Рішення № 57642971, 12.04.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5652/15-ц

Провадження № 2/761/588/2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 квітня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

при секретарі: Кияшко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі - відповідач 2) про стягнення заборгованості.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2015 року було відкрито провадження у даній справі.

16 липня 2016 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва було залишено позовну заяву без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 жовтня 2015 року було скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 липня 2015 року та справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

16 жовтня 2015 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва було призначено дану справу до розгляду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між позивачем та відповідачем 1 24 січня 2008 року було укладено Кредитний договір № 068-2008-054, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 202940,00 доларів США, строком користування до 10.01.2028 року зі сплатою 13,45% річних. 14 березня 2008 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено Кредитний договір № 068-2008-663, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 393460,00 шв. франків, строком користування до 10.03.2032 року зі сплатою 10,45% річних. Для забезпечення виконання зобов`язань відповідачем 1 за Кредитним договором № 068-2008-054 та Кредитним договором № 068-2008-663 було укладено між позивачем та відповідачем 2 Договір поруки № 068-2008-054-Р від 24 січня 2008 року та договір поруки б/н від 30 квітня 2010 року. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2013 року було стягнуто з відповідачів заборгованість за Кредитним договором № 068-2008-054 від 24 січня 2008 року тіло кредиту, нараховані включно до 02.04.2013 року відсотки та підвищені відсотки, та за Кредитним договором № 068-2008-663 від 14 березня 2008 року тіло кредиту, нараховані включно до 02.04.2013 року відсотки та підвищені відсотки. Проте наявність судового рішення не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Тому, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Кредитним договором № 068-2008-054 від 24 січня 2008 року в сумі 69135,98 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (курс 27,8584 грн. за 1 долар США) складає 1926017,69 грн. та заборгованість за Кредитним договором № 068-2008-663 від 14 березня 2008 року в сумі 100847,05 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ (курс 29,3835 грн. за 1 швейцарський франк) складає 2963239,38 грн., а разом за обома договорами стягнути 4889257,07 грн.; стягнути солідарно з відповідачів суму курсової різниці в розмірі 13228828,86 грн. та витрати на сплату судового збору.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач 1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, про причини неявки не повідомив, заперечення на позовну заяву не надав.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином, про причини неявки не повідомив, заперечення на позовну заяву не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, повно та всебічно дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 січня 2008 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено Кредитний договір № 068-2008-054, згідно умов якого, кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 202940,00 доларів США, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13,45% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно умов цього договору. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 1024847,00 грн. за курсом НБУ на день укладення цього договору, при цьому сторони обумовили, що такий гривневий еквівалент має визначатися в цьому договорі лише в разі, якщо сума кредиту виражена у іноземній валюті. Відповідно до п. 1.1.1 договору, за користування коштами понад встановлений строк (або терміни погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 40,35% річних. Розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлені цим договором терміни сплати щомісячних платежів застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника. Нарахування та облік таких процентів кредитор здійснює відповідно до умов цього договору, додатків до нього та вимог чинного законодавства України, зокрема нормативних актів Національного банку України. Згідно п. 1.1.2 договору, підвищена процентна ставка за користування кредитом не застосовується (а застосовується процентна ставка у розмірі 0,0001% річних), якщо погашення простроченої суми основного боргу позичальника відбулося протягом перших трьох календарних днів з дати виникнення такого прострочення. При цьому, якщо третій день цього строку припадає на вихідний або святковий день, останнім днем такого строку застосування процентної ставки у розмірі 0,0001% річних визначається останній робочий день, що передує такому вихідному або святковому дню. Якщо оплата простроченої суми основного боргу позичальником не була здійснена протягом перших трьох календарних днів з дати прострочення сплати суми основного боргу, то на прострочену суму основного боргу позичальника нараховується підвищена процентна ставка, починаючи з першого дня виникнення такого прострочення. Пунктом 1.2 договору передбачено, що строк кредитування за цим договором становить період: з дати надання кредитором кредиту позичальнику по 10 січня 2028 року включно (що є датою остаточного погашення всієї суми кредиту).

14 березня 2008 року між позивачем та відповідачем 1 було укладено Кредитний договір № 068-2008-663, згідно умов якого кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 393460,00 швейцарських франків, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 10,45% річних в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно умов цього договору. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 1968021,61 грн. за курсом НБУ на день укладення цього договору, при цьому сторони обумовили, що такий гривневий еквівалент має визначатися в цьому договорі лише в разі, якщо сума кредиту виражена у іноземній валюті. Відповідно до п. 1.1.1 договору, за користування коштами понад встановлений строк (або терміни погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 31,35% річних. Розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлені цим договором терміни сплати щомісячних платежів застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника. Нарахування та облік таких процентів кредитор здійснює відповідно до умов цього договору, додатків до нього та вимог чинного законодавства України, зокрема нормативних актів Національного банку України. Згідно п. 1.1.2 договору, підвищена процентна ставка за користування кредитом не застосовується (а застосовується процентна ставка у розмірі 0,0001% річних), якщо погашення простроченої суми основного боргу позичальника відбулося протягом перших трьох календарних днів з дати виникнення такого прострочення. При цьому, якщо третій день цього строку припадає на вихідний або святковий день, останнім днем такого строку застосування процентної ставки у розмірі 0,0001% річних визначається останній робочий день, що передує такому вихідному або святковому дню. Якщо оплата простроченої суми основного боргу позичальником не була здійснена протягом перших трьох календарних днів з дати прострочення сплати суми основного боргу, то на прострочену суму основного боргу позичальника нараховується підвищена процентна ставка, починаючи з першого дня виникнення такого прострочення. Пунктом 1.2 договору передбачено, що строк кредитування за цим договором становить період: з дати надання кредитором кредиту позичальнику по 10 березня 2032 року включно (що є датою остаточного погашення всієї суми кредиту).

10 квітня 2010 року і 30 квітня 2010 року до даних Кредитних договорів були укладені між позивачем та відповідачем 1 Додаткові угоди, в яких сторонами узгоджувалася зміна розміру плати за користування кредитами.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

24 січня 2008 року між позивачем (кредитор) та відповідачем 2 (поручитель) було укладено Договір поруки № 068-2008-054-Р, відповідно до умов якого, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з Кредитного договору № 068-2008-054 від 24 січня 2008 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідно до п. 1.3 договору, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Згідно п. 1.4 договору, відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

14 березня 2008 року між позивачем (кредитор) та відповідачем 2 (поручитель) було укладено Договір поруки № 068-2008-663-Р, відповідно до умов якого, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов`язань перед кредитором, що виникли з Кредитного договору № 068-2008-663 від 14 березня 2008 року, укладеного між кредитором та боржником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Відповідно до п. 1.3 договору, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов`язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), сплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору. Згідно п. 1.4 договору, відповідальність поручителя і боржника є солідарною.

30 квітня 2010 року до даних Договорів поруки були укладені між позивачем та відповідачем 2 Додаткові угоди.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2013 року було задоволено позовні вимоги ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та було стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором № 068-2008-054 від 24 січня 2008 року в сумі 221140,46 доларів США, що за курсом НБУ на час подання позову складає 1767575,70 грн. та за кредитним договором № 068-2008-663 від 14 березня 2008 року в сумі 420938,09 швейцарських франків, що за курсом НБУ на час подання позову складає 3532849,20 грн..

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 червня 2014 року заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2013 року було залишено без змін.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 14 ЦПК України).

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 61 ЦПК України).

Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК (п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 068-2008-054 від 24 січня 2008 року, який міститься в матеріалах справи, заборгованість станом на 20.02.2015 року по відсоткам та підвищеним відсоткам складає 69135,98 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (курс 27,8584 грн. за 1 долар США) складає 1926017,69 грн., з яких: відсотки - 67684,33 доларів США - еквівалент 1885577,01 грн., підвищені відсотки - 1451,65 доларів США - еквівалент 40440,68 грн..

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 068-2008-663 від 14 березня 2008 року, який міститься в матеріалах справи, заборгованість станом на 20.02.2015 року по відсоткам та підвищеним відсоткам складає 100847,05 швейцарських франків, що за офіційним курсом НБУ (курс 29,3835 грн. за 1 швейцарський франк) складає 2963239,38 грн., з яких: відсотки - 98918,94 швейцарських франків - еквівалент 2906584,72 грн., підвищені відсотки - 1928,11 швейцарських франків - еквівалент 56654,67 грн..

У разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК. Разом із тим як за пред'явлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати (п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Офіційний курс НБУ гривні до долару США, станом на 12.04.2016 р., становить 2557.0599, а тому сума заборгованості за Кредитним договором № 068-2008-054 від 24 січня 2008 року (69135,98 доларів США) у гривневому еквіваленті складає 1767848,42 грн..

Відповідно ло офіційного курсу НБУ гривні до швейцарського франку, станом на 12.04.2016 р., становить 2677.6604, а тому сума заборгованості за Кредитним договором № 068-2008-663 від 14 березня 2008 року (100847,05 швейцарських франків) у гривневому еквіваленті складає 2700341,52 грн..

Зважаючи на викладене та надані пояснення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за Кредитним договором № 068-2008-054 від 24 січня 2008 року та Кредитним договором № 068-2008-663 від 14 березня 2008 року підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо солідарного стягнення з відповідачів суми курсової різниці в розмірі 13228828,86 грн., то позивач зазначає в позовній заяві, що окільки курс іноземної валюти значно змінився після винесення рішення Шевченківським районним судом м. Києва, за яким було стягнуто заборгованість за кредитним договором у національній валюті, розраховану за курсом НБУ на дату складання розрахунку заборгованості - 02.04.2013 року, а тому між сумою заборгованості станом на 02.04.2013 року та станом на 20.02.2015 року існує курсова різниця.

Відповідно до ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях (ч. 1 ст. 533 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави (ст. 1 Закону України «Про Національний банк України»).

Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його (ст. 36 Закону України «Про Національний банк України»).

Даючи юридичну оцінку поясненням та доказам, суд прийшов до висновку, що дані позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки офіційний курс гривні до іноземних валют в різні періоди часу може змінюватися, однак дана обставина не дає підстав стороні у зобов`язанні, спір щодо якої вже вирішений судом, пред`являти після цього до іншої сторони додаткові вимоги про стягнення курсової різниці.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім, які складаються з судового збору в розмірі 3654,00 грн..

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 213, 215, 223-228 ЦПК України, ст.ст. 192, 526, 533, 553, 554, 610, 611, 612, 625, 1054 ЦК України, Закон України «Про Національний банк України», Конституція України, Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд,

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №068-2008-054 від 24.01.2008 року в сумі 69135,98 доларів США.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором №068-2008-663 від 14.03.2008 року в сумі 100847,05 швейцарських франків.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя