Рішення № 57633057, 04.05.2016, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/3527/2015 Справа № 490/6252/15-ц

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

04 травня 2016 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Батченка О.В. при секретарі Кваша С.О., з участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності, усунення перешкод в праві користування шляхом виселення та вселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з даним позовом до відповідача, відповідно останніх уточнених позовних вимог просила визнати за собою право власності на 1/2 частку домоволодіння № 10 по вул. Гастелло в м. Миколаєві у складі приміщень № 1, 1-1, 1-2, 1-3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, яка померла 18 березня 2010 року, а також усунути перешкоди в користуванні спірним житлом шляхом виселення відповідача з зазначених приміщень та про своє вселення до цих приміщень. В обґрунтування позову позивач послалась на ті обставини, що не має можливості оформити свої спадкові права у встановленому законом порядку внаслідок відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії - у зв'язку з відсутністю технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна. В свою чергу, здійснити інвентаризацію позивач можливості не має внаслідок перешкод, які чинить їй відповідач.

Усною ухвалою суду від 28 березня 2016 року до участі в справі в якості другого відповідача притягнута Миколаївська міська рада.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, підтвердив викладені в позовній заяві обставини. Суду додатково пояснив, що ОСОБА_2 самоуправно влаштувала міжкімнатний дверний отвір, тим самим об'єднавши раніше поділені в натурі частини домоволодіння № 10 по вул. Гастелло в м. Миколаєві, за що свого часу притягалась до адміністративної відповідальності, а також забила зсередини окремий вхід з двору до приміщень № 1, 1-1, 1-2, 1-3, які за життя знаходились у власності та користуванні спадкодавця ОСОБА_5

Відповідач та її представник позов не визнали. ОСОБА_2 суду пояснила, що постійно користується своєю частиною домоволодіння № 10 по вул. Гастелло в м. Миколаєві (1/4 частка її, 1/4 частка - її чоловіка), по домоволодінню декілька разів проводилась інвентаризація КП ММБТІ, в ході якої спеціалісти оглядали приміщення. Відповідач визнала ті обставини, що за життя ОСОБА_5, якій належала 1/2 частка спірного домоволодіння, займала відокремлені приміщення, відгороджені суцільною стіною, в якій вона (ОСОБА_2С.) після смерті ОСОБА_5 влаштувала дверний отвір, за що притягувалась до адміністративної відповідальності. Проте, вона (відповідач) жодним чином не перешкоджає позивачці в користуванні приміщеннями ОСОБА_5, але вважає, що ОСОБА_4 не може набути право власності в порядку спадкування на частку в домоволодінні у зв'язку з наявністю самочинного будівництва. Крім цього, ОСОБА_2 наполягає на нікчемності заповіту, складеного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 з тих підстав, що вона оригіналу цього заповіту не бачила та ідентифікаційний номер ОСОБА_5, вказаний у заповіті, не співпадає з дійсним її номером.

Представник відповідача - Миколаївської міської ради - подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, покладаючись при її вирішенні на розсуд суду.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З ухвали апеляційного суду Миколаївської області від 23 грудня 2013 року, слідує, що відповідно до свідоцтва про право власності на будівлю від 23 серпня 1957 року, виданого виконкомом Варварівської селищної ради депутатів трудящих Миколаївського району, 1/2 частка домоволодіння № 10 по вул. Гастелло (колишня адреса: вул. Очаківська, 147-А (а.с. 17-19) в м. Миколаєві належала на праві власності ОСОБА_5 На підставі договору купівлі-продажу від 07 липня 2000 року, зареєстрованого товарною біржею "Нерухомість-Миколаїв", інша частина цього будинку в рівних частинах (по 1/4 за кожним) зареєстрована за ОСОБА_6 та ОСОБА_2 Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 липня 2009 року, яке набрало законної сили, вказаний договір купівлі-продажу визнано дійсним (а.с. 52, 53).

Рішенням народного суду Варварівського району Миколаївської області від 21 травня 1956 року здійснений реальний поділ домоволодіння, відповідно якого домоволодіння було поділене на дві рівні частини, з яких одна - північна частина присуджена ОСОБА_7, а південна - правопопереднику відповідача - ОСОБА_8 Рішення виконане згідно акту судового виконавця від 27 червня 1956 року (а.с. 17, 18, 20).

Як вбачається з копій технічних паспортів на домоволодіння № 10 по вул. Гастелло в м. Миколаєві (а.с. 30-37) та пояснень сторін, у склад 1/2 частки домоволодіння № 10 по вул. Гастелло в м. Миколаєві, що належала за життя на праві власності ОСОБА_5 та була виділена в натурі, входять приміщення за № 1 - сіни, № 1-1 - коридор, № 1-2 - кухня та № 1-3 - житлова кімната.

13 жовтня 2009 року ОСОБА_5 на випадок своєї смерті склала заповіт на користь ОСОБА_4 Заповіт складений та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (реєстровий № 5036) за адресою: м. Миколаїв вул. Гастелло, 10 і підписаний іншою особою ОСОБА_10 - у звязку з хворобою ОСОБА_5

Дійсність даного заповіту неодноразово оскаржувалась як ОСОБА_2 так і рідною сестрою ОСОБА_5 - ОСОБА_11 у судовому порядку, проте у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Рішення судів набрали законної сили (а.с. 47-51, 54-57).

18 березня 2010 року ОСОБА_5 померла (а.с. 15).

Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки домоволодіння № 10 по вул. Гастелло в м. Миколаєві.

Як свідчать матеріали спадкової справи №347/2010 у встановлений законом шестимісячний строк з дня відкриття спадщини до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулася лише ОСОБА_4 інші спадкоємці спадщину не прийняли.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17 листопада 2014 року ОСОБА_12 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, що належало ОСОБА_5, як особі, яка не прийняла спадщину у встановленому законом порядку, та яка не має законних підстав для закликання до спадкоємства через наявність заповіту.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08 червня 2015 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом також і ОСОБА_4, як особі, яка не надала технічну характеристику об'єкту нерухомого майна.

Проте така підстава не є перешкодою для визнання права власності за позивачем в порядку спадкування за заповітом на підставі судового рішення.

Відповідно статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

В силу ст. 1268, ч. 1 та 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

На підставі викладеного, ОСОБА_4, як особа, яка у встановлений законом строк подала заяву про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом, з часу відкриття спадщини, тобто з 18 березня 2010 року, набула право власності на 1/2 частку домоволодіння № 10 по вул. Гастелло в м. Миколаєві, а тому її позов в частині визнання права власності підлягає задоволенню.

Твердження ОСОБА_2 про те, що заповіт є нікчемним не обґрунтовані у встановлений законом спосіб та не можуть бути покладені в основу судового рішення з огляду на таке.

Так, відповідно положень 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, а в силу ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. За такого, посилання відповідача ОСОБА_2 на невідповідність у заповіті ідентифікаційного номеру ОСОБА_5 її дійсному ідентифікаційному номеру не має наслідком недійсності заповіту в цілому. Як і не може бути встановлена нікчемність цього правочину з тих підстав, що ОСОБА_2 не бачила його оригіналу.

Не спростовують висновків суду у справі і посилання відповідача на наявність об'єктів самочинного будівництва в частині, що належала ОСОБА_5

Вирішуючи спір в частині усунення перешкод у праві користування майном шляхом виселення ОСОБА_2 та вселення ОСОБА_4, суд виходить з наступного.

Обставини справи свідчать про те, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 існують стійкі неприязні стосунки, що виникли на ґрунті спору про право на спадкування майна після смерті ОСОБА_5 Як вбачається з постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 квітня 2013 року (а.с. 43, 44) ОСОБА_2 станом на 16 січня 2012 року здійснила роботи з переобладнання конструктивних елементів житлового будинку літ. А, а саме: стіни між кімнатами № 1-3 та № 2-2 без отримання відповідних узгоджень. Тобто у такий спосіб ОСОБА_2 фактично об'єднала раніше розділене в натурі на підставі судового рішення домоволодіння, встановивши двері у раніше закритий шафою дверний отвір.

Матеріали цивільної справи містять також лист КП ММБТІ вих. № 2449 від 23 грудня 2013 року, з якого слідує, що за замовленням ОСОБА_4 № 2-3288 від 15 липня 2013 року проводилася технічна інвентаризація нерухомого майна за адресою: м. Миколаїв, вул. Гастелло, 10. Проте нерухоме майно для обстеження фахівцю бюро надано не було у зв'язку з чим замовлення було закрите.

Викладені факти у їх сукупності свідчать про те, що ОСОБА_2, реалізуючі свій намір, спрямований на набуття права власності на 1/2 частку домоволодіння № 10 по вул. Гастелло в м. Миколаєві, що належала ОСОБА_5 чинить перешкоди законному власнику майна - спадкоємцю за заповітом ОСОБА_4 в користуванні приміщеннями у житловому будинку літ. А шляхом влаштування перепон для можливості вільного доступу до приміщень № 1, 1-1, 1-2 та 1-3.

Зазначене є порушенням прав власника майна, які підлягають усуненню шляхом вселення ОСОБА_4 до спірних приміщень.

Відповідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

В силу абз. 1 ч. 1, ч 2-4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте, як свідчать матеріали справи позивачем у встановленому цивільним процесуальним законом порядку не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_2 крім обмеження доступу також перешкоджає позивачу в користуванні спірними приміщеннями, займаючи їх особисто, або для збереження власних речей.

За такого, в задоволенні позовних вимог в частині виселення ОСОБА_2 зі спірних приміщень слід відмовити, що не перешкоджає позивачу після вселення та виявлення відповідних обставин повторно звернутися до суду з цими же вимога в загальному порядку.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами суд виходить з наступного розрахунку.

Позивачем протягом розгляду справи по суті всього сплачено 608 грн. 00 коп. судового збору. При цьому, розгляд позовних вимог про вселення та виселення судовим збором не оплачений. За такого, з ОСОБА_4 на користь держави слід стягнути 243 грн. 60 судового збору за розгляд позовної вимоги про виселення, у задоволенні якої судом відмовлено, а з ОСОБА_2 також на користь держави слід стягнути 243 грн. 60 судового збору за розгляд позовної вимоги про вселення, яку задоволено судом.

Згідно представленої суду квитанції, ОСОБА_2 за надання правової допомоги представником було сплачено 6000 грн. 00 коп.

Разом з цим, в силу ст. 1 ЗУ "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як слідує з журналів судового засідання представник ОСОБА_2 приймав участь у судових засіданнях протягом 3 годин 45 хвилин. Дані про час, протягом якого представник ОСОБА_2 приймав участь у вчиненні окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та/або під час ознайомлення з матеріалами справи в суді відсутні. За такого, виходячи із розрахунку 40% мінімальної заробітної плати = 551 грн. 20 коп. * 3,3/4 (годин) розмір компенсації витрат на правову допомогу ОСОБА_2 може бути не більшим за 2067 грн. 00 коп. Але враховуючи, що позов ОСОБА_4 задоволений частково, то з позивача на користь відповідача підлягають присудженню судові витрати пропорційно розміру позовних вимог, в задоволенні яких судом відмовлено. За такого, розмір компенсації витрат на правову допомогу, що підлягає відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача складає (2067/4) 516 грн. 75 коп.

Таким чином, остаточно шляхом взаємного зарахування (608 грн. 00 коп. - 516 грн. 75 коп.) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 слід стягнути 91 грн. 65 коп. судового збору.

Керуючись ст. 14, 88,209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частку домоволодіння № 10 по вул. Гастелло в м. Миколаєві у складі приміщень: № 1, 1-1, 1-2, 1-3.

Вселити ОСОБА_4 до 1/2 частки домоволодіння № 10 по вул. Гастелло в м. Миколаєві, а саме: до приміщень: № 1, 1-1, 1-2, 1-3.

У задоволенні позовних вимог про виселення - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 91 (дев'яносто одна) грн. 65 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 243 (двісті сорок три) грн. 60 судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 243 (двісті сорок три) грн. 60 судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Батченко