Рішення № 57674109, 11.05.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4373/15-ц

Номер провадження 2/629/88/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Соколенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про розірвання договору у звязку з істотною зміною обстановки, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору у звязку з істотною зміною обстановки, посилаючись на те, що 26 листопада 2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір про користування електричною енергією. На підставі даного договору, відкрито особистий рахунок № 830021 за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул. К.Лібкнехта, б. 9, кв. 21 на імя відповідача, де вона використовує електричну енергію для власних побутових потреб. 13 серпня 2015 року був складений акт технічного огляду, в якому було зазначено, що відповідач за вищевказаною адресою займається підприємницькою діяльністю. Тобто вона порушує Правила користування електричною енергією для населення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України за № 1357 від 26.09.1999 року, оскільки оплата електричної енергії, спожитої фізичними особами на потреби здійснення підприємницької діяльності має сплачуватись за роздрібним тарифом для першої групи споживачів з моменту державної реєстрації фізичної особи, як субєкта підприємницької діяльності. Відповідачу направлялася претензія про порушення умов договору про постачання електричної енергії на потреби підприємницької діяльності, але відповідач ігнорує вимоги позивача та й надалі користується електричною енергією, як побутовий споживач, чим порушує вимоги діючого законодавства. В звязку з чим просить розірвати договір про користування електричною енергією за № 830021 з побутовим споживачем ОСОБА_1 за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул. К.Лібкнехта, б. 9, кв. 21. Крім цього просить покласти на відповідача по справі повернення судових витрат, стягнути з відповідача на користь підприємства витрати по оплаті судового збору в розмірі 1218 гривень.

Представник позивача в судове засідання не зявився, але надав суду заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі та просить винести рішення на підставі наданих доказів.

Відповідач в судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, про свідчать довідки про отримання СМС - повідомлення про вручення судових повісток. Раніше відповідачем надавалася до суду заява в якій вона просила розглянути справу за її відсутності, з позовними вимогами не згодна, відповідно до її раніше наданих письмових заперечень. Так, в раніше наданому запереченні відповідач просила позов залишити без задоволення. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що вона не займається підприємницькою діяльністю та квартиру АДРЕСА_1, розташовану в м. Лозова, Харківської області використовує для власного проживання, квартира має статус житлової, у не житловому Фонді не перебуває. Тобто вважає, що з її боку умови договору про користування електричною енергією виконуються належним чином і Правила користування електричною енергією нею не порушуються.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню за наступними підставами:

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 25.10.2012 року квартира за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул. К.Лібкнехта, б. 9, кв. 21 на праві приватної власності належить ОСОБА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 25.10.2012 року, посвідченим приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_2.

26 листопада 2012 року між Акціонерною Компанією «Харківобленерго» та ОСОБА_1 був укладений договір про користування електричною енергією (далі за текстом - Договір), на підставі якого відкрито особистий рахунок № 830021. Згідно з умовами договору енергопостачальник зобов'язаний постачати електричну енергію до будинку за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул. К.Лібкнехта, б. 9, кв. 21, а споживач зобов'язаний вносити плату за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору.

Згідно п. 16 Договору про користування електричною енергією, укладеного між сторонами, розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі фактичних показань приладів обліку.

За змістом ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» постачання електричної енергії відбувається виключно на підставі договору між енергопостачальником та споживачем, якими є суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи.

Згідно п. 1.2 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996 року (далі за текстом - Правила), населення - споживачі електричної енергії - фізичні особи, які з метою задоволення власних побутових або господарських потреб споживають електричну енергію для потреб електроустановок, що належать їм за ознакою права власності або користування, за винятком електроустановок, які використовуються для здійснення в установленому законодавством порядку підприємницької діяльності.

Відповідно до п. 19 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 року, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показань приладів обліку. Громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності оплачують електричну енергію, спожиту на потреби підприємницької діяльності, за відповідним тарифом (ціною).

Виходячи з викладеного, судом встановлено, що тарифи за споживання електричної енергії населенням відрізняються від тарифів для фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оцінка порушення договору, як істотного, здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Указана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13.

Суд вважає, що тарифи за спожиту електричну енергію є істотними умовами договору користування електричною енергією, оскільки вони, згідно ст. 17 Закону України «Про електроенергетику» встановлюються окремо для різних категорій споживачів національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Статтею 27 Закону України «Про електроенергетику» встановлено відповідальність за порушення законодавства про електроенергетику, та визначено, що правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, є: крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; порушення правил користування енергією.

Згідно із підпунктами 15 та 16 пункту 8.1 Правил постачальник електричної енергії має право контролювати додержання споживачами та субспоживачами вимог цих Правил відповідно до умов укладених договорів, а також складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.

Згідно з вимогами п. 42 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний: дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок та побутових електроприладів; забезпечувати збереження приладів обліку і пломб на них у разі розміщення приладу обліку в квартирі або на іншому об'єкті споживача; невідкладно повідомляти енергопостачальника про недоліки в роботі приладу обліку; оплачувати спожиту електричну енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил; узгоджувати з енергопостачальником нові підключення та переобладнання внутрішньої електропроводки, здійснювані з метою збільшення споживання електричної потужності; вносити плату за спожиту електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку; надавати розрахункові документи на вимогу представників енергопостачальника для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показанням приладу обліку; забезпечувати доступ представникам енергопостачальника після пред'явлення ними службових посвідчень до квартири або іншого об'єкта для обстеження приладу обліку, електроустановок та електропроводки; не перешкоджати обрізуванню гілок дерев, які ростуть на території, що належить споживачу, для забезпечення відстані не менше 1 метра від проводів повітряної лінії електромережі напругою 0,4 кВ та на відстані 2 м для електричних ліній напругою 10 кВ; не пізніше ніж за 7 днів до припинення користування електричною енергією у квартирі або на іншому об'єкті письмово повідомити енергопостачальника про розірвання договору та розрахуватися за спожиту електричну енергію, включаючи день виїзду.

Відповідно до п.п. 48, 53 Правил споживач несе відповідальність згідно із законодавством за: прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію; порушення правил користування електричною енергією; ухилення або несвоєчасне виконання рішень та приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку; пошкодження приладу обліку; розукомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об'єктів; насильницькі дії, що перешкоджають посадовим особам енергопостачальника виконувати свої службові обов'язки. У разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем Правил, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються: Розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти цих Правил та Методики.

Водночас, з матеріалів справи суд вбачається, що у приміщенні за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. К.Лібкнехта, б. 9, кв. 21, до якого постачається електроенергія за Договором, здійснюється підприємницька діяльність, а саме ведеться парикмахерська діяльність, що підтверджується актом технічного огляду б/н від 13 серпня 2015 року, складеного у присутності відповідача по справі. Так, з даного акту вбачається, що за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул.. К.Лібкнехта, б. 9, кв. 21 розташовано обєкт побутового обслуговування населення - салон парикмахерських послуг.

Про те, що за вищевказаною адресою, відповідачем по справі дійсно здійснюється підприємницька діяльність, свідчать фотокопії фрагментів відеозйомки від 13.08.2015 року на момент складання акту технічного огляду, а також відповідь Виконавчого комітету Лозівської міської ради від 07.08.2015 року № 35-п, з якої судом достовірно встановлено, що квартира розташована за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул. К.Лібкнехта, б. 9, кв. 21 та яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності не переведено з жилого приміщення в нежиле, однак ОСОБА_1 було самочинно, без отримання відповідних дозвільних документів, проведено реконструкцію вищевказаної квартири, яка фактично використовується для здійснення підприємницької діяльності.

Отже, суд дійшов висновку, що сторони договору під час його укладення виходили з того, що дана квартира є житловою та не буде використовуватись для підприємницької діяльності, однак саме для цієї цілі квартиру і використовувала.

Згідно ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони, якщо: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

В добровільному порядку розірвати договір про користування електричною енергією № 830021 від 26.11.2012 року відповідач по справі не бажає, в звязку з чим на її адресу направлялася претензія про порушення побутовим споживачем умов договору про користування електричною енергією № 830021 з пропозицією щодо укладення договору про постачання електричної енергії на потреби підприємницької діяльності для електроустановки розташованої за вищевказаною адресою від 14.08.2015 року, яка залишилася без розгляду.

Згідно з нормами ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч.4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 59 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що після укладення Договору між сторонами обставини істотно змінились, а саме відповідач на обєкті постачання електроенергії розпочав здійснення підприємницької діяльності, що з урахуванням викладених норм чинного законодавства є підставою для розірвання договору в судовому порядку, оскільки розірвати договір добровільно відповідач не погодився, отже позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача по справі стосовно того, що вона на даний час не займається підприємницькою діяльністю та квартира, яка є її приватною власністю не використовується нею на потреби підприємницької діяльності не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, так як вони спростовуються іншими доказами по справі, а саме: актом технічного огляду б/н від 13 серпня 2015 року, складеного у присутності відповідача по справі та фотокопіями фрагментів відеозйомки від 13.08.2015 року на момент складання акту технічного огляду, а тому судом не беруться до уваги.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи всі докази досліджені судом в судовому засіданні в їх сукупності, та приймаючи до уваги, що відповідач порушив право позивача, суд вважає необхідним позовні вимоги щодо розірвання договору та стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору при подачі позовної заяви майнового характеру станом на 01.01.2015 року складає 1,5 відсоток ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, тому позивач при подачі позовної заяви до суду сплатив судовий збір у розмірі 1218 гривень, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача по справі у відповідності до ст. 88 ЦПК України судовий збір у розмірі 1218 гривень на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 59, 60, 64, 84, 88, 209, 212, 214 - 215, 218 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 638, 652 ЦК України, ст.ст. 1, 17 Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996 року, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Акціонерної компанії «Харківобленерго» задовольнити.

Розірвати договір про користування електричною енергією за № 830021 від 26 листопада 2012 року, укладений між Акціонерною компанією «Харківобленерго» та ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії АН № 635905, виданий Баглійським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 48, кв. 2, яка фактично мешкає за адресою: м. Лозова, Харківської області, вул. К.Лібкнехта, б. 9, кв. 21 на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго», юридична адреса: м. Лозова, Харківської області, вул. Лозовського, б. 67, розрахунковий рахунок № 26001414381 в ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00131954 судовий збір у розмірі 1218 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.А. Смірнова