Ухвала суду № 57660627, 12.05.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/780/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 44 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 січня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, малолітніх ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (законні представники: ОСОБА_10, ОСОБА_10В.), про примусове виселення з житлового будинку, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

В обгрунтування своїх позовних вимог вказувало, що 22 жовтня 2008 року між позивачем та ОСОБА_7 було укладено Договір відновлювальної кредитної лінії № 7880, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 107 000 грн., зі сплатою 21,5 % річних за користування кредитом, з остаточним терміном повернення кредиту до 21 вересня 2014 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором між позивачем, позичальником та ОСОБА_11 було укладено Іпотечний договір № 7880 , відповідно до умов якого іпотекодавці передали банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок № 25 який має загальну площу 71.7 кв. м., з надвірними спорудами: сарай-гараж-літня кухня з погребом по вулиці Пролетарській, с. Берестівець, Уманського району. Черкаської області та земельну ділянку, площею 0,1605 га, на якій розташований вказаний житловий будинок і яка перебуває в спільній частковій власності іпотекодавців.

Позивач вказував, що на момент укладення іпотечного договору в будинку № 25 по вул. Пролетарській у с. Берестівець, Уманського району. Черкаської області був зареєстрований та проживав ОСОБА_11 з дружиною ОСОБА_7 (яка проживала без реєстрації).

Починаючи з лютого місяця 2009 року ОСОБА_7 неналежним чином погашала борг по кредиту та в порушення умов кредитного договору самовільно, без дозволу банку, вселила в будинок для проживання та зареєструвала свого сина ОСОБА_6 та його дружину ОСОБА_7, а в подальшому і їх дітей - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 Також в будинок вселилася для проживання без реєстрації матір іпотекодавця ОСОБА_8

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22 липня 2010 року стягнуто з ОСОБА_7 боргу в сумі 114 772,51 грн. на користь АТ «Ощадбанк». В частині звернення стягнення на предмет іпотеки банку відмовлено.

У зв'язку із порушенням ОСОБА_7 умов кредитного договору, банк звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок, який був вчинений 16 серпня 2011 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_12

Апеляційним судом Черкаської області від 28 січня 2015 року постановлено рішення про виселення ОСОБА_11 та ОСОБА_7 з житлового будинку № 25 по вул. Пролетарській с. Берестівець Уманського району Черкаської області без надання іншого житла.

Під час виконання рішення суду про виселення з будинку іпотекодавців було виявлено, що у вказаному будинку самовільно, без дозволу банку продовжують проживати громадяни: ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_10 та їхніх малолітні діти: ОСОБА_9 та ОСОБА_10

04 лютого 2015 року на адресу відповідачів банк направив вимоги про звільнення житлового будинку протягом одного місяця з моменту отримання цієї вимоги в добровільному порядку та попереджено, що у разі невиконання вимоги про звільнення будинку, банком буде вжито заходів для захисту порушених прав у судовому порядку згідно з вимогами чинного законодавства України.

Позивач вказав, що всі вимоги відповідачами отримані, проте залишаються не виконаними, будинок відповідачі не звільнили, що стало підставою для звернення банку до суду із вказаним позовом.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 січня 2016 року у задоволенні позову ПАТ «Державний ощадний банк України» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний ощадний банк України», посилаючись на порушення судом матеріальних та процесуальних норм права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги банку задовольнити частково та виселити з житлового будинку № 25 у с. Берестівець Уманського району Черкаської області ОСОБА_8 без надання іншого житлового приміщення та стягнути з останньої сплачений позивачем судовий збір.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, районний суд вважав, що відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вже самостійно виселилися з житлового будинку і зняті з реєстрації по вул. Пролетарській, с. Берестівець Уманського району Черкаської області, а для виселення відповідача ОСОБА_8 без надання їй іншого жилого приміщення відсутні правові підстави.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 22 жовтня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір відновлювальної кредитної лінії № 7880, відповідно до умов якого позивач надав позичальнику кредит у розмірі 107 000 грн. зі сплатою 21,5 % річних за користування кредитом, з остаточним терміном повернення кредиту до 21 вересня 2014 року.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 23 жовтня 2008 між банком, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 укладено іпотечний договір № 7880, посвідчений приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_13, згідно з умовами якого іпотекодавці передали позивачу в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок № 25, який має загальну площу 71,70 кв.м., з надвірними спорудами: сарай-гараж-літня кухня з погребом, по вулиці Пролетарській в с. Берестівець Уманського району Черкаської області, який належить іпотекодавцям на праві спільної сумісної власності.

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобовязання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 ЗУ «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно із частиною третьою статті 33 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У зв'язку із неналежним виконанням умов кредитного договору виконавчим написом приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_12 від 16 серпня 2011 було звернуто стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок по вулиці Пролетарській, 25, в селі Берестівець Уманського району та земельну ділянку, на якій розташований вказаний будинок, у позасудовому порядку для погашення заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 145 978,76 грн. за період з 23 жовтня 2008 року по 15 серпня 2011 року.(а.с. 38)

Станом на час укладення іпотечного договору предмет іпотеки, зокрема житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами № 25, по вул. Пролетарська в с. Берестовець Уманського району Черкаської області та земельна ділянка, площею 0, 1605 га, на якій розташований вказаний будинок із прибудинковими спорудами, належав іпотекодавцям ОСОБА_7 та ОСОБА_11 на праві спільної часткової власності на підставі договору дарування житлового будинку та земельної ділянки від 07 квітня 2004 року.(а.с. 34 зв.)

За матеріалами справи встановлено, що під час укладення іпотечного договору ОСОБА_11 надав довідку про те, що у житловому будинку, що є предметом іпотеки, зареєстрований та проживає він з дружиною ОСОБА_7 (а.с. 37)

В п. 5.1.1. іпотечного договору іпотекодавці ствердили, що предмет іпотеки є власністю іпотекодпавців і вони мають право розпоряджатися ним на власний розсуд і на нього може бути звернуто стягнення без будь-яких обмежень. Передача в іпотеку нерухомого майна не порушує прав малолітніх чи неповнолітніх дітей. (п. 5.3. договору).

Згідно довідки Берестівецької сільської ради від 26 серпня 2015 року № 290 ОСОБА_7 та ОСОБА_11 зареєстровані та проживають за адресою житлового будинку, що є предметом іпотеки. За даною адресою зареєстровані: ОСОБА_6 (син), ОСОБА_7 (невістка), ОСОБА_9 (внучка), ОСОБА_10 (внук). ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, учасник ВВВ, мати іпотекодавця ОСОБА_7, проживає за вказаною адресою без реєстрації. (а.с. 82)

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 01 вересня 2015 року , яке набрало законної сили, виселено ОСОБА_11 та ОСОБА_7 із житлового будинку по вулиці Пролетарській, 25, в селі Берестівець Уманського району. (а.с. 104)

Відповідно до ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України банк направив відповідачам 04 лютого 2015 письмові вимоги про звільнення житлового будинку у строк протягом одного місяця з дня отримання вимоги, які були отримані ними 05 лютого 2016 року.

Районним судом під час розгляду справи вірно встановлено, що відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вже виїхали із спірного будинку та 06 січня 2016 року були зняті з реєстрації за вказаною адресою, чим фактично виконали вимоги банку про звільнення будинку.

Згідно довідки Берестівецької сільської ради від 01 вересня 2014 року № 288 ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає без реєстрації за адресою с. Берестівець, вул. Пролетарська, 25 в Уманському районі Черкаської області в домоволодінні своєї дочки та зятя.

За змістом статті 40 ЗУ «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у звязку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

При виселенні в судовому порядку з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року за результатами розгляду справ № 6-1484цс15, № 6-1033цс15 за позовами банків про виселення, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для виселення ОСОБА_8 без надання їй іншого житлового приміщення із житлового будинку, який є предметом договору іпотеки, проте придбаний не за рахунок кредитних коштів, повернення яких було забезпечене такою іпотекою, грунтується на діючих нормах матеріального права, відповідає встановленим обставинам справи, яким дана належна юридична оцінка.

Посилання апелянта на відсутність у законодавстві України норм, які передбачають обов'язок банку забезпечувати постійним житлом осіб, які підлягають виселенню з житлового приміщення, яке є предметом іпотеки і придбано не за кредитні кошти є безпіставними та не узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяються без надання іншого жилого приміщення. Самоправно зайнявши жиле приміщення вважаються особи, які вселилися в це приміщення без будь-яких підстав чи всупереч забороні.

Відповідачка була вселена в спірну квартиру як член сім'ї позивача, а згідно з вимогами статті 157 ЖК УРСР членів сім'ї власника житлового будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу

Як було встановлено, ОСОБА_8 вселилася до спірного будинку за згодою власників як член їх сім'ї, а відтак правові підстави для виселення її за правилами ч. 3 ст. 116 ЖК України, на думку колегії суддів відсутні.

Недотримання іпотекодавцями положень п. 3.3.10 іпотечного договору щодо повідомлення банку про реєстрацію інших осіб за адресою місцезнаходження предмету іпотеки та інших обставин, що можуть вплинути на виконання зобов'язань за іпотечним договором не свідчить про самоправне заняття ОСОБА_8 житлового будинку, що є предметом іпотеки.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_8 без згоди і дозволу банку вселилася у житловий будинок, що є предметом іпотеки, не є підставою для недотримання позивачем норм ст. 40 ЗУ «Про іпотеку».

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на законність ухваленого рішення. Підстав для скасування рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, п. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили одразу після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після її проголошення.

Головуючий :

Судді :