Рішення № 57674403, 23.12.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/15861/14-ц

Провадження по справі № 2/752/5390/15

РІШЕННЯ

Іменем України

23.12.2015 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хоменко О.Л.,

при секретарях Янковенко І.О., Котович Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Підприємство хімічної чистки, фарбування одягу та обробки хутра «Оксамит», ОСОБА_3 про стягнення суми та відшкодування моральної шкоди ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулись з позовом про стягнення суми та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги мотивують тим, що 06.08.2008 року вони здали відповідачу ПАТ«Підприємство хімічної чистки, фарбування одягу та обробки хутра «Оксамит» сім килимів для проведення хімчистки з умовою, що заберуть їх після того, як закінчать ремонт в квартирі.

Протягом 2010 року вони отримали шість килимів, а сьомий килим розміром 3,4 м на 2,54 м вартістю 140000 грн їм не був провернутий.

Просять стягнути з відповідачів на їх користь вартість килима в сумі 140000 грн та моральну шкоду в сумі 10000 грн, оскільки втрата відповідачем цінної речі, яка є подарунком, завдала їм душевних страждань.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги і пояснила, що приймав килими відповідач ОСОБА_3 в приймальному цеху, що знаходиться на території відповідача ПАТ «Хімчистка». При цьому конкретні строки виконання робіт з чистки килимів не обумовлювались, але планувалось, що вони будуть зберігатись не менше року. Договір зберігання виробів не укладався.

Вони сплатили вартість робіт, а відповідач ОСОБА_3 видав їм квитанцію, в якій було зазначено розміри кожного килима.

Приблизно наприкінці 2009 року - напочатку 2010 року вони звернулись до відповідача за килимами та поступово отримали шість килимів. Відповідач ОСОБА_3 пропонував їм отримати сьомий килим, після огляду якого з`ясувалось, що він їм не належить.

Килим, який відповідач не повернув, був італійського виробництва, вовняний, з художніми візерунками. Цей килим був придбаний її батьками у 90-х роках. Квитанції, товарного чеку або іншого платіжного документа на придбання килиму не збереглося. Його вартість оцінено на підставі вартості аналогічної речі на день пред`явлення позову. Так, згідно роздруківки з інтернету вартість вовняного килиму виробництва Іспанії розміром 2х3 м становить 290250 грн.

Окрім матеріальних збитків їм завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що вони протягом тривалого часу не можуть отримати у відповідачів власну річ, яка є пам'ятним подарунком.

Суму моральної шкоди вони оцінюють в 10000 грн.

Просить стягнути з відповідачів на її користь та на користь ОСОБА_2 вартість килима в сумі 140000 грн та моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про день розгляду справи повідомлена належним чином, подала заяву про неможливість явки в судове засідання, в якій зазначала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Підприємство хімічної чистки, фарбування одягу та обробки хутра «Оксамит» з позовом не згідний і пояснив, що позивачі звернулись до суду з пропуском строку позовної давності, який сплив в липні 2013 року - через три роки після того, як позивачі довідались про порушення свого права.

Крім того, вважає, що позивачі безпідставно відмовляються отримати належний їм виріб, а вказана ними вартість килиму нічим не підтверджена.

Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 пояснив, що здійснює чистку килимів на підставі договору про спільну діяльність по наданню побутових послуг населенню від 01.01.2008 року, укладеного з відповідачем ПАТ «Підприємство хімічної чистки, фарбування одягу та обробки хутра «Оксамит».

Приблизно в серпні 2008 року до нього звернулись позивачі з проханням почистити сім килимів до 01.09.2008 року.

В ковровому цеху він прийняв сім килимів, кожен з яких обміряв та кожному присвоїв номер, який співпадає з номером квитанції. Позивачі розрахувались за роботу, а він видав їм квитанцію і сказав, що вони можуть прийти за килимами 30.08.2008 року чи 01.09.2008 року.

Килими були почищені, герметично запаковані та зберігались в цеху. Як матеріально відповідальна особа, він постійно знаходився на своєму робочому місці, ні у відпустці, ні на лікарняному не був.

Позивачі з`явились приблизно через рік і спочатку забрали три килими, потім - ще два. Шостий килим вони отримали ще пізніше, а сьомий - взагалі не визнали і відмовились отримувати.

Даний килим в даний час зберігається у нього вдома, так як з 07.03.2014 року він не працює в ПАТ «Оксамит».

Вважає позовні вимоги безпідставними, так як позивачі можуть отримати свій килим, але вимагають за нього гроші. Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши сторони та дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 06.08.2008 року позивач ОСОБА_2 здала у хімчистку килими в кількості 7 штук, що підтверджується квитанцією №707248 приймального пункту №7.

Приймання килимів здійснив відповідач ОСОБА_3, який діяв на підставі договору про спільну діяльність по наданню побутових послуг населенню від 01.01.2008 року, укладеного з відповідачем ПАТ «Підприємство хімічної чистки, фарбування одягу та обробки хутра «Оксамит».

Згідно витягу з ЄДРПОУ одним із видів діяльності ПАТ «Підприємство хімічної чистки, фарбування одягу та обробки хутра «Оксамит» є прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів.

Згідно п.п.1.1 Інструкції про надання послуг з хімічної чистки та фарбування (перефарбування) виробів, затвердженої наказом Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення №20 від 27.08.2000 року, приймання, оформлення, виконання та видавання замовлень з хімічної чистки та фарбування (перефарбування) виробів здійснюється відповідно до вимог Правил побутового обслуговування населення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1999 року №974 «Про внесення змін до Правил побутового обслуговування населення».

Відповідно до п.п.2.1 Інструкції замовлення оформлюється договором (квитанцією).

П.п.2.4 Інструкції визначено, що вартість прийнятих виробів установлюється за погодженням із замовником або на підставі підтвердних документів і зазначається разом із відсотком зносу в договорі (квитанції).

При оформленні замовлення замовник своїм підписом підтверджує згоду щодо вартості виробу, відсотку зносу, виду обробки, наявних дефектів, а також ознайомлення його про можливість проявлення прихованих дефектів та усадки виробу після обробки.

Згідно п.п.2.7 Інструкції під час оформлення замовлення приймальник проводить маркування виробу шляхом нанесення (прикріплення) позначки.

Відповідно до п.12 Правил побутового обслуговування населення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1994 року №313 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1999 року №974) термін виконання замовлення встановлюється за погодженням сторін.

П.25 Правил передбачено, що виконавець зобов'язаний забезпечити: надання послуг відповідно до цих Правил, інших нормативно-правових актів та умов угоди; збереження прийнятих від замовника для надання послуги речей та матеріалів, а також використання їх за призначенням; відшкодування збитків, заподіяних замовнику невиконанням або неналежним виконанням умов угоди, а також у разі втрати, псування чи пошкодження із своєї вини речей та матеріалів, прийнятих від замовника для надання послуг у розмірах, передбачених угодою.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 здала в хімчистку сім килимів, один з яких мав розмір 2,4 м х 3,4 м. Замовлення прийняв відповідач ОСОБА_3, який видав їй квитанцію №707248, в якій було зазначено кількість виробів - 7 одиниць, їх розміри, відсоток зносу - 50% та вартість робіт - 670 грн.

При оформленні замовлення відповідачем було здійснено маркування килимів, і цей факт не заперечувала в судовому засіданні позивач ОСОБА_1

В подальшому позивачі отримали шість килимів. Сьомий килим розміром 2,4 м х 3,4 м позивачі не отримали, посилаючись на те, що запропонований відповідачами килим їм не належить.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Заперечуючи факт належності їм килима розміром 2,4 м х 3,4 м, який відповідач ОСОБА_3 пропонував і готовий повернути, позивачі не надали суду жодних доказів, на підставі яких можливо ідентифікувати килим, який був ними зданий в хімчистку.

Так, квитанція, яка по суті є угодою між замовником та виконавцем послуг, не містить основних ознак виробу (виду тканини, кольору, опису оздоблення, довжини ворсу тощо).

Будь-яких підтвердних документів на придбання килимів позивачами надано не було.

Отже твердження позивачів про те, що килим, який відповідачі намагались їм повернути, не є їх річчю, суд вважає безпідставними.

Суд не бере до уваги посилання позивачів на п.27 Правил побутового обслуговування населення, яким передбачена можливість реалізації виробу у разі неявки за ним замовника, оскільки така реалізація є правом, а не обов'язком виконавця послуг. Крім того, така реалізація можлива у разі визначення терміну виконання замовлення, а в даному випадку конкретного терміну виконання сторони не встановили.

Позивачами також не надано документів на підтвердження суми позовних вимог, а роздруківка з інтернету щодо вартості килиму виробництва Іспанії не є належним доказом, так як килим, що належить позивачам, з їх слів, вироблено в Італії. До того ж, здані позивачами в хімчистку вироби мали 50% зносу, в зв'язку з чим оцінка килиму в 140000 грн є сумнівною.

За таких обставин суд в задоволенні позовних вимог відмовляє.

Враховуючи наведене та керуючись Інструкцією про надання послуг з хімічної чистки та фарбування (перефарбування) виробів, затвердженою наказом Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення №20 від 27.08.2000 року, Правилами побутового обслуговування населення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1994 року №313 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.1999 року №974), ст.ст. 10,60,212-215 ЦПК України. суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Підприємство хімічної чистки, фарбування одягу та обробки хутра «Оксамит», ОСОБА_3 про стягнення суми та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: