Постанова № 57671737, 06.05.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

06 травня 2016 р. Справа № 820/11518/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Нуруллаєва І.С.

при секретарі судового засідання - Король Д.О.,

за участі представника позивача - Волошина В.Ю.,

представника позивача - Малихіної В.В.,

представника позивача - Клочко Л.В.,

представника першого та другого відповідачів - Забайрачної С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Харків-Авто" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Харків-Авто", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень від 22.01.2016 року, просить суд:

- визнати протиправними дії Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Харківській області по доповненню та викладенню у новій редакції акту перевірки №58/20-23-22-01/03120457 від 03.08.2015 р.;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ ДФС в Харківській області №0002062202, №0002072202, №0002052202, №0002122202 від 28.08.2015 року та №0002572202, №0002552202 від 16.11.2015 року та Ізюмської ОДПІ ГУ ДФС в Харківській області від 28.08.2015 року №0000112220.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ ДФС в Харківській області від 28.08.2015 року №0002062202, №0002072202, №0002052202, №0002122202, прийнятих за результатами розгляду скарг, та №0002572202, №0002552202 від 16.11.2015 року та Ізюмської ОДПІ ГУ ДФС в Харківській області від 28.08.2015 року №0000112220 є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов з урахуванням уточнень.

Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити посилаючись на письмові заперечення та додаткові пояснення до них.

Вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Харків-авто" (код за ЄДРПОУ 03120457) з питань дотримання вимог податкового. Валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт від 03.08.2015 року №58/20-23-22-01/03120457.

На підставі висновків акту перевірки від 03.08.2015 року №58/20-23-22-01/03120457 Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.08.2015 №0002062202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 361390,0 грн. (основний платіж - 289112 грн., штрафні санкції - 72278 грн.), №0002072202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1710961 грн. (основний платіж - 368769 грн., штрафні санкції - 342 192 грн.), №0002082202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (штрафні санкції) на суму 510 грн. №0002092202 про нарахування штрафних санкцій за порушення Закону України "Про обіг векселів в Україні" на суму 8500 грн., №0002052202 про застосування штрафних санкцій за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні у сумі 137192,76 грн., №0002122202 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 6708183 грн., та Ізюмською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області від 28.08.2015 року №000112220 про збільшення грошового зобов'язання з податку на землю у сумі 164541 грн. (основний платіж - 131633 грн., штрафні санкції - 32908 грн.).

Слід вказати, що не погоджуючись з висновками акту перевірки від 03.08.2015 року №58/20-23-22-01/03120457 Публічне акціонерне товариство "Харків-Авто" надавало заперечення від 17.08.2015 року вих. №17-345 на вищевказаний акт (а.с.22-34 том 5).

Як встановлено судом, листом від 25.08.2015 року №1783/10/20-23-22-01-11 Харківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області повідомила позивача про розгляд заперечень від 17.08.2015 року на засіданні спірної комісії 25.08.2015 року та вказаним листом також повідомлено позивача про доповнення та викладення деяких пунктів акту перевірки від 03.08.2015 року №58/20-23-22-01/03120457(а.с.71-74 том 5).

Слід вказати, що вище зазначеним листом відповідач - 1 також вказав на порушення, які раніше не були вказані в акті перевірки.

Таким чином, висновками акту перевірки від 03.08.2015 року слід вважати:

- пп. 14.1.27, п.п. 14.1.36, п.п.14.1.202, п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 п.138.2, п.138.4 п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст.138, п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144. ст. 144, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02 грудня 2010 року (із змінами і доповненнями) підприємству зменшено сума від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за перевіряємий період: рік 2012 в сумі 2701715 грн.; рік 2013 в сумі 4148494 грн. (з них 2701715 грн. - збитки, задекларовані в 2012 р. 1446779 грн. - збитки, отримані в 2013 р.); рік 2014 в сумі 6751410 грн. (з них 4148494 грн. - збитки попередніх звітних періодів, 2602916 грн. - збитки, отримані в 2014 р.), донараховано податку на прибуток на загальну суму 525240 грн., в т.ч. за 1 квартал 2012 р. у сумі 236 128 грн., за рік 2013 р. в сумі 289112 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст.198, п.201.6 ст.201 та розділу V Податкового кодексу України №2755-VІ від 02 грудня 2010 року (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 694 827 грн., у т.ч. січень 2012 р. на суму 43863 грн., лютий 2012 р. на суму 45322 грн., березень 2012 р. на суму 46579 грн., квітень 2012 р. на суму 46141 грн., травень 2012 р. на суму 48953 грн., червень 2012 р. на суму 47727 грн., липень 2012 р. на суму 47473 грн., серпень 2012 р. на суму 43011 грн., вересень 2012 р. на суму 46974 грн., жовтень 2012 р. на суму 45953 грн., листопад 2012 р. на суму 49702 грн., грудень 2012 р. на суму 74652 грн., січень 2013 р. на суму 48251 грн., лютий 2013 р. на суму 47757 грн., березень 2013 р. на суму 51952 грн., квітень 2013 р. на суму 60467 грн., травень 2013 р. на суму 52599 грн., червень 2013 р. на суму 54291 грн., липень 2013 р. на суму 49301 грн., серпень 2013 р. на суму 52865 грн., вересень 2013 р. на суму 89601 грн., жовтень 2013 р. на суму 46064 грн., листопад 2013 р. на суму 43658 грн., грудень 2013 р. на суму 47835 грн., січень 2014 р. на суму 42095 грн., лютий 2014 р. на суму 46285 грн., березень 2014 р. на суму 42259 грн. квітень 2014 р. на суму 41156 грн., травень 2014 р. на суму 40664 грн., червень 2014 р. на суму 40983 грн., липень 2014 р. на суму 37832 грн., серпень 2014 р. на суму 33858 грн., вересень 2014 р. на суму 38173 грн., жовтень 2014 р. на суму 33756 грн., листопад 2014 р. на суму 33956 грн., грудень 2014 р. на суму 32819 грн.;

- пп. 286.2, ст. 286, п.289.2 ст.289 розділу XIII Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (із змінами і доповненнями) підприємством занижено орендна плата за землі комунальної та державної власності на загальну суму 139 939,70 грн., в тому числі: 2012 році 40883 грн.; в 2013 році 44008 грн.; в 2014 році 55048,70 грн.;

- відповідно до п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. №436/95-ВР за порушення вимог п. 2.6 Положення №637 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми 16200 грн. х 5 = 81000 грн.; п. 2.8 Положення №637 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день (27676,38 грн. х 2 = 55 352,76 грн.); п. 2.11 Положення №637 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів - у розмірі сплачених коштів, а саме у розмірі 840,0 грн.;

- ст. 4 Закону України від 5 квітня 2001 року №2374-111 "Про обіг векселів в Україні" (зі змінами та доповненнями) та видано простий вексель Серії АА №2244080, дата складання з 31.12.2013 р., без наявності грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Відповідно до Закону України від 5 квітня 2001 року №2374-111 "Про обіг векселів в Україні" зі змінами та доповненнями ст. 13-1 "За видачу векселя без наявності грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги або без визначення у відповідному договорі умови проведення розрахунків із застосуванням векселів чи із зазначенням суми платежу за векселем, що є більшою від суми зобов'язань трасата перед трасантом або векселедавця (за переказним векселем - трасанта) перед особою, якій чи за наказом якої має бути здійснений платіж, на юридичну особу - векселедавця (за переказним векселем - трасанта) накладається штраф у розмірі від чотирьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.;

- пп. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47, пп. 49.18.2 п.49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51, п. "б" ст. 176 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02 грудня 2010 року (із змінами і доповненнями) та п. 3.2 ст. З Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку" за формою 1 ДФ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1020, зареєстрованого в Мінюсті України 13.01.2011 року не подано розрахунки за 4 кв. 2012 р., та З кв. 2014 р. Відповідно до п.119.2 ст.119 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02 грудня 2010 року (із змінами і доповненнями) застосовується штрафна санкція у розмірі 510 грн.;

- ст.44, п. 85.2 ст. 85 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02 грудня 2010 року (із змінами і доповненнями) не надання документів до перевірки. Відповідно до п. 121.1 ст.121 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02 грудня 2010 року (із змінами і доповненнями) застосовується штрафна санкція у розмірі 510 грн.;

- п.п. 267.5.2 п. 267.5 ст. 267 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02 грудня 2010 року (із змінами і доповненнями) а саме збір за провадження торговельної діяльності за період березень 2012 року по строку 15.02.2012 року, фактично сплачено в повному обсязі 16.02.2012 р. Відповідно до п.125.1 ст.125 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02 грудня 2010 року (із змінами і доповненнями) застосовується штрафна санкція у розмірі 50% ставки збору (107,00 х 50% = 53,50 грн.).

Суд зазначає, що позивачем подавались скарги до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУДФС у Харківській області та Ізюмської ОДПІ ГУДФС у Харківській області, які були розглянуті та прийнято рішення про результати розгляду скарг(а.с.75-81 том 5).

Вказаним рішенням Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області скасовано податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУДФС у Харківській області від 28.08.2015 №0002082202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб (штрафні санкції) на суму 510 грн., від 28.08.2015 року № 0002092202 про нарахування штрафних санкцій за порушення Закону України "Про обіг векселів в Україні" у сумі 8500 грн. та задовольнило скарги ПАТ "Харків-Авто" від 11.09.2015 року №17-400, № 17-405.

Податкові повідомлення-рішення від 28.08.2015 року №0002062202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток, №0002072202 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, №0002122202 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкове повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ від 28.08.2015 року №0000112220 про збільшення грошового зобов'язання з податку на землю, №0002052202 про застосування штрафних санкцій за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні залишено без змін, а скарги ПАТ "Харків-Авто" від 11.09.2015 року №17-401, № 17-402, № 17-403, № 17-404, № 17405 без задоволення.

Збільшено штрафні санкції за порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, визначені у податковому повідомленні-рішенні від 28.08.2015 року №0002052202 на суму 360 грн.

Збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток, визначене у податковому повідомленні-рішенні від 28.08.2015 року №0002062202 на загальну суму 248855 грн. (основний платіж - 199084 грн., штрафні санкції - 49771 грн.).

Приймаючи до уваги, вищевказані обставини Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області 16.11.2015 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0002572202, №0002552202.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачами податкових повідомлень-рішень від 28.08.2015 року №0002062202, 0002072202, 0002052202, 0002122202 та №0002572202, №0002552202 від 16.11.2015 року, №0000112220 від 28.08.2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Надаючи правову оцінку доводам позивача в обґрунтування позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ ГУ ДФС в Харківській області від 28.08.2015 року №0000112220, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок землю в сумі 164541,00 грн, суд зазначає наступне.

З аналізу акту перевірки судом встановлено, що контролюючим органом встановлено порушення підприємством позивача пп.270.1 п.270.1 ст.270, п.286.1 п.286.7 ст. 286 Податкового кодексу України, а саме підприємством не нараховано податок на землю в сумі 131633,00 грн за земельні ділянки, площею 1,86 га, розташовані за адресою: м. Ізюм, вул. Правди, 2, що належать ПАТ «Харків-Авто» відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ХР №14-02-001007 від 01.07.1996 року.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що між ПАТ «Харків-Авто» та Ізюмською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки від 10.10.2003 року, відповідно до якого Ізюмська міська рада (орендодавець) надає, а ВАТ «Харків-авто» (орендар) приймає в оренду забудовану земельну ділянку виробничого призначення за адресою: м. Ізюм, Харківської області, вул. Правди, 2 (два), загальною площею 1,0877 га або 10877 кв.м., згідно з планом земельної ділянки та на підставі рішення Ізюмської міської ради №157 від 29.11.2002 року. Пунктом 2 договору визначено, що земельна ділянка надається в оренду строком на п'ять років для ведення виробничої діяльності.

Суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачена підстава поновлення договору оренди, а саме у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність наступних юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову у поновленні договору оренди; Оскільки, всі умови для поновлення договору оренди ПАТ «Харків-Авто» виконані», Позивач вважає договір оренди земельної ділянки поновленим на новий строк.

Представником позивача під час судового розгляду справи надано пояснення та зазначено, що філія підприємства позивача користується земельною ділянкою у розмірі 1,0877 га. Також зазначено, що договір оренди з Ізюмською міською радою не укладено не з вини підприємства та ПАТ «Харків-Авто» неодноразово зверталася до Ізюмської міської ради Харківської області щодо оформлення дозволу на складання проекту відведення в оренду забудованої земельної ділянки і укладання нового договору оренди, у зв'язку з зазначеним у ПАТ «Харків-Авто» не приймались декларації з плати за землю Ізюмською ОДПІ Міндоходів м. Ізюм.

На підтвердження зазначених обставин представником позивача надано до суду технічний паспорт на громадський житловий будинок нежитлові будівлі за адресою м. Ізюм, вул. Правди, 2 станом на 09.11.2009 року (том 4 а.с.229-232), рішення Ізюмської міської ради №1028 від 24.02.2012, відповідно до якого дозволено ПАТ «Харків-Авто» розробляти проект землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 1,0877 га, що розташована за адресою м. Ізюм, вул. Правди, 2; висновок про погодження проекту землеустрою від 22.07.2014 року, експлікацію земельних угідь по проекту, довідку №766 (том 6 а.с.62-66), виписка з рішення від 29.11.2002 року №157, акти винесення в натуру меж обмежень, акт виносу меж земельної ділянки від 10.09.2002 року (а.с.190-199 том 6).

З врахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що контролюючим органом невірно визначено розмір земельної ділянки за яку підлягає сплаті податок.

Стосовно нарахування контролюючим органом податку на землю за 2014 рік суд зазначає наступне.

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що філія підприємства позивача «Ізюм-Авто» розташована на адміністративній території Харківської області, де здійснювалася антитерористична операція.

Суд зазначає, що ПКУ передбачена можливість встановлення податкової пільги.

Згідно із п. 30.1 ст. 30 ПКУ податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 ст. 30 ПКУ.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п. 30.2 ст. 30 ПКУ).

Відповідно до п. 30.9 ст. 30 ПКУ податкова пільга надається шляхом, зокрема звільнення від сплати податку та збору.

Податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно ПКУ, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, прийнятими відповідно до ПКУ (п. 30.5 ст. 30 ПКУ).

Відповідно до приписів ст. 6 Закону України від 02.09.2014 року №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено звільнення суб'єктів господарювання. які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції.

Згідно з ст.1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної перації» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Крім того, суд зазначає, що контролюючим органом під час нарахування податку на землю не враховано особливості норм діючого законодавства звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції стосовно порядку нарахування контролюючим органом.

На виконання абзацу 3 п. 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відповідно до цього переліку м. Ізюм, Харківської області відноситься до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року.

Розпорядженням КМУ №1275 від 02.12.2015 року затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, в зв'язку з чим втратили чинність розпорядження КМУ № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 05 листопада 2014 року № 1079-р.

Отже суд зазначає, що зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

Відповідно до Переліку, затвердженого розпорядження КМУ №1275 від 02.12.2015 року м. Ізюм, Харківської області відноситься до населених пунктів, на території якої здійснювалася антитерористична операція.

Таким чином суд приходить до висновку про порушення контролюючим органом порядку нарахування податку на землю щодо підприємства позивача, а отже податкове повідомлення-рішення від 28.08.2015 року №0000112220 є таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0002052202 від 28.08.2015 року, яким до підприємства позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 137192,76 грн.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. №436/95-ВР за порушення вимог п. 2.6 Положення №637 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми 16200 грн. х 5 = 81000 грн.; п. 2.8 Положення №637 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день (27676,38 грн. х 2 = 55352,76 грн.); п. 2.11 Положення №637 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів - у розмірі сплачених коштів, а саме у розмірі 840,0 грн.

Відповідно до приписів Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (із змінами та доповненнями) оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій, підприємством були оприбутковані в книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно з п. 2.8. відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

Представником позивача під час судового розгляду справи надано пояснення та зазначено, що після оприбуткування коштів в книзі обліку розрахункових операцій, підприємством було оприбутковано грошові кошти через касу банку, згідно листа НБУ від 29.02.2008 № 11-113/819-2371, на підставі наказу ПАТ «Харків-Авто» від 13.09.2013 № 148/2 «О сдаче дневной выручки в торговой точке г. Мерефа» (мовою оригінала), оскільки місце знаходження структурного підрозділу ПАТ «ХАРКІВ-АВТО» в м. Мерефа є досить віддаленим від головного підприємства.

Стосовно включення до податкового повідомлення-рішення № 002052202 від 28.08.2015 року суми 55352,76 грн за перевищення встановлених лімітів каси підприємства: по філії ПАТ «Харків-Авто» СТО № 3- 10426,88 грн, по філії ПАТ «Харків-Авто» СТО № 2 - 17429,50 грн, судом встановлено наступне.

Під час проведення перевірки встановлено по філії ПАТ «ХАРКІВ-АВТО» СТО № 3, що з каси підприємства видана готівка на придбання будівельних матеріалів ОСОБА_7 у сумі 11000,00 грн згідно видаткового касового ордеру від 11.12.2013 № 567. Підпис у вказаному ордері відсутній, чим порушено вимоги п.п. 3.5 п.3, п.п.2.8 п.2 Положення № 637.

Суд зазначає, що матеріали справи містять видатковий касовий ордер від 11.12.2013 року № 567 з підписом ОСОБА_7, чим спростовано доводи контролюючого органу (т.6 а.с. 27).

Крім того, суд зазначає, що матеріали справи містять наказ філії ПАТ «Харків-Авто» СТО № 3 від 01.02.2013 № 10/2-0 «Про встановлення ліміту каси» (т.6 а.с. 37), відповідно до якого на підприємстві встановлено ліміт залишку готівки в касі в розмірі 17400,00 грн, чим спростовано доводи відповідача щодо понадлімітного залишку готівки в касі філії ПАТ «Харків-Авто» СТО № 3.

Зі змісту акту перевірки судом встановлено, що по філії ПАТ «ХАРКІВ-АВТО» СТО № 2 контролюючим органом встановлено, що в видаткових касових ордерах: від 23.09.2014 № 764 (отримувач ОСОБА_8 в сумі 4 000,00 грн), від 29.07.2013 № 476 ( отримувач ОСОБА_9 в сумі 2 000.00 грн), від 12.09.2013 № 582 (отримувач ОСОБА_9 в сумі 1900,61 грн), від 01.08.2013 № 486 (отримувач ОСОБА_10 в сумі 500,00 грн); від 20.02.2013 № 105 (отримувач ОСОБА_11 в сумі 7500,00 грн) відсутній підпис отримувача коштів.

Суд зазначає, що представником позивача під час судового розгляду справи надано пояснення та зазначено, що під час проведення перевірки перевіряючому було надано зазначені видаткові касові ордери з наявними підписами, проте вони не були взяті до уваги.

При цьому слід вказати, що матеріали справи містять зазначені видаткові касові ордері, з огляду яких судом було встановлено наявність підпису отримувачів від 23.09.2014 № 764 (т. 5 а.с. 109); від 29.07.2013 № 476 (т. 5 зв.бік а.с. 97); від 12.09.2013 № 582 (т. 5 зв.бік а.с. 105); від 01.08.2013 № 486 (т. 5 а.с. 103); від 20.02.2013 № 105 ( т. 5 зв.бік а.с.96) при цьому відповідачем не доведено протилежного.

Також з наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що на момент перевірки філією ПАТ «Харків-Авто» СТО №2 встановлено ліміти каси на підставі наказу від 11.07.2012 № 53 - з 11.07.2012 по 26.08.2014 в сумі 12 700,00 грн (т. 6 а.с. 75) та наказу від 27.08.2014 № 53/1 з 27.08.2014 по 31.12.2014 в сумі 14400,00 грн (т.5 а.с. 73).

Представником позивача надано до суду витяги з касової книги, з огляду яких судом встановлено, що залишок готівки на підприємстві на кінець дня за перевіряємий період, в межах встановленого ліміту каси, чим спростовано доводи відповідача викладені в акті перевірки при цьому відповідачем не доведено протилежного.

З врахуванням зазначеного суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0002052202 від 28.08.2015 року.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0002572202 від 16.11.2015 року, яким до позивача застосовано штрафних санкцій на суму 360,0 грн відповідно до п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. №436/95-ВР за порушення вимог п. 2.6 Положення №637.

Представником відповідача під час судового розгляду справи надано пояснення та зазначено, що при розгляді скарги встановлено, що Харківською ОДПІ невірно застосовано штрафні санкції до підприємства позивача у зв'язку з чим необхідно збільшити штрафні санкції на суму 360,00 грн.

Судовим розглядом було встановлено відсутність порушення позивачем п. 2.6 Положення №637, за яке застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, а саме: за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, а отже, підстав для донарахування штрафних санкцій у контролюючого органу немає. Таким чином суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0002572202 від 16.11.2015 року.

Щодо податкового повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ ДФС в Харківській області №0002062202 від 28.08.2015 року, яким підприємству позивача застосовано збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 361390,00 грн.

Судом за наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що на підставу збільшення податкового зобов'язання ПАТ «Харків-Авто» контролюючим органом визначено порушення позивачем пп. 14.1.27, п.п. 14.1.36, п.п.14.1.202, п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.п.135.5.4 п. 135.5 ст. 135 п.138.2, п.138.4 п.п. 138.10.2 п. 138.10 ст.138, п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.144. ст. 144, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02 грудня 2010 року.

З аналізу акту перевірки судом встановлено, що на підставу порушень позивача вказано заниження доходу в порушення пп. 135.5.4. ПК, а саме: підприємство не включило до складу доходів 2013 року списану кредиторську заборгованість за векселем серії АА № 182963 в сумі 1000000 грн; завищення витрат за рахунок включення отриманих послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму в рамках господарських відносин з ПАТ «Українська Автомобільна Корпорація» філія «Рубіж-Авто»; зайво включені витрати у 2012 році по філії ПАТ «Харків-Авто» «Лозова-Авто» з вартості послуг з охорони території придбаних у ПП «Квин Вікторія»; зайво включено до складу витрат та податкового кредиту суми по взаємовідносинам з ТОВ «НВП «Екосфера», ТОВ «Барс-11», ТОВ «Компанія Продіс», ТОВ «Укрбудпостач 2000», ПМП «ІМПУЛЬС», ТОВ «НВК Автоматизовані системи», ІП «Аврора»; зайво віднесено до складу витрат рекламні та маркетингові послуги; включення до складу витрат за транспортно-експедиторські послуги отримані від ФОП ОСОБА_12; надання послуг по розміщенню замовлення на автомобілі виробництва ВАТ «Автоваз», здійснення документального супроводження та оплату за замовлені автомобілі.

Стосовно висновків контролюючого органу про порушення Публічного акціонерного товариства "Харків-Авто" ст. 4 Закону України від 5 квітня 2001 року №2374-111 «Про обіг векселів в Україні».

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 5 квітня 2001 року №2374-111 видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Контролюючим органом в акту перевірки вказано, що в періоді який перевірявся обліковувався простий вексель Серії АА №1824963, дата складання якого 21 лютого 2011 року, виданий ТОВ "Дженерал Авто Груп" (32160371) в національній валюті на суму 1000000 (один мільйон) гривень з терміном погашення 31 грудня 2013 року.

Судом встановлено, що ПАТ "Харків-Авто" є офіційним дилером з реалізації та технічного обслуговування автомобілів марок Chevrolet та Opel на території Харківської області, постачальником (дистриб'ютором) яких є ТОВ "Дженерал Авто Груп" (ТОВ "УкрАвтоЗАЗ-Сервіс").

Та у зв'язку з наявністю значної заборгованості ПАТ "Харків-Авто" перед ТОВ дистриб'ютором - "Дженерал Авто Груп" за одержані запасні частини до автомобілів, частина наявної заборгованості на суму 1000000 грн. була погашена шляхом видачі ПАТ "Харків-Авто" та передачі ТОВ "Дженерал Авто Груп" простого векселя Серії 1824963 на суму 1000 000 грн. з терміном погашення 31.12.2013 р.

Згідно п. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними/договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Наявність боргу підтверджується довідкою по рахунку за лютий 2011 р. та Протоколом Ради Товариства від 04.02.2011 р.

Як вбачається з акту приймання передачі векселя 21.02.2011 року ПАТ "Харків-Авто" передало ТОВ "Дженерал Авто Груп" векселі прості серії АА за №1824962 дата погашення 31.12.2012 року, №1824963 дата погашення 31.12.2013 року, №1824964 дата погашення 31.12.2014 року, №1824965 дата погашення 31.12.2015 року, №1824966 дата погашення 31.12.2016 р.(а.с.226 а том 5).

Суд зазначає, що можливість використання вексельних розрахунків в рахунок оплати одержаного товару передбачена умовами договору постачання запасних частин та автомобільного обладнання для автомобілів Daewoo, Chevrolet №16 зш/пп від 06.03.2009 р. (а.с.226б-232 том 5).

З наведеного слідує, що ТОВ "Дженерал Авто Груп" розрахувалось векселем ПАТ "Харків-Авто" Серії АА №1824963 з АТ "Українська автомобільна корпорація" про що на звороті векселя зроблено передавальний запис.

Таким чином, АТ "Українська автомобільна корпорація" пред'явлено зазначений вексель до оплати 31.12.2013 р., що підтверджується актом приймання передачі векселя від 31.12.3013 р.(а.с.233 том 5).

Для необхідності оплати векселя Серії АА № 1824963, з векселедержателем - АТ "Українська автомобільна корпорація" була досягнута домовленість про погашення заборгованості іншим векселем.

За згодою сторін в якості оплати векселя АА №1824963 за актом приймання-передачі від 31.12.2013 р. прийнято простий вексель ПАТ "Харків-Авто" серії АА 2244080 від 31.12.2013 р. на суму 1000000 (один мільйон) грн.(а.с.235 а том 5).

Таким чином, вексель серії АА №1824963 є погашеним, проте заборгованість за даним векселем не є списаною, оскільки вона трансформувалась у заборгованість за векселем серії АА №2244080.

Вказані обставини щодо погашення векселя АА №1824963 векселем АА №2244080 також підтверджуються листом АТ "Українська автомобільна корпорація" № 120/14 від 12.02.2016 р., який міститься в матеріалах справи(а.с.236 том 5).

Відповідно до ст. 52 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі кожна особа, якій належить право регресу, може, при відсутності угоди щодо протилежного, одержати платіж за допомогою нового векселя (зворотного переказного векселя), виданого зі строком платежу за пред'явленням на одну із зобов'язаних перед нею осіб, який підлягає оплаті за місцем проживання цієї особи.

Аналізуючи положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що дії позивача щодо погашення грошових зобов'язань за векселем АА №1824963 від 21.02.2011 р. шляхом видачі в якості засобу платежу нового простого векселя АА №2244080 від 31.12.2013 р. з терміном погашення за пред'явленням - не суперечать чинному законодавству.

Крім того, в акті зазначено, що до перевірки не надані первинні документи, а саме: договір купівлі-продажу продукції, договір про застосування вексельних розрахунків за дану продукцію та вексель на суму отриманих матеріальних цінностей); книга реєстрації векселів, рахунок-фактура, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, журнал №3 по рахунку "Векселі видані"; журнал №3 по рахунку "Векселі отримані".

Проте, контролюючим органом не витребовувались під час перевірки вказані документи та позивачем не були отримані запити з їх витребування.

Разом з тим, термін зберігання первинних документів оформлених за 2008-2011 роки вже сплив.

Відповідно до Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 р. №578/5, Первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах (касові, банківські документи, ордери, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, корінці квитанцій, банківських чекових книжок, наряди на роботу, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції та накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури, авансові звіти тощо) - зберігаються 3 роки за умов закінчення перевірки податковими органами за відповідний період та відсутність спірних питань слідчих та судових органів.

Відповідно до наданих пояснень період господарської діяльності позивача за 2008-2011 р. вже охоплювався попередніми перевірками контролюючого органу в ході якого не виникало будь-яких спірних питань з зазначених вище господарських відносин.

Стосовно завищення витрат за рахунок включення отриманих послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму в рамках господарських відносин з ПАТ «Українська Автомобільна Корпорація» філія «Рубіж-Авто», суд зазначає наступне.

Матеріали справи містять договір укладений між ПАТ «Харків Авто» та ПАТ «Українська Автомобільна Корпорація» філія «Рубіж-Авто» від 21.07.2008 року №8/08 (а.с.9 - 15 том 3).

На виконання умов договору від 21.07.2008 року №8/08 сторонами підписано додаткові угоди, а саме: додаткова угода №1 від 01.02.2009 року, №2 від 01.09.2009 року, №3 від 30.04.2010 року, №4 від 11.10.2010 року, №5 від 11.10.2010 року, №6 від 30.12.2010 року, №7 від 01.04.2011 року, №8 від 01.10.2011 року, №9 від 08.11.2011 року, №10 від 30.12.2011 року, №11 від 15.06.2012 року, №12 від 29.06.2012 року(а.с.212 -223 том 6)

На підтвердження реальності господарських операцій представником позивача надано до суду акти приймання робіт 31.01.2012 року (а.с.103 том 3) по рахунку №сф-0000056 від 31.01.2012 року,

від 29.02.2012 року по рахунку №сф-00001756 від 29.02.2012 року; від 31.03.2012 року по рахунку №сф-0000296 від 31.03.2012 року ; від 30.04.2012 року по рахунку №сф-0000413 від 30.04.2012 року; від 31.05.2012 року по рахунку №сф-0000539 від 31.05.2012 року; від 30.06.2012 року по рахунку №сф-0000662 від 30.06.2012 року; від 31.07.2012 року по рахунку №сф-0000788 від 31.07.2012 року; від 31.08.2012 року по рахунку №сф-0000914 від 31.08.2012 року; від 30.09.2012 року по рахунку №сф-0001032 від 30.09.2012 року (а.с.174 -185 том 3) за 12 місяців 2014 року по рахункам (копії рахунків) (а.с.1-12 том 4).

Контрагентом позивача виписано податкові накладні (до договору від 21.07.2008 року №8/08) від 31.01.2012 року №76/0009, від 29.02.2012 року №84/0009, від 31.03.2012 року №85/0009, від 30.04.2012 року №111/0009, від 31.05.2012 року №147/0009, від 30.06.2012 року №182/0009, від 31.07.2012 року №88/0009, від 31.08.2012 року №88/0009, від 30.09.2012 року №82/0009, від 31.10.2012 року №112/0009, від 30.11.2012 року №84/0009, від 31.12.2012 року №78/0009(а.с.153-164 том 3), від 31.01.2014 року №80/09, від 28.02.2014 року №84/09, від 31.03.2014 року №81/09, від 30.04.2014 року №85/09, від 31.05.2014 року №91/09, від 30.06.2014 року №84/09, від 31.07.2014 року №87/09, від 31.08.2014 року №87/09, від30.09.2014 року №85/09, від 31.10.2014 року №97/09, від 30.11.2014 року №159/09, від 31.12.2014 року №83/09(а.с.46-57 том 4), від 31.01.2013 року №101/0009, від 28.02.2013 року №90/0009, від 31.03.2013 року №80/0009, від 30.04.2013 року №67/0009, від 31.05.2013 року №57/0009 (а.с.70-75 том 4), від 30.06.2013 року №81/0009, від 31.07.2013 року №89/9, від 31.08.2013 року №107/9, від30.09.2013 року №92/09, 31.10.2013 року №94/09, від 30.11.2013 року №84/09, від 31.12.2013 року №89/09 (а.с.76- 82 том 4)

До суду надано копії рахунків-фактури №СФ-0000056 від 31 січня 2012 р., №СФ-0000175 від 29 лютого 2012 р., № СФ-0000296 від 31 березня 2012 р., №СФ-0000413 від 30 квітня 2012 р., № СФ-0000539 від 31 травня 2012 р., № СФ-0000662 від 30 червня 2012 р., № СФ-0000788 від 31 липня 2012 р., №СФ-0000914 від 31 серпня 2012 р., №СФ-0001032 від 30 вересня 2012 р., №СФ-0001150 від 31 жовтня 2012 р., №СФ-0001266 від 30 листопада 2012 р., №СФ-0001374 від 27 грудня 2012 р., № СФ-0000058 від 31 січня 2013 р., №СФ-0000178 від 28 лютого 2013 р., № СФ-0000238 від 5 березня 2013 р., № СФ-0000298 від 31 березня 2013 р., № СФ-0000356 від 03 квітня 2013 р., № СФ-0000357 від 03 квітня 2013 р., № СФ-0000427 від 30 квітня 2013 р., СФ-0000540 від 31 травня 2013 р., № СФ-0000666 від 30 червня 2013 р., № СФ-0000803 від 31 липня 2013 р., № СФ-0000937 від 31 серпня 2013 р., №СФ-0001076 від 30 вересня 2013 р., №СФ-0001212 від 31 жовтня 2013 р., №СФ-0001344 від 30 листопада 2013 р., № СФ-0001484 від 31 грудня 2013 р., №СФ-0001516 від 31 січня 2014 р., №СФ-0001652 від 28 лютого 2014 р., №СФ-0001783 від 31 березня 2014 р., №СФ-0001914 від 30 квітня 2014 р., №СФ-0002048 від 31 травня 2014 р., №СФ-0002181 від 30 червня 2014 р., №СФ-0002312 від 31 липня 2014 р., № СФ-0002447 від 31 серпня 2014 р., № СФ-0002577 від 30 вересня 2014 р., №СФ-0002710 від 31 жовтня 2014 р., № СФ-0002844 від 30 листопада 2014 р., № СФ-0002967 від 25 грудня 2014 р.(а.с.46-84 том 7)

На підтвердження повноважень на надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності до суду надано ліцензію від 04.10.2010 року №472(а.с.227 том 6)

Суд також зазначає, що матеріали справи містять копію інструкції про організацію охорони та забезпечення перепускного режиму на територію Головного підприємства ПАТ «Харків-АВТО», зразки посвідчень, перепусток, журналу прийому-передачі під охорону сервісних автомобілів, журналу заїзду - виїзду інших автомобілів, журналу обліку заїзду-виїзду службових автомобілів, журналу прийому-передачі під охорону службових та ключів від них, схема патрулювання території (а. с. 230-249 том 6); копії посвідчень, направлень(а.с.39-46 том 7).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій до суду надано копію журналу заїзду - виїзду інших автомобілів (а.с.85-108 том 7); копія журналу прийому-передачі під охорону службових та ключів від них (а.с.109-132 том 7); акт обстеження технічного стану та порядку збереження матеріальних цінностей від 18.05.2014 року(а.с.133-140 том 7).

Також представником позивача надано до суду копію договору №106-СВ від 28.03.2013 року (а.с. 160-161 том 7)

Сторонами на виконання зазначеного договору підписано договірну ціну, графік виконання робіт.

Контрагентом позивача виписано податкову накладну від 30.04.2013 року №17/0009, (а.с.75- том 4).

У зв'язку з виконанням умов договору сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт №оу-0000518.

На підтвердження оплати послуг до суду надана виписка (а.с.164 том 7)

Представником позивача під час судового розгляду справи було надано пояснення та зазначено, що Укладання Договору від 21.07.2008 № 8/08 обумовлено необхідністю збереження майна позивача від розкрадання, навмисного псування (підпал тощо), пошкодження, дотримання на території громадського порядку, так як тягар утримання майна покладено на власника майна (ст. 322 ЦК України). Тому, у повній відповідності до умов Договору, спеціалізованою охоронною організацією - ПАТ «Українська Автомобільна Корпорація» філія «Рубіж-Авто» забезпечувалась охорона приміщень на території ПАТ «Харків-Авто» за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Крупської, 15, а також філій Товариства, згідно додатку до Договору: філії СТО № 1, філії «Красноград-Авто», філії Куп'янська СТО № 7, філії СТО № 3, філії СТО № 2, філії «Ізюм-Авто», філії «Лозова-Авто».

Представником позивача надано пояснення та зазначено, що посилання контролюючого органу в акті перевірки на не здійснення позивачем реєстрації перепусток, ведення журналів обліку на ввезення та вивезення ТМЦ на об'єктах, що охороняються, суперечать змісту даного договору, оскільки здійснення таких дій ним не передбачено.

Суд зазначає, що згідно з п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 «Податкового кодексу України» від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями на час перевіряємого періоду) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.10.2 ст. 138 «Податкового кодексу України» від 02.12.2010 (зі змінами та доповненнями на час перевіряємого періоду) до складу валових витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством; загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; у тому числі витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Відповідно до ст. 978 Цивільного кодексу України, за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Отже, суд приходить до висновку що позивачем у відповідності до приписів ст. 978 Цивільного кодексу України, у договорі № 3 по охороні об'єкту, встановлено щомісячну вартість послуг, яка також правомірно визначена у щомісячних актах виконаних робіт, без зазначення кількості людино-годин, оскільки об'єкти підлягають цілодобовій охороні, чим спростовано доводи перевіряючих про обов'язковість визначення кількості людино-годин в первинних документах.

З врахування зазначеного, суд приходить до висновку про правомірність включення підприємством позивача витрат на охорону майна до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Стосовно зайво включених витрат у 2012 році по філії ПАТ «Харків-Авто» «Лозова-Авто» з вартості послуг з охорони території придбаних у ПП «Квин Вікторія».

Судом за наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що між ПАТ «Харків-Авто» та ПП «Квин Виктория» укладено договір №3 від 01.04.2010 року, відповідно до якого у ПП «Квин Вікторія» придбано послуги з охорони території по філії ПАТ «Харків-Авто» «Лозова-Авто» (а.с.25-27 том 3).

Представником позивача під час судового розгляду справи надано пояснення та зазначено, що на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно підприємство позивача володіє на праві власності майновим комплексом Філії «Лозова-Авто» (відокремленою територією, з розташованими на ній адміністративними, виробничими та іншими приміщеннями), розташованим за адресою: Харківська обл., м. Лозова, провулок Севастопольський 2, площа території 0,4217 га, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про право власності та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (том 5 а.с.134). Оскільки штатним розписом Філії «Лозова-Авто» не передбачено наявності у штаті Філії сторожів або охоронників (а.с.171-175 том 5) укладення такого договору було необхідне позивачу задля забезпечення цілісності свого майна

На підтвердження реальності укладеного договору з ПП «Квин Вікторія» позивачем надано до суду протокол угоди про договірну ціну; довідки, накази №144-л, №7, №145, №82, протоколи від 27.10.2008 року, від 09.08.2011 року, №04/05/2012-1; рахунки-фактури №СФ-0000004 від 31 січня 2012 р., № СФ-0000045 від 31 грудня 2011 р., № СФ-0000008 від 29 лютого 2012 р., №СФ-0000012 від 31 березня 2012 р., №СФ-0000016 від 30 квітня 2012 р., №СФ-0000020 від 31 травня 2012 р., № СФ-0000028 від 31 липня 2012 р., № СФ-0000024 від 30 червня 2012 р., № СФ-0000032 від 31 серпня 2012 р., № СФ-0000036 від 30 вересня 2012 р., № СФ-0000036 від 31 жовтня 2012 р., № СФ-0000042 від 30 листопада 2012 р.(а.с.154-159 том 7).

На підтвердження виконання зобов'язань сторонами підписано акти виконаних робіт, копії яких є в матеріалах справи (том 3 а. 29-42).

Також до суду надано виписку з рішення №2 від 05.02.2010 року, наказ №2 від 20.02.2010 року, наказ №2 від 25.12.2012 року, акт засідання експертної оцінки від 25.01.2016 року, акт знищення документів від 28.01.2016 року(а.с.165а-171 том 7)

Представниками відповідача у наданих до суду письмових запереченнях зазначено про нереальність господарських операцій позивача у зв'язку з тим, що середня чисельність ПП «Квин Вікторія» це одна особа - директор та підприємство декларує збитки.

Суд зазначає, що матеріали справи містять надані представником позивача копії штатних розписів ПП «Квін Вікторія», середня чисельність працівників за відповідні періоди 6-7 осіб, у т.ч. 4-5 охоронців, чого повністю достатньо для надання ПАТ «Харків-Авто» послуг охорони, (том 5 а.171- 175), чим спростовано доводи відповідача.

Відповідно до приписів пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

З врахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу витрат на збут отримані від ПП «Квин Вікторія» послуги по охороні філії Пат «Харків-Авто» «Лозова-Авто».

Стосовно порушень підприємства позивача щодо зайвого включення до складу витрат та податкового кредиту суми по взаємовідносинам з ТОВ «НВП «Екосфера», ТОВ «Барс-11», ТОВ «Компанія Продіс», ТОВ «Укрбудпостач 2000», ПМП «ІМПУЛЬС», ТОВ «НВК Автоматизовані системи», ІП «Аврора», судом встановлено наступне.

За наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що між ПАТ «Харків-Авто» та ТОВ «НВП «Екосфера» укладено договір №01/1511/10 від 15.11.2010 року, відповідно до умов якого ПАТ «Харків-Авто» отримано послуги по збору для подальшої утилізації або знешкодженню відпрацьованих люмінісцентних ламп (а.с.166 том 6).

Оскільки даний вид діяльності належить до ліцензованих, то їх надання здійснювалось контрагентом позивача на підставі ліцензії, виданої Міністерством екології та природних ресурсів України, а саме: ліцензія від 16.12.20009 року №682, від 25.02.2010 року №99 (а.с.167-168 том 6).

На підтвердження виконання умов договору та його реальності до суду надано: акти приймання робіт від 28.02.2012 року, від 07.12.2012 року (а.с.97-98 том 3); податкові накладні від 23.02.2012 року (а.с.99 том 3), від 05.12.2012 року №26050(а.с.138 том 6); акти приймання робіт від 07.12.2012 року(а.с.163 том 6); рахунки фактури від 04.12.2012 року, від 21.02.2012 року(а.с.164-165 том 6); протокол узгодження договірної ціни (а.с.168 зворотній бік том 6).

Представником позивача під час судового розгляду справи надано пояснення та зазначено, що витрати по сплаті послуг збору для подальшої утилізації або знешкодженню відпрацьованих люмінісцентних ламп понесені з господарською метою - на виконання позивачем екологічного законодавства, та з метою додержання вимог виробничої санітарії, оскільки законодавство забороняє самостійну утилізацію зазначених ламп як небезпечних відходів.

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що між ПАТ «Харків-Авто» та ТОВ «Барс-11» укладено договір №288 від 28.11.2012 року, відповідно до умов якого ПАТ «Харків-Авто» отримано послуги по виготовленню постерів (рекламних матеріалів, які використовуються для рекламування автомобілів) (а.с.175 том 6).

На підтвердження реальності господарської операції до суду надано акт приймання робіт 12.11.2012 року(а.с.101 том 3); рахунок-фактура №сф-0000018 від 12.11.2012 року(а.с.177 том 6)

Необхідність укладення даного договору обґрунтована позивачем наявність обов'язку за дилерськими договорами з постачальниками автомобілів (дистриб'юторами) ПАТ «Харків-Авто» здійснювати рекламування, проводити регулярну маркетингову діяльність, рекламні кампанії та промо-заходи (зокрема п. 5.1.1 Дилерського договору поставки від 09.02.2011 № 17-02-11/ПА), а результатом рекламування для якого необхідно виготовлення рекламних матеріалів, у т.ч. постерів стало одержання Позивачем маржинального доходу внаслідок реалізації автомобілів, запасних частин та сервісних послуг ПАТ «Харків-Авто».

За наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що між ПАТ «Харків-Авто» та ТОВ «Компанія Продіс» укладено договір №4 від 03.02.2014 року, відповідно до умов якого ПАТ «Харків-Авто» отримано послуги по професійному прибиранню автосалонів (а.с. 171-172 том 6).

На підтвердження реальності здійснення даної господарської операції до суду надана податкова накладна 25.02.2014 року (а.с.96 том 3); акт надання послуг №2 від 25.02.2014 року (а.с.102 том 3).

Представником позивача під час судового розгляду справи надано пояснення та зазначено, що витрати на послуги прибирання понесені з господарською метою, що обґрунтовано необхідність підприємства позивача відповідати вимогам та стандартам офіційного дилера, що зокрема стосується і вимог до чистоти автосалонів.

З врахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що витрати на клінінгові послуги (послуги прибирання) ТОВ «КОМПАНІЯ ПРОДІС» понесені позивачем з діловою метою, а тому правомірно включені до складу валових витрат.

За наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що між ПАТ «Харків-Авто» та ТОВ «Укрбудпостач 2000» договір від 17.01.2012 року №170112/1, відповідно до умов якого ТОВ «Укрбудпостач 2000» здійснено поставку ПАТ «Харків-Авто» запасних частин для відновлювального ремонту автомобіля марки Renault (а.с.177).

На підтвердження реальності господарської операції до суду надано прибуткову накладну №ПН-0000097 від 16.02.2012 року в електронному вигляді (том 13 а.с. 122)

Представником позивача під час судового розгляду справи надано пояснення та зазначено, що така поставка запасних частин для відновлювального ремонту автомобіля марки Renault, була викликана необхідністю надання послуг по технічному обслуговуванню та ремонту транспортних засобів.

З врахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що такі витрати понесені ПАТ «Харків-Авто» з господарською метою.

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що між ПАТ «Харків-Авто» та ПМП «ІМПУЛЬС» укладено договір №б/н від 19.09.2012 року, відповідно до умов якого ПАТ «Харків-Авто» придбано дві електричні теплові гармати використані для обігріву виробничих приміщень (а.с.178-179 том 6).

На підтвердження реальності здійснення даної господарської операції представником позивача надана до суду видаткова накладна №рн-0000239 від 20.10.2014 року; прибуткова накладна №ПН-0000410 від 23.10.2014 року; рахунок-фактура №сф-0000396 від 29.09.2014 року; витяг з журналу реєстрації довіреностей на одержання ТМЦ (а.с.180-183 том 6).

Укладення такого договору та придбання двох електричних теплових гармат здійснено позивачем з виробничою метою.

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що між ПАТ «Харків-Авто» та ТОВ «НВК Автоматизовані системи» договір №352/08 від 17.08.2012 року, відповідно до умов якого ПАТ «Харків-Авто» отримано послуги з монтажу системи відеоспостереження (а.с.185 том 6).

Матеріали справи містять акт про надання послуг №1035 від 15.08.2014 року; рахунок №ас1035/14 від 04.07.2014 року, чим підтверджено реальність здійснення даної господарської операції.

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що між ПАТ «Харків-Авто» та Іноземним підприємством «АВРОРА» склалися господарські відносини, на підтвердження реальності яких до суду надано чек на придбання у контрагента товарів пов'язаних з господарськими потребами підприємства позивача (канцтовари, миючі засоби, тощо) (том 15 а.с. 118-119).

Витрати по оплаті зазначених канцтоварів, миючих засобів понесені з господарською метою.

Судом з наданих представником відповідача письмових заперечень проти позову пояснень встановлено, що порушення підприємства позивача по господарських операціях з ТОВ «НВП «Екосфера», ТОВ «Барс-11», ТОВ «Компанія Продіс», ТОВ «Укрбудпостач 2000», ПМП «ІМПУЛЬС», ТОВ «НВК Автоматизовані системи», ІП «Аврора» ґрунтуються на наявній податковій інформації та записі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських організацій запису щодо перебування підприємства в стані припинення або його припинення, з приводу чого суд зазначає наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року, а також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стосовно порушення позивачем в частині зайво віднесених до складу витрат рекламних та маркетингових послуг, суд зазначає наступне.

З наданих до суду представником відповідача письмових та усних пояснень судом встановлено, що відповідачем виявлено під час проведення перевірки заниження валових витрат товариства на суми рекламних та маркетингових послуг. Контрагентами товариства по таким операціям були наступні підприємства: ТОВ «НВП «Екосфера», ТОВ "Компанія Продіс", ТОВ "БАРС-11", ТОВ "УКРБУДПОСТАЧ 2000", Приватне мале підприємство «Імпульс», Іноземне підприємство "Аврора", ТОВ «Продюсерський центр Віртуалфільм», ТОВ "Почерк", ПП «Медіа-Преміум», ТОВ Видавничий дом "Прем'єр", ТОВ " Експертно-правоваземельна компанія ТОВ "ДІЛО-М", ТОВ "ЮНІО", ТОВ "АСТЕЛІЕ", ТОВ "СПЕЦРЕКЛАМА", Районною газетою ХЛІБОРОБ, РПЦ Печенізький край, ПГЧ Редакція "Червона Зірка», КП БРР РГ "Вісті Балаклійщини", Редакція тижневика "ЗМІЇВСЬКИЙ КУР'ЄР". На підставу виявленого порушення відповідачем зазначено, що фактично витрати пов'язані з використанням отриманих рекламних послуг, не вплинули на поліпшення та збільшення споживчої спроможності підприємства, а отже не можуть бути віднесені до складу витрат.

Суд зазначає, що відповідно до «Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку і Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 07.02.2013 № 73, витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

«Витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці і комісійні винагороди продавцям, торговим агентам, працівникам підрозділу, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортування продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Отже, відповідно до чинного законодавства, ПАТ «ХАРКІВ-АВТО» правомірно включено до складу витрат на збут рекламні та маркетингові послуги, що отримані протягом звітного періоду.

Щодо висновку податкового органу про необхідність доведення безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю та доведеності економічного обґрунтування зазначеної операції, суд зазначає наступне.

Всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями, та підтверджені відповідними первинними документами. Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Підставою ж для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що передбачено нормами чинного законодавства.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Суд зазначає, що з аналізу наведених норм слід дійти висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання робіт, послуг, здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Так, зокрема маркетингові, рекламні та транспортні послуги належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут. На підтвердження фактичного отримання вказаних послуг та їх пов'язаність з власною господарською діяльністю можуть бути такі документи як договори на надання маркетингових послуг, транспортних послуг, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, акти приймання-передачі робіт (послуг) або інший документ, що підтверджує фактичне надання послуг, товарно-транспортна накладна, які повинні мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", звіт про надання маркетингових послуг (наявний в матеріалах справи, проте не взятий до уваги судами), який повинен розкривати зміст та обсяг наданих послуг, також це можуть бути бухгалтерські та статистичні документи, що підтверджують збільшення, наприклад (враховуючи вид діяльності позивача), обсягу продажів, розміру доходу тощо.

Також суд зазначає, що жодним нормативно - правовим актом не затверджено форми бланку акту виконаних робіт (послуг) чи звіту про виконані (надані) послуги, крім законодавчо встановленого мінімуму обов'язкових реквізитів, встановлених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для первинних та зведених облікових документів - назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому слід зазначити, що господарська операція, направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є нормальним процесом здійснення господарської діяльності.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

А зі змісту пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України вбачається, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, для підтвердження відповідного права платника податку достатньо наявності мети використання товарів (послуг), що ним придбані, незалежно від економічного ефекту такого використання.

Не є обов'язковим, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. Поряд з цим обов'язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

З врахуванням зазначеного суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем понесених витрат на оплату рекламних та маркетингових послуг.

Щодо реальності господарських операцій суд зазначає, що матеріали справи містять укладені позивачем договори та належні документи на підтвердження реальності здійснення таких операцій з ТОВ «Продюсерський центр Віртуалфільм», ТОВ "Почерк", ПП «Медіа-Преміум», ТОВ Видавничий дом "Прем'єр", ТОВ " Експертно-правоваземельна компанія ТОВ "ДІЛО-М", ТОВ "ЮНІО", ТОВ "АСТЕЛІЕ", ТОВ "СПЕЦРЕКЛАМА", Районною газетою ХЛІБОРОБ, РПЦ Печенізький край, ПГЧ Редакція "Червона Зірка», КП БРР РГ "Вісті Балаклійщини", Редакція тижневика "ЗМІЇВСЬКИЙ КУР'ЄР".

Стосовно включення до складу витрат за транспортно-експедиторські послуги отримані від ФОП ОСОБА_12 за наслідками проведеної перевірки суми витрат 97000,00 грн на доставку автомобілів, постачальником яких є ПрАТ «Автокапітал», суд зазначає наступне.

Представником позивача під час судового розгляду справи надано пояснення та зазначено, що згідно договору поставки автомобілів №529 від 01.07.2010 року з ПрАТ «АвтоКапітал», місцем доставки сторони визначили юридичну та фактичну адресу ПАТ «Харків-Авто», проте додатковою угодою № 1 від 15.03.2011 р. До дилерського договору сторонами пункт 3.1. договору поставки викладено у наступній редакції « 3.1. Автомобілі постачаються Покупцю на умовах ЕСА (Інкотермс 2010). Місцем доставки Сторони визначили м. Київ, або інше місце, визначене Постачальником», що підтверджено наявними в матеріалах справи доказами ( а.с.176-180 том 5).

Таким чином задля здійснення поставки автомобілів позивачем укладено, договори про надання послуг з ТОВ «Аско-експедиція» №0522z1 від 12.12.2012 року (а.с.172-174 том 7), ФОП ОСОБА_12 №б/н від 25.01.2012 року (а.с.182-184 том 7); ФОП ОСОБА_12 №6 від 01.12.2013 року; ТОВ «ШАБАШ-АВТО» №1 від 01.12.2012 року (а.с.175-177 том 7); ТОВ «ШАБАШ-АВТО» №6 від 01.12.2013 року (а.с.179-181 том 7).

Суд зазначає, що матеріали справи містять податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), заявки на перевезення товару, товарно-транспортні накладні, що оформлені належним чином, не мають дефектів форми або змісту, а отже приймаються судом на підтвердження реальності вчинення господарських відносин.

Стосовно надання послуг по розміщенню замовлення на автомобілі виробництва ВАТ «Автоваз», здійснення документального супроводження та оплату за замовлені автомобілі, судом встановлено наступне.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що підприємством позивача понесено витрати по сплаті винагороди на користь ТОВ «Сі Ей Автомотів» за договором про надання послуг по документальному супроводженню по розміщенню замовлення на автомобілі LADA виробництва ВАТ «АвтоВАЗ», проте такі витрати контролюючим органом не підтверджені.

За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що між ПАТ «Харків-Авто» та ТОВ «СІ ЕЙ АВТОМОТІВ» укладено договір надання послуг №78-04-12/в від 18.04.2012 року, відповідно до умов якого виконавець та ПАТ "Харків-Авто" - замовник уклали договір про надання послуг за умови взаємодії між сторонами при відносинах у сфері реалізації автомобілів виробництва ВАТ «АВТОВАЗ» та на виконання тристороннього дилерського договору поставки автомобілів. Відповідно до умов договору виконавець надає послуги по розміщенню замовлення на автомобілі «LADA» виробництва ВАТ «АВТОВАЗ», здійснює документальне проводження та оплату за замовлені автомобілі, замовник зобов'язується здійснити оплату виконавцю за надані послуги. Сторонами визначено, що єдиним розрахунковим періодом за даним договором є календарний місяць. Також ціна за надані послуги, які надаються за цим договором встановлюється в розмірі, визначеному відповідними реєстрами виконавця. Відповідно до п.3.1.1 договору виконавець здійснює повне документальне супроводження по замовленню, оплаті та передачі автомобілів замовнику від ЗАТ «АВТОВАЗ» та отримувати документи на автомобілі. Згідно п.3.2.1. договору замовник зобов'язаний здійснити оплату за надані послуги, підписати акт виконаних робіт, наданих виконавцем (а.с.135-137 том 6).

На виконання договору сторонами підписана додаткова угода №1 (а.с.19 том 8).

На підтвердження виконання договору надання послуг №78-04-12/в від 18.04.2012 року до суду надано податкові накладні від 30.04.2012 року №940, від 31.05.2012 року №957, від 30.06.2012 року №1012, від 31.07.2012 року №1158, від 31.08.2012 року №1042, від 30.09.2012 року №1003, від 31.10.2012 року №993, від 30.11.2012 року №777, від 31.12.2012 року №870, (а.с.165- том 3), від 31.01.2014 року №542, від 28.02.2014 року №627, від 31.03.2014 року №837, від 31.07.2014 року №963, від 31.08.2014 року №971, від 30.09.2014 року №783, від 31.02.2014 року №734, від 30.11.2014 року №857(а.с.38-45 том 4), від 31.01.2013 року №643, від 28.02.2013 року №765, від 31.03.2013 року №932, від 30.04.2013 року №1015, від 31.05.2013 року №795, від 30.06.2013 року №842, від 31.07.2013 року №924, від 31.08.2013 року №884, від 30.09.2013 року №775, від 31.10.2013 року №631, від 30.11.2013 року №891, від 31.12.2013 року №751(а.с.58-69 том 4); акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2013 року №0000000214, від 30.11.2013 року №0000000196, від 31.10.2013 року №0000000180, від 31.08.2013 року №0000000144, від 31.07.2013 року №0000000125, від 30.06.2013 року №000000107, від 31.05.2013 року №0000000089, від 30.04.2013 року №0000000070, від 31.03.2013 року №0000000052, від 28.02.2013 року №0000000035, від 31.01.2013 року №0000000015, від 31.12.2012 року №0000000183, від 30.11.2012 року №0000000162, від 31.10.2012 року №0000000124, від 30.09.2012 року №0000000106, від 31.08.2012 року №0000000075, від 31.07.2012 року №0000000057, від 30.06.2012 року №0000000039, від 31.05.2012 року №0000000022, (а.с.184- 202 том 4), від 31.12.2014 року №0000000151, від 30.11.2014 року №0000000138, від 31.10.2014 року №0000000124, від 30.09.2014 року №0000000112, від 31.08.2014 року №0000000100, від 31.07.2014 року №0000000087, від 31.03.2014 року №0000000045, від 28.02.2014 року №0000000030, від 31.01.2014 року №0000000012, від 28.02.2013 року №0000000035 (а.с.210-219 том 4).

Суд зазначає, що з матеріалів справи встановлено, що витрати по сплаті описаних вище послуг ТОВ «Сі Ей Автомотів» зроблені з господарською метою, та мають безпосереднє відношення до статутної господарської діяльності ПАТ «Харків-Авто» по торгівлі автомобілями, оскільки ПрАТ «Укравтоваз» співробітничає з даного питання з Дистриб'юторською компанією ТОВ «Сі Ей Автомотів» (а у відповідному періоді з Автосервісною Філією «Юніверсал Моторз Груп» Корпорації «УкрАВТО»), та не працює напряму з ПАТ «Харків-Авто».

Щодо посилань відповідача на неправомірне віднесення позивачем сум витрат на 1738028 грн. (віднесення вартості електроенергії, амортизаційних відрахувань та інших витрат) філій, не компенсованих доходами відповідних звітних періодів, суд зазначає, що в даному випадку як вже було зазначено вище не завжди має носити позитивний характер та не є обов'язковим, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин суд приходить до висновку, що підприємством позивача правомірно визначено розмір та обсяг понесених витрат, а отже висновку контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення №0002062202 від 28.08.2015 року підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0002552202 від 16.11.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 248855,00 грн за податковим повідомленням-рішенням від 28.08.2015 року №0002062202, судом встановлено наступне.

На підставу встановлених порушень контролюючим органом визначено порушення п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України.

З письмових пояснень та заперечень представника відповідача судом встановлено, що при розгляді скарги встановлено, що при здійсненні розрахунку заниженого ПАТ «Харків-Авто» податку на прибуток перевіряючими допущена технічна помилка, а саме, при визначенні суми заниженого грошового зобов'язання з податку на прибуток не дотримано вимоги податкового кодексу України та не враховано завищення платником витрат у 2012 році. У зв'язку з чим податок на прибуток, який необхідно сплатити ПАТ «Харків-Авто» до бюджету, повинен складати 488196 грн. замість 289112 грн, у зв'язку з чим необхідно збільшити податок на прибуток. З врахуванням таких висновків фахівцями Харківської ОДПІ за результатами розгляду скарги було винесено ППР на збільшення податку на прибуток відповідно ППР №0002552202 від 16.11.2015 р.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Крім того суд зазначає, що оскільки у даному провадженні встановлено протиправність податкового повідомлення-рішення від 28.08.2015 року №0002062202, слід дійти висновку про необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо необхідності донарахування грошового зобов'язання за платежем податку на прибуток.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0002072202 від 28.08.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1710961,00 грн.

З наданих представником відповідача письмових пояснень та заперечень проти позову судом встановлено, що на підставу виявлених під час проведення перевірки порушень визначено п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України та зазначено, що при проведені перевірки встановлено завищення податкового кредиту (за період січень 2012 по грудень 2014), за рахунок суміжних завищенням витрат.

Суд зазначає, що оскільки в даному провадженні встановлено правомірність віднесення підприємством позивача понесених витрат по відносинах з контрагентами за перевіряємий період, то слід дійти висновку про відсутність порушень у підприємства позивача п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0002122202 від 28.08.2015 року, яким підприємству позивача зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 6708183,00 грн.

З наданих представником відповідача письмових пояснень та заперечень проти позову судом встановлено, що на підставу виявлених під час проведення перевірки порушень визначено п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України та підприємству зменшено розмір від'ємного значення з податку на прибуток на загальну суму 6708183,00 грн, в тому числі: за 2012 рік у сумі 2701715 грн; за 2013 рік у сумі 1446779 грн., за 2014 рік у сумі 2602916 грн.

Під час судового розгляду справи представником позивача надано пояснення та зазначено, що контролюючим органом невірно розраховано суму від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за перевіряємий період. Також представником позивача зазначено, що контролюючим органом не вірно вираховано розмір від'ємного значення в перевіряємий період, що є прямим порушенням прав підприємства позивача.

Суд зазначає, що представником відповідача під час судового розгляду справи не надано чітких та повних пояснень на підтвердження обґрунтування правомірності даного податкового повідомлення-рішення.

Проте судом з аналізу рішення про результати розгляду скарги підприємства позивача від 06.11.2015 року винесеного Головним управлінням ДФС у Харківській області встановлено, що на підставу винесення податкового повідомлення-рішення з приводу №0002122202 від 28.08.2015 року контролюючим органом вказано порушення віднесені контролюючим органом також і в порушення за податковими повідомленнями-рішеннями від 28.08.2015 року № 0002062202, №0002072202.

З врахуванням зазначеного оскільки в даному провадженні встановлено невідповідність та протиправність податкових повідомлень-рішень від 28.08.2015 року № 0002062202, №0002072202 та не вчинення підприємством позивача порушень податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на прибуток, суд приходить до висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення №0002122202 від 28.08.2015 року.

Щодо частини позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Харків-Авто" про визнання протиправними дій Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Харківській області по доповненню та викладенню у новій редакції акту перевірки №58/20-23-22-01/03120457 від 03.08.2015 р., суд зазначає наступне.

Положеннями пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п. 75.1, ст. 75 Податкового Кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п. 77.1, 77.4 ст. 77 Податкового Кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України "Про державну податкову службу в Україні" розроблено "Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами" (чинний) для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами (далі - платники податків), затверджений наказом Міністерства фінансів України 14.03.2013 р. №395.

Відповідно до п. 3 Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Довідка - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про невстановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.

Розділом ІІ Порядку визначено зміст акту (довідки) документальної перевірки, зокрема акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку. До акта додаються інформативні додатки.

Пунктом 4, 5 Порядку передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 6 (розділ ІV) Порядку у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки), які у випадку їх подання, є невід'ємною частиною (додатком) до акта (довідки) перевірки.

Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 розділу II Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Заперечення можуть бути винесені на розгляд передбачених пунктом 1 цього розділу постійних комісій при відповідних органах державної податкової служби.

Платник податку (його уповноважена особа та/або законний представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта (довідки) перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податку про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків у порядку, встановленому статтею 42 розділу II Кодексу, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Зміст вказаного вище пункту Порядку також кореспондується з п. 86.7 ст. 86 Податкового Кодексу України.

Як вбачається з заперечень Публічного акціонерного товариства "Харків-Авто" на акт перевірки від 03.08.2015 року позивач просив письмово повідомити про місце та час проведення розгляду поданих заперечень та вказав про готовність надати необхідні додаткові документи в ході розгляду заперечень.

Проте, контролюючим органом не було здійснено виклик платника податку для можливості обґрунтування та/або спростування викладених у акті перевірки висновків.

Разом з тим, чинним законодавством України не передбачено за результатами складання акту перевірки та його вручення, доповнювати висновки акту перевірки ще рядом порушень платника податку.

Проте, суд зазначає, що відповідно до приписів наказу Міністерства доходів і зборів від 23.12.2013 року №848 "Про затвердження Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме пунктом 8.1 визначено, що за результатами проведення процедури адміністративного оскарження органом доходів і зборів приймається рішення. Рішення оформляється на бланку органу доходів і зборів, який розглянув скаргу.

Пунктом 9.1 Порядку у разі розгляду скарги орган доходів і зборів, перевіривши правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, приймає рішення за результатами розгляду скарги. Рішення органу доходів і зборів про залишення скарги без розгляду оформлюється у виді листа, в якому зазначаються мотиви такого рішення.

Відповідно до приписів пункту 9.2 при розгляді скарги орган доходів і зборів приймає одне з таких рішень: 1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення органу доходів і зборів, яке оскаржується; 2) частково задовольняє скаргу платника податків та у окремій частині скасовує рішення органу доходів і зборів, яке оскаржується;

3) залишає скаргу без задоволення, а рішення органу доходів і зборів, яке оскаржується, без змін.

При прийнятті цих рішень орган доходів і зборів має право зменшити (збільшити) суму грошового зобов'язання або податкового боргу, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків.

З врахуванням вище зазначеного суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав підприємства позивача буде саме скасування податкових повідомлень-рішень, а отже позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Харківській області по доповненню та викладенню у новій редакції акту перевірки №58/20-23-22-01/03120457 від 03.08.2015 р. залишити без задоволення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Харків-Авто" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харків-Авто" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними дій - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ ДФС в Харківській області від 28.08.2015 року №0002062202, 0002072202, 0002052202, 0002122202, прийнятих за результатами розгляду скарг, та №0002572202, №0002552202 від 16.11.2015 року та Ізюмської ОДПІ ГУ ДФС в Харківській області від 28.08.2015 року №0000112220.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Харків-Авто" ( код ЄДРПОУ 03120457) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2468 (дві тисячі чотириста шістдесят вісім) грн 11 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області ( код ЄДРПОУ - 39799097), сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 137498 ( сто тридцять сім тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн 72 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ - 39859695).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 13 травня 2016 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.