Рішення № 57646188, 11.05.2016, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.05.2016 Справа № 920/240/16

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Суми,

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Сумбуд", м. Суми,

про стягнення 27471 грн. 95 коп.,

Суддя Жерьобкіна Є.А.

Представники:

Від позивача - адвокат Курбатов Д.В.;

Від відповідача - Ємельяненко С.В. (довіреність від 01.01.2015року);

При секретарі судового засідання Мудрицькій С.Ю.,

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 27 471 грн. 95 коп., в тому числі 21 420 грн. 00 коп. заборгованості за отриманий товар відповідно до накладної № 8 від 13.03.2015, 4 652 грн. 16 коп. інфляційних збитків, 3 грн. 21 коп. 3 % річних, 1 396 грн. 58 коп. пені.

Позивач подав клопотання від 11.04.2016, в якому просить суд стягнути з відповідача 7000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та судовий збір.

Позивач подав клопотання (вх. № 4565 від 11.05.2016), в якому уточнює суму витрат на послуги адвоката, а саме 1000 грн. 00 коп.

Позивач подав докази понесення витрат на послуги адвоката в сумі 1000 грн. 00 коп.

Позивач подав заяву (вх. № 4566 від 11.05.2016) про долучення до матеріалів справи витребуваних доказів.

Відповідач подав клопотання (вх. № 4587 від 11.05.2016) про долучення до матеріалів справи доказів сплати основного боргу в сумі 21 420 грн. 00 коп.

Враховуючи визначений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення спору, достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, заслухавши повноважних представників сторін, суд встановив:

Відповідно до видаткової накладної № 8 від 13.03.2015 позивачем було поставлено відповідачу, а останнім отримано товар (цегляна крихта) на загальну суму 21 420 грн. 00 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та не оплатив отриманий товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 21 420 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

У спірних правовідносинах строк виконання грошового зобов'язання визначається за правилами статті 692 Цивільного кодексу України, тобто оплата товару пов'язана з моментом його прийняття.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 21 420 грн. 00 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями № 978 від 10 травня 2016 року, підтверджується факт погашення відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 21 420 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи зазначені обставини, зокрема те, що матеріалами справи підтверджується факт сплати відповідачем основного боргу в сумі 21 420 грн. 00 коп., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Судом встановлено, що обов'язок щодо оплати отриманого товару відповідачем виконано несвоєчасно.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату товару відповідачеві нараховано 3 % річних в сумі 3 грн. 21 коп., інфляційні збитки в сумі 4652 грн. 16 коп. за період з 14.03.2015 по 13.09.2015, виходячи з суми боргу в розмірі 21 420 грн. 00 коп.

З огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у листі від 01.07.2014року «Аналізі практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві», при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що при розрахунку інфляційних збитків позивачем не враховано, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу, при розрахунку 3% річних невірно визначено суму процентів.

З огляду на вказане, судом здійснено перерахунок інфляційних збитків та 3 % річних за несвоєчасну оплату товару не виходячи за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов'язання, та зазначеного максимального розміру нарахувань, згідно з яким розмір інфляційних збитків за період з 14.03.2015 по 13.09.2015, виходячи з суми боргу в розмірі 21 420 грн. 00 коп. (сукупний індекс інфляції - 1.273) становить 5844 грн. 38 коп., розмір 3 % річних за період з 14.03.2015 по 12.09.2015 (183 дні), виходячи з суми боргу в розмірі 21 420 грн. 00 коп. - 322 грн. 18 коп.

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2016.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків передбачене діючим законодавством України, обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних збитків в межах заявлених у позові до стягнення сум: 3% річних - 3 грн. 21 коп., інфляційні збитки - 4652 грн. 16 коп.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату товару відповідачеві позивачем нараховано пеню в сумі 1396 грн. 58 коп. за період з 14.03.2015 по 12.09.2015 (183 дні), виходячи з суми боргу в розмірі 21 420 грн. 00 коп., в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Разом з цим, статтею 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Враховуючи відсутність між сторонами правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчиненого у письмовій формі, вимога позивача про стягнення з відповідача 1396 грн. 58 коп. пені є необґрунтованою та безпідставною, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені повністю.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. 44, ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1378 грн. 00 коп.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2016 між позивачем та адвокатом Курбатовим Д.В. було укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого адвокат надає позивачу юридичні послуги щодо представництва інтересів та захисту прав у суді.

Згідно з п. 2.1. договору, ціна за договором це сума грошових коштів, які позивач зобов'язаний сплатити адвокату за надання юридичних послуг обумовлених договором у розмірі 7000 грн. 00 коп.

Згідно з поданим розрахунком витрат на послуги адвоката у справі № 920/240/16, відповідні витрати складають 1000 грн. 00 коп.

Факт сплати позивачем 1000 грн. 00 коп. за послуги адвоката підтверджується матеріалами справи, зокрема квитанцією № 0.0.548858076 2 від 10.05.2016 та меморіальним ордером від 10.05.2016.

Позивачем надано суду копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 159 від 30.06.2000 та витягу з Єдиного реєстру адвокатів України.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вбачається з розрахунку витрат на оплату послуг адвоката у справі № 920/240/16, адвокатом Курбатовим Д.В. здійснено ознайомлення з матеріалами справи - 200 грн. 00 коп., написання позову - 400 грн. 00 коп., представництво у суді - 400 грн. 00 коп.

Відповідно до правової позиції викладеної у п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, суд вважає розумною та співрозмірною суму витрат позивача на послуги адвоката, що підлягає відшкодуванню в розмірі 500 грн. 00 коп., враховуючи тривалість розгляду (розгляд справи неодноразово відкладався, у зв'язку з неподанням позивачем витребуваних доказів) і складність справи (спір майновий розрахунковий, основний борг за видатковою накладною сплачений), часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 21 420 грн. 00 коп. припинити відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Сумбуд" (вул. Петропавлівська, буд. 86, м. Суми, 40030, код ЄДРПОУ 14017843) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 40000, іден. номер НОМЕР_1) 4 652 грн. 16 коп. інфляційних збитків, 3 грн. 21 коп. 3 % річних, 1378 грн. 00 коп. судового збору, 500 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

4. У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.05.2016

Суддя Є.А. Жерьобкіна