Постанова № 57687413, 12.05.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/1278/16-а

Номер провадження 2-а/629/30/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.05.2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

одноособово судді Шевцова О.А.,

за участю секретаря судових засідань Торенко Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Харківського обласного військового комісаріату Харківської області про визнання бездіяльності протиправною, та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в обґрунтування якого зазначив, що він є інвалідом війни ІІІ групи, в період з 15.04.1981 по 25.05.1982 року проходив військову службу і приймав участь в бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан. В період проходження військової служби позивач отримав поранення, яке згідно висновку судово-медичного експерта № 521-2015 від 04.06.2015 року за давністю утворення відповідає періоду участі в бойових діях в Афганістані. Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військо-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, поранення позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. З 17.08.2015 року позивачу була встановлена ІІІ група інвалідності. Позивач зазначає, що він звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги по інвалідності, але відповідач по суті його заяву не розглянув, оскільки не прийняв рішення про її задоволення чи відмову, лише зазначив що згідно Постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975 особам, звільненим з військової служби, виплати одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Позивач просить суд визнати протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату в частині відмови у складанні висновку щодо виплати йому одноразової грошової допомоги та не правлення його до Міністерства оборони України, зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат направити всі документи розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України та висновку щодо виплати йому одноразової грошової допомоги та зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат надати, у встановлений судом строк, звіт про виконання судового рішення.

Позивач в судове засідання не з'явився, але надав суду свою заяву в якій просив розглянути справу за його відсутністю, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі.

Представник відповідача Харківського обласного військового комісаріату Харківської області в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомив. На адресу суду представником відповідача було надано заперечення, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування свого заперечення зазначив, що відсутні підстави для задоволення заяви позивача, оскільки відповідно до п. 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Так, позивач проходив строкову військову службу в Республіці Афганістан у військовій частині 2066, яка відносилась до Прикордонних військ, які на той час підпорядковувались КДБ СРСР, у зв'язку із чим за отриманням одноразової грошової допомоги слід звернутися до Державної прикордонної служби України.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст. 71 КАС України і які вони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення заявлених вимог, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 21.05.1981 року по 02.06.1982 року проходив військову службу в військовій частині 2066, з 15.04.1981 року по 25.05.1982 року перебував у відрядженнях по виконанню спеціальних завдань на території Республіки Афганістан , що підтверджується архівною довідкою від 29.09.2015 року за № 21/59/11811, виданою «Центральним прикордонним архівом Федеральної служби безпеки Російської Федерації» (а.с. 31).

Згідно висновку судово-медичного експерта (а.с. 33-34) за № 521-2015 від 02.06.2015 року, в період проходження військової служби позивачем було отримано поранення, яке за давністю утворення відповідає періоду участі в бойових діях в Республіці Афганістан.

Згідно витягу з протоколу засідання (а.с. 32) за № 2124 від 12.06.2015 року Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, поранення позивача пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії (а.с. 29) серії 10 ААВ № 644966 від 17.08.2015 року позивачу з 17.08.2015 року по 07.08.2017 року встановлена ІІІ група інвалідності, причиною якої є травма, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.

15 березня 2016 року, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою та усіма належними додатками стосовно призначення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому III групи інвалідності, поранення, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

Листом Харківського обласного військового комісаріату (а.с. 30) від 24.03.2016 року № 568/ВСЗ запропоновано позивачу звернутися до Державної прикордонної служби України для вирішення питання по суті, оскільки позивач звільнився з військової служби в 1982 році з військової частини 2066, яка відносилась до Прикордонних військ.

Відповідно до листа адміністрації Державної прикордонної служби України від 22.10.2015 року (а.с. 49), позивачу відмовлено у виплаті одноразової допомоги, у зв'язку з тим, що він не перебуває на військовому обліку в органах Держприкордонслужби, а також у зв'язку із відсутністю таких повноважень.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно пп. 4 п. 2 ст. 16 вказаного Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Отже, до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на 17 серпня 2015 року, тобто на день встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати Верховного Суду України у постановах від 18 листопада 2014 року та 21 квітня 2015 року (справи №№21-446а14, 21-135а15 відповідно).

Відповідно до ст. 23 Закону фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Отримання одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності, внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби. Інвалідність позивача настала 17.08.2015 року, отже виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, яка була чинна на момент встановлення позивачу інвалідності.

При розгляді заяви та документів позивача про нарахування та виплату грошової допомоги відповідач повинен врахувати, постанову Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Відповідно до п.п. 6, 7 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», призначення і виплата одноразової допомоги здійснюється на підставі документів. У разі неподання повного комплекту документів (наприклад відсутності свідоцтва про смерть у разі загибелі військовослужбовця), підстав для призначення одноразової допомоги немає. Порядок призначення та виплати допомоги: особи, які мають право на одноразову допомогу звертаються з документами у обласний військовий комісаріат; комплект документів перевіряється та надсилається за належністю в Департамент фінансів Міністерства оборони України для розгляду їх Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги; перевірені фахівцями документи розглядаються Комісією та подаються Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги; після прийняття рішення Міністром оборони України кошти надсилаються у обласний військовий комісаріат (військову частину), до якого були подані документи, для виплати одноразової допомоги отримувачам виплата одноразової допомоги провадиться в порядку черговості відповідно до дати подання документів після отримання Міністерством оборони коштів, передбачених на ці цілі.

Відповідно до п. 13 вказаного Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Суд зазначає, що представником відповідача не надано будь - яких доказів на підтвердження того, що керівником Харківського обласного військового комісаріату було дотримано процедуру, визначену у п. 13 вказаного Порядку.

Листом Харківського обласного військового комісаріату від 24.03.2016 року № 568/ВСЗ та запереченням на позовну заяву, на підставі до п. 17 Постанови Кабінету Міністрів України № 975 позивачу запропоновано звернутися до Державної прикордонної служби України для вирішення питання по суті, оскільки позивач звільнився з військової служби в 1982 році з військової частини 2066, яка відносилась до Прикордонних військ.

Суд зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п. 1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року «Про військові формування на Україні», Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про правонаступництво України», органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

З огляду на вищевикладене, в силу ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 року № 975, суд дійшов висновку про те, що обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому IIІ групи інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що засіданням Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено причинний зв'язок захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв позивача, пов'язаних з виконуванням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися військові дії.

На підставі вищевикладеного, суд вважає безпідставними посилання відповідача у листі від 24.03.2016 року за № 568/ВСЗ та в своїх запереченнях на позовну заяву від 11.04.2016 року за № 140/10 відносно того, що позивачу необхідно звернутися до Державної прикордонної служби України для вирішення питання по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

При цьому, суд не підміняє суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.

Водночас, частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату направити до Міністерства оборони України документи щодо оформлення позивачу одноразової грошової допомоги.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

А згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною першою статті 267 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, здійснення судового контролю за виконанням судового рішення можливе виключно за ініціативою суду. Вказаною статтею не передбачено процесуальної можливості розгляду питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за ініціативою сторони по справі.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк необхідно відмовити.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно із частиною третьою статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач по справі звільнений від сплати судового збору на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки він є інвалідом ІІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Відтак, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а позов задоволено частково, тому на користь держави слід присудити з відповідача по справі судовий збір в сумі 551 гривня 20 копійок.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-9, 11, 17, 18, 21, 69-72, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254, 267 КАС України, ст. 19 Конституції України, ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499, суд,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Харківського обласного військового комісаріату Харківської області про визнання бездіяльності протиправною, та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату в частині відмови у складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 та не направлення його до Міністерства оборони України в особі постійно діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат направити до Міністерства оборони України документи щодо оформлення ОСОБА_2 грошової допомоги в зв'язку з настанням 17 серпня 2015 року інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача Харківського обласного військового комісаріату на користь держави судові витрати у розмірі 551 гривні 20 копійок.

Постанова може бути оскаржена сторонами до Апеляційного адміністративного суду Харківської області.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного адміністративного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: О.А.Шевцов