Ухвала суду № 57657819, 10.05.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Копія:

Справа № 144/570/15-ц Провадження № 22-ц/772/1201/2016Головуючий в суді першої інстанції Задорожна Л.І.Категорія 23Доповідач Войтко Ю. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Войтка Ю.Б.,

Суддів: Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» на рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 17 лютого 2016 року в справі за позовом

ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля», за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог - Реєстраційної служби Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області, про визнання договору оренди землі недійсним, -

встановила:

В травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» про визнання договору оренди землі недійсним. Вказав, що він є власником земельної ділянки, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується відповідним державним актом. Навесні 2015 року йому стало відомо про існування договору оренди, укладеного між ним та відповідачем, відповідно до якого земельну ділянку передано в строкове платне користування строком на 5 років. Враховуючи, що вказаний договір він не підписував, нікого не уповноважував на такі дії, просив визнати договір оренди недійсним та зобов'язати відповідача повернути належну йому земельну ділянку.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 17 лютого 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 1 серпня 2013 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля», право оренди за яким зареєстровано Реєстраційною службою Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області 26 грудня 2014 року, індексний номер 18362217.

Зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,7564га, яка розташована на території Степанівської сільської ради Теплицького району, кадастровий номер НОМЕР_1. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити у повному обсязі.

Вказав, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Судом не встановлено фактичних обставин справи через недотримання порядку дослідження доказів, та не з'ясовано всіх обставин справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,7564 га, розташованої на території Степанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 (а.с.11).

Між позивачем ОСОБА_2 та ТОВ «Продовольча компанія «Зоря Поділля» 01 серпня 2013 року укладено договір оренди щодо вказаної земельної ділянки строком на 5 років. Вказаний договір було зареєстровано Реєстраційною службою Гайсинського районного управління юстиції Вінницької області 26 грудня 2014 року, індексний номер 18362217 (а.с.9-10,70).

Згідно висновку експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої та технічної експертизи №1996/1997/15-21 від 28 грудня 2015 року підпис від імені ОСОБА_2 у графі «Орендодавець» у договорі оренди землі від 01.08.2013р. - виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою (а.с.125-129).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки договір оренди землі підписаний від імені позивача іншою особою, договір було укладено за відсутності його волевиявлення, оскільки він його не підписував, повноважень на його підписання іншій особі не надавав.

Договір оренди землі укладено з порушенням вимог діючого законодавства щодо наявності вільного волевиявлення позивача на укладення правочину (ч. 3 ст. 203 ЦК України), що є підставою для визнання його недійсним на підставі ст. 215 ЦК України.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 1 постанови № 9 від 06 листопада 2009 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Таким чином, колегія суддів, прийшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовано фактичні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, оскільки відсутність волевиявлення учасника правочину є самостійною підставою для визнання його недійсним.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність заявлених вимог позивачем, зокрема ненадання письмових доказів щодо доведеності того факту, що ним не підписувався спірний договір оренди не можна визнати обґрунтованими.

Згідно з положенням статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Отже, позивач навів достатньо доказів, які суд, відповідно до вимог статті 212 ЦПК України, оцінив за своїм внутрішнім переконанням, яке, як вбачається із матеріалів справи, ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач отримував орендну плату, що на думку відповідача є доказом факту підписання (укладення) ним спірного договору, не є тими обставинами через які оскаржуване рішення може бути скасоване, оскільки сам по собі факт отримання орендної плати не свідчить про те, що договір орендодавцем був підписаний. Фактичне користування орендарем земельною ділянкою позивача й відповідне отримання прибутку зі спірної земельної ділянки є підставою для оплати власнику земельної ділянки плати за користування цією землею.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Продовольча компанія «Зоря Поділля» відхилити.

Рішення Теплицького районного суду Вінницької області від 17 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) Войтко Ю.Б.

Судді: (підпис) Міхасішин І.В.

(підпис) Стадник І.М.

З оригіналом вірно:

Суддя апеляційного суду Войтко Ю.Б.