Постанова № 57671097, 21.04.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2016 року (11:50) м. Київ 810/774/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2 та представника Головного управління Національної поліції в Київській області Сахнюк І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області та Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області та Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Київській області, передбачене пп. 4 п. 15 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 № 1465, про те, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 37 о/с від 02.02.2016 про звільнення ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність);

- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь позивача грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, а саме з 02.02.2016 по дату поновлення на службі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду від 09.03.2016 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Броварський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 37 о/с від 02.02.2016 за наслідками проведеної атестації його було звільнено з посади оперуповноваженого Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з підстав, визначених п.5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Позивач вважає, що його звільнення з займаної посади в органах Національної поліції України є протиправним та необґрунтованим. Так, зокрема, позивач зауважив про те, що атестаційною комісією під час прийняття оспорюваного рішення, яке стало підставою для прийняття наказу про його звільнення, не було враховано те, що за час роботи на займаній посаді ОСОБА_1 проявив себе як професійно грамотний, компетентний співробітник, який має належні показники в роботі та належний рівень теоретичних та практичних навичок для виконання покладених на нього обов'язків.

Також, позивач зазначив про те, що під час прийняття оспорюваного рішення, атестаційною комісією не були належним чином враховані в сукупності критерії, які визначені в п. 16 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, що на думку позивача, свідчить про недотримання атестаційною комісією порядку проведення атестування.

Крім того, позивач зазначив про те, що атестаційною комісією не було досліджено жодних матеріалів, які б свідчили про його професійну невідповідність.

Також, позивач зазначив про те, що його було звільнено з займаної посади у період, коли він перебував на лікарняному, що на думку позивача, суперечить вимогам національного законодавства про працю.

Головне управління Національної поліції в Київській області, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначило про те, що наказом Головного управлінням Національної поліції в Київській області № 1 о/с від 07.11.2015 позивача було взято на службу за окремим порядком та призначено на посаду тимчасового штату, а тому подальше атестування для нього є обов'язковим.

Крім того, Головне управління Національної поліції в Київській області вказало, що під час проведення атестування ОСОБА_1 не було набрано достатньої кількості балів за професійний тест та за тест на загальні здібності та навички, що на думку відповідача, свідчить про обґрунтованість висновків атестаційної комісії щодо не відповідності позивача займаній посаді та про правомірність прийняття наказу № 37 о/с від 02.02.2016 про його звільнення через службову невідповідність.

Також, відповідач вказав на те, що у випадку наявності у ОСОБА_1 сумнівів щодо кваліфікації членів атестаційної комісії, він мав право заявити відвід голові та членам атестаційної комісії, проте таким правом він не скористався, що на думку відповідача, підтверджує відсутність у позивача сумнівів щодо компетентності членів такої комісії.

Присутній у судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник Головного управління Національної поліції в Київській області проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Атестаційна комісія Головного управління Національної поліції в Київській області в судове засіданні не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, однак рекомендована кореспонденція була повернута до суду з відміткою «інші причини, що не дали змогу виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення».

Положеннями ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. Броварський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Київській області належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутністю представників відповідачів та третьої особи.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, з 27.07.2004 проходив службу в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, а з 07.11.2015 - на посаді оперуповноваженого Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, що підтверджується послужним списком позивача та трудовою книжкою НОМЕР_2 від 09.02.2015.

16 вересня 2015 року Кабінет Міністрів України у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про Національну поліцію» постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції України.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 07.11.2015 № 1о/с відповідно до пунктів 9 та 12 Розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 (НОМЕР_3), як прибулого з Міністерства внутрішніх справ України, призначено з присвоєнням спеціального звання майора поліції в порядку переатестування на посаду оперуповноваженого Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

18.11.2015 наказом Головного управління Національної поліції в Київській області № 10 було затверджено Положення про атестаційну комісію Головного управління Національної поліції в Київській області.

23.11.2015 Головним управлінням Національної поліції в Київській області прийнято наказ № 16 про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Київській області та створення атестаційних комісій згідно з додатками 1-4 до наказу.

Як вбачається зі змісту вказаного наказу, управлінню кадрового забезпечення ГУ НП в Київській області доручено скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню; скласти атестаційні листи на поліцейських.

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 21.12.2015 № 68 внесено зміни до наказу від 23.11.2015 № 16 в частині створення та затвердження персонального складу атестаційних комісій Головного управління Національної поліції в Київській області.

Судом встановлено, що на виконання наказу ГУ НП в Київській області від 23.11.2015 № 16 з урахуванням відповідних змін, у складі ГУ НП в Київській області були створені Атестаційні комісії 1-6, персональний склад яких затверджений додатками 1-6 до наказу ГУ НП в Київській області від 21.12.2015 № 68.

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2015 Атестаційною комісією № 1 ГУ НП в Київській області за результатами співбесіди було прийнято рішення, оформлене протоколом б/н від 29.12.2015, про невідповідність позивача займаній посаді, і рекомендовано звільнити ОСОБА_1 зі служби в поліції через службову невідповідність.

Надалі Головним управлінням Національної поліції в Київській області було прийнято наказ від 02.02.2016 № 37 о/с, яким ОСОБА_1 відповідно до пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) було звільнено зі служби в поліції у запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік).

Судом встановлено, що підставою для звільнення позивача є атестаційний лист ОСОБА_1 б/н від 2912.2015 з висновками Атестаційної комісії.

Не погоджуючись з висновками Атестаційної комісії щодо службової невідповідності та наказом про його звільнення, позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення, наказу та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає наступне.

02.07.2015 Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VІІІ), який набрав чинності 07.11.2015

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VІІІ поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону № 580-VІІІ призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Статтею 47 Закону № 580-VІІІ встановлено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно пункту 10 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Судом встановлено, що на підставі особистої заяви ОСОБА_1 б/н від 7 листопада 2015 року наказом ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с позивача без проведення конкурсу призначено на посаду оперуповноваженого Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Отже, позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ шляхом видання наказу про призначення за його згодою.

Статтею 58 Закону № 580-VІІІ передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

У зв`язку з цим, суд не приймає до уваги твердження Головного управління Національної поліції в Київській області про те, що позивач призначений на посаду оперуповноваженого виключно до тимчасового штату Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, оскільки наказ ГУ НП в Київській області від 07.11.2015 № 1 о/с не містить жодних застережень про тимчасовість призначення ОСОБА_1 на відповідну посаду.

Щодо посилань в зазначеному наказі на призначення позивача на посаду в порядку переатестування згідно пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» суд зазначає, що відповідно до пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VІІІ видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Вказаний пункт Закону № 580-VІІІ не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

Натомість мету та підстави атестування поліцейських визначено у ст. 57 Закону № 580-VІІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону № 580-VІІІ атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Частиною 2 ст. 57 Закону № 580-VІІІ встановлено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Суд зазначає, що наведені у ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VІІІ підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Досліджуючи зміст наказу ГУ НП в Київській області від 23.11.2015 № 16 «Про проведення атестування та створення атестаційний комісій» суд встановив, що цей наказ не містить посилань на підстави для атестування поліцейських, передбачених ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VІІІ.

Як вбачається з заперечень Головного управління Національної поліції в Київській області, підставою проведення атестування ОСОБА_1 не було призначення його на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду. Також не було обставин, які б свідчили про невідповідність позивача займаній посаді, зокрема, в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Відповідачем було зауважено про те, що атестування ОСОБА_1 було проведено у порядку атестації усіх поліцейських ГУ НП в Київській області з метою оцінки їх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, що відповідає частині 1 статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Однак, наведені підстави для призначення атестування суд оцінює критично, оскільки мета атестування, закріплена у частині першій згаданої статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону № 580-VІІІ. Закон № 580-VІІІ не передбачає проведення атестування без настання обставин, визначених частиною 2 статті 57 Закону № 580-VІІІ.

Закріплену у частині 1 статті 57 Закону № 580-VІІІ мету атестування відповідач необґрунтовано розцінив як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких був і позивач, з ціллю визначення можливості їх звільнення через службову невідповідність, хоча наявності конкретних передумов (порушення порядку і правил несення служби тощо) для призначення атестування у такому контексті відповідач не довів.

За викладених обставин, суд вважає, що позивача було протиправно та безпідставно включено до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Разом з цим, надаючи правову оцінку рішенню Атестаційної комісії, оформленому протоколом від 29.12.2015, про невідповідність позивача займаній посаді, суд зазначає наступне.

Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) визначений Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 № 1465, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 за № 1445/27890 (далі - Інструкція № 1465).

Інструкція № 1465 розроблена відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Пунктом 2 розділу І Інструкції № 1465 встановлено, що керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.

Розділом ІV Інструкції № 1465 визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування.

Згідно з п. 11 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Відповідно до п. 3 розділу IV Інструкції № 1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

За змістом пп. 7-9 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Відповідно до п. 10 Розділу ІV Інструкції № 1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Згідно з п. 11 Розділу ІV Інструкції № 1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Пунктом 12 Розділу ІV Інструкції № 1465 встановлено, що за рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність ( п. 15 Розділу ІV Інструкції № 1465).

При цьому, відповідно до п. 16 Розділу ІV Інструкції № 1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Отже, враховуючи зміст вказаних положень Інструкції № 1465, суд дійшов висновку про те, що атестування поліцейських фактично включає два етапи: тестування та співбесіду.

Тестування передбачає професійний тест (тест на знання законодавчої бази) та тест на загальні здібності та навички.

Суд звертає увагу на те, що Інструкція № 1465 не містить конкретного порядку проведення співбесіди, у той же час, виходячи з її змісту та мети атестування можна стверджувати, що під час співбесіди Атестаційна комісія повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з'ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465, для чого поліцейському, який проходить атестування, можуть ставитись питання.

Згідно з пп. 20-23 Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.

Судом встановлено, що 29.12.2015 Атестаційною комісією № 1 Головного управління Національної поліції в Київській області у складі голови - ОСОБА_4 (Громадське об'єднання «Народний тил»), секретаря - ОСОБА_8 (Управління патрульної служби м. Києва), членів комісії ОСОБА_5 (Управління патрульної служби м. Києва), ОСОБА_6 (Інтернет видання «Інсайдер» (Ірпінь) та ОСОБА_7 (Департамент кадрового забезпечення апарату Національної поліції) було проведено співбесіду з ОСОБА_1, за результатами якої було оформлено протокол б/н від 29.12.2015.

Як вбачається зі змісту вказаного протоколу, членами атестаційної комісії № 1 ГУ НП в Київській області під час проведення атестування ОСОБА_1 було досліджено наступні документи:

- атестаційний лист;

- декларацію про доходи;

- послужний список (форма 1);

- інформаційну довідку;

- висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 5 Закону України «Про очищення влади»;

- інформацію з відкритих джерел.

Відповідно до вказаного протоколу членами атестаційної комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше.

Проте, суд звертає увагу на те, що вказаний протокол не містить переліку відповідних питань на відповідей на них.

Розглянувши вказані матеріали, заслухавши відповіді позивача на поставлені запитання та врахувавши результати тестування, Атестаційна комісія № 1 ГУ НП в Київській області прийняла рішення, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що вказаний протокол Атестаційної комісії № 1 ГУ НП в Київській області не містить мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття такого рішення, зокрема, посилань на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про несумісність особи позивача посаді, яку він займає.

Натомість з атестаційного листа та інших матеріалів, які були предметом дослідження атестаційної комісії слідує, що позивач характеризується виключно позитивно, безпосередні начальники позивача вважають його таким, що відповідає займаній посаді.

Вказані матеріали не дають підстав для висновку, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених п. 16 Розділу ІV Інструкції №1465, а саме, що позивач неналежним чином виконує свої посадові обов'язки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей, незадовільну фізичну підготовку.

Так, відповідно до атестаційного листа, складеного заступником начальника сектору у складі Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області за період служби в органах внутрішніх справ та на займаній посаді ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно. До виконання службових обов'язків ставиться сумліно. У роботі суворо дотримується законності. Нормативні акти, накази і вказівки Національної поліції вивчає та уміло використовує їх у практичній повсякденній роботі.

З початку 2015 року ОСОБА_1 розкрито кримінальних правопорушень: по ст. 30 КК України - 26, по ст. 309 КК України - 41, по ст. 313 КК України - 5. Заведено ОРС - 6.

При вирішенні службових питань не рахується з особистим часом, спроможний виділити головне в роботі. Відзначається витримкою, цілеспрямованістю, вмінням доводити розпочату справу до логічного завершення, правильно розподіляє та використовує свій робочий час. На зауваження реагує належним чином.

В стройовому відношенні підтягнутий. Фізично розвинений добре. Табельною вогнепальною зброєю та спецзасобами володіє добре. Заліки з службової підготовки склав.

Згідно висновку прямого керівника - заступника начальника Боварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, ОСОБА_1 займаній посаді відповідає.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що інформації з відкритих джерел, посилання на яку міститься у протоколі, відповідачами не надано.

Таким чином, попри посилання в протоколі б/н від 29.12.2015 на дослідження Атестаційною комісію № 1 ГУ НП в Київській області інформації з відкритих джерел, остання під час прийняття рішення щодо позивача не розглядалась та не враховувалась, адже будь-які докази протилежного відповідачем, всупереч вимогам статті 71 КАС України, суду надані не були.

Атестаційна комісія, повідомлена належним чином про час, дату та місце судового засідання, жодного разу до суду не прибула, письмові пояснення щодо порядку проведення атестування позивача та критеріїв, як при цьому враховувалися, не надала.

Викликані судом в якості свідків члени комісії ОСОБА_8 та ОСОБА_5 також до суду не з'явилися та пояснення щодо процедури проведення з позивачем співбесіди не надали.

Також, позивач зауважив про те, що Атестаційна комісія не з'ясовувала у нього характеру та обсягу його функціональних обов'язків під час проходження служби в органах внутрішніх справ та поліції, не встановлювала результатів службової діяльності та рівня теоретичних і практичних знань у контексті займаної ним посади.

Так, згідно наданих позивачем пояснень, жодне з поставлених йому при проведенні співбесіди запитань не стосувалося його професійної діяльності (а. с. 52-53).

Суд звертає увагу на те, що зміст протоколу б/н від 29.12.2015 не дає підстав вважати, що атестаційною комісією приймалось рішення про службову невідповідність ОСОБА_1 на підставі повного та всебічного розгляду та дослідження всіх матеріалів, що були надані до атестування, і що за результатами розгляду цих матеріалів були встановлені обставини, що свідчать про невідповідність особи позивача критеріям, визначеним пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465.

Так, зокрема, в матеріалах справи відсутні докази, які б спростували наведені у атестаційному листі ОСОБА_1 факти про його достатню кваліфікацію і професійні навики.

Щодо посилань відповідача на незадовільні результати тестування, як на обставину, що свідчить про службову невідповідність позивача, суд зазначає наступне.

Як вбачається з атестаційного листа позивача (а.с.131), за наслідками проходження тестування ОСОБА_1 отримав 18 балів з тесту на загальні здібності та навички та 28 балів з тесту на знання законодавчої бази. При цьому, згідно з п. 10 Розділу ІV Інструкції №1 465, мінімальний бал за кожен тест складає 30 балів.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що згідно положень Інструкції № 1465 результати тестування обов'язково враховуються Атестаційною комісією, однак вони не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування.

Під час розгляду справи відповідачами не було надано належних та допустимих доказів, які підтверджують те, що отримані позивачем під час тестування бали, свідчить професійну невідповідність позивача.

Більш того, протокольною ухвалою від 07.04.2016 суд зобов'язав відповідача надати інформацію щодо осіб-працівників Броварського відділу поліції ГУ НП у Київській області, які за результатом проведеного тестування отримали в сукупності менше 50 балів, проте службова відповідність яких займаним посадам була підтверджена.

Зазначена вимога суду була мотивована необхідністю встановлення однакового ставлення відповідача до всіх працівників ГУ НП у Київській області, визначення єдиних критеріїв проведення атестування, з метою забезпечення рівних прав для всіх поліцейських та запобігання прояву будь-якої дискримінації.

Так, відповідно до пункту 7 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Однак, відповідачем був наданий суду лист від 15.04.2016 № 1376/109/12-01-16 з повідомленням про неможливість виконання протокольної ухвали суду з тих підстав, що витребувана судом інформація знаходиться в особових справах кожного поліцейського.

Наведене розцінюється судом як невиконання вимог суду, оскільки відповідачем не доведено існування будь-яких об'єктивних перешкод для отримання витребуваних судом доказів, зокрема, шляхом направлення запиту до Броварського відділу поліції ГУ НП у Київській області про надання інформації.

Відповідно до частини 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що кількість набраних поліцейським балів з тесту на знання законодавчої бази та тесту на загальні здібності і навички в межах проведеного атестування не є вирішальним критерієм для визначення службової відповідності особи.

Суд також вважає необхідним зазначити, що процедура проведення співбесіди, як етапу атестування, повинна бути достатньо прозорою з метою забезпечення того, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органів поліції, які реалізовують її результати та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.

Оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Проте з матеріалів справи, всебічно та повно досліджених судом, неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що в сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність.

У той же час, досліджені судом матеріали, що були на розгляді атестаційної комісії, характеризують позивача виключно з позитивного боку, свідчать про його високий професійний рівень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Атестаційної комісії № 1 ГУ НП в Київській області, оформлене протоколом б/н від 29.12.2015, про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, не ґрунтується на вимогах Закону України «Про національну поліцію» та Інструкції № 1465, прийняте атестаційною комісією без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, що на думку суду, свідчить про протиправність вказаного рішення.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірне рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Київській області № 37 о/с від 02.02.2016 про звільнення позивача зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за статтею 77 п. 1 пп.5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність), суд зазначає наступне.

Пунктом 24 Розділу ІV Інструкції № 1465 встановлено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Відповідно до п. 28 Розділу ІV Інструкції № 1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Отже, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді, підлягає обов'язковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність). Оскільки судом визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії №1 ГУ НП в Київській області, оформлене протоколом б/н від 29 грудня 2015 року, яке слугувало єдиною підставою для видання наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 02 лютого 2016 року № 37 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання зазначеного наказу протиправним та його скасування.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, під час прийняття оспорюваного наказу ОСОБА_9 перебував на лікарняному, що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС № 189 від 28.01.2016.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Таким чином, трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення, однією з яких є передбачена частиною третьою статті 40, частини другої статті 41 КЗпП України заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.

Аналогічна правова позиція викладена в абзаці другому п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9, в якому зазначено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок.

Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Така ж позиція викладена в постановах Верховного суду України від 21.05.2014 та від 01.07.2014 (реєстраційні номери судових рішень в ЄДРСР - 39088425 та 39891898 відповідно).

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується протиправність звільнення позивача із служби в поліції, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про поновлення його на тій посаді та у тому органу, в якому він був протиправно звільнений, а саме: на посаді оперуповноваженого Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа № 21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Пленум Верховного Суду України у п. 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 № 13 зазначив про те, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Відповідно до абз.3 п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Головного управління Національної поліції в Київській області № 49 від 04.04.2016, загальна сума нарахованого позивачу грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по січень 2016 року становить 11 440, 00 грн., у тому числі за грудень 2015 року - 5 720, 00 грн. та за січень 2016 року - 5 720,00 грн.

При цьому, кількість відпрацьованих позивачем днів за грудень 2015 року складає 31 день, за січень 2016 року - 31 день, загалом 62 календарних дня.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 184, 52 грн. (11 440,00 грн./62) за 1 календарний день.

Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 79 днів та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - з 03 лютого 2016 року по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто по 21 квітня 2016 року.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 79 днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь з відповідача, становить 14 577,08 грн. ( 79 х 184,52 грн.).

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачами під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Згідно із пункту 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області та в частині стягнення з Головного управлінні Національної поліції в Київській області суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 5 720, 00 грн. допустити до негайного виконання.

У судовому засіданні 21.04.2016 були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови складений та підписаний 22.04.2016.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Атестаційної комісії № 1 Головного управління Національної поліції в Київській області, оформлене протоколом від 29.12.2015, про визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

3.Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 02.02.2016 № 37 о/с в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1 (НОМЕР_3), оперуповноваженого Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області зі служби в поліції у запас Збройних сил (з постановкою на військовий облік) за статтею 77, п. 1, пп. 5 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

4.Поновити ОСОБА_1 (НОМЕР_3) на посаді оперуповноваженого Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

5.Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, ідентифікаційний код 40108616) на користь ОСОБА_1 (07401, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 03.02.2016 по 21.04.2016 в розмірі 14 577 (чотирнадцять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 08 коп. без урахування обов'язкових податків та зборів.

6.Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 (НОМЕР_3) на посаді оперуповноваженого Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

7.Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, ідентифікаційний код 40108616) на користь ОСОБА_1 (07401, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в розмірі 5720 (п'ять тисяч сімсот двадцять) грн. 00 коп. без урахування обов'язкових податків та зборів.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.