Постанова № 57671152, 12.05.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2016 року Справа № 810/4749/15

Колегія суддів Київського окружного адміністративного суду у складі: головуючий - суддя Волков А.С., судді: Басай О.В. , Харченко С.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про результати розгляду повторної скарги,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області та Державної фіскальної служби України, в якому, з урахуванням заяви про заміну позовних вимог від 19.10.2015 № 17272/15, просив суд визнати протиправними та скасувати рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, а саме:

податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001352200, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів" на загальну суму 26669,00 грн., з яких: 21335,00 грн. - за основним платежем; 5334,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001362200, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2014 року у розмірі 20683767,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001372200, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 77869,00 грн., з яких: 62295,00 грн. - за основним платежем; 15574,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001382200, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (за листопад 2013 року, лютий, березень та травень 2014 року) у загальному розмірі 5121272,00 з яких: 4097017,00 грн. - за основним платежем; 1024255,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0019501701, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податків у вигляді з/п" на загальну суму 13142,00 грн., з яких: 10514,00 грн. - за основним платежем; 2628,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення від 28.09.2015 № 0043631701, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податків у вигляді з/п" у сумі 4824,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

вимогу від 17.03.2015 № 120 щодо сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18402,00 грн.;

вимогу від 04.08.2015 № Ю-0031091701 щодо сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18402,00 грн.;

рішення від 04.08.2015 № 0030491701, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 9201,00 грн. за донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно ненарахованого єдиного внеску.

Крім того, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 15.09.2015 № 19638/6/99-99-10-01-03-15 "Про результати розгляду повторної скарги".

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними податковими повідомленнями рішеннями ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області покладено висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства, що викладені у новій редакції акта від 17.03.2015 р. № 70/10-13-22-02-21/38379774 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.10.2012 р. по 30.09.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 11.10.2012 р. по 30.09.2014 р., згідно відповіді від 15.04.2015 р. № 5206/10/10-13-22-2-17 про розгляд заперечень позивача на акт перевірки. Податковий орган не погодився з правильністю відображення позивачем у податковому обліку низки господарських операцій, зокрема, щодо здійснення позивачем коригування податкової звітності у зв'язку з поверненням сільськогосподарської техніки від ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР", формуванням податкового кредиту та витрат за господарськими операціями з придбання ремонтних робіт від ТОВ "ЖОК", послуг з утилізації мастил від ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА" та придбання товарів від ТОВ "ТОРЕНІЯ" тощо.

В обґрунтування позовних вимог до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області позивач зазначив, що коригування податкової звітності у зв'язку з поверненням сільськогосподарської техніки від ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР", а також формування витрат, податкового кредиту за операціями з придбання ремонтних робіт від ТОВ "ЖОК", послуг з утилізації мастил від ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА" та 14 комплектів протитуманних фар від ТОВ "ТОРЕНІЯ" здійснювалось ним у відповідності до законодавства. Позивач просив рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області скасувати.

В обґрунтування позовних вимог до ДФС України позивач зазначив, що на його думку, ДФС України не виконала обов'язку щодо винесення вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області позову не визнала та надала суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначила, що оспорювані податкові повідомлення-рішення та вимоги є законними і обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Державна фіскальна служба України явку свого представник до суду не забезпечила, заперечень проти позову, заяв, пояснень чи клопотань не надсилала.

Заслухавши пояснення представників позивача та ДПІ у Кивє-Святошинському районі ГУ ДФС Київської області, враховуючи факт неявки в судове засідання представника ДФС України, а також відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експертів суд, керуючись положеннями частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, постановив про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

Дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА" є юридичною особою, що зареєстрована 11.10.2012 р. (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 11.10.2012 р. № 13391020000008185), як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (основний); торгівля іншими автотранспортними засобами; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням.

У лютому-березні 2015 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 11.10.2012 р. по 30.09.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 11.10.2012 р. по 30.09.2014 р. (акт перевірки від 17.03.2015 р. № 70/10-13-22-02-21/38379774).

За результатами перевірки посадові особи ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області дійшли висновку про порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме:

підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 21335,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 20683767,00 грн.;

пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 62295,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування на 378522,00 грн.;

підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 10514,00 грн.;

пункту 1 частини першої статті 7, пунктів 1, 2, 5, 9 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", що призвело до несплати єдиного соціально внеску у сумі 18402,00 грн.

Не погоджуючись з висновками посадових осіб, викладених в акті перевірки від 17.03.2015 р. № 70/10-13-22-02-21/38379774, позивач подав до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області письмові заперечення від 06.04.2015 р. № 106 (т. 1 а.с. 114-122) на акт перевірки.

За результатами розгляду заперечень Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області у відповіді від 15.04.2015 р. № 5206/10/10-13-22-2-17 (т. 1 а.с. 123-137) виклала акт перевірки у новій редакції, в якому податковий орган дійшов нових висновків щодо порушення податкового законодавства, які не були встановлені в акті перевірки від 17.03.2015 р. № 70/10-13-22-02-21/38379774, а саме:

підпунктів 135.1, 135.2 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження оподатковуваного податком на прибуток доходу на суму 18592475,00 грн.;

пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, внаслідок чого встановлено завищення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 4097017,00 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Києво-Святошинськму районі ГУ ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

від 20.04.2015 № 0001352200, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів" на загальну суму 26669,00 грн., з яких: 21335,00 грн. - за основним платежем; 5334,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 20.04.2015 № 0001362200, згідно з яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2014 року у розмірі 20683767,00 грн.;

від 20.04.2015 № 0001372200, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 77869,00 грн., з яких: 62295,00 грн. - за основним платежем; 15574,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 20.04.2015 № 0001382200, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (за листопад 2013 року, лютий, березень та травень 2014 року) у загальному розмірі 5121272,00 з яких: 4097017,00 грн. - за основним платежем; 1024255,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 20.04.2015 № 0019501701, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податків у вигляді з/п" на загальну суму 13142,00 грн., з яких: 10514,00 грн. - за основним платежем; 2628,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 20.04.2015 № 0019501701, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податків у вигляді з/п" на загальну суму 13142,00 грн., з яких: 10514,00 грн. - за основним платежем; 2628,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Крім того, податковий орган сформував і надіслав на адресу позивача:

вимогу від 17.03.2015 № 120 щодо плати (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18402,00 грн.;

вимогу від 04.08.2015 № Ю-0031091701 щодо сплати боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18402,00 грн.;

рішення від 04.08.2015 № 0030491701, згідно з яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 9201,00 грн. за донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно ненарахованого єдиного внеску.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх до вищестоящих податкових органів в адміністративному порядку.

За результатом розгляду скарг позивача, скарги були залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення та вимоги - без змін.

Крім того, ДФС України дійшла висновку про необхідність збільшення штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.09.2015 р. № 0043631701 (т. 4, а.с. 34), згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачений податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати" на загальну суму 4824,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд на підставі зібраних по справі доказів встановив наступне.

1. Щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 18592475,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001362200, а також зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 3718495,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001382200, суд зазначає, що вказані рішення прийняті податковим органом на результатом оцінки господарської операції з повернення сільськогосподарської техніки, яка здійснювалась між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР".

Як вбачається з акта перевірки від 17.03.2015 р. № 70/10-13-22-02-21/38379774, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем податкового законодавства при відображенні у податковому обліку операції з повернення Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" сільськогосподарської техніки позивачу, що була поставлена ним у попередні періоди згідно з договором поставки від 09.12.2013 р. № TMU-271T-13. На думку податкового органу, операції між позивачем і вказаним платником податків не мають реального характеру і здійснені за відсутності ділової мети (т. 2, а.с. 133-143).

Як вже зазначалось, основним видом діяльності ТОВ "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА" є оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням.

На підставі витягу з ЄДР (т. 4 а.с. 143-144) суд встановив, що ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" є юридичною особою, що зареєстрована 22.06.2000 (запис в ЄДР від 19.11.2005 № 12091200000000414), видами діяльності якої за КВЕД є: складське господарство; вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур; статус відомостей - підтверджено; записи про відсутність за місцезнаходженням, припинення чи банкрутство до ЄДР не внесені.

З надісланих до суду письмових пояснень ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" (т. 4, а.с. 140-141) вбачається, що сільськогосподарська техніка була придбана ним для посіву і збору урожаю сільськогосподарських культур у сезоні 2014 року.

Так, між позивачем (постачальник) і ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" (покупець) укладено договір поставки від 09.12.2013 р. № TMU-271T-13, згідно з яким позивач зобов'язувався здійснити поставку сільськогосподарської техніки на умовах ЕХW Інкотермс (вул. Мала Кільцева, 10/1, с. Софіївська-Борщагівка) на загальну суму 22310970,00 грн. (на момент укладання договору становило еквівалент 2706000,00 дол. США), в т.ч. ПДВ - на суму 3718495,00 грн., а саме: сільськогосподарський колісний трактор Case IH Magnum 340 (4 шт.); зернозбиральний комбайн Case IH AFX8230 (1 шт.); зернозбиральний комбайн Case IH AF5130 (3 шт.); самохідний сільськогосподарський оприскувач Case IH SPX3330 (комплектація AG Complete+AIM) (2 шт.); самохідний сільськогосподарський оприскувач Case IH SPX3330 (комплектація AG Complete) (2 шт.); зернову жниварку Case IH модель 3020 25' (3 шт.); зернову жниварку Case IH3020 30' (1 шт.) (т. 2 а.с. 133-143).

На виконання вказаного договору ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" сплатило позивачу 15% вартості сільськогосподарської техніки - кошти у сумі 3346645,50 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 557774,25 грн. (на момент оплати становило еквівалент 405900,00 дол. США.), факт оплати підтверджується копією платіжного доручення від 18.12.2013 р. № 1011 та випискою з банківського рахунку позивача (т. 3, а.с. 52).

На виконання вказаного договору позивач здійснив поставку на користь ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" сільськогосподарської техніки (перелік визначено у додатку № 1 від 09.12.2013 р. до договору поставки № TMU-271T-13 від 09.12.2013 р.) (т. 2, а.с. 135) на загальну суму 22310970,00 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 3718495,00 грн., факт поставки підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі техніки від 19.12.2013 р. № 1 (т. 2, а.с. 142) та від 19.12.2013 р. № 2 (т. 2, а.с. 143), видатковою накладною від 19.12.2013 р. № 13701 (т. 2, а.с. 144).

З метою підтвердження права на формування податкового кредиту позивач видав ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" податкові накладні: від 18.12.2013 р. № 658 на суму 3346645,50 грн., у т.ч. ПДВ - на суму 557774,25 грн. (т. 2, а.с. 146); від 19.12.2013 р. № 671 на суму 18964324,50 грн., у т.ч. ПДВ - на суму 3160720,75 грн. (т. 2, а.с. 147); відобразив податкові зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 3718495,00 грн. у декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року (т. 2, а.с. 68).

Крім того, у зв'язку з продажем сільськогосподарської техніки позивач, у відповідності до пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України (у редакції, що була чинною на момент здійснення господарської операції), відобразив дохід у сумі вартості сільськогосподарської техніки (18592475,00 грн.) та сформував собівартість реалізованої сільськогосподарської техніки (17391098,38 грн.), яку включив до складу витрат, згідно з вимогами пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, що була чинною на момент здійснення господарської операції), у звітній декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік (т. 3, а.с. 15-29). Вказані обставини підтверджуються наданою позивачем та приєднаною до матеріалів справи бухгалтерською довідкою б/н від 04.11.2015 р. (т. 4, а.с. 117).

Позивач пояснив суду, що сільськогосподарська техніка була поставлена в грудні 2013 року (між сезонами посіву та збору врожаю зернових культур).

З метою дотримання гарантійних умов зберігання техніки ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" уклав з позивачем договір відповідального зберігання від 09.12.2013 р. № 028-YR-13 (т. 2, а.с. 155-157), згідно з яким ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" передав, а позивач прийняв на відповідальне зберігання сільськогосподарську техніку, придбану за договором поставки № TMU-271T-13 від 09.12.2013 р. Техніка зберігалась на складі позивача за адресою вул. Мала Кільцева, 10/1, с. Софіївська-Борщагівка, факт передачі техніки на відповідальне зберігання підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 19.12.2013 р. № 1 та № 2 (т. 2, а.с. 158-159).

Як убачається з договору поставки від 09.12.2013 р. № TMU-271T-13, впродовж 2014 року ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" був зобов'язаний сплатити решту - 85% вартості сільськогосподарської техніки.

Суд встановив, що вартість сільськогосподарської техніки, придбаної ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" у позивача згідно з договором поставки від 09.12.2013 р. № TMU-271T-13, була прив'язана до курсу долара США.

Умовами договору поставки від 09.12.2013 р. № TMU-271T-13 (п.п 2.3.2 та п. 2.4) передбачено, що у випадку зміни курсу продажу долару США більше ніж на +1%, оплата техніки має здійснюватися в грошовому еквіваленті, виходячи з курсу продажу долару США на Українській міжбанківській валютній біржі.

На початку 2014 року відбулось різке підвищення курсу долару США до гривні.

За даними Української міжбанківської валютної біржі (т. 4, а.с. 99-113) курс валют на дату здійснення першого платежу за договором поставки № TMU-271T-13 від 09.12.2013 р. становив 8,30 грн./дол. США, в той час як у квітні 2014 р. (станом на 17.04.2014 р.), коли ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" був зобов'язаний сплатити решту 85% вартості сільськогосподарської техніки, курс продажу долара США до гривні становив 11,45 грн./дол. США.

З письмових пояснень ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" (т. 4, а.с. 140-141) вбачається, що покупець виявився неспроможним виконати свої грошові зобов'язання за договором поставки від 09.12.2013 р. № TMU-271T-13.

У квітні 2014 року між позивачем і ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" укладено угоду від 25.04.2014 про припинення дії договору поставки від 09.12.2013 № TMU-271T-13, згідно з якою продавець зобов'язувався повернути покупцю частину оплати у сумі 4708175,50 грн., у тому числі ПДВ - 784695,92 грн., а покупець зобов'язався повернути позивачу сільськогосподарську техніку (т. 2, а.с. 148).

Зобов'язання з приводу повернення коштів у сумі 4708175,50 грн., у тому числі ПДВ - на суму 784695,92 грн., позивач виконав перед ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" шляхом зарахування зустрічних вимог згідно з договором купівлі-продажу від 25.04.2014 № Р9738-9753 (т. 2, а.с. 164-170), укладеному між позивачем (продавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "РАЙФФАЙЗЕНЛІЗИНГ АВАЛЬ" (покупець або лізиннгодавець) та ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" (лізингоодержувач).

Факт повернення позивачу сільськогосподарської техніки підтверджується копією видаткової накладної від 29.04.2014 № 1 (т. 2, а.с. 149) про повернення постачальнику техніки на суму 22310970,00 грн., у т.ч. ПДВ - у сумі 3718494,97 грн., та актами приймання-передачі (повернення) від 29.04.2014 № 3 та № 4 (т. 2, а.с. 150-152).

На підставі вказаних документів позивач здійснив перерахунок доходів (рядок 03.26 Додатку ІД декларації з податку на прибуток за півріччя 2014 року) на суму 18592475,00 грн. (т. 3, а.с. 35) та витрат (рядок 06.4.28 Додатку ІВ цієї ж декларації) на суму 17391098,38 грн. (т. 3, а.с. 36) у порядку, передбаченому пунктом 140.2 статті 140 Податкового кодексу України (у редакції, що була чинною на момент здійснення господарськї операції), згідно з якою в разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Крім того, у зв'язку з поверненням сільськогосподарської техніки позивач склав та надав ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" Розрахунки коригування кількісних і вартісних показників від 29.04.2014 № 1812 (т. 2, а.с. 154) та від 29.04.2014 № 1813 (т. 2, а.с. 153) до податкових накладних від 18.12.2013 № 658 та від 19.12.2013 № 671, зменшив податкові зобов'язання з ПДВ за квітень 2014 року на загальну суму 3718495,00 грн. (рядки 22-23 Додатку 1 до Декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року (т. 2, а.с. 110-111)), що передбачено вимогами пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, згідно з яким якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" на підставі складених позивачем розрахунків також здійснив коригування податкового кредиту з податку на додану вартість у бік зменшення, що підтверджується наданими суду письмовими поясненнями цього платника податків (т. 4, а.с. 140-141) та реєстром виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2014 року (т. 4, а.с. 148-164).

У подальшому ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" прийняло рішення придбати у позивача зазначену техніку із залученням кредитних ресурсів за програмою фінансового лізингу ТОВ "РАЙФФАЙЗЕН ЛІЗИНГ АВАЛЬ" (т. 4, а.с. 116).

У квітні 2014 року позивач (продавець), ТОВ "РАЙФФАЙЗЕНЛІЗИНГ АВАЛЬ" (покупець або лізиннгодавець) і ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" (лізингоодержувач) уклали трьохсторонній договір купівлі-продажу № Р9738-9753 від 25.04.2014 (т. 2, а.с. 164-170), відповідно до якого позивач здійснив поставку згаданої вище сільськогосподарської техніки лізингодавцю, а лізингодавець передав її у платне користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу - ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР".

Факт поставки сільгосптехніки ТОВ "РАЙФФАЙЗЕНЛІЗИНГ АВАЛЬ" та її подальшої передачі ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" підтверджується видатковою накладною № 5448 від 29.04.2014 р. на загальну суму 29508480,00 грн., в т.ч. ПДВ - у сумі 4918080,00 грн. (т. 2, а.с. 173) та 16 актами приймання-передачі предмету лізингу від 29.04.2014 р. (на кожну одиницю техніки) (т. 2, а.с. 176-191).

Оплата за поставлену техніку відповідно до умов договору купівлі-продажу від 25.04.2014 р. № Р9738-9753 здійснювалась двома частинами.

Так, згідно з п. 2.2.1 договору купівлі-продажу № Р9738-9753 від 25.04.2014 р. передбачено попередню оплату в розмірі 4708880,00 грн., що складає 20% від вартості сільськогосподарської техніки.

Зобов'язання зі сплати вказаної суми було погашено шляхом зарахування зустрічних вимог шляхом укладення між позивачем і ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" угоди про зарахування зустрічних вимог у розмірі 4708175,50 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 784695,92 грн. (т. 2, а.с. 171-172), адже відповідно до угоди про припинення дії договору поставки сільськогосподарської техніки № TMU-271T-13 від 09.12.2013 р. б/н від 25.04.2014 р. позивач був зобов'язаний повернути покупцю (ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР") частину попередньої оплати за техніку у сумі 4708175,50 грн., про що вже зазначалось вище.

Під час судового розгляду суд встановив, що ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" і ТОВ "РАЙФФАЙЗЕН ЛІЗИНГ АВАЛЬ" мали один до одного зустрічні вимоги на суму 4708175,50 грн., а саме: 1) позивач був зобов'язаний повернути ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" кошти у сумі 4708175,50 грн. у зв'язку з розірванням договору поставки № TMU-271T-13 від 09.12.2013 р.; 2) ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" було зобов'язане сплатити на користь ТОВ "РАЙФФАЙЗЕН ЛІЗИНГ АВАЛЬ" лізингові платежі у сумі 4708175,50 грн. на підставі договору фінансового лізингу за користування сільськогосподарською технікою, придбаною у позивача; 3) ТОВ "РАЙФФАЙЗЕН ЛІЗИНГ АВАЛЬ" було зобов'язане сплатити позивачу кошти у сумі 4708175,50 грн. у складі попередньої оплати (4708880,00 грн.) за придбану техніку на підставі трьохстороннього договору купівлі-продажу № Р9738-9753 від 25.04.2014 р.

ТОВ "РАЙФФАЙЗЕН ЛІЗИНГ АВАЛЬ" на виконання зобов'язань, передбачених п. 2.2.1 договору купівлі-продажу № Р9738-9753 від 25.04.2014 р. щодо здійснення попередньої оплати у сумі 4708880,00 грн., також здійснило доплату на користь позивача в сумі 624,50 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 104,08 грн. (т. 3, а.с. 54).

Решту 80 % вартості сільськогосподарської техніки у сумі 24799680,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 4133280,00 грн. (що становить еквівалент 2092800,00 дол. США), ТОВ "РАЙФФАЙЗЕН ЛІЗИНГ АВАЛЬ" перерахувало на користь позивача 29.04.2014, що підтверджується випискою по банківському рахунку позивача. (т. 3, а.с. 54-56).

Суд встановив, що з метою відображення податкових зобов'язань у зв'язку із здійсненням господарської операції з продажу вказаної техніки позивач склав податкову накладну № 1814 від 29.04.2014 р. на суму 29508480,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 4918080,00 грн. (т. 2, а.с. 174), на підставі якої самостійно визначив податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 4918080,00 грн. (запис у рядку № 416 Додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 р.) (т. 2, а.с. 123).

Крім того, згідно з положеннями пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент здійснення господарських операцій) позивач відобразив одержаний дохід у сумі повної вартості сільськогосподарської техніки (24590400,00 грн.) та сформував витрати у вигляді собівартості реалізованої сільськогосподарської техніки (16818911,36 грн.) у звітній декларації з податку на прибуток підприємств за І півріччя 2014 р. (т. 3, а.с. 30-38).

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що попри складні умови розрахунків, господарські операцій між позивачем і ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" складалися з таких елементів: первинний продаж сільськогосподарської техніки покупцю та її зберігання на складі продавця; розірвання договору купівлі продажу та повернення товару покупцю; повторне придбання цієї ж техніки ТОВ "РАЙФФАЙЗЕНЛІЗИНГ АВАЛЬ" у позивача і передача її користування ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" на умовах фінансового лізингу.

Як з'ясував суд, у зв'язку з поверненням товару від ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР", позивач здійснював коригування доходу, витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, а також податкових зобов'язань і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Позбавлення позивача права на коригування показників податкової звітності внаслідок розірвання договору купівлі продажу призведе до подвійного оподаткування операції з продажу цього товару (первинний продаж та другий продаж на умовах фінансового лізингу) податком на прибуток та податком на додану вартість.

Таким чином, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 17.03.2015 р. № 70/10-13-22-02-21/про те, що описані вище господарські операції між позивачем і ТОВ "ОРІЛЬСЬКИЙ ОБ'ЄДНАНИЙ ЕЛЕВАТОР" не мають реального характеру і здійснені за відсутності ділової мети, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Відтак, податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001362200 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 18592475,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001382200 в частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 3718495,00 грн. є безпідставними і підлягають скасуванню.

2. Щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2078140,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001362200, збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 62295,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001372200 та зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 353334,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001382200, суд зазначає, що вказані рішення прийняті податковим органом на результатом оцінки господарської операції з придбання ремонтних робіт, що здійснювалась між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖОК".

За висновками посадових осіб контролюючого органу в дійсності господарська операція мала безтоварний (фіктивний) характер, а договір та інші фінансово-господарські документи учасники цієї операції склали з метою неправомірного отримання податкової вигоди. Такі висновки зроблені на підставі наявної в АІС "Податковий блок" інформації про те, що 03.03.2015 податковим органом було анульоване свідоцтво про реєстрацію ТОВ "ЖОК" платником ПДВ, а також про те, що ТОВ "ЖОК" відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням.

У червні 2013 року позивач на підставі договору оренди від 05.07.2013 р. № 05/07/2013-1, укладеного з ПАТ "ВІНИЧЧИНА-АВТО", (т. 2, а.с. 230-243), взяв у строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Вінниця, вул. Ватутіна, 172, для організації власного сервісного центру з обслуговування сільськогосподарської техніки.

Як пояснив позивач, для цілей облаштування сервісного центру приміщення потребувало капітального ремонту, у зв'язку з чим позивач отримав письмову згоду від орендодавця - ПАТ "ВІННИЧИНА-АВТО" на проведення капітального ремонту приміщення (т. 2, а.с. 244) та залучив для виконання ремонтних робіт Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖОК".

У червні 2013 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖОК" (виконавець) укладено договір підряду від 16.07.2013 № 25 (т. 2, а.с. 194-200), відповідно до якого виконавець зобов'язувався своїми силами з використанням власних матеріалів здійснити капітальний ремонт приміщення за адресою: м. Вінниця, вул. Ватутіна, 172, а позивач зобов'язувався прийняти виконані роботи та забезпечити їх своєчасне фінансування.

Договірна вартість робіт за вказаним договором підряду погоджена сторонами у загальному розмірі 3120000,00 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 520000,00 грн., складові вартості робіт деталізовані у комерційній пропозиції (додаток № 1 до договору підряду № 25 від 16.07.2013 р.) (т. 2, а.с. 201-203).

У зв'язку із зміною в процесі виконання договору підряду № 25 від 16.07.2013 р. обсягу ремонтних робіт та вартості матеріалів сторони переглянули договірну вартість робіт у бік зменшення і визначили її у сумі 2493768,00 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 415628,00 грн., оформлено додатковою угодою № 1 від 03.02.2014 р. (т. 2, а.с. 206-210).

На виконання вказаного договору ТОВ "ЖОК" виконувало ремонтні роботи з облаштування сервісної зони, призначеної для обслуговування сільськогосподарської техніки (площею =252 м2), складської зони, призначеної для зберігання автозапчастин для сільськогосподарської техніки (площа =149 м2), офісної зони (площа =303 м2) та інших частин орендованого приміщення. При цьому, ТОВ "ЖОК" виконувало такі види ремонтних робіт: розбір і демонтаж конструкцій приміщення, встановлення та облаштування опалення в приміщенні (опалювальні котли), встановлення та обладнання вбудованих конструкцій (в т.ч. облицювання стін та укладка напільної плитки), монтаж металопластикових вікон, воріт та вхідної зони, зовнішні оздоблювальні роботи щодо фасаду приміщення (в т.ч. утеплювання), внутрішні оздоблювальні роботи (в т.ч. обшивка гіпсокартоном), обладнання інженерних систем (в т.ч. вентилювання, кондиціонування приміщення), а також роботи з благоустрою прилеглої території (в т.ч. укладка асфальтобетонного покриття).

На підтвердження факту виконання ремонтних робіт на суму 2493768,00 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 415628,00 грн. 04.06.2014 сторони договору склали деталізований акт приймання виконаних робіт (т. 2, а.с. 217-220).

Факт виконання робіт також підтверджується копіями виконавчої документації на капітальний ремонт об'єкта "Виробниче приміщення з ділянкою по ремонту сільськогосподарської техніки" (т. 4, а.с. 208-249), загального журналу робіт з капітального ремонту об'єкта будівництва "Виробниче приміщення з ремонту с/г техніки" у м. Вінниці, вул. Ватутіна, буд. 172 (т. 5, а.с. 1- 22), наказом ТОВ "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА" № 4-03/2 від 05.06.2014 р. про введення в експлуатацію основних засобів та малоцінних необоротних активів (т. 5, а.с. 23), фотокартками об'єкта будівництва після проведеного капітального ремонту (т. 5, а.с. 23-26), бухгалтерською довідкою від 15.10.2015 щодо відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій з придбання послуг з виконання ремонтних робіт у ТОВ "ЖОК" (т. 5, а.с. 27) та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 131 "Знос основних засобiв", за кредитом якого відображається нарахування амортизації та індексації зносу (накопиченої амортизації) необоротних активів (орендованого складу у м. Вінниця), а за дебетом - зменшення cуми зносу (накопиченої амортизації), а також наданими суду письмовими поясненнями від 05.11.2015 директора ТОВ "ЖОК" (т.5, а.с. 40, 41).

В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК" кошти в загальній сумі 2493768,00 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 415628,00 грн., факт перерахування коштів підтверджується дослідженими у судовому засіданні копіями платіжних доручень № 2699 від 23.07.2013 р., № 3356 від 12.09.2013 р. та № 6301 від 27.12.2013 р. (т. 3, а.с. 123-125).

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "ЖОК" три податкових накладних (№ 12 від 23.07.2013 р. на суму 1120000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 186666,67 грн., № 15 від 12.09.2013 р. на суму 1000000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 166666,67 грн. та № 67 від 27.12.2013 р. на суму 373768,00 грн., в т.ч. ПДВ - 62294,67 грн.) (т. 2, а.с. 211, 213, 215) на загальну суму 2493768,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 415628,00 грн..

Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за липень, вересень та грудень 2013 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах отриманих податкових накладних за вказані звітні (податкові) періоди (т. 1, а.с. 235-249; т. 2, а.с. 15-28, 60-72).

Витрати на оплату виконаних робіт ТОВ "ЖОК" (за виключенням сум податку на додану вартість) позивач врахував при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік.

В силу положень абзацу третього пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України витрати на ремонтні роботи підлягають амортизації.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що вартість ремонтних робіт, які надавались ТОВ "ЖОК", позивач відносив на витрати поступово через амортизаційні відрахування. Як вбачається з бухгалтерської довідки та оборотно-сальдової відомості по рахунку 131 (т. 5, а.с. 27-28), станом на 30.09.2014 (на момент перевірки) позивач відніс на витрати через амортизаційні відрахування лише 49243,55 грн.

З приводу юридичною особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК" суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖОК" є юридичною особою, що зареєстрована 24.12.2003 (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 22.12.2004 № 10701200000004517); види діяльності за КВЕД: інші будівельно-монтажні роботи; малярні роботи та скління; організація будівництва будівель (основний); будівництво житлових і нежитлових будівель; місцезнаходження юридичної особи - м. Київ, вул. професора Підвисоцького/Драгомирова, буд. 10/10, офіс 60-61 (у ЄДР на момент перевірки був наявний запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням); записи про перебування у процедурі припинення чи про порушення провадження у справі про банкрутство у ЄДР відсутні.

ТОВ "ЖОК" має ліцензію на провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури серії АВ № 490551, що видана 22.12.2009 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, строк дії ліцензії: з 22.12.2009 по 22.12.2014 (т. 2., а.с. 223 - 225), а також дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки № 1165.10.32-45.21.1 (види робіт: електропрогрівання бетону; ремонт дахів будинків; експлуатація обладнання підвищеної небезпеки), що виданий 30.09.2010 Територіальним управлінням державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Київській області та місту Києву, строк дії дозволу: з 30.09.2010 по 30.09.2013 (т. 2, а.с. 225-226).

Наявність у ТОВ "ЖОК" адміністративно-господарських можливостей (наявність основних фондів, виробничих активів, персоналу тощо) для виконання зобов'язань, а також декларування цим платником податків податкових зобов'язань підтверджується наявними у матеріалах справи копіями фінансового звіту ТОВ "ЖОК" за 2013 рік та податкового розрахунку ТОВ "ЖОК" за формою 1-ДФ за 3 квартал 2013 р. (т. 4, а.с. 187-195), податковими деклараціями ТОВ "ЖОК" з податку на додану вартість за відповідні податкові (звітні) періоди (т. 4, а.с. 170-186, 197-204).

Як вбачається, з акта перевірки від 17.03.2015 р. № 70/10-13-22-02-21/38379774, єдиною обставиною, на підставі якої податковий орган зробив висновок про фіктивність господарських операцій, які здійснювались між позивачем і ТОВ "ЖОК", є наявність запису в ЄДР про відсутність ТОВ "ЖОК" за своїм місцезнаходженням та анулювання з цих підстав свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ за рішенням податкового органу.

З акта перевірки від 17.03.2015 р. № 70/10-13-22-02-21/38379774 убачається, що встановлено відсутність ТОВ "ЖОК" за місцезнаходженням за адресою: 01001, м. Київ, вул. Лютеранська, Б.

Під час судового розгляду справи суд встановив, що ці відомості не відповідають дійсності, оскільки згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "ЖОК" зареєстровано за іншою адресою, а саме: 01103, вул. Професора Підвисоцького/Драгомирова, буд. 10/10, офіс 60-61. На момент ухвалення даної постанови запис про відсутність ТОВ "ЖОК" за місцезнаходженням у ЄДР відсутній.

Крім того, з акта перевірки від 17.03.2015 р. № 70/10-13-22-02-21/38379774 убачається, що податковий орган зробив висновок про завищення позивачем витрат на суму 2078065,00 грн. за операціями з ТОВ "ЖОК".

Суд під час судового розгляду встановив, що це твердження не відповідає дійсності і спростовується наявними у справі доказами, адже позивач відніс на витрати через амортизаційні відрахування суму 49243,55 грн.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання позивачем у ТОВ "ЖОК" робіт та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Твердження податкового органу про фіктивність цієї господарської операції у судовому засіданні було спростоване, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо її реальності.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001362200 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2078140,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001372200 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 62295,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001382200 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 353334,00 грн., є безпідставними і підлягають скасуванню.

3. Щодо зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 13152,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення 20.04.2015 № 0001362200, збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 18763,70 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001352200, а також зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 22482,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001382200, суд зазначає, що вказані рішення прийняті податковим органом на результатом оцінки господарської операції з перерахування позивачем під час митного оформлення товарів на користь спеціалізованого підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕЛЬ.ЮА" коштів за послуги з організації заходів з переробки відпрацьованих олив (мастил) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 р. № 1221 "Деякі питання збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив)".

За висновками посадових осіб контролюючого органу в дійсності господарські операції мали безтоварний (фіктивний) характер, а договір та інші фінансово-господарські документи учасники цієї операції склали з метою неправомірного отримання податкової вигоди.

Такі висновки зроблені на підставі наявної в АІС "Податковий блок" інформації про те, що свідоцтво про реєстрацію "КОМЕЛЬ.ЮА" платником ПДВ було анульоване 13.05.2014, ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА" відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням, керівника ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА" - гр. ОСОБА_2 опитати на предмет причетності до господарської діяльності цього товариства не виявляється можливим, оскільки вона за місцем реєстрації не проживає, при цьому ж вона була якимось чином допитана в якості свідка і повідомила про свою непричетність до діяльності цього товариства.

У липні 2013 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМЕЛЬ.ЮА" (виконавець) був укладений договір від 16.07.2013 № ВМ-0286 про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) (т. 2, а.с. 245-246), відповідно до якого виконавець зобов'язувався надавати позивачу послуги з переробки відпрацьованих мастил (олив) власними силами або шляхом залучення третіх осіб.

Позивач під час судового розгляду пояснив, що він придбає за межами України нові моторні мастила та оливи, здійснює їх ввезення (імпорт) на територію України для виконання гарантійного та сервісного обслуговування сільськогосподарської техніки, а також з метою їх подальшого продажу.

Мастила та оливи, імпорт яких здійснювався позивачем, входять переліку, затвердженого у додатку № 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 № 1221 "Деякі питання збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив)".

Цією ж постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) (далі - Порядок).

Згідно з вимогами пункту 4 вказаного Порядку імпортери мастил (олив) мають самостійно забезпечувати відповідно до законодавства збирання, видалення, знешкодження та утилізацію відпрацьованих мастил (олив), які утворюються внаслідок використання вироблених чи ввезених ними в Україну мастил (олив), або укладати договори про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) з уповноваженим підприємством чи іншими суб'єктами господарювання (спеціалізованими підприємствами), що мають ліцензію на право провадження діяльності у сфері поводження із зазначеними небезпечними відходами, з урахуванням затвердженої Кабінетом Міністрів України мінімальної ціни на послуги з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив).

Положеннями пункту 16 Порядку збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) при імпорті мастил (олив) встановлено, що для здійснення державного екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон імпортер мастил (олив) зобов'язаний надати державному інспектору з охорони навколишнього природного середовища територіального органу Держекоінспекції завірені печаткою імпортера: дві копії договору про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) з уповноваженим підприємством чи іншими спеціалізованими підприємствами, що мають ліцензію на право провадження діяльності у сфері поводження із зазначеними небезпечними відходам; дві копії документів про оплату послуг з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) з урахуванням затвердженої Кабінетом Міністрів України мінімальної ціни на послуги з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив).

Після перевірки договорів на відповідність товаросупровідним документам державний інспектор вносить відповідні дані до журналу обліку договорів про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив), що ведеться в електронному вигляді за формою, встановленою Держекоінспекцією. На двох примірниках копій договорів державний інспектор проставляє відповідний штамп про внесення до бази даних (пункт 17 Порядку).

За результатами проведення екологічного контролю мастил (олив), на товаросупровідних документах державний інспектор проставляє відповідний штамп (пункт 18 Порядку).

Згідно з наказами Міністерства екології та природних ресурсів України від 20.11.2012 № 594 та від 04.03.2013 № 83 Товариству з обмеженою відповідальністю "КОМЕЛЬ.ЮА." видано ліцензію на провадження господарської діяльності із здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Таким чином, укладення договору про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) із спеціалізованим підприємством, до яких належить і ТОВ "КОМЕЛЬ Ю.А." та оплата його послуг до в якості 100 відсоткової попередньої оплати, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 № 1221, є однією з умов пропуску через державний кордон України мастил (олив) при їх імпорті.

В силу пункту 6 вказаного Порядку кошти, що надходять на рахунок уповноваженого підприємства як плата за послуги з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив), зараховуються на спеціальний рахунок, відкритий уповноваженим підприємством в Казначействі, і використовуються за напрямами: створення системи збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив), у тому числі: створення потужностей із збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив); розроблення та реалізація у регіонах інвестиційних проектів, пов'язаних з впровадженням новітніх технологій поводження з відпрацьованими нафтопродуктами на умовах співфінансування за рахунок місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ, організацій, громадян, а також екологічних (зелених) інвестицій; придбання спеціального обладнання, машин, механізмів для здійснення операцій поводження з відпрацьованими мастилами (оливами), зокрема з можливістю їх передачі в установленому законодавством порядку на баланс спеціалізованих підприємств; оплата іншим суб'єктам господарювання окремих видів робіт (послуг), пов'язаних з організацією збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив); розвиток власної матеріально-технічної бази та утримання підприємства (не більш як 10 відсотків загального обсягу надходження коштів).

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 № 1221 не передбачено повернення коштів імпортеру в разі, якщо спеціалізоване підприємство не надало йому жодних послуг із збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив), адже суть Постанови і договорів, які в обов'язковому порядку зобов'язані укладати імпортери із спеціалізованими підприємствами, - це безповоротне збирання коштів "за виконання робіт з організації...", що по суті є прихованим оподаткуванням.

Це рішення Уряду висвітлювалась у засобах масової інформації. Так, інтернет-видання "Наші гроші", "Ділова столиця", ресурс iРress.ua у новинах за 02.08.2013 під заголовком "У Мінекології просунули схему, через яку "свої" фірми зможуть отримувати 300 млн щорічно" вказували, що "з кінця червня набула чинності урядова постанова, згідно з якою імпортери і виробники технічних мастил (моторних, трансмісійних, електроізоляційних, змащувальних матеріалів) повинні самостійно утилізувати відпрацьовану продукцію або ж оплатити екологічний збір спеціалізованим компаніям, які за них вирішать це питання". "...із введенням цього податку на ринку з'явилося кілька "кишенькових" компаній - "утилізаторів", яким протегують митники і екологи. За даними видання, договори з іншими компаніями митники з різних причин відмовляються приймати". Зокрема, виділяються чотири компанії, які отримали відповідні ліцензії протягом останніх 9-10 місяців. Це - київська "КОМЕЛЬ.ЮА», житомирська "ЕКО-НОВА", сімферопольське ТОВ "ЕКОСЕРВІСГРУП" і кіровоградське ТОВ "ОЙЛ ІНВЕСТ". Усі ці фірми оформлені на маловідомих людей. Їх статутні фонди не перевищують 1 тис грн. і головне - у них немає потужностей з переробки відпрацьованих мастил, вони є лише посередниками.", як зазначається у повідомленнях ЗМІ.

На підтвердження фактів виконання господарських зобов'язань за операціями з ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА" позивач представив суду копії заявок-розрахунків на виконання робіт з утилізації мастил на загальну суму 134889,28 грн., у т.ч. ПДВ - 22481,55 грн. (б/н від 15.07.2013 р., б/н від 16.07.2013 р., б/н від 23.07.2013 р., б/н від 24.07.2013 р., б/н від 08.08.2013 р., б/н від 16.08.2013 р., б/н від 02.09.2013 р., б/н від 16.10.2013 р., б/н від 22.11.2013 р., б/н від 16.01.2014 р., б/н від 15.02.2014 р.) (т. 2, а.с. 247; т. 3, а.с. 129-131, 136-138, 142, 145-147), актів здачі приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 134889,28 грн., у т.ч. ПДВ - 22481,55 грн. (№ К-00000019 від 31.07.2013 р., № К-00000034 від 30.08.2013 р., № К-00000049 від 30.09.2013 р., № К-00000082 від 31.10.2013 р., № К-00000026 від 28.02.2014 р.) (т. 2, а.с. 248; т. 3, а.с. 143, 132-139, 148), , а також оборотно-сальдову відомість по рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» (т. 3, а.с. 153-160).

Крім того, на підтвердження факту ввозу на територію України мастил, при ввезенні яких позивач, згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 № 1221, сплачував на користь ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА" кошти за послуги з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив), позивач представив суду копії митних декларацій (№ 125110007/2013/376479 від 25.07.2013 р., № 125110007/2013/376168 від 17.07.2013 р., № 125130000/2013/866180 від 22.10.2013 р., № 125130000/2013/217239 від 19.07.2013 р., № 125130000/2013/564884 від 13.08.2013 р., № 125130000/2013/564207 від 02.08.2013 р., № 125130000/2013/565854 від 28.08.2013 р., № 125130000/2013/566327 від 04.09.2013 р., № 125130000/2013/868639 від 26.11.2013 р., № 125130000/2013/400584 від 22.01.2014 р., № 125130000/2014/402758 від 21.02.2014 р.) (т. 5, а.с. 47-52, 167-204).

В оплату за послуги ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА" з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) позивач, згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 № 1221, перерахував на рахунок ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА" в якості 100%-ї попередньої оплати кошти у загальній сумі 134889,28 грн., у т.ч. ПДВ в розмірі 22481,55 грн. Факт перерахування коштів підтверджується копіями платіжних доручень № 2454 від 17.07.2013 р., № 2456 від 17.07.2013 р., № 2747 від 25.07.2013 р., № 2803 від 29.07.2013 р., № 2984 від 09.08.2013 р., № 3053 від 16.08.2013 р., № 3265 від 02.09.2013 р., № 3795 від 17.10.2013 р., № 4361 від 25.11.2013 р., № 140 від 17.01.2014 р., № 530 від 18.02.2014 р., наявними у матеріалах справи (т. 5, а.с. 156-166).

Позивач також пояснив суду, що ввезені на митну територію України моторні масла, митне оформлення яких супроводжувалось стягненням з позивача плати за послуги ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА", у подальшому були продані на території України. На підтвердження цього факту позивач представив суду копії реєстрів продажу мастил та видаткових накладних (т. 5, а.с. 53-131).

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА" десять податкових накладних на загальну суму 134889,28 грн., у т.ч. ПДВ - 22481,55 грн. (№ 61 від 17.07.2013 р., № 85 від 25.07.2013 р., № 104 від 29.07.2013 р., № 34 від 09.08.2013 р., № 59 від 16.08.2013 р., № 6 від 02.09.2013 р., № 46 від 17.10.2013 р., № 55 від 26.11.2013 р., № 20 від 17.01.2014 р., № 33 від 18.02.2014 р.) (т. 2, а.с. 249; т. 3, а.с. 133-135, 140-141, 144, 149-151).

Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за липень, серпень, вересень та листопад 2013 року, січень, лютий 2014 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах отриманих податкових накладних за вказані звітні (податкові) періоди (т. 1, а.с. 235-249; т. 2, а.с. 15-28, 60-72), а витрати на оплату послуг ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА" (вартість послуг за виключенням сум податку на додану вартість, у загальному розмірі 112407,73 грн.) врахував при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік та 1-й квартал 2014 року.

З приводу юридичною особи Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕЛЬ.ЮА" суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМЕЛЬ.ЮА" є юридичною особою, що зареєстрована 16.09.2010 (запис про державну реєстрацію в ЄДР № 10721020000025459); види діяльності за КВЕД: інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; оптова торгівля відходами та брухтом; збирання небезпечних відходів (основний); оброблення та видалення небезпечних відходів; відновлення відсортованих відходів; будівництво житлових і нежитлових будівель; місцезнаходження юридичної особи - м. Київ, Святошинський район, вул. Картвелішвілі, буд. 7/2 (запис про відсутність за місцезнаходженням до ЄДР не внесений); керівник - ОСОБА_2; стан юридичної особи - зареєстрована; записи про перебування у процедурі припинення чи про порушення провадження у справі про банкрутство у ЄДР відсутні.

Як убачається з акта перевірки від 17.03.2015 р. № 70/10-13-22-02-21/38379774 (т. 1, а.с. 75-76) у період з 03.01.2013 по 13.05.2014 ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА" було зареєстроване в якості платника ПДВ, 3 13.05.2014 дію свідоцтва призупинено і у подальшому анульовано 02.07.2014 р.

Господарські операції між позивачем і ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА" відбувались у період з липня 2013 року по лютий 2014 року, таким чином, на момент здійснення господарських операцій ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА" було зареєстрованим платником ПДВ і мало право видавати податкові накладні.

Твердження податкового органу про відсутність ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА" за адресою місцезнаходження жодним чином не підтверджуються і спростовуються записами в ЄДР про місцезнаходження цієї юридичної особи та відсутністю відповідного запису "про відсутність за місцезнаходженням".

Щодо свідчень гр. ОСОБА_2, на які міститься посилання в акті перевірки, суд ці відомості до уваги не приймає як неналежний доказ, адже відомості в акті є суперечливими (йдеться про неможливість її опитати, оскільки вона відсутня за адресою реєстрації, але у той же час вона надала свідчення), жодного протоколу допиту вказаної громадянки податковий орган суду не представив і не повідомив про джерела такої інформації.

Крім того, з витягу з ЄДР убачається, що ОСОБА_2 є директором ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА" з 25.04.2014 р., у той час як господарські операції між позивачем і ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА" мали місце в період з липня 2013 р. по лютий 2014 р.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що взаємовідносини між позивачем і ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА" є результатом нормативно-правового регулювання, запровадженого Кабінетом Міністрів України згідно з постановою від 17.12.2012 № 1221.

Факт придбання позивачем послуг ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА" та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, а витрати - пов'язуються з господарською діяльністю.

Реальність господарської операції, що здійснювалась між позивачем і ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА", оцінюється судом у контексті виконання позивачем вимог правового регулювання, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 № 1221, яке полягає у збиранні грошей з імпортерів і виробників технічних мастил (моторних, трансмісійних, електроізоляційних, змащувальних матеріалів) на рахунки певних компаній на фінансування організаційних послуг (послуг з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив)) для подальшого витрачання на визначені постановою напрями.

Таким чином, суд встановив, що позивач при здійсненні господарських операцій з ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА" діяв згідно з вимогами чинного законодавства і до нього не повинні застосовуватись негативні наслідки, що є результатом неналежного правового регулювання. Отже, витрати на оплату послуг ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА" у сумі 112407,73 грн. позивач правомірно відніс на витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а суму податку на додану вартість, сплачену у складі ціни послуг цього контрагента, у сумі 22481,55 грн., включив до складу податкового кредиту відповідно го звітного податкового періоду.

У той же час, суд також вважає за необхідне зазначити, що перевірка відомостей про незаконну діяльність ТОВ "КОМЕЛЬ.ЮА" та причетність цієї юридичної особи до незаконних схем Уряду, Мінекології або їх посадових осіб виходить за межі розгляду даної адміністративної справи і підлягає перевірці правоохоронними органами окремо.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001362200 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 13152,00 грн.; податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001352200 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 18763,70 грн.; податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001382200 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 22482,00 грн., є безпідставними і підлягають скасуванню.

4. Щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2571,30 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001352200, зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2706,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.04.2015 ППР № 0001382200, суд зазначає, що вказані рішення прийняті податковим органом на результатом оцінки господарської операції з придбання товарів (14 комплектів протитуманних фар), що здійснювалась між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРЕНІЯ".

За висновками посадових осіб контролюючого органу в дійсності господарська операція мала безтоварний (фіктивний) характер, а всі фінансово-господарські документи учасники цієї операції склали з метою неправомірного отримання податкової вигоди. Такі висновки зроблені на підставі даних про те, що допитаний у якості свідка директор ТОВ "ТОРЕНІЯ" ОСОБА_4 надав свідчення про те, що зареєстрував ТОВ "ТОРЕНІЯ" за винагороду і не має відношення до діяльності цієї юридичної особи.

Як з'ясував суд, у жовтні та листопаді 2013 року позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРЕНІЯ" товар (14 комплектів протитуманних фар) на загальну суму 16240,00 грн., у т.ч. ПДВ - у сумі 2706,66 грн.

Так, у жовтні 2013 року позивач на підставі рахунку-фактури від 28.10.2013 № ТР-00028-05 придбав у ТОВ "ТОРЕНІЯ" 13 комплектів протитуманних фар на суму 15080,00 грн., в т.ч. ПДВ - у сумі 2513,33 грн., а у листопаді 2013 року на підставі рахунку-фактури від 12.11.2013 № ТР-00012-04 придбав 1 комплект протитуманних фар на суму 1160,00 грн., у т.ч. ПДВ - у сумі 193,33 грн.

Як пояснив позивач, вказаний товар був придбаний для власних потреб для встановлення на власні транспортні засоби, що використовуються у господарській діяльності.

На підтвердження факту придбання товару позивач представив суду копії двох видаткових накладних (№ 309/10 від 28.10.2013 р. на суму 15080,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 2513,33 грн. та № 205/11 від 19.11.2013 р. на суму 1160,00 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 193,33 грн.) (т. 3, а.с. 161, 164); чотирнадцяти актів приймання-здачі реконструйованих та модернізованих об'єктів, складених відділом сервісного обслуговування (т. 5, а.с. 206-220), відповідно до яких придбані протитуманні фари були встановлені на конкретні транспортні засоби, що використовуються позивачем у власній господарській діяльності.

В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок ТОВ "ТОРЕНІЯ" кошти у загальній сумі 16240,00 грн., у т.ч. ПДВ - у сумі 2706,66 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (від 28.10.2013 № 3954 на суму 15080,00 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 2513,33 грн.; від 14.11.2013 № 4205 на суму 1160,00 грн., в т.ч. ПДВ - у сумі 193,33 грн.), (т. 3, а.с. 163, 166).

На підтвердження права на формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ "ТОРЕНІЯ" дві податкові накладні на загальну суму 16240,00 грн., в т.ч. ПДВ - у сумі 2706,66 грн. (від 28.10.2013 № 309 на суму 15080,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2513,33 грн.; від 14.11.2013 № 205 на суму 1160,00 грн., в т.ч. ПДВ - 193,33 грн.), (т. 3, а.с. 162, 165).

Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за жовтень та листопад 2013 року, відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість та реєстрах отриманих податкових накладних за вказані звітні (податкові) періоди, а витрати на оплату вказаного товару у сумі 13533,33 грн. (вартість товару без податку на додану вартість) врахував при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік.

З приводу юридичною особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРЕНІЯ" суд на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРЕНІЯ" є юридичною особою, що зареєстрована 13.04.2012 (номер запису про державну реєстрацію в ЄДР: 10711020000029459); видами діяльності за КВЕД є, зокрема: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля; місцезнаходження юридичної особи - м. Київ, пров. Ярославський, буд. 4 (запис про відсутність за місцезнаходженням до ЄДР не внесений); керівник - ОСОБА_4; стан юридичної особи - зареєстрована; записи про перебування у процедурі припинення чи про порушення провадження у справі про банкрутство у ЄДР відсутні.

Як убачається з акта перевірки від 17.03.2015 р. № 70/10-13-22-02-21/38379774, посадові особи податкового органу під час виїзної перевірки на місті в дійсності факт поставки товару (робіт, послуг) не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів, інвентаризації чи перевірки наявності товару по факту не робили. Єдиною підставою для тверджень відповідача про фіктивність господарської операції є посилання на протокол допиту в якості свідка гр. ОСОБА_4 від 31.03.2014, який під час досудового розслідування начебто стверджував про свою непричетність до діяльності ТОВ "ТОРЕНІЯ". Вказані відомості не були одержані відповідачем безпосередньо, а лише процитовані з невідомого джерела.

Відповідач під час судового розгляду не представив суду протоколу допиту гр. ОСОБА_4, на який міститься посилання в акті перевірки від 17.03.2015 р. № 70/10-13-22-02-21/38379774.

Як з'ясувалось, вирок щодо цього громадянина також відсутній.

Суд зазначає, що наявність певної інформації, одержаної від правоохоронних органів, підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платників податків, мають прийматися податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Враховуючи викладене, суд констатує, що відомості в акті перевірки від 17.03.2015 р. № 70/10-13-22-02-21/38379774 щодо ОСОБА_4 є неналежним доказом, спростовуються наявними у справі письмовими доказами, тому не приймаються судом до уваги.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт придбання позивачем у ТОВ "ТОРЕНІЯ" товару та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, а витрати підтверджуються документально і пов'язуються з господарською діяльністю позивача.

Твердження податкового органу про фіктивність цих господарських операцій у судовому засіданні було спростоване, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо їх реальності.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001352200 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 2571,30 грн.; податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0001382200 в частині зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 2706,00 грн., є безпідставними і підлягають скасуванню.

5. Щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 3758,57 грн. (за основним платежем) на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0019501701 суд зазначає наступне.

Вказане рішення прийняте податковим органом у зв'язку з виплатою позивачем директору ТОВ "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА" ОСОБА_5 відшкодування за авансовими звітами у сумі 22109,25 грн.

Так, упродовж лютого-квітня 2014 року позивач виплатив генеральному директору ТОВ "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА" ОСОБА_5 кошти у сумі 22109,25 грн. в якості відшкодування за авансовими звітами (за ресторанне обслуговування).

Як пояснив під час судового розгляду позивач, генеральному директору ОСОБА_5 були відшкодовані витрати у зв'язку з виконанням ним посадових обов'язків - проведенням офіційного прийому та переговорів з представниками групи ТАЙТЕН МАШИНЕРІ ОСОБА_12 (ТАЙНТЕН МАШИНЕРІ ІНК), ОСОБА_6 (ТАЙТЕН МАШИНЕРІ ВІДЕНЬ) з питань відкриття представництв та стратегії розвитку компанії.

На думку податкового органу, відшкодування коштів за ресторанне обслуговування має вважатися доходом ОСОБА_5 у вигляді додаткового блага, оскільки витрати на ресторанне обслуговування не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Суд встановив, що витрати на ресторанне обслуговування були здійснені у зв'язку з проведенням ОСОБА_5: офіційного прийому і переговорів з президентом ТАЙТЕН МАШИНЕРІ Інк. ОСОБА_12 стосовно відкриття представництв у м. Вінниця, м. Луганську; переговорів з фінансовим директором ТАЙТЕН МАШИНЕРІ ВІДЕНЬ ОСОБА_6 щодо ефективності бізнес напрямку, захисту бізнесу від коливань курсу валюти на міжбанківському валютному ринку; переговорів з представником компанії "PETRONAS LUBRICANTS POLAND Sр.z.o.o." з приводу закупівлі запасних частин у іноземного постачальника.

Перевіряючи вказану обставину, суд встановив, що витрати ОСОБА_5 на ресторанне обслуговування здійснені у межах виконання ним посадових обов'язків, адже в силу пункту 11.11 Статуту ТОВ "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА" генеральний директор представляє товариство у відносинах з усіма юридичними та фізичними особами, згідно з наказом від 03.12.2012 № 18-К ОСОБА_5 приступив до виконання обов'язків генерального директора.

Факт понесення ОСОБА_5 витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю ТОВ "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА" підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: наказами (про організацію відкриття представництв), кошторисами, звітами про виконання наказів, копіями авансових звітів директора, до яких додано відповідні звітні чеки, внутрішніми наказами про проведення офіційного прийому і переговорів, звітами про виконання наказів (т. 6, а.с. 7-14).

Надаючи правову оцінку вказаним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу "а" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме: загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати.

Визначення представницьких витрат надано у наказі Міністерства фінансів України від 14.09.2010 № 1026 "Про затвердження Норм коштів на представницькі цілі бюджетних установ та порядку їх витрачання" (далі - Наказ № 1026), відповідно до пункту 2 якого представницькими вважаються витрати бюджетних установ на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій, які прибули на запрошення для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва.

До представницьких належать витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті установи, оплатою номерів у готелях. Вимоги Наказу № 1026, тобто норми коштів на представницькі цілі, є обов'язковими виключно для бюджетних установ, але інші підприємства даний документ можуть використовувати як допоміжний (довідковий).

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування (податком на доходи фізичних осіб) платника податку (як резидента, так і нерезидента) є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із пунктом 170.9 статі 170 Кодексу (пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Так, абзацом "б" підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України передбачено, що податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Згідно з абзацом "б" підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 Податкового кодексу України звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що витрати, понесені ОСОБА_5 пов'язуються з господарською діяльністю позивача і підтверджуються документально, звіт про використання коштів наданий ОСОБА_5 підприємству.

Таким чином, ТОВ "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА" правомірно відшкодувало генеральному директорові ОСОБА_5 представницькі витрати, вказана сума не повинна включатися до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, тому податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0019501701 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 3758,57 грн. (за основним платежем) та штрафними (фінансовими) санкціями, що нараховані на цю суму, є безпідставним і підлягає скасуванню.

6. Щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 6755,40 грн. (за основним платежем) на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0019501701 та донарахування єдиного соціального внеску у сумі 18402,00 грн. (за основним платежем) на підставі вимоги від 17.03.2015 № 20, а також повторно у сумі 18402,00 грн. на підставі вимоги від 04.08.2015 № Ю-0031091701, суд зазначає наступне.

Грошові зобов'язання за вказаними платежами визначені позивачу у зв'язку з придбанням у липні 2014 року послуг фізичних осіб-підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з організації заходів (прийому), розміщення та комплексного обслуговування гостей на загальну суму 45036,00 грн. (без ПДВ).

Як пояснив позивач, вказані послуги були придбані у зв'язку з проведенням внутрішніх семінарів для працівників відділу продажу сільськогосподарської техніки з метою підведення підсумків роботи відділу продажів сільськогосподарської техніки за 1 півріччя 2014 року, презентації кадрових змін, обговорення планів роботи щодо продажу сільськогосподарської техніки у 2 півріччі 2014 року та проведення навчань і інструктажу працівників. Таким чином, заходи є пов'язаними з основною діяльністю підприємства, а участь в них працівників є складовою виконання ними своїх трудових обов'язків.

На думку податкового органу, витрати на придбання послуг фізичних осіб-підприємців ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не пов'язані з господарською діяльністю позивача, мають розглядатися як додаткове благо для працівників і оподатковуватись податком на доходи фізичних осіб та єдиним соціальним внеском.

7 липня 2014 року між позивачем (замовник) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (виконавець), який є платником єдиного податку, укладено договір № 07-07/14 про надання послуг (т. 4, а.с. 7-9), відповідно до якого виконавець зобов'язувався надати позивачу послуги з обслуговування заходу на території об'єкта громадського обслуговування населення за адресою: Вишгородський район, Хотянівська селищна рада, вул. Прирічна, 1 (1/2 Великої зали). Вартість послуг за вказаним договором визначена сторонами у сумі 19130,00 грн. (без ПДВ).

8 липня 2014 року між позивачем (замовник) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (виконавець), яка є платником єдиного податку, укладено договір № 08-07/14 тимчасового розміщення (т. 4, а.с. 18-19), відповідно до якого виконавець зобов'язувався надати позивачу послуги з організації прийому, розміщення та харчування гостей за адресою: м. Київ, Берст-Литовське шосе, 8А (парк-отель "Krakov"). Вартість послуг за вказаним договором становить 25906,00 грн. (без ПДВ).

Згідно з наказом ТОВ "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА" від 09.07.2014 № 82/1 "Про організацію та проведення профільного навчання та наради" (т. 4, а.с. 22) у період з 10.07.2014 по 13.07.2014 наказано провести профільне навчання та робочу нараду для 19 працівників відділу продажу та інших структурних підрозділів ТОВ "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА", яким предписано прибути до Києва.

На підтвердження факту надання послуг вказаними фізичними особами-підприємцями, а також зв'язку витрат з господарською діяльністю позивач представив також суду копії актів здачі-приймання наданих послуг (т. 4, а.с. 10, 20), платіжних доручень на підтвердження оплати послуг (т. 4, а.с. 17, 27-28), а також звіту від 15.07.2014 про проведення виїзного семінару відділу продажу с/г техніки (т. 4, а.с. 21), в якому міститься список учасників, план роботи семінару, а також підсумки роботи.

Як вже зазначалось, на думку податкового органу, вартість послуг вказаних підприємців має розглядатися як додаткове благо і оподатковуватись податком на доходи фізичних осіб та єдиним соціальним внеском.

Проте, жодних відомостей про те, які саме особи одержали додаткове благо, у якому розмірі, акт перевірки від 17.03.2015 р. № 70/10-13-22-02-21/38379774 не містить. У той же час, розмір додаткового блага визначений однаковим для усіх учасників без персоніфікації шляхом поділу загальної вартості послуг на кількість учасників семінару.

Суд також встановив, що на підставі вказаного акта перевірки відповідач сформував дві вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальну суму 36804,00 грн., а саме: вимогу від 17.03.2015 № 20 на суму 18 402,00 грн. та вимогу від 04.08.2015 № Ю-0031091701 на суму 18 402,00 грн.

Таким чином, податковий орган донарахував позивачу зобов'язання зі сплати єдиного соціального внеску двічі з одних і тих же підстав.

Надаючи правову оцінку вказаним відносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Положеннями пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Однак, в силу положень підпункту 165.1.37 статті 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума витрат роботодавця у зв'язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом.

Статтею 6 Закону України від 12.01.2012 № 4312-VI "Про професійний розвиток працівників" встановлено, що організація професійного навчання працівників здійснюється роботодавцями з урахуванням потреб власної господарської або іншої діяльності відповідно до вимог законодавства. Професійне навчання працівників здійснюється безпосередньо у роботодавця та на договірній основі у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, на підприємствах, в установах або організаціях. Роботодавці можуть здійснювати формальне і неформальне професійне навчання працівників. Неформальне професійне навчання працівників здійснюється за їх згодою безпосередньо у роботодавця згідно з рішенням роботодавця за рахунок його коштів з урахуванням потреб власної господарської чи іншої діяльності.

У справі, що розглядалась, суд встановив, що позивач придбав послуги фізичних осіб-підприємців для проведення внутрішнього семінару для працівників відділу продажу сільськогосподарської техніки з метою підведення підсумків роботи, презентації кадрових змін, обговорення планів роботи на майбутнє та проведення навчань та інструктажу.

Це означає, що участь у такому семінарі працівників не є додатковим благом, адже це є елементом професійного розвитку працівників, що відбувається в межах трудових відносин з позивачем.

Оскільки база оподаткування податком на доходи фізичних осіб збігається з базою оподаткування єдиним соціальним внеском, вказаний висновок суду в повній мірі поширюється і на правомірність нарахування позивачу грошових зобов'язань зі сплати єдиного соціального внеску за цими господарськими операціями.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0019501701 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 6755,40 грн. (за основним платежем) та штрафними (фінансовими) санкціями, що нараховані на цю суму, вимога від 17.03.2015 № 20 про сплату єдиного соціального внеску у сумі 18402,00 грн. та вимога від 04.08.2015 № Ю-0031091701 про сплату єдиного соціального внеску у сумі 18402,00 грн., є безпідставними і підлягають скасуванню.

7. Щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 4824,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 28.09.2015 № 0043631701 у зв'язку з визначенням грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб суд зазначає наступне.

Суд встановив, що за результатами розгляду повторної скарги позивача на податкові повідомлення-рішення, що прийняті ДПІ у Кивєво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, Державна фіскальна служба України прийняла рішення від 15.09.2015 № 19638/6/99-99-10-01-03-15 (т. 1, а.с. 213-218), яким залишила скаргу позивача без задоволення.

Крім того, вказаним рішенням ДФС України, а дійшла висновку, що позивачу слід нарахувати штрафні (фінансові) санкції у суму 7452,00 грн. у зв'язку з висновками про заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 10514,00 грн., що викладені в акті перевірки від 17.03.2015 р. № 70/10-13-22-02-21/38379774. У зв'язку з цим ДФС України вирішила збільшити суму штрафних (фінансових) санкцій по податку з доходів фізичних осіб, визначених у податковому повідомленні-рішення від 20.04.2015 № 0019501701, на суму 4824,00 грн. на підставі пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України (т.1, а.с. 218)

На виконання вказаного рішення ДФС України Державна податкова інспекція у Кивєво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийняла нове податкове повідомлення-рішення від 28.09.2015 № 0043631701, згідно з яким збільшила позивачу суму штрафних (фінансових) санкцій по податку з доходів фізичних осіб на суму 4824,00 грн.

Відповідно до пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

З акта перевірки від 17.03.2015 р. № 70/10-13-22-02-21/38379774 убачається, що податковий орган встановив порушення позивачем положень підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України за операціями з відшкодування представницьких витрат генеральному директору ТОВ "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА" ОСОБА_5, а також з придбання послуг фізичних осіб-підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які, на думку відповідача, є додатковим благом для працівників позивача, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 10514,00 грн.

Як вже зазначалось вище, суд дійшов висновку про безпідставність таких висновків і про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.04.2015 № 0019501701 щодо визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 10514,00 грн. (за основним платежем) (на суму 3758,57 грн. - за операціями з відшкодування представницьких витрат ОСОБА_5; 6755,40 грн. - за операціями з придбання послуг фізичних осіб-підприємців ОСОБА_7 та ОСОБА_8.).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 28.09.2015 № 0043631701, згідно з яким позивачу збільшено штрафні (фінансові) санкції по податку на доходи фізичних осіб на суму 4824,00 грн., також підлягає скасуванню як похідне рішення.

8. Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 15.09.2015 № 19638/6/99-99-10-01-03-15 про результати розгляду повторної скарги позивача суд дійшов висновку, що в цій частині провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.2 статті 56 Податкового кодексу України передбачено що, в разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

В силу пункту 56.10 статті 56 Податкового кодексу України рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Розкриття змісту вказаної норми (з приводу здійснення платником податків права на оскарження рішення Державної фіскальної служби України) пов'язується з положеннями пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, яким передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Це означає, що право на оскарження до суду не є абсолютним, а обмежується двома умовами: 1) встановленим законом строком звернення до суду; 2) за предметом - таким рішенням мають нараховуватися грошові зобов'язання.

Суд зазначає, що оскарження рішення органу державної влади чи його посадової особи, прийнятого ними в межах здійснення владної компетенції, до вищестоящого органу чи посадової особи є елементом у системі захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб у відносинах з суб'єктами владних повноважень, що є альтернативним судовому захисту, який спрямований на виявлення порушення закону з боку підпорядкованих органів та посадових осіб при прийнятті ними адміністративних актів.

Рішення вищестоящого органу чи посадової особи, прийняте за результатами розгляду в адміністративному порядку скарги фізичної чи юридичної особи, завжди містить оцінку законності рішення (дії чи бездіяльності) підпорядкованого суб'єкта владних повноважень, є похідним від такого рішення (дії чи бездіяльності), але не має самостійного значення, адже безпосередньо не визначає грошові зобов'язання та не змінює обсяг прав та обов'язків фізичної чи юридичної особи.

Це означає, що рішення вищестоящого органу чи посадової особи, прийняте за результатами розгляду скарги фізичної чи юридичної особи, не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскарженим до адміністративного суду, тому, позовні вимоги про визнання такого рішення протиправним і його скасування не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Такий висновок обумовлений тим, що будь-яке рішення (позитивне чи негативне) яке б не постановив суд, не призведе до захисту прав позивача, адже воно стосується оцінок, зроблених вищестоящим органом, та не є самостійним адміністративним актом, спрямованим на врегулювання певних правовідносин.

У процесуальному аспекті частиною третьою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Однак, оскільки розгляд справи по суті має завершитися постановленням єдиного процесуального документу, який має вбирати в себе відповідь на всі питання, що мають бути вирішені судом у зв'язку з закінченням провадження у справі, ухвала, що передбачена частиною третьою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, може постановлятися, якщо провадження у справі закривається щодо усіх позовних вимог.

Якщо ж судовим рішенням за результатами розгляду позову, що складається з декількох позовних вимог, передбачено різні процесуальні наслідки для різних позовних вимог, дотримуючись принципу процесуальної економії, суд має прийняти постанову, в резолютивній частині якої повинен надати остаточну відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду, а якщо позов задоволено частково - висновок суду про відмову в задоволенні решти позовних вимог, закриття провадження або залишення без розгляду позову в частині, що залишилась без задоволення.

Протилежний підхід, зважаючи на інстанційність розгляду адміністративних справ, матиме негативні наслідки для правопорядку, неодмінно призведе до появи випадків, коли адміністративна справа вирішена декількома рішеннями судів (що набрали законної сили), ці судові рішення можуть містити різні висновки і створювати невизначеність у спірних правовідносинах, що є неприпустимим.

Крім того, аналіз судової практики Вищого адміністративного суду України свідчить про те, що у випадках, коли касаційний суд щодо частини позовних вимог вирішував позов по суті, а щодо іншої частини - закривав провадження у справі чи залишав позовну заяву без розгляду, різними колегіями суддів Вищого адміністративного суду України в різних справах приймався єдиний процесуальний документ - постанова (постанова від 05.05.2011 по справі № К-23765/10; постанова від 21.07.2010 по справі № К-49244/09; постанова від 08.04.2010 по справі № К-2598/07; постанова від 23.04.2009 по справі № К-17903/07; постанова від 23.04.2009 по справі № К-17903/07; постанова від 26.08.2008 по справі № К-35966/06). Жодного випадку прийняття двох процесуальних документів Вищим адміністративним судом України за результатами касаційного провадження в Єдиному державному реєстрі судових рішень не виявлено.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, а в частині позовних вимог про скасування рішення Держаної фіскальної служби України, прийнятого за результатами розгляду повторної скарги позивача, провадження у справі підлягає закриттю, про що слід зазначити у постанові суду.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання позовної заяви та заяви про зміну позовних вимог сплатив судовий збір у загальному розмірі 19109,46 грн., що підтверджується оригіналами платіжного доручення № 3864 від 22.09.2015 року та квитанції від 15.10.2015 року (т. 1, а.с. 2; т.4, а.с. 33).

Крім того, позивач заявив клопотання про відшкодування частини витрат на правову допомогу в межах встановленого законодавством граничного розміру компенсації у сумі 17032,08 грн.

Згідно з частиною третьою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України до судових витрат належать, зокрема, витрати на правову допомогу. Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

На підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу позивач представив суду копії договору про надання консультаційних послуг від 30.01.2015 № 2-1/2-1-2015, укладеного між позивачем та ТОВ "ВТС Консалтинг", актів прийомки-передачі б/н від 04.11.2015 р. на суму 58336,80 грн. та б/н від 04.11.2015 р. на суму 69044,83 грн., рахунків-фактури від 04.11.2015 р. № 520 та № 521, банківську виписку від 13.11.2015 р., а також документи, які підтверджують статус адвокатів осіб, які безпосередньо брали участь у наданні позивачу послуг за договором від 30.01.2015 р. № 2-1/2-1-2015.

З документів, наданих позивачем, убачається, що у зв'язку з наданням правової допомоги у судовому засіданні та під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням адвокати ОСОБА_9 та ОСОБА_10 витратили 30,9 годин, з яких: ОСОБА_9 - 28,2 год., ОСОБА_10 - 2, 7 год. Загальна вартість правової допомоги становить суму - 54405,00 грн., що перевищує встановлений законодавством граничний розмір компенсації.

Так, відповідно до частини третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у адміністративних справах не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу.

Згідно з положеннями статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 1 вересня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі встановлена у сумі 1378,00 гривень.

Відповідно, розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 551,20 грн. (40 % від розміру мінімальної заробітної плати) за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Таким чином, компенсації за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у загальній сумі 36141,54 грн., з яких: 19109,46 грн. - витрати на сплату судового збору; 17032,08 грн. (30,9 х 551,20 грн.) - витрати на правову допомогу в межах граничного розміру витрат відповідно до Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, а саме:

від 20.04.2015 № 0001352200, згідно з яким ТОВ "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА" збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів" на загальну суму 26669,00 грн., з яких: 21335,00 грн. - за основним платежем; 5334,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 20.04.2015 № 0001362200, згідно з яким ТОВ "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2014 року у розмірі 20683767,00 грн.;

від 20.04.2015 № 0001372200, згідно з яким ТОВ "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА" збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на загальну суму 77869,00 грн., з яких: 62295,00 грн. - за основним платежем; 15574,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 20.04.2015 № 0001382200, згідно з яким ТОВ "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (за листопад 2013 року, лютий, березень та травень 2014 року) у загальному розмірі 5121272,00 з яких: 4097017,00 грн. - за основним платежем; 1024255,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 20.04.2015 № 0019501701, згідно з яким ТОВ "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА" збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податків у вигляді з/п" на загальну суму 13142,00 грн., з яких: 10514,00 грн. - за основним платежем; 2628,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 28.09.2015 № 0043631701, згідно з яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами з доходів платника податків у вигляді з/п" у сумі 4824,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Визнати протиправними та скасувати:

вимогу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 17.03.2015 № 120 щодо сплати ТОВ "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА" боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18402,00 грн.;

вимогу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 04.08.2015 № Ю-0031091701 щодо сплати ТОВ "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА" боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 18402,00 грн.;

рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 04.08.2015 № 0030491701, згідно з яким до ТОВ "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА" застосовано штрафні санкції у сумі 9201,00 грн. за донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

У частини позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 15.09.2015 № 19638/6/99-99-10-01-03-15 "Про результати розгляду повторної скарги", - провадження у справі закрити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙТЕН МАШИНЕРІ УКРАЇНА" судові витрати у сумі 36141 (тридцять шість тисяч сто сорок одна) гривень 54 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий - суддя Волков А.С.

Судді: Басай О.В.

Харченко С.В.