Ухвала суду № 57666181, 12.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/2079/15-к 12.05.2016

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Семенчука О.В.,

суддів: Значок І.С., Олещук Т.Л.

за участю секретаря Алексишинця М.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 березня 2016 року, яким обвинуваченого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого,

- визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор Кучеренко Д.С.

обвинувачений ОСОБА_1

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить помякшити призначене покарання або призначити покарання, із застосуванням ст.69 КК України.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання призначеного за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23.12.2015 року, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у вигляді 3 років 3 місяців позбавлення волі.

Зараховано в строк відбуття призначеного покарання строк попереднього увязнення ОСОБА_1, у відповідності до ч.5 ст.72 КК України.

___________

Провадження № 11-кп/784/425/16 Головуючий у 1-й інстанції: Савін О.І.

Категорія: ч.2 ст.185 КК України Доповідач апеляційної інстанції: ОСОБА_2

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 1535 грн. 10 коп.

Відповідно до ст. 100 КПК України вирішено питання про речові докази.

Узагальнені доводи апелянта.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить призначити більш мяке покарання, оскільки він хворіє на ВІЧ та на даний час стан його здоровя погіршився.

Після призначення апеляційного розгляду, від обвинуваченого надійшло доповнення до апеляційної скарги, у виді клопотання, в яких він стверджує, що його незаконно було засуджено за ст.186 КК України.

Посилається на те, що після оскарження ним даного вироку, суд першої інстанції змінив своє рішення. Вважає, що цими діями були порушені його права, та це вплинуло на розмір призначеного покарання.

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 липня 2015 року о 22 годині ОСОБА_1, ходив по території добровільного товариства автомотолюбителів «Маяк», що знаходиться у м. Южноукраїнськ Миколаївської області, та помітив поверх будівлі автогаражного боксу №6 повітряну абонентську лінію - кабель зв'язку ТПП 10x2x0,4. В цей момент у нього виник умисел на викрадення даного електричного кабелю. Крім того, він побачив, що даний кабель є значної довжини і його можна викрасти з декількох спроб. Реалізуючи свій злочинний намір, діючи умисно та переслідуючи ціль незаконного збагачення, з метою таємного викрадення чужого майна, ОСОБА_1 непомітно для сторонніх осіб, вирвав руками, а далі за допомогою бокорізів відрізав мідний кабель довжиною близько 30 м, який скрутив та залишивши місце скоєння злочину, відніс його на берег річки Південний Буг, де сховав від сторонніх осіб в кущах, після чого пішов додому відпочивати.

Наступного дня, тобто 22.07.2015 року о 22 годині обвинувачений знову пішов на територію ДТА «Маяк» у м. Южноукраїнськ, де відшукавши кабель, який напередодні відрізав, знову за допомогою бокорізів та в деяких місцях руками, вирвав мідний кабель зв'язку ТПП 10x2x0,4, який вів в напрямку автогаражного боксу №15, що розташований на наступній вулиці від автогаражного боксу №6.

Таким чином, ОСОБА_1 таємно викрав ще приблизно 30 м кабелю, після чого відніс викрадене майно на берег річки Південний Буг, де сховав в кущах.

23.07.2015 року о 23 годині ОСОБА_1 знову пішов на територію ДТА «Маяк» у м. Южноукраїнськ на те ж саме місце, де напередодні двічі викрадав мідний кабель. З метою реалізації свого злочинного умислу, діючи умисно та переслідуючи ціль незаконного збагачення, з метою таємного викрадення чужого майна, відрізав, за допомогою бокорізів та в деяких місцях руками, вирвав мідний кабель зв'язку ТПП 10x2x0.4, який вів в напрямку автогаражного боксу №18.

Таким чином, ОСОБА_1 викрав ще приблизно 40 м кабелю, після чого залишив місце вчинення злочину та поніс викрадене майно на берег річки Південний Буг, де сховав в кущах.

В подальшому, ОСОБА_1 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав РЦТ № 622 МФ ПАТ «Укртелеком» майнову шкоду в розмірі 1178,10 гривень.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 01.10.2015 року о 00.10 годин ночі, ОСОБА_1 маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, прийшов до автогаражного кооперативу «Каскад», що знаходиться по вул. Паркова у м. Южноукраїнськ Миколаївської області. Реалізуючи свій злочинний намір, перебуваючи на четвертій вулиці вказаного кооперативу на проміжку між гаражами №12 та №22, ОСОБА_1 за допомогою фізичної сили відірвав, а потім наявними з собою бокорізами відкусив частину електричного кабелю типу ВВГ 4х6, загальною довжиною 40,5 метрів, вартістю 1848,42 грн., з яким покинув місце злочину.

В подальшому, обвинувачений ОСОБА_1 викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив автогаражному кооперативу «Каскад» майнову шкоду на суму 1848,42 гривень.

Дії ОСОБА_1 судом кваліфіковані за ч.2ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого, який підтримав доводи апеляційної скарги і доповнення до неї та просив помякшити призначене йому покарання - зменшивши строк позбавлення волі, думку прокурора, який вважав вирок суду законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.

Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України не перевірялись, оскільки законність і обґрунтованість вироку в цій частині ніким з учасників процесу не оскаржується.

Що стосується покарання, то воно призначено обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.ст. 65-67 КК України.

Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 року зі змінами та доповненнями, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (частини статті), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, але із врахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу, судам належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини, які щиро покаялися у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Зазначені вимоги судом першої інстанції було дотримано.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції врахував, тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, характеризується посередньо, на особових обліках не перебуває, а також обставини, які пом'якшують покарання - визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Зважив суд і на відсутність обставин, що обтяжують покарання.

З урахуванням вказаних обставин, а також того, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, за вчинення злочинів, повязаних з незаконним обігом наркотичних засобів та проти власності, які не погашені, на шлях виправлення не став та продовжив кримінальну діяльність, суд першої інстанції обґрунтовано призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.185 КК України.

Також судом вірно застосовано принцип призначення покарання за сукупністю злочинів, на підставі ч.4 ст.70 КК України, оскільки ОСОБА_1 було засуджено вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23.12.2015 року.

Виходячи із принципів необхідності і достатності покарання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що призначене покарання в такому розмірі та виді є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Рішення суду належним чином вмотивоване, не суперечать вимогам кримінального закону і відповідає меті покарання.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для призначення обвинуваченому більш мякого покарання, в тому числі із застосуванням ст.69 КК України.

Твердження апелянта про те, що він хворіє на ВІЧ та на даний час стан його здоровя погіршився, не є тими обставинами, які впливають на вид та розмір призначеного покарання.

Матеріали провадження не містять будь-яких даних, які б свідчили про неможливість відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі.

Не надано таких даних й суду апеляційній інстанції.

Інших обставин, які би свідчили про невідповідність призначеного обвинуваченому покарання, тяжкості вчиненого ним злочину чи даним про його особу внаслідок надмірної суворості апелянтом не наведено.

Доводи обвинуваченого про те, що його незаконно було засуджено за ст.186 КК України, та посилання на те, що суд вніс виправлення у вирок після подачі ним апеляційної скарги, є безпідставними.

Як вбачається з вступної частини вироку від 10.03.2016 року, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України.

Ухвалою від 11 березня 2016 року суд, відповідно до положень ст. 379 КПК України, виправив описку у вироку та вказав, що необхідно вважати ОСОБА_1 обвинуваченим за ч.2 ст.185 КК України.

Відповідно до даних, що містяться в матеріалах кримінального провадження апеляційна скарга обвинуваченим ОСОБА_1 на цей вирок подана 07.04.2016 року, тобто після виправлення описки судом першої інстанції.

Безпідставними також є доводи апелянта, що вказана описка вплинула на розмір призначеного йому покарання у виді позбавлення волі.

Зі змісту вироку (його мотивувальної та резолютивної частини) вбачається, що будь-яких посилань, даних або обставин щодо вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України в ньому не наводиться.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 532 КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 березня 2016 року стосовно ОСОБА_1 без зміни.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк попереднього увязнення з 13 жовтня 2015 року по 12 травня 2016 року включно, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий

Судді: