Ухвала суду № 57668152, 11.05.2016, Апеляційний суд Сумської області

.

Справа №591/536/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/900/16 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 57

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

11 травня 2016 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Гагіна М. В.,

суддів - Ільченко О. Ю. , Попруги С. В. ,

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто»

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 22 березня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» про захист прав споживачів, стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 22 березня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» на користь ОСОБА_3 110000 грн.

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» на користь держави судові витрати в сумі 1100 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

При цьому доводить, що між сторонами було укладено договір фінансового лізингу з дотриманням усіх істотних умов договору, що підтверджується підписами сторін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Особи, які брали участь у справі, належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, проте своїм процесуальним правом на участь у ньому не скористалися, їх неявка не є перешкодою для розгляду справи

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що підписаний сторонами у справі 21 січня 2016 року договір фінансового лізингу №001560 на придбання автомобіля марки SUBARU OUTBACK вартістю 934300 грн. 00 коп. в силу закону є недійсним (нікчемним), відтак і внесені на виконання такого правочину кошти в сумі 110000 грн. підлягають поверненню позивачу.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки суд дійшов цих висновків повно і всебічно зясував обставини справи, вірно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував відповідні їм норми матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про фінансовий лізинг» предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідно ст.6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 січня 2016 року ОСОБА_3 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» було підписано договір фінансового лізингу №001560 з додатками, згідно з яким відповідач (лізингодавець) зобовязався придбати та передати позивачу (лізингоодержувачу) у користування на строк та на умовах, передбачених цим договором, транспортний засіб, зазначений у Специфікації (Додатку №2 до договору), а позивач повинен сплатити відповідачу 35344,44 доларів США, що за курсом НБУ складає 954300 грн.

21 січня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» із заявою, в якій просив на підставі п.9.6 ст.9 Договору №001560 від 21 січня 2016 року надати йому транспортний засіб KIA SPORTAGE 2,0 Mid, колір «Сталевий металік» за ціновою політикою станом на 21 січня 2016 року, що погоджена між сторонами та становить 360000 грн.

Як убачається з Специфікації Додатку №2 до цього договору, який є його невідємною частиною, у ньому зазначено марку автомобіля - SUBARU OUTBACK, комплектація та обєм/тип двигуна не зазначені, ціна в доларах 35344, 44.

Згідно квитанції від 21 січня 2016 року позивачем на користь відповідача були сплачені кошти в розмірі 110000 грн. в якості адміністративного платежу за договором фінансового лізингу №001560 від 21 січня 2016 року.

На даний час автомобіль за договором лізингу позивачу не передано, гроші в сумі 110000 грн. не повернуті.

Згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять належних і допустимих письмових доказів про наявність у відповідача ліцензії для здійснення фінансових послуг із залучення фінансових активів від фізичних осіб, що суперечить вимогам законодавства.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу зазначених норм чинного законодавства, підписаний сторонами по справі 21 січня 2016 року договір за своєю правовою природою є змішаним договором (ч.2 ст.628 ЦК України), оскільки його зміст містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу.

Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню, а в разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч.2 ст.779, ч.1 ст.220 ЦК України).

Підписаний сторонами у справі 21 січня 2016 року договір фінансового лізингу нотаріально посвідчено не було, що в силу вимог ч.5 ст.216 ЦК України надало суду першої інстанції право застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення на користь позивача сплаченої ним суми у розмірі 110000 грн.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш авто» відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 22 березня 2016 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -