Ухвала суду № 57672220, 11.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 750/2349/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Супрун О.П. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

11 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Борисюк Л.П.

Собківа Я.М.

За участю секретаря: Стеценко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про визнання протиправними дії та рішення у відмові в перерахунку пенсії в розмірі 90% від суми місячного чинного заробітку за вислугу років, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 і без обмежень її максимального розміру, тобто 10 (десяти) прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та скасувати рішення-протокол відмови у проведенні перерахунку пенсії від 16.02.2016 року №181580; зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми місячного чинного заробітку, та без обмежень її максимального розміру зазначеного у довідці прокуратури Чернігівської області від 01.02.2016 року №18-18 про заробіток для перерахунку пенсії у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 та до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (1789-ХІІ), починаючи з 01.01.2016 року та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до оплати суми пенсії.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові щодо відмови ОСОБА_3 у перерахунку розміру її пенсії за вислугою років у зв'язку із підвищенням заробітної плати. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_3, у зв'язку із підвищенням заробітної плати працівника прокуратури, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від місячного (чинного) заробітку, починаючи з 01.02.2016, на підставі довідки прокуратури Чернігівської області № 18-18 від 01.02.2016 року, з урахуванням раніше проведених виплат, але не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 551 (пятсот пятдесят одна) грн. 20 коп.

Не погодившись з постановою суду, позивач - ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині обмеження виплати пенсії «не більше 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність» та прийняти нову постанову, в якій, замість обмеження пенсії постановити «виплату пенсії здійснювати без обмежень максимального розміру». В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Також, не погоджуючись, з постановою суду, Чернігівське об'єднане управління Пенсійного фонду України звернулось з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з вересня 2001 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Чернігові, як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», в розмірі 90 % від суми заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

11 лютого 2016 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові з письмовою заявою про перерахунок пенсії, у зв'язку із підвищенням заробітної плати, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» .

При цьому, позивачем було надано довідку про заробітну плату від 01.02.2016 року № 18-18, яка видана прокуратурою Чернігівської області по посаді прокурора м. Чернігова.

У відповіді від 16.02.2016 року відповідач відмовив в перерахунку пенсії через відсутність законних підстав, посилаючись на чинну редакцію ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», яка діяла на час його звернення за перерахунком.

Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-XII (у редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Частиною 18 вказаного Закону передбачалось, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що норми, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам, змін, у зв'язку із прийняттям Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI від 08.07.2011 року, не зазнали.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач працював в органах прокуратури та набув права на пенсійне забезпечення у 2001 році за вислугою років, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (в редакції, чинній на час набуття такого права).

Отже, враховуючи наведені правові норми та фактичні обставини справи, виходячи з принципу незворотності дії законів у часі, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що положення п.5 Прикінцевих положень закону № 213 стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Така позиція відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України викладеній в ухвалі від 07.09.2015 року у справі №К/800/40196/15.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові у вказаній частині є необґрунтованими.

Слід зауважити, що необхідною умовою для перерахунку пенсії є документи, додатково подані пенсіонером щодо розміру місячного заробітку за відповідною посадою станом на час звернення за перерахунком пенсії. При цьому, такий перерахунок дійсно має здійснюватися виходячи із норм законодавства, які були чинними на момент призначення пенсії позивачу, тобто в розмірі 90% від заробітної плати.

Згідно ч.13 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02.03.2015 внесено зміни в частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», замінено чотирма частинами такого змісту:

«Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії / щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується; у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на інших посадах/роботах пенсії, призначені відповідно до цієї статті, розмір яких перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Разом з тим, пенсія з 01 січня 2016 року, призначена особам відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання неправомірними дії УПФ України у м. Чернігові щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 90% від суми заробітної плати та зобов'язання здійснити перерахунок призначеної пенсії за вислугу років, виходячи з розміру 90% від місячної заробітної плати на підставі поданих документів про суму заробітної плати прокуратури області є законними і обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню з 01.02.2016 року, враховуючи положення ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії 04.02.2016 року.

Норми законодавства, щодо питань виплати максимального розміру пенсії на час розгляду даної адміністративної справи є чинними і не визнані неконституційними, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами, а тому законних підстав для виплати її в більшому розмірі немає.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 у вказаній частині є необґрунтованими.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновки суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 1 ст. 4 статті Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», (в редакції, яка набрала чинності станом на момент звернення з апеляційною скаргою), за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка була чинною на момент звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом), за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зважаючи на те, що Чернігівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України при зверненні до суду з апеляційною скаргою не було сплачено судовий збір, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з вказаного суб'єкта владних повноважень до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору у розмірі 606 грн. 32 коп. за ставкою звернення до суду з адміністративним позовом немайнового характеру та з урахуванням змін до Закону України «Про судовий збір», що набрали чинності з 01 вересня 2015 року.

Керуючись ст. ст. 94, 159,160, 198,200,205,206,212,254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України залишити без задоволення.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 березня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 606 грн. 32 коп. (шістсот шість гривень тридцять дві копійки) (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 00015622; код ЄДР суду 38004897).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.

Повний текст ухвали виготовлено 12.05.2016 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Собків Я.М.

Борисюк Л.П.