Ухвала суду № 57667390, 05.05.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2815/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого Ващенко Л.Г.

суддів Вадовської Л.М., Плавич Н.Д.

при секретарі Сідлецькій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про витребування майна з чужого незаконного володіння і виключення з Державного реєстру запису про право власності,

ВСТАНОВИЛА:

29.12.2015 року, ОСОБА_4 звернулась із позовом про витребування з незаконного володіння відповідачів квартири АДРЕСА_1 на її користь і виключення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_3

Позов обгрунтовано тим, що позивачка є власником спірного жилого приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 08.02.2011 року. У 2013 році відповідачка ОСОБА_2 звернулась із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.02.2011 року. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.07.2013 року у позові було відмовлено. У подальшому, рішенням апеляційного суду Одеської області від 27.11.2013 року договір купівлі-продажу від 08.02.2011 року визнано недійсним. Під час розгляду справи у касаційній інстанції, 25.02.2014 року, ОСОБА_2 подарувала спірну квартиру своїй сестрі ОСОБА_3 Однак ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 26.03.2014 року, рішення апеляційного суду Одеської області від 27.11.2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляду до суду апеляційної інстанції, і остаточно, на підставі ухвали апеляційного суду Одеської області від 25.12.2014 року, яка 25.02.2015 року залишена без змін касаційною інстанцією, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30.07.2013 року про відмову ОСОБА_2 у позові залишено без змін.

Посилаючись на те, що належне їй мано вибуло з її володіння поза її волею, з порушенням її права власності на нерухоме майно, реєстрація права власності на підставі договору дарування здійснена також з порушенням вимог закону, позивачка просила позов задовольнити.

Представник позивачки підтримав позов у суді першої інстанції.

Відповідачі та їх представник позов не визнали, стверджуючи, що договір дарування є правомірним і не визнаний недійсним.

Третя особа не приймала участі у судовому засіданні, подала письмові заперечення на позов.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08.02.2016 року позов задоволено: суд витребував з володіння відповідачів на користь позивачки квартиру АДРЕСА_2 і виключив з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру, визначивши порядок виконання рішення суду у цій частині шляхом скасування зазначеного запису. З відповідачів на користь позивачки і на користь держави суд стягнув судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідачі просять рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на незаконність рішення суду, відсутність правових підстав для витребування нерухомого майна, наявність договору дарування і державної реєстрації права власності на спірну квартиру, невідповідність висновків суду обставинам справи.

У засіданні колегії суддів: відповідачі і їх представник скаргу підтримали; представник позивача скаргу не визнав.

Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.

За змістом ст. 308 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд постановив рішення із додержанням норм матеріального та процесуального права.

Суд, задовольняючи позов виходив з того, що спірна квартира вибула з володіння позивачки не з її волі, а на підставі рішення суду від 27.11.2013 року, яке, у встановленому законом порядку скасовано, а у подальшому квартира, неправомірно перейшла, у володіння ОСОБА_3

Висновок суду у цій частині відповідає обставинам справи і вимогам закону ст.ст. 328, 388 ЦК України.

Встановлено, що 08.02.2011 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3. Право власності ОСОБА_6, у встановленому законом порядку, було зареєстровано 02.03.2011 року (а.с.10,11,13).

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.02.2011 року. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 30.07.2013 року ОСОБА_2 у позові відмовлено (а.с.15).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 27.11.2013 року, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30.07.2013 року скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_2 та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 08.02.2011 року (а.с.16-18).

На підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 27.11.2013 року ОСОБА_2 28.01.2014 року зареєструвала своє право власності на спірну квартиру, а 25.02.2014 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договір дарування спірного нерухомого майна (а.с.12,66,67).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.03.2014 року, рішення апеляційного суду Одеської області від 27.11.2013 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.20,21).

У подальшому, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25.12.2014 року, яка залишена без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.02.2015 року, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 30.07.2013 року про відмову ОСОБА_2 у позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.02.2011 року залишено без змін (а.с.22-25).

Зважаючи на те, що спірна квартира вибула з володіння позивачки не з її волі, а на підставі рішення суду, яке у встановленому законом порядку скасовано (правова позиція Верховного Суду України від 16.04.2014 року), способом порушеного права власності позивачки ОСОБА_4 на спірну квартиру є відновлення становища, яке існувало до порушення, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що порушене право власності позивачки підлягає захисту шляхом витребування квартири у відповідачів, без вирішення питання про недійсність договору дарування від 25.02.2014 року.

Колегія суддів погоджується і з висновком суду стосовно виключення запису про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно шляхом скасування такого запису.

Висновок суду у цій частині не суперечить вимогам ст. ст. 3, 26 ч.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і ст. 217 ч.1 ЦПК України.

Доводи відповідачів у скарзі про те, що: суд не вирішив питання про стягнення з позивачки судового збору; суд не взяв до уваги, що у 2013 році договір купівлі-продажу визнано недійсним; договір дарування від 25.02.2014 року укладено відповідно до вимог закону і ОСОБА_3 є правомірним власником спірної квартири; суд неправильно застосував ст. 388 ЦПК України; договір дарування не визнано недійсним; позивач не просила витребувати квартиру від відповідачів на її користь; суд не взяв до уваги, що ОСОБА_2 користується спірною квартирою на підставі договору оренди від 15.04.2015 року; законом передбачено скасування, а не виключення запису про державну реєстрацію не заслуговують на увагу.

Ухвалою суду від 31.01.2016 року позивачці відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, а рішенням суду від 08.02.2016 року вирішено питання про стягнення судового збору відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України (а.с.38,39,94-98).

Рішення суду від 27.11.2013 року про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.02.2011 року, у встановленому законом порядку, скасовано, при цьому, залишено без змін рішення суду про відмову у позові про визнання зазначеного правочину недійсним.

Наявність договору дарування від 25.02.2014 року, зважаючи на те, що має місце вибуття з володіння власника ОСОБА_4 спірної квартири поза її волі, на підставі рішення суду, що у встановленому законом порядку скасовано, у даному випадку, не є перешкодою для витребування позивачкою спірного майна з підстав ст. 388 ЦПК України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Крім того, якщо майно було набуте безвідплатно, у даному випадку за договором дарування, власник має право витребувати його у всіх випадках (ст. 388 ч.3 ЦК України).

Зважаючи на викладене, ОСОБА_4 має право витребувати належне їй майно як від ОСОБА_2, колишній власник спірної квартири, так і від ОСОБА_3, набувача майна на підставі договору дарування.

Суд, вирішуючи питання про виключення запису про державну реєстрацію виходив з того, що поняття виключення і скасування є однаковими за своїми правовим наслідками, у зв'язку з чим застосував ст. 217 ЦПК України і визначив порядок виконання рішення суду у цій частині, що у розумінні ст. 308 ч.2 ЦПК України, не є підставою для скасуванрня правильного по суті рішення суду.

Інших, правових доводів, апеляційна скарга не містить.

Приймаючи до уваги, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду залишає без змін.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09.03.2016 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3відстрочено сплату судового збору у сумі 6 035,92 гривень до ухвалення рішення у даній справі (а.с.138).

Зважаючи на те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є пенсіонерами і особами похилого віку, доходи мають лише у вигляді пенсії, яка у ОСОБА_2 складає 1 279 гривень на місяць, а у ОСОБА_3 складає 1 525 гривень на місяць, відповідно до ст. ст. 82 ч.3, 88 ч.3 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру судового збору, який підлягає стягненню з відповідачів на користь держави за подачу апеляційної скарги до 500 гривень з кожної відповідачки.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за подачу апеляційної скарги, з кожної, по 500 \п'ятсот\ гривень.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України із розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області /підпис/ ОСОБА_7

/підпис/ ОСОБА_8

/підпис/ ОСОБА_9

З оригіналом згідно,

Суддя апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_7