Справа № 581/283/16-а
Провадження № 2-а/581/10/16
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
12 травня 2016 року Липоводолинський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - Сізова Д.В.,
з участю секретаря судового засідання - Самілик Н.М.,
розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Роменської місцевої прокуратури Сумської області
про зобовязання розглянути звернення з участю заявника,
в с т а н о в и в :
15 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 08 травня 2015 року він звернувся до прокуратури Липоводолинського району із заявою про втручання в перегляд незаконного судового рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 грудня 2006 року, з приводу його примусового поміщення до спеціалізованої психіатричної лікарні. 16 січня 2016 року відповідач надав йому відповідь на вказане звернення з порушенням ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», керуючись якою позивач просив провести розгляд його звернення за його присутності. Просив суд зобовязати відповідача розглянути зазначене звернення з його участю.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги. Пояснив, що він до моменту надання 16 січня 2016 року прокуратурою відповіді на його заяву від 08 травня 2015 року неодноразово перебував на прийомі у начальника Липоводолинського відділу Роменської місцевої прокуратури ОСОБА_2 Зазначає, що на вказаних зустрічах відбувалося обговорення викладених у його заяві від 08 травня 2015 року питань, але на той час він не знав, що спілкується з особою, яка готує відповідь за його заявою та фактично приймає участь у її розгляді.
Представник відповідача прокурор Бондаренко Д.І. у судовому засіданні позовну заяву не визнав. Вказував, що вона є необґрунтованою, оскільки він у приміщенні прокуратури неодноразово здійснював прийом позивача з питань представництва прокуратурою його інтересів у суді та оскарження рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 грудня 2006 року, проте відомості про здійснення прийому громадян за минулий рік не збереглися, оскільки велися у електронному вигляді та були централізовано видалені під час реформування органів прокуратури, а за цей рік такі прийоми не фіксувалися. Пояснив, що він особисто здійснював підготовку відповіді від 16 січня 2016 року на звернення ОСОБА_1 від 08 травня 2015 року, та про ту обставину, що вказана відповідь буде підписуватися керівником місцевої прокуратури, оскільки він не має права підпису таких документів, також повідомляв позивачеві.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 08 травня 2015 року ОСОБА_1 подав письмове звернення до Липоводолинської прокуратури Сумської області, в якому зазначив, що рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 грудня 2006 року позивача було засуджено до примусового лікування в спеціалізованій лікарні м. Ромни. Позивач вважає незаконним дане рішення, оскільки останнє було ухвалено з порушенням ст.ст. 281-282 ЦПК України, відповідно до яких дані справи розглядаються в присутності особи щодо якої розглядається справа та її представника. Крім того, в зазначеному рішенні суду неправильно зазначене його прізвище, що є підставою для скасування такого рішення. У звязку з чим позивач просив відповідача на підставі п.п. 4, 5 Закону України «Про прокуратуру» здійснити заходи щодо перегляду незаконного судового рішення.
Згідно з письмовою відповіддю прокуратури Липоводолинського району Сумської області від 05 червня 2015 року, ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до апеляційного суду з оскарженням рішення Роменського міськрайонного суду та до Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги для отримання безоплатної правової допомоги.
Постановою Липоводолинського районного суду Сумської області від 15 вересня 2015 року, зміненою постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобовязано прокуратуру Липоводолинського району Сумської області в особі прокурора Липоводолинського району Сумської області повно розглянути звернення ОСОБА_1 від 08 травня 2015 року (вхідний №65) із вирішенням питання про наявність чи відсутність підстав для представництва прокурором інтересів позивача в суді апеляційної інстанції при перегляді в апеляційному порядку рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 грудня 2006 року.
Під час розгляду вказаної справи судами встановлено недотримання прокуратурою обовязку надання відповіді по суті звернення.
28 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Липоводолинського району Сумської області з письмовою заявою, у якій повідомив про своє бажання на підставі ст.18 Закону України «Про звернення громадян» бути присутнім під час розгляду його заяви від 08 травня 2015 року. Заява зареєстрована 28 вересня 2015 року за № 1191 вх.15.
У звязку з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, у Додатку до якого територіальна юрисдикція Роменської місцевої прокуратури поширюється на місто Лебедин, Лебединський район, Липоводолинський район, Недригайлівський район, м.Ромни Роменський район.
16 січня 2016 року Роменською місцевою прокуратурою Сумської області надана повторна відповідь на звернення ОСОБА_1 від 08 травня 2015 року.
Згідно із приписами ст.40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобовязані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» до звернень громадян відносять викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Статтею 18 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, обєднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, крім іншого, має право особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги.
Згідно із статтею 15 вказаного Закону органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, обєднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобовязані обєктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обовязковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обовязки.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 у приміщенні Липоводолинського відділу Роменської місцевої прокуратури неодноразово перебував на прийомі у начальника цього відділу, який безпосередньо готував відповідь-розяснення за його зверненням від 08 травня 2015 року. Мав змогу усно доповісти додаткову інформацію, отримував розяснення з питань правового характеру, що зазначалися ним у вказаній заяві. Вказані факти визнаються сторонами, а тому, в силу ч.3 ст. 72 КАС України, не потребують доведення.
Таким чином, суд вважає, що позивач фактично реалізував своє право бути присутнім при розгляді його звернення. Посилання ОСОБА_1 на незабезпечення його участі безпосередньо під час надання відповіді 16 січня 2016 року, не заслуговують на увагу, оскільки така вимога не ґрунтується на законі.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Положеннями ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, у контексті з положеннями ч.1 ст.6 КАС України, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Згідно з вимогами ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Відтак, суд дійшов висновку, що згідно з вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи те, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем при розгляді заяви від 08 травня 2015 року його права бути присутнім при розгляді вказаної заяви, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 158-163,167 КАС України, суд,
п о с т а н о в и в:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Липоводолинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови.
Суддя Д. В. Сізов
Судове рішення № 57667852, Липоводолинський районний суд Сумської області було прийнято 12.05.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 581/283/16-а. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: