання є узгодженим. Відповідач зазначає, що у позивача утворилась заборгованість по сплаті податкових платежів за червень 2014 року, у розмірі непогашеного залишку у розмірі 18792.35 грн., на якій в подальшому було нараховано пеню.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.08.2005 року між ОСОБА_2 та Синельниківською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,0299 га, розташованої по АДРЕСА_1.

Відповідно до податкової декларації з плати за землю позивач визначив орендну плату за земельну ділянку площею 1,0299 га, розташованої по АДРЕСА_1 у розмірі 19418,76 грн. щомісяця.

28.02.2014 року договір оренди земельної ділянки площею 1,0299 га, розташованої на АДРЕСА_1 від 09.08.2005 року укладений між ОСОБА_2 та Синельниківською міською радою розірвано, що підтверджується відповідним договором та актом приймання-передачі земельної ділянки від 28.02.2014 року.

01.07.2014 року інформація про розірвання договору оренди земельної ділянки від 09.08.2005 була внесена до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

11.11.2014 року позивачем було подано уточнюючу декларацію з плати за землю в якій позивач зменшив податкові зобов'язання у зв'язку із розірванням договору оренди земельної ділянки.

У зв'язку з наявністю заборгованості, яка рахувалась по особовому рахунку позивача 02.02.2015року Дніпропетровська об'єднана державна податкова інспекція прийняла податкову вимогу №15-04, якою визначила до сплати заборгованість зі штрафних санкцій - пені в сумі 989,45 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкової вимоги №15-04 від 02.02.2015 року є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у позивача був відсутній обов'язок щодо сплати орендної плати за земельну ділянку з моменту внесення запису про реєстрацію розірвання договору оренди, то відповідачем безпідставно була нарахована пеня за несвоєчасну сплату орендної плати з 01.09.2014 року по 10.11.2014 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 288.1статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно пункту 287.1статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (в тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 286.4 ст. 286 ПК України передбачено, що за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Згідно з п.49.9 ст. 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті, посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачем 01.07.2014 року було розірвано договір оренди земельної ділянки , інформація про розірвання договору оренди була внесена до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відтак, уточнюючу декларацію з плати за землю позивачем мало бути подано не пізніше 21 липня 2014 року.

11.11.2014 року позивачем було подано уточнюючу декларацію з плати за землю, в якій він зменшив податкові зобов'язання у зв'язку із розірванням договору оренди земельної ділянки.

В свою чергу, як вбачається з картки особового рахунку ОСОБА_2, позивачем було у повному обсязі сплачено податкові зобов'язання з плати за землю у період з січня по липень 2014 року, також внесено плату у розмірі 626.41 за один день користування земельною ділянкою в липні 2014 року, однак податковий орган продовжував нараховувати позивачу плату за землю, в тому числі за період з 02 липня 2014 року у розмірі узгодженого платежу за кожен подальший звітний податковий період, за несвоєчасну сплату платежів податковим органом нараховано пеню у розмірі 989,45грн. про стягнення якої йдеться. (а.с.111-120)

На думку відповідача, несвоєчасне подання ОСОБА_2 уточнюючої декларації про зміну статусу узгоджених платежів плати за землю за період з 02.07.2014 року є підставою для стягнення з нього суми санкцій нарахованих за несвоєчасну сплату обов'язкових платежів.

Суд апеляційної інстанції вважає зазначену позицію податкового органу необґрунтованою з огляду на наступне.

Так, згідно підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

У відповідності до приписів податкового законодавства, самостійно визначена платником податку сума платежу є податковим зобов'язанням яке не може бути ос порена платником.

Водночас, коригування узгодженої суми шляхом уточнення її розрахунку, навіть за межами визначеного строку, не може розцінюватись як сплата суми грошового зобов'язання, наслідком якої стало нарахування суми пені та відповідно направлення податкової вимоги.

В даному випадку, позивачем, хоча й з порушенням строку, було скориговано суму самостійно визначеного платежу та анульовано суму узгоджених платежів необхідних до сплати у період з 02 липня 2014 року у зв'язку з розірванням договору оренди та припиненням користування земельною ділянкою. Суд зазначає, що анулювання статусу узгоджених платежів як такого призводить до відсутності підстав для нарахування суми штрафних санкцій у вигляді пені та її стягнення, шляхом надіслання вимоги.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини справи, вірно використано норми матеріального та процесуального права та прийнято законне й обґрунтоване рішення, підстави для зміни або скасування якого - відсутні.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до ст. 88 КАС України, ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», судом було відстрочено Дніпропетровській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області сплату судового збору за подання апеляційної скарги. Станом на час розгляду справи заявником апеляційної скарги судовий збір у розмірі 535.92грн. (487.2х110%) не сплачено, відтак, суд вважає за необхідне стягнути з заявника на користь спеціального фонду Державного бюджету несплачений судовий збір у розмірі 535.92грн..

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200, ст. 206 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року у справі №808/254/16 - залишити без змін.

Стягнути з Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь спеціального фонду державного бюджету УДКСУ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274, банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ, код банку отримувача (МФО): 805012, рахунок отримувача: 31217206781004, код класифікації доходів бюджету: 22030101) суму несплаченого судового збору у розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) гривень 92 копійок.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: Л.М. Нагорна