Ухвала суду № 57672286, 12.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року Справа № 876/1450/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Затолочного В.С.,

суддів - Матковської З.М., Шавеля Р.М.,

за участі секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Тістечка Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 року позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ голови комісії з проведення реорганізації Львівської митниці Міндоходів від 08.04.2015 року № 41-О про звільнення позивача з посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного проста «Рава-Руська» Львівської Митниці Міндоходів відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС з 09.04.2015 року; стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.04.2015 року по 28.01.2016 року в сумі 21173,64 грн.

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає про те, що позивач був за два місяці повідомлений про вивільнення. У зв'язку з відсутністю вакантних посад на умовах безстрокового трудового договору, позивачу були запропоновані наявні вакантні посади на умовах строкового договору. Від усіх запропонованих посад ОСОБА_1 відмовився. Посилання суду першої інстанції на інвалідність позивача, яка дає йому переважне право на залишення на роботі, апелянт вважає безпідставним, тому що інвалідність настала внаслідок загального захворювання. Суд першої інстанції протиправно поновив позивача у Львівській митниці ДФС, оскільки той до звільнення працював у Львівській митниці Міндоходів. Також відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тому що позивач отримує пенсію.

Тому відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, представника Відповідача, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, представника позивача, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з постановою Кабінету міністрів України №236 від 21.05.2014 року «Про Державну фіскальну службу України» утворено Державну фіскальну службу України шляхом реорганізації Міністерства доходів і зборів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року №311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність деяких актів Кабінету Міністрів України» утворено Львівську митницю ДФС як територіальний орган ДФС України та реорганізовано Львівську митницю Міндоходів шляхом приєднання до Львівської митниці ДФС.

01 жовтня 2014 року до Єдиного державного реєстру юридичний осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію Львівської митниці ДФС.

14 жовтня 2014 року Головою ДФС України затверджено штатний розпис на 2014 рік Львівської митниці ДФС у розмірі 945 штатних одиниць, що на 19 посад більше чисельності працівників Львівської митниці Міндоходів, яка була затверджена з урахуванням змін від 12 червня 2014 року та становила 926 одиниць.

28 січня 2015 року ОСОБА_1, старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів, попереджено про наступне вивільнення із займаної посади в порядку, передбаченому ст. 49-2 КЗпП України.

08 квітня 2015 року у зв'язку із створенням Львівської митниці ДФС, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 року № 311 та відповідно до затвердженого 14.10.2014 року Головою ДФС України штатного розпису Львівської митниці ДФС від 15.10.2014 року № 2, з метою забезпечення можливості для працевлаштування ОСОБА_1 запропоновано на вибір посади:

- головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил УАР та ПМП, тимчасово, на час відсутності основного працівника ОСОБА_3;

- старшого державного інспектора митного поста «Броди», тимчасово, на час відсутності основного працівника ОСОБА_4;

- старшого державного інспектора ВМО №1 митного поста «Львів-аеропорт», тимчасово, на час відсутності основного працівника ОСОБА_5;

- головного державного інспектора митного поста «Городок», тимчасово, на час відсутності основного працівника ОСОБА_6;

- головного державного інспектора ВМО №5 митного поста «Мостиська», тимчасово, на час відсутності основного працівника ОСОБА_7;

- водія легкового автомобіля відділу утримання нерухомого майна УІ, тимчасово, на умовах строкового трудового договору на час відсутності основного працівника ОСОБА_8

З переліком посад, запропонованих начальником Львівської митниці ДФС, позивач ознайомився 08 квітня 2015 року, однак, від усіх них відмовився.

Як наслідок, наказом голови комісії з реорганізації Львівської митниці Міндоходів №41-о від 08 квітня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1» на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 звільнено із займаної посади старшого інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Частиною 2 ст. 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами 1-3 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж самому підприємстві, в установі, організації.

Тобто, як вірно зазначено в спірному судовому рішенні, аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватись наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених у Кодексі законів про працю України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (попередження за два місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо). Ці норми кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення, яке передбачено статтею 43 Конституції України.

Виходячи з вищезазначених правових норм та правомірно пославшись на пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», а також судову практику Верховного Суду України в справах №№ 21-319а13 та №21-52а15, суд попередньої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що, виходячи з нормативного тлумачення ч. 1 ст. 40, частин 1 та 3 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає всі можливі заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Підставою для звільнення ОСОБА_1 згідно з оскаржуваним наказом слугувало скорочення чисельності працівників у зв'язку з реорганізацією Львівської митниці Міндоходів шляхом приєднання до Львівської митниці ДФС та відмова позивача від запропонованих йому посад.

Тобто, внаслідок реорганізації (шляхом приєднання) Львівська митниця Міндоходів припиняється, натомість її завдання та функції, як державного органу, передано новоутвореному територіальному органу Державної фіскальної служби - Львівській митниці ДФС.

ОСОБА_1 займав посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів. Штатний розпис Львівської митниці ДФС передбачає, що загальна кількість посад на цьому митному пості становить 110 одиниць, в тому числі старших державних інспекторів - 27 посад.

Відповідно до штатного розпису Львівської митниці Міндоходів на митному пості «Рава-Руська» передбачено 127 посад, в тому числі старших державних інспекторів - 31 посада.

Отже, митний пост «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС передбачає скорочення чисельності працівників митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів, зокрема скороченню підлягають посади старшого державного інспектора (3 посади) та державного інспектора (одна посада).

У зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності працівників відповідач попередив позивача про наступне вивільнення і після завершення реорганізації запропонував йому на вибір шість посад, на які позивача, за його згодою, може бути переведено до новоутвореного органу.

З матеріалів справи вбачається, що серед запропонованих ОСОБА_1 посад не було посади державного інспектора (головного, старшого) митного поста «Рава-Руська». Натомість, було запропоновано посади головного державного інспектора на інших митних постах, проте усі вони були тимчасовими (на період відсутності основного працівника), а одна із запропонованих за своїм організаційно-правовим становищем (водій легкового автомобіля) не відповідала кваліфікації позивача.

Згідно з частинами 2 та 3 ст. 36 Кодексу законів про працю України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається (зокрема): 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має тривалий безперервний стаж роботи в митних органах, а саме з 1998 року, у нього на утриманні є двоє неповнолітніх дітей.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, ці обставини, які надають позивачу переважне право на залишення на роботі, мали бути враховані при скороченні чисельності працівників. Під час розгляду справи відповідач не пояснив за яким критерієм приймалось рішення про звільнення працівників у зв'язку із скороченням штату внаслідок реорганізації. Зокрема, відповідач не пояснив чому позивачу не було запропоновано посади, рівноцінні тій, що він займав до реорганізації Львівської митниці Міндоходів, в тому числі на постійній основі, в той же час як штатний розпис новоутвореної Львівської митниці ДФС передбачає дванадцять посад старшого державного інспектора. Водночас, усі надані на вибір позивача посади були тимчасовими (перші п'ять - до виходу основного працівника; одна - на строк, обумовлений в трудовому договорі), тобто запропоновані варіанти для переведення не мали на меті створити працівнику прийняті умови для працевлаштування відповідно до його кваліфікації.

В апеляційній скарзі правильність цих висновків суду попередньої інстанції не спростовано.

Відповідачем також не надано доказів на підтвердження того, що внаслідок реорганізації Львівської митниці Міндоходів шляхом приєднання її до Львівської митниці ДФС відбулись зміни в організації виробництва і праці.

Натомість, з наявних в матеріалах справи Положення про відділ митного оформлення № 4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів та Положення про Положення про відділ митного оформлення № 4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС вбачається, що основні завдання і функції обох органів співпадають, принципи діяльності, цілі та завдання залишились ті ж самі, функції начальника відділу не змінились.

Відтак, звільняючи позивача із займаної посади, відповідач вказаним обставинам значення не надав, чим порушив вимоги Кодексу законів про працю України.

Зважаючи на те, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору, при реорганізації установ зміни в організації виробництва і праці не відбулись, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуваний наказ голови комісії з проведення реорганізації Львівської митниці Міндоходів № 41-0 від 08.04.2015 року про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України прийнятий відповідачем не на підставі та не у спосіб, визначені законами України, необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а, відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Окружним судом з належним правовим обґрунтуванням та посиланням на відповідну правову практику Верховного Суду України вирішено питання про поновлення позивача на посаді у Львівській митниці ДФС.

Зокрема, згідно позиції Верховного Суду України, викладену у абзаці другому п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року №9, працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

У постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 року №21-108а14, від 28.10.2014 року №21-484а14 та від 04.11.2014 року №21-426а14 зазначено, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Із штатного розпису Львівської митниці ДФС на 2014 рік, затвердженого 14.10.2014 року, слідує, що у відповідача збереглося попереднє місце роботи позивача, а саме посада старшого державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська».

В матеріалах справи наявні Посадова інструкція старшого державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС та Посадова інструкція старшого державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці Міндоходів, аналіз змісту яких свідчить про тотожність повноважень за згаданими посадами.

Судом першої інстанції враховано, що 16.04.2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення Львівської митниці Міндоходів.

Тобто суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки позивача було звільнено незаконно, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС, так як у даному випадку має місце правонаступництво, а у правонаступника збереглось попереднє місце роботи позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Судом першої інстанції наведені розрахунки середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, який було стягнуто з відповідача.

Правильність даних розрахунків апелянтом не спростована.

Посилання відповідача на те, що, отримуючи пенсію по інвалідності, позивач не мав права на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, безпідставні, оскільки суперечать вищенаведеним положенням частини 2 ст. 235 КЗпП України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року у справі № 813/2397/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.С. Затолочний

Суддя З.М. Матковська

Суддя Р.М. Шавель

Повний текст складений 13.05.2016