Рішення № 57653246, 12.05.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: О.С. Малько, Н.В. Бондаренко, Н.М. Ковальчук,

секретар судового засідання: І.С. Пиляй,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 01 березня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину і державного акту недійсним, скасування рішення Рівненської міської ради, визнання права власності на земельну ділянку.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі,перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 01 березня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано рішення Рівненської міської ради № 1648 від 23 лютого 2012 року"Про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку гр .ОСОБА_3А.".

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.0124 га виданий ОСОБА_3 10 лютого 2012 року на підставі рішення Рівненської міської ради від 23 лютого 2012 року (кадастровий номер 5610100000:015:0136) зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 361010001001183.

Визнано недійсним Договір дарування земельної ділянки площею 0,0124 га укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 посвідчений 05 жовтня 2011 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_4, реєстровий № 1386 та скасовано його державну реєстрацію.

Скасовано Свідоцтво про право власності серія та номер 51317645 на земельну ділянку площею 0,0544 га з кадастровим номером 5610100000:01:015:0181 в м. Рівне по вул. С. Петлюри, 32, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та скасовано його державну реєстрацію права власності.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 243 гривні 60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі на це рішення ОСОБА_1 вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи.

Так, судом порушено норми ст.ст.179,185 ЦПК України щодо дослідження та оголошення безпосередньо в судовому засіданні письмових доказів у справі.

В порушення вимог ст. 168 ЦПК України судом не вирішено її письмове клопотання про закриття провадження щодо визнання недійсним договору дарування укладеним між нею та ОСОБА_3 у зв"язку зі смертю ОСОБА_3

Частково задовольняючи позовні вимоги щодо скасування рішення Рівненської міської ради № 1648 від 23 лютого 2012 року"Про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3А."., суд вказав, що це рішення радою прийнято без врахування положень ст.120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України, оскільки залишено було поза увагою наявність нерухомого майна, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, і яке належить ОСОБА_2

Вважає, що зазначених норм закону Рівненською міською радою при прийнятті цього рішення порушено не було.

Вказаними нормами регулюється питання припинення та переходу права власності на земельну ділянку,на якій розташовані об'єкти нерухомості, але в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника(землекористувача).

Жодних доказів того, що попередній власник 15/100 будівлі як на момент переходу власності до позивача, так і на момент винесення Рівненською міською радою оскаржуваного рішення, володів чи користувався земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт нерухомості, під час розгляду справи не встановлено.

Це рішення стосується лише видачі документа, який підтверджує право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, право власності на яку він набув 2 грудня 1998 року на підставі рішення Рівненської міської ради № 59.

Вказує,що будівля, яка розташована на спірній земельній ділянці і сама земельна ділянка були окремими предметами цивільно-правових відносин. Згідно законодавства, яке діяло на момент їх відчуження, перехід права на земельну ділянку, на якій розміщений об'єкт нерухомості, при переході права власності на нерухомість, здійснювався на підставі цивільно-правових угод (редакція ст.120 Земельного кодексу України 31 грудня 2001 року та 27 квітня 2007 року, які діяли до 1 січня 2010 року).

Просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі вказує на незаконність та необґрунтованість рішення суду в частині відмови у задоволенні його вимоги про визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 0.0124 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5610100000:015:0136.

Маючи у власності нерухоме майно, під час оформлення ним правовстановлюючого документу на земельну ділянку, виявив, що земельна ділянка необхідною площею 124 м.кв. перебуває у власності ОСОБА_1 і не відноситься до земель запасу Рівненської міської ради.

Так як земельна ділянка площею 124 м.кв. рахується за іншою особою, тому приватизувати її він не має правових підстав.

Вказує, що ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку площею 124 м.кв., що знаходиться під його нерухомим майном на підставі договору дарування від 05 жовтня 2012 року.

Сторонами по договору дарування було надано неправдиві відомості щодо місцезнаходження нерухомого майна та земельної ділянки, що і слугувало підставою посвідчення оскаржуваного правочину, а саме відповідно до п.3.1. договору: "дарувальник стверджує, що на дарованій за даним договором земельній ділянці наявне домоволодіння, 85/100 частки якого згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 В.А.17.08.2005 року за р.№3038, належить ОСОБА_1 Будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб ... щодо земельної ділянки немає".

Згідно п.4 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до приписів ст.120 Земельного кодексу України та положень ч.1 ст.377 ЦК України, нерухоме майно у вигляді 85/100 частин будинку має знаходитися на земельній ділянці площею 420 м.кв., а 15/100 частини будинку та кафе "Бітлз" - на земельній ділянці площею 124 м.кв., однак всю земельну ділянку площею 544 м.кв. по вул. С. Петлюри, 32 оформлено лише на ОСОБА_1, тобто на співвласника лише 85/100 частини будинку.

Просить скасувати рішення Рівненського міського суду від 01 березня 2016 року в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 0,0124 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і в цій частині ухвалити нове рішення, яким визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку, в іншій частині рішення залишити без змін; стягнути на його користь понесені судові витрати.

Апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, а скарга ОСОБА_2 - відхиленню з таких підстав.

Скасовуючи рішення Рівненської міської ради № 1648 від 23 лютого 2012 року"Про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3А." та визнаючи недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0.0124 га виданий ОСОБА_3 на підставі цього рішення та визнаючи недійсним Договір дарування земельної ділянки площею 0,0124 га укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та скасовуючи Свідоцтво про право власності серія та номер 51317645 на земельну ділянку площею 0,0544 га з кадастровим номером 5610100000:01:015:0181 в м. Рівне по вул. С. Петлюри, 32, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), суд виходив з того, що при їх прийнятті було порушено положення ст.120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.

Такі висновки суду не відповідають матеріалам справи та вимогам ст.120 ЗК України в редакції чинній станом на час відчуження частини будинку (кодекс 2001 року).

Відповідно до цієї норми "при переході права власності на будівлю і споруди право власності на земельну ділянку або її частини може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди".

Згідно роз'яснень, викладених в п.п."а" п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" №7 від 16 квітня 2004 року, ".. вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати ст.30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до ст.120 ЗК 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем.

До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до ст. 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. ... З 01 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК і ст.120 ЗК в редакції Закону України від 05 листопада 2009 року №1702-VI."

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 був власником домоволодіння по вул. С. Петлюри, 32 на підставі свідоцтва про право власності від 02 вересня 2002 року, а також власником земельної ділянки площею 544 м.кв. на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 05 червня 2000 року.

17 серпня 2005 року між ОСОБА_3 ("дарувальник") та ОСОБА_1 ("обдаровувана"; дочка дарувальника) було укладено договір дарування 85/100 реальної частки домоволодіння по вул. С. Петлюри, буд. 32, і було укладено договір дарування земельної ділянки, згідно п.1.1, 1.2 якого "дарувальник подарував, а обдаровувана прийняла в дар земельну ділянку площею 420 м.кв.,яка розташована за адресою: м. Рівне, вул. Симона Петлюри, буд. 32, (а.с43,44).

21 квітня 2005 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого продавець продав, а покупець купив будівлю кафе-бару "Бітлз", яка належить продавцеві на праві власності та знаходиться в м. Рівне по вул. Симона Петлюри, 32 та знаходиться на земельній ділянці розміром 544 м.кв., яка надана продавцеві у приватну власність згідно з Державним актом, виданим Рівненською міською радою 05 червня 2000 року (а.с.46).

Встановлено, що ОСОБА_3 продав ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу від 21 квітня 2005 року і 15/100 частини домоволодіння по вул. С. Петлюри, буд. 32, , (а.с.48).

04 вересня 2006 року між ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу /ВЕА №645945/ будівлі кафе-бару "Бітлз", а 30 вересня 2006 року - укладено договір купівлі-продажу /ВЕС №156490/ 15/100 часток домоволодіння №32 по вул. С. Петлюри в м. Рівне.

Згідно свідоцтв про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 успадкував будівлю кафе-бару "Бітлз" та 15/100 часток домоволодіння по вул.С. Петлюри (вул. Червоноармійська), 32 в м. Рівне (а.с.52, 53), право приватної власності на що ОСОБА_2 оформив у встановленому законом порядку, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.14, 15).

Земельну ділянку в розмірі 0,0124 га (124 м.кв.) з приводу якої виник спір між сторонами,за договором купівлі-продажу від 07 червня 2005 року було продано ОСОБА_7, який діяв за довіреністю від ОСОБА_3, для ОСОБА_5 (а.с.51).

Вказаний договір купівлі-продажу від 07 червня 2006 року частини земельної ділянки площею 0,0124 га був визнаний недійсним згідно рішення Рівненського міського суду від 08 грудня 2006 року, яке було залишене без змін ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Рівненської області від 18 квітня 2007 року (а.с.10, 136).

За наведеного мати ОСОБА_2 не була і не могла бути власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка при відчуженні в 2005- 2006 рр. частини будинку не переходила до інших набувачів на підставі цивільно-правових угод, як вимагалось чинним на той період Земельним кодексом України.

Відтак покликання суду і позивача на чинну на час вирішення справи в березні 2016 року ст.120 Земельного кодексу України, - є неправильним, оскільки вказана норма не підлягала застосуванню при вирішенні даного спору.

23 лютого 2012 року Рівненською міською радою було прийнято рішення №1648 "Про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3А."(із врахуванням скасування раніше виданого на вказану земельну ділянку державного акта та визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї ділянки -рішення Рівненського міського суду від 08 грудня 2006 року) ,на підставі якого ОСОБА_3 16 липня 2012 року оформив державний акт на право власності на земельну ділянку 0,0124 га , а 5 жовтня 2012 року вказану земельну ділянку подарував своїй дочці ОСОБА_1 (а.с.5-7.).

Відповідно до ст.3 ЦПК України, ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а в даному випадку ОСОБА_2 не доведено порушення його прав рішенням від 23 лютого 2012 року №1648 "Про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3А.", який і був власником цієї земельної ділянки до неправомірного її відчуження іншими особам в червні 2005 року, а відтак у суду не було підстав для скасування цього рішення Рівненськоїміської ради та визнання недійсним державного акту на земельну ділянку на ім"я ОСОБА_3

Права позивача не було порушено і укладеним 5 жовтня 2012 року договором дарування земельної ділянки , який відповідає загальним умовам дійсності правочину, визначеним у ст. 203 Цивільного кодексу України , і у суду не було підстав для визнання його недійсним.

За встановленого вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на земельну ділянку, яка правомірно перебуває у власності відповідача, безпідставні та необгрунтовані.

Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні всіх заявлених вимог.

На підставі наведеного ,керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 323-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01 березня 2016 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про скасування рішення Рівненської міської ради № 1648 від 23 лютого 2012 року "Про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку гр. ОСОБА_3А." ,про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0.0124 га виданого ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки площею 0,0124 га укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, про скасування свідоцтва про право власності серія та номер 51317645 на земельну ділянку площею 0,0544 га з кадастровим номером 5610100000:01:015:0181 в м. Рівне по вул. С. Петлюри, 32, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та про визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 0.0124 га, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 736 гривень 72 коп. (сімсот тридцять шість гривень і сімдесят дві копійки) .

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку сторонами та особами, які беруть участь у справі, протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: О.С. ОСОБА_8 ОСОБА_9 Ковальчук