Рішення № 57677372, 30.03.2016, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/2980/15-ц

Номер провадження 2/404/91/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Муравйова С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1, до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004», про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позов про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» незаконно утриманих із заробітної плати коштів в розмірі 741,27 грн.

Під час розгляду справи позовні вимоги неодноразово збільшувались (вх. № 3647 від 04.02.2016 року, а.с. 25-26, 80-81, 109) та остаточно заявлено до стягнення з відповідача 1821,08 грн. незаконно утриманих із заробітної плати коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при отриманні в березні 2015 року заробітної плати за лютий 2015 року позивачем встановлено факт недоплати йому заробітної плати. На його вимогу відповідачем надано розрахунковий лист за лютий 2015 року, в якому зазначено, що за лютий нарахована заробітна плата, з якої здійснено утримання за дизпаливо в сумі 207,89 грн. та за втрату насіння в сумі 80,13 грн. ОСОБА_1 19.03.2015 року звернувся до директора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» з письмовою завою про повідомлення його стосовно підстав таких відрахувань із заробітної плати та надання копії документів, на підставі яких таке відрахування здійснюється. Також, в зазначеній заяві позивач висував вимогу про повернення безпідставно утриманих із його заробітної плати коштів та до вирішення питання по суті припинити такі утримання. Проте, станом на 23.04.2015 року будь-якої відповіді від відповідача позивачу не надано. Натомість відповідач продовжує утримання із заробітної плати ОСОБА_1. В звязку з чим, позивач змушений був звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримували та наполягали на їх задоволенні, з врахуванням заяви (вх. № 3647 від 04.02.2016 року, а.с. 109), посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. В судове засідання, призначене на 30.03.2016 року не зявились, представник позивача подала до суду клопотання (вх. № 10105 від 30.03.2016 року) про розгляд справи без її участі та без участі позивача (а.с. 133).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні, про що надав суду відповідні письмові заперечення (вх. № 19323 від 08.06.2015 року, а.с. 32-34), в обґрунтування яких зазначено таке. Позивача 06.02.2007 року прийнято на посаду водія та 06.02.2007 року з ним укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Відповідно до Посадової інструкції водія автотранспортних засобів ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004», затвердженої 30.09.2013 року, водій зобовязаний: приймати вантажі згідно з супровідними документами; забезпечувати збереження вантажів з моменту отримання до моменту здавання вантажоотримувачу; відшкодовувати підприємству збитки, завдані незабезпеченням збереження вантажів під час перевезення в обсязі, зазначеному в перевізних документах (товарно-транспортній накладній), відповідно до укладеного з працівником договору про повну індивідуальну відповідальність. Позивач із вказаною інструкцією ознайомлений. Утримання із заробітної плати позивача проводиться на підставі наказу № 37 від 26.02.2015 року, оскільки ОСОБА_1 в січні місяці 2015 року, виконуючи транспортування насіння соняшника, допустив понаднормову недостачу вантажу насіння соняшника в кількості 0,01 тонн на загальну суму 80,13 грн. Позивач ознайомлений з наказом, однак ставити підпис відмовився, оскільки з наказом не згоден. Враховуючи, що позивач є матеріально відповідальною особою, а також враховуючи факти недостачі насіння соняшника, відповідач вважає, що у нього були всі підстави для складання наказу № 37. Утримання із заробітної плати позивача за дизельне паливо проводилось на підставі наказу № 30 від 18.02.2015 року, оскільки останній допустив його перевитрату в кількості 130 літрів на загальну суму 2273,70 грн. В судове засідання, призначене на 30.03.2016 року представник відповідача не зявився, подав до суду клопотання (вх. 10107 від 30.03.2016 року) про розгляд справи без його участі, в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі (а.с. 137).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

ОСОБА_3 прийнятий на посаду водія вантажного автомобіля по 3-му з 06.02.2007 року за строковим трудовим договором з терміном випробування три місяці, з оплатою згідно Положення про оплату праці та законодавства, на підставі особистої зави, про що свідчить наказ № 26-К від 07.02.2007 року ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004», з яким позивач ознайомлений (а.с. 35).

Між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» та ОСОБА_1 06.02.2007 року укладено договір про повну індивідуальну відповідальність з метою збереження матеріальних цінностей, належних ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» (а.с. 36).

За пунктом 3 вищевказаного договору працівник, який займає посаду водія, бере на себе повну індивідуальну відповідальність за збереження довіреного йому для перевезення вантажу та товарно-транспортних накладних і у звязку з викладеним зобовязується: дбайливо ставитися до переданого йому вантажу та ТТН і вживає заходів до запобігання нанесення замовнику автотранспорту збитків; своєчасно повідомляти адміністрацію замовника транспорту, якому належить ватаж та адміністрацію свого підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження довірених йому матеріальних цінностей для перевезення і товарно-транспортних накладних; у випадку незабезпечення, з вини працівника, збереження довірених йому матеріальних цінностей і товарно-транспортних накладних, визначення розміру збитку, заподіяного замовнику автотранспорту, і його відшкодування, здійснюються відповідно до чинного законодавства за рахунок водія працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо збиток заподіяний не з його провини.

Між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» (далі Перевізник) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «КЕРНЕЛ-ТРЕЙД» (далі Замовник) укладено договір про надання послуг по перевезенню вантажів № К37Т від 01.07.2014 року, за умовами пункту 1.1. якого замовник доручає, а перевізник зобовязується за плату і за рахунок замовника надати послуги, повязані з систематичним перевезенням насіння соняшнику та зернових вантажів. За пунктом 4.6. вищевказаного Договору перевізник несе відповідальність за втрату вантажу більше норми природного убутку у розмірі 0,07% та відхилення при переважуванні на різних вагах у розмірі +/- 0,1% до обсягу перевезення згідно акту виконаних робіт та реєстру до акту виконаних робіт.

На адресу відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «КЕРНЕЛ-Трейд» надіслано претензії про відшкодування вартості вантажу, якого не вистачає за № 0402/К-360, № 0402/К-359 та за № 0402/К-361 від 04.02.2015 року (а.с. 119-121), в яких зазначено, що під час прийняття вантажу від водіїв уповноважено комісією вантажоодержувача встановлено понаднормову нестачу насіння соняшника в кількості 0,990 т; 0,735 т; 0,055 т, що підтверджується записами в товарно-транспортних накладних (а.с. 39-40), засвідчених водієм і представниками вантажоодержувача, а також відповідними актами. Загальна вартість продукції, якої не вистачає, дорівнює за претензією № 0402/К-360 дорівнює 7329,96 грн., за претензією № 0402/К-359 5441,94 грн., за претензією № 0402/К-361 407,22 грн.

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» в рахунок відшкодування збитків сплачено ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «КЕРНЕЛ-Трейд» 13179,12 грн., про що свідчить платіжне доручення № 902400688 від 27.02.2015 року (а.с. 122).

Згідно доповідної записки провідного економіста ОСОБА_4 від 23.02.2015 року на імя директора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004», водій ОСОБА_1 (автомобіль МАН, державний номер НОМЕР_1) в січні місяці 2015 року виконуючи транспортування насіння соняшника на пункт призначення ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Бандурський ОЕЗ» допустив понаднормову недостачу вантажу в кількості 0,01 тонн, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 377139 від 19.01.2015 року та № 377137 від 20.01.2015 року. Сума завданих ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» збитків з вини ОСОБА_1 становить 80,13 грн. (а.с. 138).

Директором ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» 26.02.2015 року видано наказ № 37 «Про відшкодування шкоди» (а.с. 37), в якому зазначено, що за період з 01 по 31 січня 2015 року включно ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» було виставлено претензію № 0402/К-360 від 04.02.2015 року за втрату вантажу (насіння соняшнику) на загальну суму 80,13 грн. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» було завдано шкоду. Відповідно до Договору про повну індивідуальну відповідальність, укладеного між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» та працівником (водієм), працівник несе відповідальність за збереження довіреного йому для перевезення вантажу. В звязку з чим, ОСОБА_1 за незабезпечення збереження довіреного йому для перевезення вантажу наказано відшкодувати завдану шкоду. Бухгалтерії вирахувати із заробітної плати працівника, вартість втраченого вантажу, а саме: 80,13 грн.

ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися з вищевказаним наказом, про що 02.03.2015 року складено акт про відмову працівника від підпису в наказі (а.с. 38).

За пунктами 3.6., 3.7. та 3.9. Посадової інструкції водія автотранспортних засобів ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004», затвердженої 30.09.2013 року директором ОСОБА_2, водій автотранспортних засобів зобовязаний: приймати вантажі згідно з супровідними документами; забезпечувати збереження вантажів з моменту отримання до моменту здавання вантажоотримувачу; відшкодовувати підприємству збитки, завдані незабезпеченням збереження вантажів під час перевезення в обсязі, завданому в перевізних документах (товарно-транспортній накладній), відповідно до укладеного з працівником договору про індивідуальну матеріальну відповідальність.

Відповідно до пункту 5.3. Посадової інструкції водій автотранспортних засобів несе відповідальність за нанесені матеріальні збитки в межах, визначених чинним трудовим законодавством України та договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.

З вищевказаною Посадовою інструкцією ОСОБА_1 ознайомлений 14.10.2013 року, що підтверджується листом-ознайомлення до посадової інструкції (а.с. 51-52).

Відповідно до пункту 3 наказу директора ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» № 230 від 20.10.2014 року «Про опломбування кузовів та причепів» (а.с. 139-140), водію, який прибув у пункт завантаження обовязково після завантаження автомобіля вантажем водію самостійно здійснювати опломбування кузова та причепа автомобіля з вантажем в пункті завантаження. З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлений (а.с. 141-143).

Крім того, згідно акту інвентаризації залишків палива в баках автомобіля від 18.02.2015 року, комісія ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» у складі головного інженера, начальника колони, бухгалтера, провідного економіста, інженера з діагностуванням мтп, водія ОСОБА_1 провела контрольні заміри пального в баках вантажного автомобіля, державний номер НОМЕР_2. При цьому встановлено, що за результатами інвентаризації витрат пального перевитрачено 151 літрів (а.с. 42).

В звязку з чим, директором ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» 18.02.2015 року видано наказ № 30, в якому вказано, що бухгалтерії утримати із заробітної плати водія вартість перевитраченого дизпалива в сумі 2273,70 грн., яку виявлено в лютому місяці 2015 року в результаті проведеної інвентаризації палива в баці автомобіля МАН, державний номер НОМЕР_2, водій ОСОБА_1 (а.с. 41). З даним наказом ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися (акт про відмову працівника від підпису в наказі від 20.02.2015 року, а.с. 43).

За розрахунковими листками ОСОБА_1 за лютий 2015 року утримано 80,13 грн. за втрату насіння та в період з лютого 2015 року по вересень 2015 року утримано за дизельне пальне 1741,15 грн. (а.с. 44-45, 82-84, 110).

Відповідно до довідки № 4 від 18.01.2016 року ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» станом на 14.09.2015 року (день звільнення) з ОСОБА_1 утримано грошові кошти за насіння соняшника в сумі 80,13 грн. та дизельне паливо в сумі 1741,15 грн. (а.с. 114).

Згідно частини 1 статті 127 Кодексу законів про працю України, а також частини 1 статті 26 Закону України «Про оплату праці» відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

За приписом статті 130 Кодексу законів про працю України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Пунктом 3 частини 2 статті 127 Кодексу законів про працю України визначено, що відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136 Кодексу законів про працю України).

Згідно частини 1 та 2 статті 136 Кодексу законів про працю України покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження власника або уповноваженого ним органу або вищестоящого в порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до статті 138 Кодексу законів про працю України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

За приписами частин 1-4 статті 130 Кодексу законів про працю України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського ризику, а також за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Відповідальність за не одержаний підприємством, установою, організацією прибуток може бути покладена лише на працівників, що є посадовими особами.

В пункті 3 Постанови Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» розяснено, що виходячи з вимог ст. 15 ЦПК суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

Відповідно до статі 1351 Кодексу законів про працю України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Перелік посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування у процесі виробництва, затверджений Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПС. Цей Перелік продовжує діяти в Україні і по цей час.

У розділі II Переліку наводяться роботи, при виконанні яких можуть укладатися договори про повну матеріальну відповідальність, зокрема, до таких відносяться роботи з приймання та обробки для доставки (супроводження) вантажу, багажу, поштових відправлень та інших матеріальних і грошових цінностей, їхньої доставки (супроводження), видачі (здачі).

Укладення договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність можливе незалежно від того, чи виконання відповідних робіт відноситься безпосередньо до посади, яку працівник займає (роботи, яку він виконує), чи обов'язки, які допускають укладення договору про повну матеріальну відповідальність, доручені працівникові в порядку суміщення професій або в інших подібних правових формах.

Таким чином, твердження представника позивача, що працівник ОСОБА_1 прийнятий на посаду водія, та відповідно не може бути матеріально-відповідальною особою спростовуються вищевикладеним. В звязку з чим, суд приходить до висновку, що позивач є матеріально-відповідальною особою.

Проте, відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 встановлено таке:

Визначати масу чи кількість вантажу у вантажовідправника і вантажоодержувача потрібно однаковим способом. При прийманні вантажу для перевезення за масою треба зважити весь вантаж. Визначення загальної маси вантажу зважуванням окремих місць забороняється (п. 6.5);

Перед зважуванням автомобілів автомобільними вагами треба перевірити зазори між обв'язувальною рамою і платформою вагів; перевірити показання вагів без навантаження і за потреби відрегулювати їх. Слід оглянути автомобілі, які підлягають зважуванню, та прослідкувати за тим, щоб всі люди вийшли з кабіни та кузова (п. 6.8.);

Автомобілі подаються на ваги зі швидкістю не більше ніж 5 км/год, якщо інше не передбачене паспортними даними вагів. Зважування автомобільними вагами без зупинки автомобілів (на ходу) забороняється, крім випадків використання спеціально призначених для цього вагів. При установленні автомобілів на ваги треба слідкувати за тим, щоб задня вісь автомобіля знаходилась не ближче 300 мм від краю платформи. Автомобілі зважуються лише при зупиненому двигуні (п. 6.9.);

При визначенні кількості вантажу за допомогою зважування Перевізник не несе матеріальної відповідальності у випадках розходження між масою вантажу, що зазначена у товарно-транспортних документах, і фактичною масою вантажу, якщо різниця маси не перевищує: а) відповідних нормативів природних втрат маси вантажу, визначених відповідно до чинного законодавства; б) технічних норм точності вагів (п. 13.5.);

У разі зіпсуття або пошкодження вантажу, а також у разі розбіжностей між Перевізником і вантажовідправником (вантажоодержувачем) обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актом за формою, що наведена в додатку 4 (п. 15.1.);

Перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач засвідчують в акті такі обставини: а) невідповідність між найменуванням, масою і кількістю місць вантажу в натурі і тими даними, які зазначені у товарно-транспортній накладній; б) порушення або відсутність пломб на кузові автомобіля або контейнері; в) простій автомобіля у пунктах вантаження і розвантаження понад встановлені норми часу; г) інші обставини (пошкодження упаковки, вантажу), які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності сторін (п. 15.2);

Записи в акті засвідчуються підписами вантажовідправника (вантажоодержувача) і водія. Односторонні записи в акті як вантажовідправника (вантажоодержувача), так і водія вважаються недійсними (п. 15.3.);

Жодна із сторін не має права відмовитись від підписання акта. У разі незгоди зі змістом акта кожна із сторін має право викласти в ньому свою думку в рядку "Особливі відмітки" і засвідчити її підписом (п. 15.4.);

При відмові від складання акта або від внесення записів у товарно-транспортну накладну у випадках недостачі, псування або ушкодження вантажу акт складається за участю представника незацікавленої сторони (п. 15.5.);

Для засвідчення складання акта на вільному місці зворотного боку товарно-транспортної накладної записується дата складання і про що складений акт (наприклад: "Про недостачу місць", "Про порушення пломби" та ін.) (п. 15.6.).

Крім того, відповідно до пункту 11.6. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Товарно-транспортні накладі № 377139 та № 377137 датовані 19.01.2015 року та 20.01.2015 року відповідно, проте наказ про відшкодування шкоди № 37 виданий 26.02.2015 року, що суперечить частині 2 статті 136 Кодексу законів про працю України.

Також, відповідачем не надано розрахунку суми утримання та будь-яких доказів на підтвердження того, якими саме неправомірними діями заподіяно шкоду, в чому полягає вина позивача, в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду, чи були створені умови які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що хоча ОСОБА_1 і є матеріально-відповідальною особою, проте відповідачем не надано суду доказів відповідно до вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які б спростовували обґрунтування позивача. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» 80,13 грн. незаконно утриманих із заробітної плати коштів за втрату насіння підлягаю задоволенню.

Щодо стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» незаконно утриманих із заробітної плати коштів за дизельне паливо суд вважає за необхідне зазначити, що в акті від 18.02.2015 року, складеного комісією у складі головного інженера, начальника АРМ, інженера з ремонту та затвердженого директором ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» зазначено, що при виконанні перевезень вантаж по маршруту м. Жовті Води м. Кіровоград, автомобіль НОМЕР_3 став учасником дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до розливу дизельного палива в кількості 21 л, яке списується з-під звіту водія ОСОБА_1 (а.с. 79).

В звязку з чим, суд приходить до висновку, що перевитрачання дизельного палива сталося через дорожньо-транспортну пригоду. Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, позовна вимога про стягнення з відповідача незаконно утриманих із заробітної плати коштів за дизельне паливо також підлягає задоволенню.

Частина 3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України та статті 60 Цивільного процесуального кодексу України покладають на кожну сторону обовязок довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, викає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, відповідачем не спростовано доводи позивача, а судом при розгляді справи не встановлено наявності підстав покладення на позивача матеріальної відповідальності, передбаченої трудовим законодавством.

Однак, за розрахунками суду, яка ґрунтується на довідці № 4 від 18.01.2016 року (а.с.114) про утримання коштів з позивача утримано 1741,15+80,13=1821,28 грн.

Частиною 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Враховуючи вимоги частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за можливе задовольнити позов в межах заявлених позовних вимог, а саме: в сумі 1821,08 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 127, 130, 1351, 136, 138 Кодексу законів про працю України; ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 88, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» (що знаходиться за адресою: 25014, м. Кіровоград, вул. Мурманська, 37-Б, код ЄДРПОУ 32967654) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, відома адреса: 25013, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) 1821,08 грн. незаконно утриманих із заробітної плати коштів.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АТП-2004» (що знаходиться за адресою: 25014, м. Кіровоград, вул. Мурманська, 37-Б, код ЄДРПОУ 32967654) в дохід держави 243,60 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка

районного суду

м.Кіровограда