Рішення № 57688547, 10.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження 22ц/790/145/16 Головуючий 1 інст. Іванова І.В.

Справа № 2012/2-860/11 Доповідач - Хорошевський О.М.

Категорія: право власності

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого, судді - Хорошевського О.М.,

суддів: Кружиліної О.А.,

Пшеничної Л.В.

за участю секретаря - Гончар А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 липня 2015 року та додаткові рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 листопада 2015 року та 23 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ квартири, третя особа: Харківська міська рада та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ квартири, третя особа: Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»,-

встановила:

У квітні 2006 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом після уточнення і доповнення якого просив виділити йому в порядку користування майна, що знаходиться у спільній сумісній власності у АДРЕСА_1, кімнату № 5 площею 11,1 кв. м.; кухню № 4, площею 1,7 кв. м.; коридор поєднаний з ванною № 2, площею 6,4 кв. м.; вбиральню № 3, площею 0,9 кв. м.; коридор № 1, площею 2,4 кв. м.; тамбур № 1, площею 0,8 кв. м.

Виділити ОСОБА_2 у цьому будинку житлові кімнати № 6, площею 10,0 кв. м. та № 7, площею 9,1 кв. м.

Зобов'язати Комунальне підприємство «ХМ БТІ» зареєструвати на його ім'я право власності на вказану частину квартири.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що квартира АДРЕСА_1 стала спільною сумісною власністю його та ОСОБА_4 в результаті приватизації.

Квартира складалась з трьох кімнат і мала загальну площу 36,9 кв. м.

01.04.2003 року рішенням виконкому Жовтневої районної ради у м. Харкові прийнято до експлуатації самовільно збудовану прибудову до будинку площею 10 кв. м.

Після ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року спадкоємцем є її син ОСОБА_2

За висновками судової будівельно-технічної експертизи № 25 від 27.11.2015 року можливо два варіанти поділу квартири, що знаходиться у спільній власності сторін.

Його влаштовує зазначений експертом варіант № 2, який він і просив застосувати.

ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом після уточнення якого просив виділити йому у власність приміщення: I, 1, 2, 3, 4, 5 площею 27,7 кв. м., як самочинну прибудову його батьків. Виділити йому частину державного майна - кімнату № 7, площею 9,1 кв. м. ОСОБА_3 виділити кімнату № 6, площею 10,0 кв. м.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що свідоцтво про право власності на житло від 01.04.1998 року, на яке посилався ОСОБА_3 є недійсним з 27.02.2004 року.

Самовільні прибудови до будинку збудовані його батьком.

Вважав, що право власності на самовільно збудовану прибудову необхідно визнати за ним, а дві кімнати, що підлягали приватизації у 1998 році розподілити між сторонами.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 липня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_3 у власність у натурі у АДРЕСА_1, що є у спільній частковій власності: житлові кімнати №5, площею 11,0 кв.м. та №7, площею 9,1 кв.м., що на 5,05 кв.м. більше, ніж припадає на його ідеальну частку.

Позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Виділено ОСОБА_2 у власність у натурі у АДРЕСА_1, що є у спільній частковій власності: житлову кімнату №6, площею 10,0 кв.м., що на 5,05 кв.м. менше, ніж припадає на його ідеальну частку та службові приміщення: кухню №4, площею 7,4 кв.м., суміщений коридор з ванною кімнатою №2, площею 6,4 кв.м., вбиральню №3, площею 0,9 кв.м., коридор №1, площею 2,4 кв.м., тамбур №1, площею 0,7 кв.м. Усього ОСОБА_2 виділити 27,9 кв.м. загальної площі квартири №4, що на 3,9 кв.м. більше, ніж припадає на його ідеальну частку.

Також вказано: для здійснення запропонованого варіанту поділу необхідно провести наступні переобладнання: зачинити дверні отвори між приміщеннями №4 і №5, №6 і №7; замість вікна в приміщенні №5 обладнати дверний отвір для виходу в прибудову, яку необхідно прибудувати до приміщень, які виділені ОСОБА_3; прибудувати до приміщень, які виділені ОСОБА_3 прибудову, яка складається з чотирьох приміщень - коридору, кухні, санвузла і тамбуру, загальною площею 14,0 кв.м.

Варіант розподілу квартири позначений в Додатку А-1 приведено в додатку №1 до даного висновку.

Додатковим рішенням того ж суду від 18 вересня 2015 року розподілено судові витрати між сторонами.

Додатковим рішенням того ж суду від 17 листопада 2015 року зобов'язано ОСОБА_3 зачинити дверні отвори між приміщеннями № 4 і № 5, № 6 і № 7; замість вікна в приміщенні № 5 обладнати дверний отвір для виходу в прибудову, яку необхідно прибудувати до приміщень, які виділені йому; прибудувати до приміщень, які виділені ОСОБА_3 прибудову, яка складається з чотирьох приміщень - коридору, кухні, санвузла і тамбуру, загальною площею 14,0 кв. м. Покладено на ОСОБА_2 обов'язок щодо обладнання дверного отвору для входу з приміщення 4 у приміщення 6.

Додатковим рішенням того ж суду від 23 листопада 2015 року визнано, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виділено у власність в натурі на ? частину квартири кожному приміщення зазначені у основному рішенні.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 просить рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 липня 2016 року та додаткові рішення від 17 листопада та 23 листопада 2015 року скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Посилався на обставини, викладені ним у позовній заяві.

Зазначив також, що згідно «Висновку про технічний стан стін житлового будинку по АДРЕСА_1» Комунального підприємства «Харківміськбуд» від 12.11.2015 року стан стін у будинку є незадовільний.

Вважаючи, що переобладнання будинку, який має такий технічний стан, може створити загрозу для існування квартири просив скасувати додаткове рішення суду від 17.11.2015 року.

Додаткове рішення від 23.11.2015 року вважав таким, що підлягає скасуванню з тих підстав, що поділ приміщень у спірному будинку, визначений судом, не є справедливим.

ОСОБА_3 підлягало б виділити приміщення № 6, а решту йому - ОСОБА_2, оскільки він проживав разом з батьками, доглядав хворого батька, приймав участь у будівництві прибудов до будинку.

До того ж, у судові засідання, у яких були ухвалені додаткові рішення він викликаний не був, а тому не мав можливості надавати додаткові доводи.

Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а основне та додаткові рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги сторін, суд першої інстанції виходив з того, що АДРЕСА_1 знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2

У зв'язку з тим, що між сторонами виник спір щодо користування певними приміщеннями у зазначеній квартирі, квартира підлягає розділу між співвласниками в порядку передбаченому варіантом №1 висновку будівельно-технічної експертизи №25 від 27.11.2012 року.

Однак повністю з таким висновком погодитись не можна.

Так, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №25, складеного експертом ТОВ «Міський центр експертиз» 27.11.2012 року у варіанті №1 розподілу квартири №4 необхідно виконати наступні переобладнання:

1.зачинити дверні отвори між приміщеннями №4 і №5, №6 і №7;

2.замість вікна в приміщенні №5 обладнати дверний отвір для виходу в прибудову, яку необхідно прибудувати до приміщень другого співвласника;

3.Прибудувати до приміщень другого співвласника прибудову, яка складається з чотирьох приміщень - коридору, кухні, санвузлу і тамбуру, загальною площею 14,0 кв. м.

Таким чином, застосований судом варіант поділу квартири можливо здійснити лише за умови переобладнання.

Згідно правил ст. 152 ЖК України, а також п. 1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, здійснення переобладнання й перепланування в будинку за обраним позивачем варіантом потребує отримання дозволу виконавчого комітету місцевої ради та узгоджень органів державного нагляду та органів, що видають технічні умови на переобладнання інженерних мереж, газового господарства і держпожінспекції.

У пунктах 6,7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року №7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз'яснено, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради (ст. 152 ЖК УРСР). Якщо сторона оспорює рішення виконкому щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необґрунтованим, суд може не погодитись з ним, мотивуючи це в рішенні.

Таким чином, згода органу державної влади на заплановані переобладнання та перепланування при реальному поділі житлового будинку згідно висновку експертизи та відповідні погодження компетентних органів повинні бути отримані до ухвалення рішення суду, а не після його ухвалення, так як така згода є однією з умов для вирішення та задоволення позову.

Сумнів щодо технічної можливості переобладнання квартири №4, належної сторонам, підтверджується і висновком про технічний стан стіни житлового будинку по пров. Сількорівському 11/1 у м. Харкові від 12.11.2015 року складений КП «Харківспецстрой» та додаток ОСОБА_2 до апеляційної скарги (а.с. 132-135).

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, а норми матеріального права застосовані неправильно, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав передбачених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги до уваги судової колегії взяті не були, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

На час апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції не має процесуальних повноважень повертати справу на новий розгляд після скасування рішення суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмова у задоволенні вимог не позбавляє сторін можливості звернутися до суду з аналогічним позовом.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 липня 2015 року та додаткові рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 листопада 2015 року та 23 листопада 2015 року - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 24 липня 2015 року та додаткові рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 листопада 2015 року та 23 листопада 2015 року - скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий - О.М. Хорошевський

Судді: О.А. Кружиліна

Л.В. Пшенична