Рішення № 57646295, 12.05.2016, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2016 р. Справа № 923/414/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України", м. Миколаїв

до: приватного підприємства "Судосервис", м. Херсон

про стягнення 1479,81 дол. США

представники сторін в засідання суду не прибули

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Судосервис" (відповідач) 1446,76 дол. США основного боргу та 33,05 дол. США пені.

Позивач в засідання суду не прибув, надіславши до суду пояснення, в яких просить стягнути з відповідача 33,05 дол. США пені та витрати зі сплати судового збору в повному обсязі та зазначає, що 24.04.2016р. відповідач сплатив 1446,76 дол. США основного боргу.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому ухвали від 25.04.2016р. про порушення провадження у справі за адресою, зазначеною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов’язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

02.12.2015 року між державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (Підприємство) та приватним підприємством "Судосервис" (Агент) було укладено договір № 101-П-АМПУ-15 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, на умовах цього договору Підприємство зобов'язується за заявками Агента надавати (забезпечувати):

- послуги з лоцманського проведення суден (лоцманський збір);

- послуги з регулювання руху суден у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден (далі - ЦРРС/ПРРС) (збір за послуги служби регулювання руху суден);

- проходження суднам по Бузько-Дніпровсько-лиманському, Херсонському морському каналам та каналом Дунай - Чорне море на баровій частині гирла Новостамбульське (Бистре) (далі - БДЛК, ХМК та ГСХ) (канальний збір);

- послуги швартовної бригади з швартування, відшвартування, перетягування і перешвартування суден в морському порту "Южний" (згідно розцінок Підприємства);

- послуги м/б "Гайдамака" та інших плавзасобів (згідно розцінок Підприємства);

- інформаційні послуги при проходженні судном ГСХ (згідно розцінок Підприємства); далі за текстом іменовані "послуги" (термін "послуги" використовується також для позначення окремої складової послуг), а Агент зобов'язується замовити, прийняти і оплатити надані послуги.

При цьому споживачем послуг Підприємства є "Судновласник" (в розумінні ст. 20 КТМ України), від імені якого виступає Агент.

Відповідно до договору, укладеного сторонами, позивач на підставі заявки відповідача вих. № 09/16 від 25.01.2016р., в якій ПП "Судосервис" гарантувало своєчасну оплату наданих послуг, в січні 2016 надав послуги з лоцманського проведення, послуги СРРС та забезпечив проходження каналом судна "BLACK EAGLE" (Того), яке знаходилось під агентуванням відповідача.

Фактичне надання позивачем послуг підтверджується лоцманськими квитанціями, квитанцією служби регулювання руху суден, які надані позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2.1.2. Договору, Підприємство зобов'язується надавати Агенту рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок Підприємства та вимог цього Договору.

Для оплати наданих послуг, на виконання п. 2.1.2 Договору, відповідачу було направлено поштою рахунок МР-00275 від 29.01.2016 на загальну суму 1446,76 дол. США, який отримано відповідачем 11.02.2016 і який відповідачем не було оплачено своєчасно.

Пунктом 2.3.3. Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний робити своєчасну оплату відповідно до умов цього Договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Відповідно до п. 4.2.2 договору остаточний розрахунок здійснюється Агентом на протязі 20 банківських днів з дати отримання від Підприємства рахунку за реквізитами, зазначеними в рахунку.

Згідно з п. 4.3 договору зобов'язання по оплаті вважаються виконаними Агентом з моменту зарахування грошових коштів на рахунок Підприємства.

Відповідно до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Згідно з п. 4.8. Положення про морських лоцманів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 № 292, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.06.2013 за № 920/23452 (далі-Положення), із суден, що користуються послугами морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до п. 4.9. Положення, лоцманські послуги надаються на підставі двостороннього договору між капітаном судна або морським агентом, що виступає від імені судновласника (фрахтувальника або оператора), з однієї сторони, і лоцманським підприємством, що надає ці послуги, з іншої сторони.

Згідно з п. 4.10. Положення, лоцманська квитанція заповнюється і підписується капітаном судна та є документом, що підтверджує факт надання лоцманських послуг. У квитанцію капітан судна вносить відомості, які визначені у формі лоцманської квитанції (додаток 1). Внесені у квитанцію відомості та зауваження капітан судна засвідчує своїм підписом та печаткою судна.

Пунктом 4.11. Положення передбачено, що зобов'язання судновласника (фрахтувальника або оператора) і капітана судна щодо сплати лоцманського збору, окремої винагороди і штрафів, установлених відповідно до чинного законодавства, можуть здійснюватись морським агентом. Останній повинен перебувати в договірних відносинах з лоцманським підприємством, яке надало ці послуги.

Відповідно до 4.17 Положення, лоцманський збір, окремі винагороди і штрафи, передбачені цим Положенням, стягуються лоцманськими підприємствами і включаються в їх дохід.

Тарифи на послуги із забезпечення лоцманського проведення суден затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 № 965 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2013 р. за № 2138/24670 (далі-Тарифи).

Відповідно до п. 1.3. вказаних Тарифів, нарахування лоцманського збору здійснюється з умовного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює.

Згідно з п. 2.1. Тарифів, із суден (крім суден групи В) лоцманський збір справляється за зовнішньопортове проведення (судновим ходом, судноплавним каналом, внутрішнім підхідним каналом, фарватером, рекомендованим шляхом, на якірній стоянці, рейді, за межами портової акваторії або між портовими акваторіями) та внутрішньопортове проведення (безпосередньо до причалу, відходу від причалу та маневрування суден між причалами в межах операційної акваторії причалу (причалів)) за базовими ставками, наведеними у додатку 2 до цих Тарифів.

Відповідно до п. 2.8. Тарифів, підставою для справляння лоцманського збору є лоцманська квитанція, що заповнюється та підписується капітаном судна та підтверджує факт надання лоцманських послуг, або радіотелеграфне підтвердження судна.

Згідно з ст. 110 КТМ України у районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетин морських шляхів) рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден.

Відповідно до статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері транспорту, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики економічного розвитку.

Згідно з п. 4.1 Типового положення про службу регулювання руху суден, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2001 № 340, СРРС створюються для надання послуг з регулювання руху суден, які перебувають у зоні дії СРРС, з метою забезпечення безпеки мореплавства, ефективності судноплавства, охорони людського життя на морі, запобігання забрудненню довкілля з суден.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 08.05.2013 № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.05.2013 р. за № 807/23339 затверджено Порядок надання послуг з регулювання руху суден.

Цей Порядок визначає механізм замовлення та надання послуг з регулювання руху суден суднам, які перебувають у зоні дії служб регулювання руху суден.

Відповідно до п. 4.1. Порядку надання послуг з регулювання руху суден, із суден, що користуються послугами СРРС з регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються відповідно до закону.

Згідно з п. 5.1. Порядку надання послуг з регулювання руху суден, ЦРРС/ПРРС здійснюють виявлення суден на підходах до зони їх дії, встановлення радіозв'язку із суднами, отримання та реєстрацію необхідних даних про кожне судно.

Відповідно до п. 5.2. Порядку надання послуг з регулювання руху суден, кожне судно за 30 хвилин до входу в зону дії ЦРРС/ПРРС повинно встановити радіозв'язок з відповідним ЦРРС/ПРРС.

Тарифи на послуги з регулювання руху суден затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 03.12.2013 № 966 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2013 р. за № 2139/24671.

Відповідно до п. 1.2. Тарифів на послуги з регулювання руху суден, нарахування збору за послуги з регулювання руху суден здійснюється з умовного об'єму судна, який обчислюється в кубічних метрах і дорівнює добутку трьох величин (довжина судна, ширина судна і висота борту судна), зазначених в обмірному свідоцтві (головні розмірення) або документі, що його замінює.

Збір за послуги з регулювання руху суден справляється із суден груп А, Б, Д та Е (у частині суден, що проходять ходові випробування) при наданні послуг у зоні відповідної Служби регулювання руху суден (далі - СРРС), а також при транзитному проходженні без заходження в морські порти / морські термінали у зоні відповідної СРРС за базовими ставками, наведеними у додатку 2 до цих Тарифів (пункт 2.1).

Так, для суден у закордонному плаванні у порту Херсон ставка збору за послуги з регулювання руху суден становить 0,009 доларів США за кубічний метр.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 22 Закону України "Про морські порти України", у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об'ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди.

Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

Канальний збір справляється на користь власника каналу.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 „Про портові збори", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.2013 р. за № 930/23462 затверджено Порядок справляння та розміри ставок портових зборів (далі-Порядок).

Відповідно до п. 1.2. розділу І Порядку, канальний збір справляється на користь власника каналу.

Згідно з п. 1.3. розділу І Порядку, портові збори (корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний) справляються в морських портах із суден і плавучих споруд, що плавають під Державним Прапором України та іноземними прапорами, за групами згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до п. 3.1. розділу III Порядку, канальний збір за проходження суден каналом Дунай - Чорне море на баровій частині гирла Новостамбульське (Бистре), Бузько-Дніпровсько-лиманським каналом (далі - БДЛК), Херсонським морським каналом (далі -ХМК), Керч-Єнікальським каналом (далі - КЄК) справляється на користь суб'єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу І цього Порядку.

Пунктом 3.2. розділу ІІІ Порядку передбачено, що нарахування канального збору здійснюється за кожне проходження каналу судном в один кінець і кожне проходження каналу судном транзитом в один кінець за одиницю умовного об'єму судна (за 1 куб. м об'єму судна) за ставками, наведеними в додатку 3 до цього Порядку.

Відповідно до п. 3.4. розділу III Порядку, судно, яке здійснює перехід між морськими портами (морськими терміналами), що розташовані на БДЛК, канальний збір за прохід по БДЛК сплачує на користь суб'єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу І цього Порядку, за ставкою, що дорівнює різниці між розмірами ставок, установленими для відповідних ділянок БДЛК (додаток 3).

За проходження БДЛК і ХМК без заходження в зазначені морські порти (морські термінали) канальний збір справляється на користь суб'єкта, визначеного пунктом 1.2 розділу І цього Порядку, за ставками, які встановлені згідно з додатком 3 до цього Порядку, за прохід БДЛК 1-12 колін та морського порту Херсон (прохід БДЛК і ХМК) відповідно.

Відповідно до п. 3.5. розділу III Порядку, для суден, що згідно з обмірним свідоцтвом з повним вантажем мають осадку не більш як 4,5 метра, ставки канального збору застосовуються з коефіцієнтом 0,38, крім морського порту Білгород-Дністровський та каналу Прорва.

Відповідно до п. 2.3.4 відповідач повинен сплачувати рахунки позивача у строки, визначені цим договором.

Відповідно до п. 5.5. Договору "Агент" несе повну матеріальну відповідальність перед "Підприємством" за повноту та своєчасність оплати наданих послуг по розрахунках як у національній валюті, так і в ВКВ.

Однак, відповідач не сплатив своєчасно 1446,76 дол. США основного боргу.

Позивач надіслав відповідачу претензію від 23.03.2016р. № 1290 з вимогою сплатити 1446,76 дол. США основного боргу та пеню, але відповідач не сплатив заборгованість своєчасно.

Позивач надіслав до суду пояснення вих. № 2180 від 06.05.2016р., в яких зазначає, що 24.04.2016р. відповідач сплатив 1446,76 дол. США основного боргу, надавши копію банківської виписки.

Згідно з п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1446,76 дол. США основного боргу підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 33,05 дол. США пені, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України", що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі загальної подвійної облікової ставки.

Укладаючи договір № 101-П-АМПУ-15 від 02.12.2015р. сторони пунктом 5.4 Договору передбачили, що в разі порушення строків здійснення остаточного розрахунку, передбачених п. 4.2.2 і п. 4.3 цього договору, Агент, за вимогою Підприємства, несе перед останнім відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення.

Згідно з п. 8.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що згідно з частиною другою статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України). Частина третя статті 533 ЦК України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За пунктом 3.3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.

Відповідно до частини першої статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 N 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Положення частини другої статті 533 ЦК України та частини другої статті 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Відтак вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Одеського апеляційного господарського суду України від 02.09.2015р. у справі № 915/679/15, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2016р.

Однак, позивач в порушення зазначених норм права нарахував пеню в доларах США.

Відповідно до п. 1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Відповідач отримав рахунок МР-00275 від 29.01.2016р. на суму 1446,76 дол. США 11.02.2016р. відповідно до поштового повідомлення про вручення.

Відповідно до п. 4.2.2 договору остаточний розрахунок здійснюється Агентом на протязі 20 банківських днів з дати отримання від Підприємства рахунку за реквізитами, зазначеними в рахунку.

З огляду на викладене, враховуючи, що 8 березня - святковий день, а відповідно до розпорядження КМУ від 11.11.2015р. № 1155-р "Про перенесення робочих днів у 2016р." 7 березня було відпрацьовано у суботу 12 березня, то 12 березня 2016 р. закінчився строк для сплати відповідачем рахунку.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, враховуючи п. 4.2.2. договору, позивач набув право вимоги на стягнення з відповідача суми пені за несвоєчасну оплату з 13.03.2016р.

Позивач відповідно до наданого ним розрахунку нарахував пеню станом на 01.04.2016р., починаючи з 13.03.2016р.

З огляду на викладене, суд вважає, що нарахування позивачем пені за період з 13.03.2016р. до 01.04.2016р. є обґрунтованим.

Господарський суд самостійно виконав розрахунок пені за період з 13.03.2016р. до 01.04.2016р. (кількість днів прострочення 19) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вартості послуг за кожний день прострочення (п. 5.4 договору), враховуючи п. 8.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Так, офіційний курс Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (31.03.2016р.) становить 2621,8056 грн. за 100 дол. США.

Отже, борг станом на 31.03.2016р. становить 1446,76 дол. США * 26,218056= 37931,23грн.

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

37931,23

13.03.2016 - 31.03.2016

19

22.0000 %

0.120 %*

866.41

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 866грн. 41коп. пені.

Сума пені в розмірі 866грн. 41коп., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, в еквіваленті становить 866,41 : 26,218056 = 33,05 дол. США, тобто співпадає з тією сумою, яка була заявлена позивачем при зверненні з позовом. Однак, як вже зазначалось вище, позивачем було помилково нараховано пеню в доларах США, в той час як необхідно було здійснити нарахування у національній валюті України.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати 1378грн. судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки сума основного боргу перерахована ним після порушення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1446,76 дол. США основного боргу.

3. Стягнути з приватного підприємства "Судосервис" (м. Херсон вул. Петренка 18, офіс 311, код 36580226) на користь державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі філії "Дельта-лоцман" державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (м. Миколаїв вул. Лягіна 27, код 38728507, р/р 260091640 ПАТ "ПУМБ" МФО 334851) 866грн. 41коп. пені та 1378грн. 00коп. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.П.Ярошенко