Рішення № 57686329, 12.05.2016, Долинський районний суд Кіровоградської області

Справа № 388/303/16-ц

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

12.05.2016 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Поліщук Т.І.,

прокурора Волковської С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, Комунального закладу «ОСОБА_1 обласна лікарня» ОСОБА_1 обласної ради до ОСОБА_2 про відшкодування витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочину,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2016 року заступник керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області звернувся до суду з цим позовом в інтересах ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, Комунального закладу «ОСОБА_1 обласна лікарня» ОСОБА_1 обласної ради, посилаючись на те, що 13 вересня 2015 року близько 01.30 години ОСОБА_2, перебуваючи у приміщенні «Будинку культури» за адресою: с. Кірове, Долинський район, Кіровоградська область, відпочивав на місцевій дискотеці. У цей час між ОСОБА_2 та іншим відпочиваючим неповнолітнім ОСОБА_3 на грунті особистих неприязних відносин виникла сварка. Під час цієї сварки ОСОБА_2, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс удар кулаком лівої руки в обличчя ОСОБА_3, внаслідок чого той отримав тілесні ушкодження та фізичну біль.

У результаті своїх дій, ОСОБА_2 спричинив потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді двостороннього перелому нижньої щелепи, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 101 від 15 жовтня 2015 року відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоровя більше двадцяти одного дня.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України, тобто умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Внаслідок вищезазначених дій ОСОБА_2, потерпілий ОСОБА_3 знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні Комунального закладу «ОСОБА_1 обласна лікарня» ОСОБА_1 обласної ради в період з 13 вересня 2015 року по 17 вересня 2015 року, тобто чотири ліжко-дня. Цим медичним закладом на лікування ОСОБА_3 за вказаний період було витрачено 1161,28 грн, що підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2

У судовому засіданні прокурор Долинського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_4, що діє в інтересах позивачів ОСОБА_1 обласної державної адміністрації та Комунального закладу «ОСОБА_1 обласна лікарня» ОСОБА_1 обласної ради позов підтримав за обставин зазначених у ньому, попросив позов задовольнити. Не заперечує проти проведення заочного розгляду цієї цивільної справи та винесення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявився, про причину неявки не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надіслав.

Оскільки відповідач, який належним чином повідомлений та від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності у судове засідання не зявився, суд уважає ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 27, ст. 57 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобовязані подати усі наявні у них докази або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться до початку розгляду справи по суті. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом установлено, що 13 вересня 2015 року близько 01.30 години ОСОБА_2 перебував на дискотеці у приміщенні «Будинку культури» за адресою: с. Кірове, Долинський район, Кіровоградська область. У цей час між ОСОБА_2 та іншим відпочиваючим ОСОБА_3 на грунті особистих неприязних відносин виникла сварка. Під час сварки ОСОБА_2 з метою заподіяння тілесних ушкоджень, умисно наніс удар кулаком лівої руки в обличчя ОСОБА_3, внаслідок чого той отримав тілесні ушкодження та фізичну біль.

Внаслідок вищезазначених дій ОСОБА_2, потерпілому ОСОБА_3 згідно висновку судово-медичної експертизи № 101 від 15 жовтня 2015 року спричинено такі тілесні ушкодження: двосторонній перелом нижньої щелепи. Вказані тілесні ушкодження мають ознаки середнього ступеня тяжкості, як такі, що викликали тривалий розлад здоровя більше двадцяти одного дня. Ці тілесні ушкодження мають загальні ознаки дії тупого предмета (предметів). Індивідуальні ознаки травмуючого предмета в пошкодженні не відобразились. Тілесні ушкодження могли виникнути в термін, що вказаний в обставинах випадку. Тілесні ушкодження виникли від не менше однократного травмуючої дії тупого предмета.

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 26 січня 2016 року закрито кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015120150000676 від 26 січня 2016 року за ч. 1 ст. 122 КК України щодо ОСОБА_2 у звязку із відмовою потерпілого від приватного обвинувачення.

Той факт, що ОСОБА_2 наніс ОСОБА_3 тілесні ушкодження підтверджено матеріалами досудового розслідування, зокрема протоколами допитів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які вказували, що ОСОБА_2 наніс ОСОБА_3 удар кулаком в область щелепи; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_3, який зазначав, що ОСОБА_2 наніс йому удар кулаком в область щелепи, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_2, який указував, що 13 вересня 2015 року близько 01.30 години наніс ОСОБА_3 удар лівою рукою в обличчя; протоколом допиту свідка ОСОБА_7, яка зазначала, що її син ОСОБА_3 прийшовши додому з дискотеки повідомив, що йому ОСОБА_2 наніс тілесні ушкодження.

Відповідно до інформації заступника головного лікаря з економічних питань Комунального закладу «ОСОБА_1 обласна лікарня» ОСОБА_1 обласної ради № 7500/06 від 2 листопада 2015 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у стоматологічному хірургічному відділенні з 13 вересня 2015 року по 17 вересня 2015 року, тобто чотири ліжко-дні. Вартість перебування в лікарні без урахування медикаментів придбаних хворим за власні кошти, виходячи з вартості одного ліжко-дня у стоматологічному хірургічному відділенні, становить чотири ліжко дні х 290,32 грн = 1161,28 грн (а. с. 5).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

За змістом Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 липня 1993 р. N 545 сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003(у) або інших документів, які підтверджують дати госпіталізації та виписки хворого із стаціонара лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентаря та обладнання. Визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора. Стягнені в установленому порядку кошти залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного державного бюджету (Республіки Крим, місцевого чи регіонального самоврядування), або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 року N 11«Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» звернуто увагу судів на те, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.

За загальним правилом для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи. Неправомірною поведінкою можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди.

Матеріалами досудового розслідування доказано той факт, що внаслідок неправомірних, винних дій відповідача у справі ОСОБА_2 потерпілому у справі ОСОБА_3 було завдано тілесних ушкоджень. За наявності цього ОСОБА_3 перебував на лікуванні у Комунальному закладі «ОСОБА_1 обласна лікарня» ОСОБА_1 обласної ради. Строк лікування становив чотири дні, а саме з 13 вересня по 17 вересня 2015 року, тобто чотири ліжко-дні. Загальна вартість лікування у попередньо зазначений період становить 1161,28 грн. Злочинне діяння відповідача ОСОБА_2 та перебування потерпілого ОСОБА_3 на лікуванні у Комунальному закладі «ОСОБА_1 обласна лікарня» ОСОБА_1 обласної ради є у безпосередньому причинному звязку, а відповідно у сукупності всі елементи складу, що дає підстави для прийняття судом рішенням про задоволення позову.

Відповідно до вищевикладеного, підлягає задоволенню цей позов прокурора в інтересах ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, Комунального закладу «ОСОБА_1 обласна лікарня» ОСОБА_1 обласної ради про відшкодування шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 6 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час звернення до суду) судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», установлена у 2016 році мінімальна заробітна плата, у місячному розмірі з 1 січня 1378 грн.

З огляду на вищезазначене, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 551,20 грн, тобто 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, станом на 1 січня 2016 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1166, 1206 ЦК України, ст. ст. 11, 15, 16, 30, 60-62, 64, 79, 88, 208, 209, 212-215, 218, 224-228, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов заступника керівника Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, Комунального закладу «ОСОБА_1 обласна лікарня» ОСОБА_1 обласної ради до ОСОБА_2 про відшкодування витрат закладу охорони здоровя на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь обласного бюджету (р/р № 35419001027932, банк Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області, МФО 823016, код 01994942) витрати понесені Комунальним закладом «ОСОБА_1 обласна лікарня» ОСОБА_1 обласної ради на лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 в розмірі 1161,28 грн (одна тисяча сто шістдесят одну гривню 28 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 551,20 грн (пятсот пятдесят одну гривню 20 копійок) судового збору (рахунок № 31211206700160, МФО 823016, банк ГУДКСУ у Кіровоградській області, код 37983323, код класифікації бюджетів 22030101)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Кіровоградської області через Долинський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 16 травня 2016 року.

Суддя Долинського районного суду ОСОБА_8