Рішення № 57695687, 10.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1097/16

Головуючий у першій інстанції Шепітко І. Г.

Доповідач Варикаша О. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Варикаші О.Д.

суддів - Ступакова О.А.

- Станкевича В.А.

при секретарі - Железнову В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24.11.2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про відібрання дитини,-

встановила:

Позивач звернувся з вказаним позовом до суду (а. с. 1-2), в якому просив відібрати малолітню дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у ОСОБА_4 та передати його йому - батькові дитини, на виховання.

Свої позовні вимоги позивач, як зазначено в рішенні суду, обґрунтовував тим, що з 2000 року перебував у фактичних шлюбних стосунках з ОСОБА_7, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Син постійно проживав з матір'ю, котра в подальшому одружилася з відповідачем та змінила прізвище на ОСОБА_8. Після смерті матері дитини, ОСОБА_8, їхній син залишився проживати у відповідача, котрий перешкоджає йому спілкуватися з сином. Тому позивач просив задовольнити його вимоги.

Як зазначено в рішенні суду, у судове засідання представник позивача подала заяву про розгляд справи за її відсутності та наполягала на задоволенні позову у повному обсязі, проти розгляду справи у заочному порядку не заперечувала. Представник третьої особи також просила розглядати справу за її відсутності, вимоги позивача вважала законними й обгрунованими. Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертався, заперечень на позов до суду не надходило, свою думку щодо позовних вимог в тій чи іншій формі відповідач не висловив.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24.11.2014 року позов ОСОБА_5 задоволено. Відібрано малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у ОСОБА_4, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, та передано його батькові - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 243 гривень 60 копійок, зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 через свого представника подав апеляційну скаргу на заочне рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 24.11.2014 року, в якій просить скасувати заочне рішення суду від 24.11.2014 року та ухвалити нове, яким у позові відмовити, посилаючись на те, що вважає оскаржуване рішення абсолютно не обґрунтованим та не об'єктивним, ухваленим із порушенням процесуального та матеріального права.

В судовому засіданні ОСОБА_4 та його представник підтримали апеляційну скаргу. Позивач, його представник та представник третьої особи заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, думку неповнолітнього - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, щопозивач приходиться батьком малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, матір'ю дитини є ОСОБА_7, котра після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_8.

Син позивача проживав разом з матір'ю ОСОБА_8 та її чоловіком - відповідачем у справі, з котрим перебувала у повторному шлюбі з 2013 року.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері дитини, актовий запис про смерть № 6992 від 08.07.2014 року по відділу РАЦС у м. Одесі РС ОМУЮ, син позивача залишився проживати з відповідачем за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач перешкоджає позивачеві, як батькові дитини, спілкуватися з сином та заперечує проти передання дитини позивачеві.

Відповідно до положень ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до положень ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину.

У Декларації прав дитини зазначено, що «дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження».

Згідно ст. 163 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Відповідач із запереченнями до суду не звертався та жодними доказами зазначені позивачем обставини не спростував.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За таких обставин, суд першої інстанції вважав вимоги позивача законними й обґрунтованими, та задовольнив позовні вимоги, а також відповідно до ст. ст. 79, 88 ЦПК України, ст. 9 Закону України «Про судовий збір» стягнув з відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

Однак, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд першої інстанції дійшов таких висновків неповно з'ясувавши обставини по справі, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так відповідно до ст. 163 СК України, якою позивач, зокрема, обґрунтовував позовні вимоги та, на яку також посилався суд першої інстанції, батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними ; батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду ; суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи і не заперечується відповідачем, що позивач є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, (а. с. 5, 119).

Син позивача проживав разом з матір'ю ОСОБА_8 та її чоловіком - відповідачем у справі, з котрим ОСОБА_8 перебувала у повторному шлюбі з 2013 року (а. с. 33, 104-105, 210), що не оспорюється сторонами.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 (а. с. 15, 109), матері дитини, син позивача - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишився проживати з відповідачем за адресою: АДРЕСА_1, що також не заперечується сторонами.

Позивач ОСОБА_5 є інвалідом другої групи безстроково, причина інвалідності загальне захворювання (а. с. 3).

З 1989 року по 2003 рік позивач ОСОБА_5 знаходився під наглядом лікаря психіатра з діагнозом «Психотическое органическое расстройство сложного ґенеза (травматического интоксикационного) в виде параноидного синдрома, выраженных изменений личности по органическому типу и микрознаков поражения ЦНС.». Знятий з обліку в зв'язку із зміною місця проживання (а. с. 294).

В судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив, що перебував на обліку у лікаря психіатра у зв'язку із захворюванням на анорексію та знятий з обліку після одуження. Проте, ці доводи позивача ОСОБА_5 не підтверджуються будь-якими доказами та спростовуються листом заступника головного лікаря по мед. частині КУ «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» за № 1462 від 05.05.2016 року (а. с. 294), направленого на адресу суду на виконання ухвали суду від 18.04.2016 року про витребування доказів (а. с. 286-287), в якому вказано діагноз зазначений вище, з приводу якого позивач перебував на обліку у лікаря психіатра, та який відмінний від того, який вказував позивач в судовому засіданні, та причини зняття з обліку «в зв'язку із зміною місця проживання», а не у зв'язку з одуженням.

Докази, які б підтверджували, що позивач вилікувався від захворювання з приводу якого перебував на обліку у лікаря психіатра, позивачем та його представником суду не надані.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції неповнолітній ОСОБА_6 відповідно до ст. 171 СК України висловив свою думку з приводу спору щодо відібрання його від відповідача і передачі на виховання до позивача та був категорично проти того, щоб його було передано на виховання позивачеві, пояснивши, що при зустрічі з позивачем, останній поводив себе агресивно.

За таких обставин, судова колегія вважає, що відібрання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та передання його позивачеві суперечить інтересам дитини.

Тому, враховуючи вище вказані встановлені обставини у справі, які судова колегія вважає, що мають значення для справи, думку дитини, висловлену в судовому засіданні з приводу існуючого спору, вимоги ч. 3 ст. 163 СК України, відповідно до якої, суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам, судова колегія дійшла до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо відібрання малолітнього ОСОБА_6 та передачі його на виховання позивачеві, оскільки судова колегія вважає, що це суперечить інтересам дитини.

З висновком органу опіки та піклування наданого відповідно до ст. 19 СК України щодо розв'язання існуючого між сторонами спору, відповідно до якого орган опіки та піклування вважає доцільним відібрання неповнолітнього ОСОБА_6 у ОСОБА_4 та передання його на виховання батькові, ОСОБА_5 (а. с. 247-249), судова колегія не погоджується відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України та, враховуючи встановлені обставини у справі, вважає, що він суперечить інтересам дитини.

Крім того, судова колегія враховує, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уже не є малолітнім, а є неповнолітнім.

Таким чином, на підставі наведеного, судова колегія погоджується з апеляційною скаргою та вважає, що рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24.11.2014 року необхідно скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 24.11.2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про відібрання дитини - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області О.Д. Варикаша

О.А. Ступаков

В.А. Станкевич