Постанова № 57698348, 05.10.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 р. Справа № 804/12127/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 8202-17 від 30.06.2015 р., яким позивачу нараховано податкові зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб 18011001" на суму 25000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що у його власності перебуває транспортний засіб, об'ємом двигуна понад 3000 куб. см., який зареєстрований у встановленому законом порядку у 2012 році. Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача, яким йому нараховано транспортний податок за вказаний автомобіль за 2015 рік на суму 25 000 грн., зазначив, що обсяг прав і обов'язків, який існував до внесення змін до податкового законодавства, не може бути зменшений за загальновизнаним принципом відсутності зворотної дії нормативно-правових актів у часі. Крім того, позивач вважає, що визначення податкового зобов'язання з транспортного податку суперечить нормам Конституції України та не узгоджується із принципами оподаткування, закріпленими у Податковому кодексі, оскільки Закон України від 28.12.2014 року №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи", яким запроваджено транспортний податок для фізичних осіб, прийнятий після придбання транспортного засобу та дискримінує права позивача у порівнянні із іншими громадянами та іншими платниками транспортного податку. Крім того, у відповідності до ст. 4 Податкового кодексу України, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Отже, на його думку, опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 6 місячного строку, що передує року оподаткування, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Посилаючись на викладене, просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 8202-17 від 30.06.2015р., яким позивачу нараховано податкові зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" на суму 25000 грн.

Сторони у судове засідання не з'явились, про дату час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Відповідач письмових заперечень на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням приписів ст.128 КАС України судом на місці ухвалено щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити із наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що у власності ОСОБА_2 перебуває легковий автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'ємом двигуна 3 456 куб. см., який зареєстровано у встановленому законом порядку 21.08.2012 року, що підтверджується копією технічного паспорту на зазначений автомобіль серії НОМЕР_2.

30.06.2015 року Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 8202-17, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб 18011001" на суму 25000 грн.

Правовідносини з приводу оподаткування транспортного засобу регулюються приписами Податкового кодексу України, іншими Законами, та актами органів місцевого самоврядування.

Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи", норми якого набрали чинності 01 січня 2015 року, запроваджено транспортний податок.

Пунктом 81 Закону статтю 267 Податкового кодексу України (транспортний податок) викладено в новій редакції.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з пп. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України, базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Підпунктом 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

За правилами обчислення та сплати транспортного податку, визначеними у підпунктах 267.6.1, 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Посилаючись на вказані норми законодавства у фізичних осіб, що мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, починаючи з 01 січня 2015 року.

Наведене свідчить, що позивач має власний зареєстрований легковий автомобіль, який використовувався до 5 років, з об'ємом циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., тобто автомобіль, який має ознаки об'єкта оподаткування.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015 року №7/60 внесено зміни до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 "Про місцеві податки та збори на території міста", з урахуванням змін, внесених рішенням ради від 28.12.2011 року №9/9 від 25.12.2013 року №8/45, від 18.06.2014 року №7/53, та введено в дію на території місти серед інших місцевих податків транспортний податок.

На думку податкового органу факт перебування у власності позивача транспортного засобу марки TOYOTA HIGHLANDER з 2012 року, який є об'єктом оподаткування у відповідності до своїх технічних характеристик, є обставиною, що свідчить про необхідність сплати транспортного податку в силу приписів ст. 267 ПК України, що в свою чергу свідчить про правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення у відношенні позивача.

Так, як вже зазначалось, згідно із приписами ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., а ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Згідно пп. 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України органи внутрішніх справ зобов'язані до 01 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку.

Сума визначеного транспортного податку, відповідно до пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 Податкового кодексу України, фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28 грудня 2014 року не змінює вид податку, а запроваджує новий податок, який в свою чергу підлягає сплаті з 01 січня 2015 року.

Відтак, доводи позивача про те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, судом не приймаються до уваги, оскільки законодавець не змінює вид податку, а запроваджує новий.

У відповідності до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд зазначає, що засобом забезпечення верховенства Конституції України є діяльність Конституційного Суду України щодо вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційності) законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, а також правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Ця діяльність здійснюється Конституційним Судом України на підставі частини першої статті 150 Конституції України, а також пункту 1 статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Принцип дії закону у часі виходить з того, що закон, як правило, зворотної сили не має, тобто не поширюється на правовідносини, які виникли до його видання. До конкретного факту чи випадку необхідно застосовувати закон, який діяв у момент, коли трапився цей випадок або мав місце даний факт. Це правило відтворює сталість у відносинах між суб'єктами права, впевненість осіб у стабільності їх правового становища, в міцності правопорядку.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28 грудня 2014 року" введено в дію новий податок, обов'язок сплати якого розповсюджується на власників автомобілів певної технічної характеристики (3000 к.см. об'єм циліндрів двигуна) та відповідного часу використання (до 5 років з моменту випуску).

Отже дію Закону, який ввів новий вид податку, законодавець пов'язує з настанням фактів та подій, що стосуються характеристики автомобіля його потужності та часу використання транспортного засобу станом на відповідний рік, починаючи з 2015 року.

Відтак, невірним є посилання позивача на те, що норми Закону України № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року, який набрав чинності 01 січня 2015 року, розповсюджуються тільки на власників транспортних засобів, які придбані після 01 січня 2015 року, з огляду на принцип дії закону у часі. В даному випадку, фактичної зворотної дії Закону в часі не має, оскільки джерелом виникнення обов'язку по сплаті податку на транспортний засіб є факти та події що дійсні на час 2015 року (характеристика автомобіля), а саме: перебування у власності позивача автомобіля потужністю 3000 куб см. не більше 5 років, а не факт придбання позивачем транспортного засобу в 2012 році.

В той же час, зазначені доводи позивача спростовуються й змістом статті 267 Податкового кодексу України, оскільки в статті чітко вказано, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовуються до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см незалежно від дати їх придбання.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на вище викладене, суд доходить висновку, що податкове повідомлення - рішення № 8202-17 від 30.06.2015 р. про сплату податку на транспорт з фізичних осіб у сумі 25000 грн. прийняте у відношенні позивача є законним та обґрунтованим та підстави для його скасування - відсутні.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський