Ухвала суду № 57691205, 16.05.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/11229/15-ц Номер провадження 22-ц/775/797/2016

Єдиний унікальний номер 243/11229/15-ц

Номер провадження 22-ц/775/797/2016

Категорія 53

Головуючий у 1 інстанції Неженцева О.В.

Доповідач Корчиста О.І.

УХВАЛА

Іменем України

11 травня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Корчистої О.І.

суддів: Дундар І.О., Курило В.П.

за участі секретаря Чуряєва В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційні скарги ОСОБА_1, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харцизьку Донецької області про визнання відмови неправомірною, витребування належно оформленої трудової книжки, довідки про роботу, про суму заборгованості по заробітній платі, про нараховані суми і належні при звільненні, про заробітну плату за шість місяців перед звільненням, табелів обліку робочого часу з липня 2014 року по листопад 2014 року, про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати, витребування наказу про звільнення з роботи, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, вихідної допомоги, моральної шкоди, визнання відсутності на роботі як простій, зобов'язання провести оплату цього часу простою, зобов'язання провести фінансування видатків на проведення необхідних виплат,

встановив:

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому вказувала, що вона працювала на посаді головного спеціаліста юридичного сектора у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харцизьку Донецької області з 10 липня 2006 року. Посилаючись на те, що 14 жовтня 2014 року вона подала заяву про звільнення з роботи на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, яка роботодавцем була залишена без уваги, до теперішнього часу питання про її звільнення не вирішено, просила: - визнати відмову роботодавця - Управління виконавчої дирекції Фонду у її звільненні неправомірною; - витребувати у Відділення виконавчої дирекції Фонду довідку про роботу, про суму заборгованості по заробітній платі, про нараховані суми, належні їй при звільненні, про заробітну плату за шість місяців перед звільненням для центру зайнятості, табелі обліку робочого часу з липня 2014 року по листопад 2014 року; - стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду суму компенсації за затримку виплати заробітної плати в розмірі 290,78 гривень; - витребувати із Управління виконавчої дирекції Фонду наказ про її звільнення з роботи за ч.3 ст. 38 КЗпП України і вважати днем звільнення з роботи день ухвалення рішення суду; - витребувати із Управління виконавчої дирекції Фонду належно оформлену трудову книжку; - стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду середній заробіток за весь час затримки розрахунку і видачі трудової книжки, починаючи з 17 жовтня 2014 року по день ухвалення рішення суду у сумі 19 112,52 гривень; - стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду суму вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України у сумі 9869,58 гривень; - стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду завдану моральну шкоду в розмірі 113400 гривень; - кваліфікувати її відсутність на роботі у зв'язку з активною фазою антитерористичної операції у період з 18 серпня 2014 року по 03 жовтня 2014 року як простій і зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду оплатити час простою в розмірі середнього заробітку відповідно до вимог ч.3 ст. 113 КЗпП України у сумі 5326,44 гривень; - зобов'язати Виконавчу дирекцію Фонду провести фінансування видатків на виплату їй компенсації за затримку виплати заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку і видачі трудової книжки, вихідної допомоги, середнього заробітку за час простою, суми моральної шкоди.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: визнано неправомірною відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області у звільненні ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 38 КЗпП України та стягнуто на її користь з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області 500 гривень на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, а саме: невірно надав оцінку наявної в матеріалах справи копії її заяви про звільнення; не врахував, що роботодавець безпідставно не видав їй належним чином оформлену трудову книжку, проігнорував надані нею пояснення, невірно визначив розмір відшкодування моральної шкоди в грошовому еквіваленті, а також, в порушення ст. 60 ЦПК України не прийняв до уваги, що роботодавець не довів суду обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень. Крім цього, вказує, що судом першої інстанції не було застосовано закон, який підлягав застосуванню.

В апеляційній скарзі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, порушив норми матеріального та процесуального права та залишив поза увагою що на адресу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області оригінал заяви про звільнення від ОСОБА_1 не надходив, відповідачем було отримано лише сканкопію такої заяви, що не відповідає вимогам закону. Крім цього вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області відмовило ОСОБА_1 у звільненні.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з'явилась, повідомлялась належним чином про час та місце розгляду справи, подала заяву з проханням розглянути справу без її участі.

В судовому засіданні апеляційного суду Ткаліч Д.В., який діє в інтересах Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харцизьку Донецької області на підставі довіреностей, доводи, викладені в апеляційній скарзі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області підтримав та просив її задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 просив відхилити.

Апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, що не з'явились, оскільки відповідно до вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Ткаліч Д.В., дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скаргах доводи, апеляційний суд приходить до висновку, що скарги ОСОБА_1 та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом № 396-к від 05 липня 2006 року ОСОБА_1 призначено на посаду провідного спеціаліста юридичного сектору Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Харцизьку Донецької області.

Наказом № 898-к від 30 грудня 2008 року її переведено на посаду головного спеціаліста юридичного сектора цього ж відділення у зв'язку зі змінами у штатному розписі відділення. (т.І а.с.63, 102-107)

Також, судом першої інстанції встановлено, що наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області №310 від 08 серпня 2014 року у зв'язку з проведенням на території Донецької області антитерористичної операції (далі за текстом АТО) на період її проведення визначено місце роботи частини апарату управління в м. Маріуполі Донецької області. Визначено тимчасово офіційною адресою управління ВД Фонду: для отримання поштової кореспонденції: м. Маріуполь, Комсомольський бульвар,74; та зазначено електронну адресу для отримання електронної пошти. Запроваджено листування між управлінням та відділеннями Фонду, розробку та узгодження проектів наказів начальника управління в електронному порядку шляхом направлення листа у сканованому вигляді із відображенням підпису, дати, номера та печатки (у разі необхідності). Зобов'язано начальників відділень щодо направлення працівників для роботи в місце тимчасового перебування управління. (т.І а.с.59-60, т.ІІ а.с. 127)

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що 08 жовтня 2014 року ОСОБА_1 на ім'я начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області, з посиланням на політичну ситуацію, подана заява про переведення її на роботу у Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитров Донецької області. Зазначена заява була зареєстрована за вхідним номером 01-05/03-2535 та погоджена з начальником Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Харцизьку Донецької області, про що свідчить відповідна резолюція від 08.10.2014 року. ( т.І а.с. 41-42)

14 жовтня 2014 року ОСОБА_1 на ім'я начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області було подано письмову заяву про відкликання цієї заяви, з причини її ігнорування і вона була прийнята начальником Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області Савчук В.С. та зареєстрована по вхідному № 01-05/03-2554. ( т.І а.с.43)

Також, судом першої інстанції встановлено, що 14 жовтня 2014 року ОСОБА_1 на ім'я начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області було подано письмову заяву про звільнення її з займаної посади за ч.3 ст. 38 КЗпП України з 17 жовтня 2014 року у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного та трудового договору щодо строків виплати заробітної плати. Заява зареєстрована за вхідним № 01-05/03-2552 та погоджена з начальником Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області Савчук В.С., що підтверджується відповідною резолюцією від 14.10.2014 року.( т.1а.с. 44-46).

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що зазначені заяви ОСОБА_1 від 14 жовтня 2014 року були надіслані електронною поштою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області, що підтверджується наявним в матеріалах цивільної справи витягом з журналу вихідної кореспонденції Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області та було визнано представниками відповідачів у судовому засіданні суду першої інстанції. (т.І а.с.47-48)

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що 16 жовтня 2014 року ОСОБА_1 подано письмову заяву до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області, з посиланням на положення статей 49 та 116 КЗпП України, на видачу їй довідок: про суму заборгованості по заробітній платі та належну їй при звільненні, про заробітну плату за шість місяців перед звільненням для центру зайнятості, суми вихідної допомоги. Зазначена заява була зареєстрована за вхідним №295 та начальником відділення накладено резолюцію про необхідність надання відповіді. ( т.І а.с.49,50-51)

Зазначена заява була розглянута і заявнику роз'яснено, що керівництво Відділення виконавчої дирекції фонду звернулося до Управління виконавчої дирекції фонду з проханням проведення кваліфікованого розрахунку по довідкам, оскільки у відділенні відсутні спеціалісти сектору бухгалтерського обліку.( т.1а.с.52, т.2 а.с. 115)

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що наказом начальника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області № 92 від 16 жовтня 2014 року ОСОБА_1 була направлена 17 жовтня 2014 року до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області для отримання трудової книжки у зв'язку із звільненням 17 жовтня 2014 року. Перебування 17 жовтня 2014 року ОСОБА_1 в Управлінні в м. Донецьку підтверджується маршрутним листом та копіями проїзних квитків. ( т.І а.с.53, 54,55, 61-62)

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною відмови Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області у звільненні ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку в письмовому вигляді подала роботодавцю заяву про звільнення, підставою для звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України вона зазначила порушення роботодавцем законодавства про працю, умов колективного та трудового договору щодо строків виплати заробітної плати. Порушення роботодавцем умов виплати заробітної плати за період з липня 2014 року підтверджується довідкою та копією платіжного доручення та станом на 17 жовтня 2014 року заборгованість по заробітній платі складала 1956,62 гривень і була перерахована на картковий рахунок позивачки платіжним дорученням №20 від 20 лютого 2015 року. Зазначені обставини призвели суд першої інстанції до переконання про те, що мало місце порушення з боку роботодавця умов трудового договору відносно ОСОБА_1, що за заявою працівника є підставою для його звільнення в порядку ч.3 ст.38 КЗпП України.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь моральної шкоди, суд першої інстанції керувався ст. 237-1 КЗпП України та виходив з того, що остання має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки в судовому засіданні знайшло своє підтвердження порушення відповідачем трудових прав ОСОБА_1 та необхідність звернення її за захистом порушених своїх прав до суду. Визнаючи розмір компенсації, що підлягає стягненню, суд першої інстанції прийняв до уваги конкретні обставини, ступінь порушених життєвих стосунків і характер додаткових зусиль для організації життя позивача, характер та тривалість її моральних страждань у зв'язку з порушенням її прав, та враховуючи принципи розумності та справедливості, визначив розмір відшкодування моральної шкоди в грошовому еквіваленті в розмірі 500 гривень.

Такі висновки суду відповідають вимогам матеріального та процесуального законів. Доводи апеляційної скарги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області про те, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що на адресу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області оригінал заяви про звільнення від ОСОБА_1 не надходив, відповідач отримав лише сканкопію такої заяви, а також, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови роботодавця у звільненні ОСОБА_1 спростовуються наявними в матеріалах справи та дослідженими судом першої інстанції доказами (т.І а.с. 44-46, 47-48, 53, 54, 55, 61-62).

Крім цього, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про витребування від Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області наказу про її звільнення за ч.3 ст. 38 КЗпП України та зазначення днем її звільнення - день ухвалення судового рішення, належним чином оформленої її трудової книжки з відповідним записом, довідки про нараховані та належні їй при звільненні суми, довідки про заробітну плату за шість місяців перед звільненням для центру зайнятості, стягнення вихідної допомоги при звільненні в розмірі тримісячного середнього заробітку у сумі 9869,58 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку та видачі трудової книжки, починаючи з 17 жовтня 2014 року по день ухвалення рішення суду у сумі 19 112,52 гривень є передчасними і не підлягають задоволенню, суд першої інстанції виходив з того, що на час вирішення спору судом позивачка ОСОБА_1 не звільнена з роботи, трудовий договір між сторонами не розірвано, а таму є передчасними і не підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині кваліфікувати її відсутність на роботі у зв'язку з активною фазою антитерористичної операції у період з 18 серпня 2014 року по 03 жовтня 2014 року як простій та зобов'язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області оплатити час простою в розмірі середнього заробітку відповідно до вимог ч.3 ст. 113 КЗпП України в розмірі 5326,44 гривень, суд першої інстанції керувався ч. 1 ст. 34 КЗпП України та виходив з того, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Харцизьку Донецької області у період з 18 серпня 2014 року по 03 жовтня 2014 року працювало, що підтверджується відомостями табелів обліку використання робочого часу, в якому відображена відсутність ОСОБА_1 з іншої причини (застосована позначка «і»), і ОСОБА_1 не попереджала про початок простою, наказ про простій не видавався. ( т.І а.с. 127-129)

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині витребування у відповідача довідки про роботу, про суму заборгованості по заробітній платі, табелів обліку робочого часу з липня 2014 року по листопад 2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги є фактично клопотанням про витребування необхідних для вирішення справи доказів та прийняття у цій частині судом рішення не потребується.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення компенсації у зв'язку порушенням термінів виплати заробітної плати до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області суд першої інстанції виходив з того, що саме Відділення виконавчої дирекції Фонду, яке несвоєчасно провело виплату заробітної плати та згідно Положенню про відділення розпоряджається коштами, має обов'язок перед ОСОБА_1 по виплаті зазначених сум, а тому підстав для стягнення такої компенсації з Управління не має.

Такі висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи.

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області були предметом розгляду в суді першої інстанції та стосуються оцінки доказів.

Згідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

За своєю формою рішення суду відповідає вимогам ст. 215 ЦПК України.

Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

За таких обставин доводи апеляційних скарг про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, сторонами не надано.

Таким чином, апеляційні скарги підлягають відхиленню, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на неї може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді