Рішення № 57644538, 26.04.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а

Справа № 755/12685/15-ц Головуючий у 1 інстанції Ластовка Н.Д.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/1356/2016 Суддя-доповідач Антоненко Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

у складі судді-доповідача АнтоненкоН.О.,

суддів Стрижеуса А.М., Шкоріної О.І. при секретарі Юрченко А.С.,

за участю представника відповідача ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_4, на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова група «Центр», ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яка бере участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Златобанк» задоволені: стягнуто солідарно з ТОВ «Торгово-промислова група «Центр», ОСОБА_4 на користь ПАТ «Златобанк» 1 498 720,90 грн заборгованості за договором про надання овердрафту та 3 654,00 грн судового збору.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 травня 2013 року між ПАТ «Златобанк» та ТОВ «Торгово-промислова група «Центр» укладено договір про надання овердрафту №142/1/13-OVER, згідно умов якого ліміт за овердрафтом складає максимально припустиму суму у розмірі 1 200 000,00 грн терміном користування до 19 травня 2014 року зі сплатою 25% річних.

Судом також установлено, що 20 травня 2013 року між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки №142/1/13-OVER, за яким відповідальність боржника і поручителя є солідарною.

У зв'язку з порушенням умов кредитного договору позичальником станом на 19.06.2015 виникла заборгованість у розмірі 1 498 720,90 грн, що складається з: 965 829,68 грн заборгованості за основним договором; 250 646,15 грн заборгованості по відсоткам; 263 078,88 грн пені; 14 166,19 грн - 3% річних згідно ст. 625 ЦПК України та 5 000,00 грн штрафу.

Виходячи з доведеності та обґрунтованості позовних вимог банку, суд першої інстанції задовольнив їх у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_4, просить скасувати заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року та залишити позовну заяву ПАТ «Златобанк» без розгляду. Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що на момент звернення ПАТ «Златобанк» до Дніпровського районного суду м. Києва з даним позовом, спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядався Апеляційним судом м. Києва за апеляційною скаргою на ухвалу суду, тому районний суд повинен був дану позовну заяву залишити без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

У судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити з наведених доводів. Інші сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не подали, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з юридичної особи боржника (позичальника) та фізичної особи - поручителя.

Згідно із ч. 1 ст. 1, ст.ст. 2, 12 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у яких сторонами є юридичні особи, розглядаютьсягосподарськими судами.

Відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі - постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд провадиться за правилами іншого судочинства.

Вирішуючи позовні вимоги ПАТ «Златобанк», які виникли з договору про надання овердрафту, суд першої інстанції зазначених вимог закону не врахував, безпідставно прийняв до провадження спір, що виник між юридичними особами і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, розглянув його разом із вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 205, ч. 1 ст. 310 ЦПК України рішення у даній справі в частині позовних вимог ПАТ «Златобанк» до «Торгово-промислової групи «Центр» підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі у цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості на користь ПАТ «Златобанк» з ОСОБА_4, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів цивільного законодавства. У разі порушення зобов'язання (його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання - ст.610 ЦК України) настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст.611 ЦК України). Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми; статтею 624 ЦК передбачено право банку нарахувати неустойку за порушення строків погашення заборгованості за кредитом.

Факту укладення сторонами 20.02.2013 Договору поруки, відповідно до якого ОСОБА_4 поручився перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, та факту наявності заборгованості ОСОБА_4 не заперечує, як не заперечує і розміру заборгованості за Договором овердрафту в сумі 1 498 720,90 грн.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_4 зводяться до того, що оскільки 19.01.2015 ПАТ «Златобанк» звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості з Торгово-промислової групи «Центр» та ОСОБА_4 за цим договором, а ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 03.06.2015 вказана позовна заява залишена без розгляду, ухвала набрала законної сили 04.08.2015 після її перегляду в апеляційному порядку, то повторне звернення до суду ПАТ «Златобанк» з тими ж самими вимогами 23.06.2015 не ґрунтується на нормах процесуального права і не може бути підставою для задоволення позову.

Такі доводи представника відповідача не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦПК України залишення позову без розгляду не позбавляє позивача повторно звернутися до суду з такими ж вимогами, які по суті не розглянуті судом. Оскарження позивачем ухвали суду першої інстанції про залишення позову без розгляду не дає підстав уважати, що спір про той самий предмет, з тих самих підстав і між тими ж сторонами розглядається в іншому суді (п. 4, ч. 1 ст. 207 ЦПК України), адже предметом апеляційного розгляду в такому випадку є не вирішенням спору по суті, а дотримання судом першої інстанції вимог процесуального закону при вирішенні питання залишення позову без розгляду.

Залишення позову без розгляду відповідно до ч. 1 ст. 265 ЦК України не зупиняє перебігу позовної давності.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України та п. 6.2 Договору поруки порука припиняється після спливу трьох років з настання кінцевої дати повернення кредиту.

На інші обставини як на підстави для скасування рішення суду ОСОБА_4 та його представник не посилаються.

У зв'язку з наведеним передбачених ст. 309 ЦПК України підстав для скасування рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за договором овердрафту у розмірі 1 498 720,90 грн та судового збору у розмірі 3 654,00 грн немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 305, 309, 310, 313, 316 ЦПК України, колегія

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року в частині солідарного стягнення з Торгово-промислової групи «Центр» заборгованості за договором овердрафту скасувати. Провадження у справі в цій частині закрити.

В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2015 року залишити без мін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя-доповідач Н.О. Антоненко

Судді А.М. Стрижеус

О.І. Шкоріна