Постанова № 57671730, 04.05.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2016 р. № 820/1298/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представників позивача - Завгородньої І.І., Порохні Г.М., Степаненка О.Ф.,

представника відповідача - Потапенко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Цукровик-Агро" до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Цукровик-Агро" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 08.10.2015 № 0000082200 та від 08.10.2015 № 0000102200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єктів владних повноважень, що викладені в актах перевірок, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав суду письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що під час проведення перевірки та складання акту перевірки фахівці відповідного контролюючого органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу визначене відповідне податкове зобов'язання. У зв'язку із чим просять у задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що фахівцями Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на підставі направлень №10, №11, № 12, №13, №14 від 07.08.2015, згідно з п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до наказу №18 від 28.07.2015 проведено планову виїзну перевірку приватного підприємства "Цукровик-Агро" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з01.01.2012 по 31.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014.

Результати перевірки викладені в акті №157/20-04-220/34643996 від 28.09.2015 (а.с. 9-59 т.1).

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено:

- порушення п. 138.1, п. 138.2, п.138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік всього на суму 502478 грн;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на суму 27307 грн та встановлено завищення від'ємного значення ПДВ (рядок 24 Декларації) за рудень 2014 року у сумі 122078 грн (а.с. 59 т. 1).

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №0000082200 від 08.10.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 628098 грн (а.с. 69 т. 1) та податкове повідомлення - рішення №0000102200 від 08.10.2015, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 122078 грн (а.с. 70 т. 1).

Із матеріалів справи вбачається, що в перевіряємому періоді приватне підприємство "Цукровик-Агро" мало взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю "Авангард-Транс".

Між позивачем, ПП "Цукровик-Агро" (замовник) та ТОВ "Авангард-Транс" (виконавець) укладено договір № 08-09/1/14 про надання автотранспортних послуг на перевезення цукрових буряків від 08.09.2014 (а.с. 121 т. 5).

Відповідно умов вказаного договору, виконавець зобов'язується виконати замовнику послуги по перевезенню цукрових буряків в обсягах по факту, на підставі заявок, поданих замовником по господарствах.

Також, між сторонами укладені додаткові угоди до договору № 08-09/1/14, в яких уточнено перелік автомобілів (марка, державний номер та серія, вантажопід'ємність, номер причепа та П.І.Б. водія) (а.с. 122-127 т. 5).

У підтвердження умов виконання даного правочину позивачем надано наступні документи: акт здачі-приймання робіт, довіреність, реєстр товарно - транспортних накладних, податкові накладні, лімітними картами, товарно - транспортні накладні (а.с. 71-114, 127-250 т. 1, т. 2-4, а.с. 1-92 т .5).

Оплата за вищевказаними договором № 08-09/1/14 здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, шляхом списання коштів з рахунків приватного товариства "Цукровик-Агро", що підтверджується виписками з банку (а.с. 115-126 т. 1).

Крім того, матеріали справи містять акти заліку взаємних розрахунків укладених між позивачем та ТОВ "Авангард Транс" (а.с. 72 т. 1).

Господарські операції приватного підприємства "Цукровик-Агро" мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Суд зазначає наступне. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані суду первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Крім того, відповідно до п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат".

Згідно п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку та факт використання придбаного за цими документами в господарській діяльності є підставою для віднесення витрат на придбання товарів до валових витрат суб'єкта у відповідному періоді.

Також суд звертає увагу, що ні під час перевірки, ні під час розгляду справи у відповідача відсутні зауваження щодо оформлення первинних документів бухгалтерського обліку у вищезазначених правочинах за перевіряємий період.

Згідно з ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до ст. 14.1.156 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку виконання договорів між позивачем та ТОВ "Авангард-Транс" підтверджується податковими накладними, лімітними картами, товарно-транспортними накладними, виписками із банку, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як підтверджено матеріалами справи, правочини укладені між позивачем та його контрагентом виконано кожною стороною цього договору, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними. Сторони претензій одна до одної не мали.

Посилання представника відповідача в акті перевірки №157/20-04-220/34643996 від 28.09.2015 на довідку від 20.01.2015 № 48/20-34-22-01-05/36459014 "Про проведення документальної виїзної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард-Транс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2014 по 30.09.2014" суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Така ж позиція узгоджується із позицією Верховного суду України викладену в постановах №10/21 від 02.03.2010 року, №09/05 від 13.01.2009 року, №08/28 від 12.02.2008 року.

Крім того, судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2015, яка набрала законної сили 22.12.2015, спростовано підстави для нарахування приватному підприємству "Цукровик-Агро" податку на прибуток за листопад 2014 року та донарахування податку на додану вартість за листопад 2014 року по взаємовідносинам із товариством з окремою відповідальністю "Авангард Транс" за договором № 08-09/1/14.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки, судовим рішенням у справі за позовом приватного підприємства "Цукровик-Агро" встановлено правомірність віднесення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та податку на прибуток за листопад 2014 року, враховуючи положення ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що ці обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов приватного підприємства "Цукровик-Агро" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов приватного підприємства "Цукровик-Агро" до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 08.10.2015 № 0000082200 та № 0000102200.

Стягнути на користь приватного підприємства "Цукровик-Агро" (62013, Харківська область, Краснокутський район, с. Пархомівка, вул. Кооперативна, 14, код ЄДРПОУ 34643996) сплачену суму судового збору в розмірі 11252 (одинадцять тисяч двісті п'ятдесят дві) грн 64 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (62103, Харківська область, м. Богодухів, вул. Міліцейська, 2а, код ЄДРПОУ 39857038).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 10 травня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников