Постанова № 57632846, 10.02.2016, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2-а/490/368/2016 Справа № 490/358/16-а

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2016 року

Центральний районний суд міста Миколаєвау складі:

головуючого - суддіГуденко О.А.,

при секретарі- Гудковій Є.С.,

за участю представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м.Миколаєва, в якому просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та призначенні щомісячного довічного грошового утримання та зобовязати Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м.Миколаєва призначити та нарахувати щомісячне довічне грошове утримання з 09 вересня 2015 року в розмірі 90 % заробітної плати працюючого судді на відповідній посаді без обмеження граничного розміру, з урахуванням довідки, виданої апеляційним судом Миколаївської області від 05 січня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він, працюючи суддею та маючи стаж роботи суддею більше 25 років 05 місяців, згідно зі ч.3 ст. 141 Закону України № 2453-VIII «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України від 12.02.2015 року, 10.04.2014 року звернувся з заявою про відставку до ОСОБА_2 ради юстиції України. Постановою Верховної ОСОБА_2 України від за №634-VIII від 16 липня 2015 року його звільнено з посади судді Апеляційного суду Миколаївської області у зв'язку з відставкою. 09.09.2015 року він звернувся з заявою до управління Пенсійного фонду України у центральному районі в місті Миколаєві про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. У вересні 2015 року відповідач відмовив в нарахуванні та призначенні щомісячного довічного грошового утримання з з посиланням на ЗУ №213- VIII від 02.03.2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», згідно з п.5 Прикінцевих положень якого з 01 червня 2015 року скасовуються, положення щодо нарахування щомісячного довічного грошового утримання, передбаченого ЗУ «Про судоустрій і статус суддів».

Вважаючи, що вказане рішення відповідача грубо порушує його конституційні права, як судді у відставці, суперечить конституційним нормам - ст.ст. 8, 22, 55,64,95,124,142 ОСОБА_3 України, просить при розгляді справи застосувати вищевказані норми ОСОБА_3, як норми прямої дії і задовольнити адміністративний позов.

Позивач у судове засідання не зявився, просив суд розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив суд відмовити у його задоволенні, оскільки закон щодо призначення всіх пенсій, в тому числі і спеціальних, до 1 червня 2015 року Верховною ОСОБА_2 України не прийнято, а з 01.06.2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким довічне грошове утримання призначається відповідно до Закону №2543, скасовані, а тому станом на 09.09.2015 року в управління були відсутні підстави для призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши доводи позову, дослідивши письмові докази, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

09.04.1990 року ОСОБА_1 обрано народним суддею, головою Доманівського районного народного суду.

З 04.05.2001 року ОСОБА_1 перебував на посаді судді Апеляційного суду АР Крим.

З 01.02.2010 року ОСОБА_1 перебував на посаді судді Апеляційного суду Миколаївської області.

Данні обставини підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці.

Відповідно до повідомлення Державної судової адміністрації України від 13.03.2010 року, стаж роботи, який може бути врахований для призначення щомісячного грошового утримання, станом на 1 лютого 2010 року становить:на посаді судді 19 років 9 місяців 23 дні; період проходження строкової військової служби 3 роки 6 днів; на посаді слідчого 1 рік 11 місяців 9 днів. Всього стаж роботи судді апеляційного суду Миколаївської області Кателіна В.П., який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання, станом на 1 лютого 2010 року становить 24 роки 9 місяців 8 днів.

Наказом Апеляційного суду Миколаївської області від 19 квітня 2010 року №71/к, наказано виплачувати судді апеляційного суду Миколаївської області Кателіну В.П., який має право на відставку та продовжує працювати, щомісячне грошове утримання із розрахунку 90 % заробітної плати з 23 квітня 2010 року.

Постановою Верховної ОСОБА_2 України №634-VIII від 16 липня 2015 року звільнено з посад суддів, у звязку з поданням заяви про відставку, в тому числі суддю Апеляційного суду Миколаївської області Кателіна В.П.

Наказом Апеляційного суду Миколаївської області від 08 вересня 2015 року за №48/КС, відраховано зі штату апеляційного суду Миколаївської області ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Миколаївської області з 08 вересня 2015 року у відставку відповідно до Постанови Верховної ОСОБА_2 України №634-VIII від 16 липня 2015.

Позивач 09 вересня 2015 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва , як особа зареєстрована на території Центрального району, з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва №60/1 від 11.09.2015 року про відмову в призначенні пенсії відповідно до ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», позивачу відмовлено в призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI. В якості обґрунтування такої відмови, управління Пенсійного фонду України у Центральному районі в місті Миколаєві послалося на розділ III, п.5 Закону України № 213-VIII від 02.03.2015 року, згідно з яким «У разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання/ призначаються відповідно доЗаконів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет ОСОБА_4 України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового таМитного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України».

Відповідно до Довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Апеляційного суду Миколаївської області від 04.01.2016 року, заробітна плата ОСОБА_1, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, становить 27284,40 грн.

Відповідно до повідомлення ОСОБА_2 Юстиції від 21.12.2015 року, заяву ОСОБА_1 від 10.04.2014 року про звільнення з посади судді апеляційного суду Миколаївської області надійшла до ОСОБА_2 Юстиції 14.04.2014 року.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень у тому числі органів державної влади.

Згідно з ч.ч. 1, 3ст. 8 КАС України,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіОСОБА_3 України гарантується.

Відповідно до ст. 8 ОСОБА_3 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.

Згідно ст. 22 ОСОБА_3 України,права і свободи людини і громадянина, закріплені цієюОСОБА_3, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положеннямист. 126 ОСОБА_3 Українизакріплені основоположні принципи здійснення правосуддя в Україні - незалежність і недоторканність суддів.

В пункті 7рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.

Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі, після звільнення від виконання обов'язків судді.

Також у цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага.

В рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2007 року № 4-рп/2007 також зазначено, що довічне грошове утримання судді це особлива форма забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній, звільненій від сплати податків, грошовій виплаті, що забезпечує їх належним матеріальним утриманням. Особливість щомісячного грошового утримання полягає у правовому регулюванні, а також у джерелах його фінансування, які визначені у ОСОБА_3 України та спеціальному законі України «Про статус суддів». Не можуть бути скасовані чи звужені іншими нормативними актами України гарантії незалежності суддів, в тому числі гарантії їх матеріального та соціального забезпечення. Це положення узгоджується ч. 3 ст. 22 ОСОБА_3 України.

Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обовязків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Це підтверджується й міжнародними стандартами у сфері судочинства, зокрема, згідно з п. 54 Рекомендацій СМ/Rec (2010) 12 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки (Рекомендація № CM/REC(2010)12) "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці."

Зазначений підхід щодо забезпечення незалежності суддів закріплено також у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (4листопада 1950 року), ратифікованій Верховною ОСОБА_4 України 17липня 1997 року, та в низці інших міжнародних документів, а саме: Основні принципи незалежності судових органів, ухвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13грудня 1985 року Генеральної Асамблеї ООН, Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і ОСОБА_5 ООН.

Цей підхід підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини.

Тож, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою /пенсією/ , але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних /законних/ очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при видаленні його з посади /відставки/, яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

Починаючи з 1992 року держава Україна понад 20 років на конституційному (п.п.2,9, ч 5 ст. 126 Основного Закону України) та законодавчому (ст. 43 Закону України № 2862-ХII, ст. 138 Закону № 2453 VI, ст. 141 Закону № 2453-VI у редакції Закону 192-VIII) рівнях гарантувала право судді на відставку та отримання суддями за наявності стажу на посаді судді не менше 20 років, виплати щомісячного довічного грошового утримання в розмірі максимально наближеному до розміру суддівської винагороди.

28 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 12 лютого 2015 року N 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" , яким викладено в новій редакції всі положення Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Частина третя статті 141 Закону N 2453-VI у редакції Закону N 192-VIII передбачала, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Зазначена норма була прийнята, однак не була практично реалізована, оскільки відповідно до Закону N 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» вказана частина набула нового змісту, згідно з яким:

1) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді;

2) вилучено речення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді в разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Частиною 5 Закону України № 213-VIII щомісячне довічне грошове утримання обмежено до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Згідно п.5 Прикінцевих положень вказаного Закону, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року взагалі скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет ОСОБА_4 України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Частиною першою статті 126 Основного Закону України передбачено, що незалежність і недоторканність суддів гарантуються ОСОБА_3 і законами України.

Зазначений конституційний принцип знайшов відображення і в положеннях Закону N 2453-VI у редакції Закону N 192-VIII.

Так, у пунктах 8, 11 частини четвертої статті 48 цього Закону зазначено, що незалежність судді, у тому числі, забезпечується його належним матеріальним і соціальним забезпеченням та правом на відставку.

Крім того, частиною шостою статті вказаної норми права передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених ОСОБА_3 України гарантій незалежності судді.

Тобто гарантії незалежності суддів не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що неодноразово було наголошено у правових позиціях Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 3 червня 2013 року N 3-рп/2013 (Рішення N 3-рп/2013), від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005).

З урахуванням викладеного суд вважає, що первинна редакція закону N 2453-VI у редакції Закону N 192-VIII у частині забезпечення гарантій незалежності суддів відповідала положенням ОСОБА_3 України.

Між тим, положеннями статті 141 Закону N 2453-VI у редакції Закону N 213-VIII, якими установлено обмеження рівня матеріального забезпечення суддів у відставці, а також прикінцевими положеннями Закону суттєво порушуються конституційні гарантії суддів, в тому числі і гарантії позивачки. Вказані положення суперечать конституційним нормам , а саме: ст..ст. 8,21, 22 ОСОБА_3 України.

Крім того, «Прикінцеві положення» Закону носять загальний характер, прийняті під умовами неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах і фактично не скасовують норми ст. 141 спеціального закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Враховуючи вищевикладене, і те, що позивач працював суддею в період дії спеціальних Законів України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року, з наступними змінами, та «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 року, з наступними змінами, які давали йому право на відставку та довічне грошове утримання, з урахуванням стажу роботи суддею і відповідного віку, суд вважає, що він на підставі вказаних законів і п. 9 ст. 126 ОСОБА_3 України набув право на відставку з призначенням щомісячного довічного грошового утримання або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

Право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивач мав до 01.06.2015 року і втратив його у результаті прийняття п.5 Розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 02.03.2015 року №2013- VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

В результаті прийняття пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону №213-VIII, яким фактично ліквідовано конституційно закріплений інститут відставки судді, судді, які звернулися до Пенсійного фонду України із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання (пенсії) після 1 червня 2015 року, перебувають у різному правовому становищі порівняно із суддями, які звернулися із аналогічною заявою до 1 червня 2015 року. Вказівка лише на дату звернення до пенсійного фонду з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання є порушенням принципу правової визначеності та принципу рівності всіх громадян (статті 8, 21 ОСОБА_3 України).

Судді є рівними, адже, здійснюючи правосуддя, мали відповідно до законодавства однаковий статус та гарантії незалежності, що включають і порядок призначення щомісячного довічного грошового утримання. Викладене підтверджує порушення приписами Закону № 213-VIII універсального принципу рівності, закріпленого статтею 21 Основного Закону України, а також порушення принципів незалежності суддів, передбачених частиною першою, пунктами 2, 9 частини п'ятої статті 126 ОСОБА_3 України.

Із змістурозділу IX Закону України «Про судоустрій і статус суддів»вбачається, що єдиним видом грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є суддівська винагорода, яка в свою чергу складається із посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною 3статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»(зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року) встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Аналізуючи наведені положення, суд приходить до висновку про те, що в усіх випадках розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має визначатись, виходячи з розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді.

Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з положеньст. 22 ОСОБА_3 України, згідно з якими при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що він має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, передбаченому ч. 3ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI ( в редакції від 12.02.2015 року).

Розмір довічного грошового утримання повинен складати 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру.

Зміни в законодавстві, які суттєво звужують соціальні права судді у відставці і суперечать ОСОБА_3 України, а також нормам міжнародного права, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

ОскількиОСОБА_3 Українимає найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суд при розгляді конкретної справи застосовує ОСОБА_3України, як акт прямої дії, так як рішення суду повинно ґрунтуватися наОСОБА_3, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Враховуючи те, що позивач є суддею у відставці, з огляду на положеннястатті 19 ОСОБА_3 України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіОСОБА_3та законами України, суд приходить до висновку про те, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст.ст.8,19,22,126 ОСОБА_3 України, а також ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»(зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року).

У зв'язку з чим, рішення відповідача за від 11.09.2015 року №60/1 про відмову у призначенні пенсії є таким, що порушує права та інтереси позивача і суперечитьОСОБА_3 Українита Закону України, який прийнятий на основіОСОБА_3 України.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачу повинно бути призначено довічне грошове утримання.

Виходячи з викладеного, суд визнає, що право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає поновленню шляхом зобовязання відповідача прийняти рішення про призначення та виплату судді у відставці ОСОБА_1, починаючи з 09 вересня 2015 року щомісячного грошового утримання судді у відставці 90 відсотків грошового утримання судді апеляційного суду Миколаївської області.

На підставі п. 1, 2 ч. 1ст. 256 КАС України постанова суду в частині здійснення призначення та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.7,9,11,13,159,160,161,162,163,183-2 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва про відмову у нарахуванні та призначенні ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання протиправними.

Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Миколаєва призначити, нарахувати і виплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1, починаючи з 09 вересня 2015 року у розмірі 90 відсотків грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, згідно з довідкою Апеляційного суду Миколаївської області від 04.01.2016 року №08-01.

Постанова суду в частині призначення та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанову може бути оскаржено шляхом подання до Одеського апеляційного адміністративного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови .

Суддя О.А.Гуденко