Рішення № 57655438, 12.05.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/87/16-ц

Провадження № 22-ц/779/868/2016

Категорія 41

Головуючий у 1 інстанції Пулик В. В.

Суддя-доповідач Василишин Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Пнівчук О.В., Беркій О.Ю.

секретаря Турів О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі і гідності, ділової репутації та відшкодування завданої моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Долинського районного суду від 11 березня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Свої вимоги обгрунтовува тим, що 20 грудня 2015 року в с.Княжолука Долинського району відбулися збори жителів села, на яких були присутні новообраний голова сільської ради ОСОБА_4, депутати та мешканці села, загалом 106 осіб.

На зборах вирішувалось питання обрання секретаря сільської ради. Кандидатом на цю посаду було висунуто колишнього секретаря сільської ради - ОСОБА_5

На таку пропозицію позивач ОСОБА_2 зауважив, що «ОСОБА_5 систематично має проблеми із законами України, тому його кандидатуру не мають морального права висувати ні депутати, ні сільський голова». При цьому ОСОБА_2 мав на увазі факт притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення, про що свідчить постанова Долинського районного суду.

Після вказаних слів ОСОБА_2 на зборах виступила відповідач ОСОБА_3, яка, згадавши період перебування позивача на посаді голови сільської ради (1980-1985р.р.), у брутальній формі звинуватила його в тому, що він «працюючи головою сільської ради, спалив бухгалтерські документи».

ОСОБА_2 вказав, що така подія не мала місця і відповідачка не підтвердила її жодними доказами, однак інформація негативного змісту поширилася по селі.

ОСОБА_2 вважає, що своїми діями ОСОБА_3 поширила недостовірну негативну інформацію про нього, чим завдала шкоди його честі, гідності на діловій репутації, а також моральну шкоду, яку позивач оцінив у 20 000 грн.

Посилаючись на положення ст.ст.23,277,297 ЦК України ОСОБА_2 просив суд: визнати, що поширена відповідачкою ОСОБА_3 інформація про те, що ОСОБА_2 «працюючи головою сільської ради, спалив бухгалтерські документи» є недостовірною та принижує його честь, гідність та ділову репутацію; зобов'язати ОСОБА_3 у 2-х місячний термін з моменту набрання законної сили рішенням суду вибачитись перед позивачем на зборах жителів села Княжолука та спростувати поширену нею недостовірну інформацію про те, що «працюючи головою сільської ради, спалив бухгалтерські документи»; стягнути з ОСОБА_3 в користь позивача 20 000 грн. моральної шкоди, 1500 грн. витрат на правову допомогу, а також 1929 грн. 20 коп. судового збору.

Рішенням Долинського районного суду від 11 березня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано поширені відповідачкою ОСОБА_3 відомості про те, що позивач ОСОБА_2 «працюючи головою сільської ради, спалив бухгалтерські документи» такими, що не відповідають дійсності та принижують честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_2

Зобов'язано відповідачку ОСОБА_3 спростувати відомості про те, що позивач ОСОБА_2 «працюючи головою сільської ради, спалив бухгалтерські документи» на чергових зборах жителів села Княжолука Долинського району Івано-Франківської області, як такі, що не відповідають дійсності у 2-х місячний термін з дня набрання судовим рішенням законної сили.

Стягнуто з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 1000 (одну тисячу ) гривень заподіяної моральної шкоди.

Стягнуто з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 1929 (одну тисячу дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень 20 копійок сплаченого судового збору та 1500 (одну тисячу п'ятсот) гривень за надання правової допомоги згідно квитанції.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_3 на рішення суду подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт не погоджується із висновком суду про те, що поширена нею інформація є недостовірною. Як доказ посилається на долучену нею до матеріалів справи довідку Княжолуцької сільської ради №154 ід 02.02.2016 року про те, що бухгалтерські документи за час роботи сільського голови ОСОБА_2 були знищені відповідно до встановленого законом порядку. Вирішуючи питання про достовірність поширеної інформації суд першої інстанції в порушення вимог процесуального законодавства не вказав чому даний доказ не взято до уваги.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

ОСОБА_3 вказала, що поширення нею інформації про позивача мало місце після обрання нового сільського голови на зборах сільської ради. Реалізуючи своє право приймати участь у житті села та на зборах, вона висловила свою критичну точку зору щодо роботи колишнього сільського голови та повідомила, що під час роботи останнім було знищено бухгалтерські документи. На думку, апелянта, поширена нею інформація не є негативною або такою, що ображає честь і гідність, а її вислів є критичною оцінкою роботи колишнього сільського голови.

ОСОБА_3 не погоджується також з рішенням суду в частині стягнення з неї на користь позивача 1000 грн. моральної шкоди, при цьому зазначає, що ні позивач, ні суд не навели обґрунтувань та доказів, які б свідчили заподіяння позивачу моральної шкоди.

Крім того, апелянт вважає, що судом невірно вирішено питання про розподіл судових витрат. Зокрема, позовну вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн. задоволено частково, проте судовий збір стягнуто з відповідача у повному розмірі.

З наведених підстав ОСОБА_3 просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні апеляційного суду представники апелянта вимоги скарги підтримали в повному обсязі, просили її задоволити.

Позивач апеляційну скаргу не визнав, просив відмовити в її задоволенні за необґрунтованістю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 у період з 1980 року по 1985 рік працював головою виконавчого комітету Княжолуцької сільської ради народних депутатів Долинського району (а.с.9).

20 грудня 2015 року у с.Княжолука відбулись збори жителів села.

Згідно Протоколу зборів, наданого стороною позивача, на зборах були присутні сільський голова ОСОБА_4, сільські депутати, жителі села - 106 осіб. На обговорення було поставлено питання про обрання секретаря сільської ради. Одним із кандидатів на цю посаду запропоновано колишнього секретаря - ОСОБА_5

Як зазначено в згаданому протоколі зборів, відповідач ОСОБА_3 виступила на зборах та заявила, що ОСОБА_2 «працюючи головою сільської ради спалив бухгалтерські документи» (а.с.14).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що інформація, розповсюджена відповідачкою на зборах села Княжолука про те, що ОСОБА_2 працюючи головою сільської ради спалив бухгалтерські документи, не відповідає дійсності та є негативною за своїм змістом, оскільки відповідач ствердила про знищення позивачем документів шляхом підпалу, тобто вказала на порушення ним норм чинного законодавства під час виконання посадових обов'язків голови сільської ради у період з 1980 року по 1985 рік.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом ст.213 ЦПК України, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку в частині встановлення обставин щодо порушення особистого права позивача на повагу до честі та гідності, при цьому, колегія суддів виходить з наступних мотивів.

Згідно із ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

За змістом п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості

Таким чином, згідно зі ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 19 Постанови).

Проте в спірному випадку, як вбачається з наявних у справі доказів, відповідач ОСОБА_3 заявила, що позивач «працюючи головою сільської ради спалив бухгалтерські документи», тобто відповідач поширила про позивача інформацію про імовірне вчинення ним кримінально караного діяння, що за своїм змістом не є оціночним судженням, а фактичним твердженням.

При цьому, на підтвердження своїх слів відповідач ОСОБА_3 не представила суду жодних документальних доказів та не довела, що така інформація не є негативною. Твердження сторони апелянта щодо недостовірності даних зазначених в протоколі зборів щодо суті висловлювання ОСОБА_3 та іншого змісту її висловлювань, не заслуговують на увагу, оскільки об»єктивно не підтверджуються відповідними доказами.

Зокрема, на пропозицію суду, сторона не представила доказу, який би підтверджував наявність неточностей, неправильності чи недостовірності даних зазначених в протоколі зборів жителів села 20.12.2015року.

Належних та допустимих доказів щодо іншого змісту висловлювань ОСОБА_3 сторона апелянта не представила.

Тому висновок суду першої інстанції щодо необхідності відновлення порушеного особистого права позивача є правильним.

Відповідно до ст.280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Колегія суддів частково погоджується із рішенням суду в частині стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди на користь ОСОБА_6 Проте оцінюючи фактичні обставини справи і наявні у матеріалах справи докази щодо способу поширення інформації, характеру спричинених моральних страждань у їх сукупності, вважає що обґрунтованим буде розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню - 500 грн.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення в частині стягнення моральної шкоди до зміни.

Вимоги апелянта щодо неправильного визначення розміру судового збору не заслуговують на увагу, оскільки при їх визначенні суд виходив з вимог ст.4 ЗУ « Про судовий збір» та вимог Цивільного процесуального кодексу щодо порядку розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення Долинського районного суду від 11 березня 2016 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 спричинену моральну шкоду в сумі 500 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Пнівчук О.В.

Беркій О.Ю.