Ухвала суду № 57628094, 11.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/25248/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

11 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів за участю секретаря позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Приходько К.М. ОСОБА_5 Бузницької Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2015 року ОСОБА_5 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Генеральної прокуратури України в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України №1263ц від 11.08.2015 про звільнення ОСОБА_5 з посади старшого прокурора відділу захисту прав громадян та інтересів держави при застосуванні законів про адміністративні правопорушення Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України);

- поновити ОСОБА_5 на роботі в Генеральній прокуратурі України на посаді прокурора відділу;

- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.08.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року позов задоволено.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Наказом Генерального прокурора України від 16.10.2014 №2457ц ОСОБА_5 призначено на посаду старшого прокурора відділу захисту прав громадян та інтересів держави при застосуванні законів про адміністративні правопорушення управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України.

У зв'язку з набранням чинності окремих положень Закону України «Про прокуратуру» наказом Генерального прокурора України від 08.12.2014 №72шц у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України ліквідовано Головне управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та корупцією. Його загальну штатну чисельність 259 одиниць зараховано до резерву Генеральної прокуратури України.

Виконувачем обов'язків Генерального прокурора України 11.08.2015 видано наказ №1263ц про звільнення ОСОБА_5 з посади старшого прокурора відділу захисту прав громадян та інтересів держави при застосуванні законів про адміністративні правопорушення управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Позивач, вважаючи звільнення протиправним, звернулась до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було дотримано порядку вивільнення працівників, допущено порушення норм трудового законодавства та не враховано переважного права позивача на залишення його на роботі.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 46-2 Закону України «Про прокуратуру», прокурори і слідчі можуть бути звільнені з роботи на загальних підставах, передбачених законодавством про працю.

Із приписів статті 51 Кодексу законів про працю України вбачається, що однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пункт 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України передбачає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частини першої та другої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Частина третя статті 49-2 Кодексу законів про працю України встановлює, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Таким чином, виходячи з нормативного тлумачення наведених положень Кодексу законів про працю України, колегія суддів дійшла висновку, що власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомити працівника про наступне вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці не пізніше ніж за два місяці та одночасно запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, а також довести до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначається, що «Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

З матеріалів особової справи позивача та інших документів, копії яких надано сторонами, колегією суддів встановлено, що відповідно до пунктів 1, 2 та 3 наказу Генеральної прокуратури України від 08 грудня 2014 року №72шц наказано ліквідувати у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України Головне управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату, управління наглядової діяльності у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури, загальну штатну чисельність 358 одиниць зарахувати до резерву Генеральної прокуратури України з відповідним фондом заробітної плати.

Пунктом 6 вищезазначеного наказу від 08 грудня 2014 року №72шц утворено у структурі та штатному розписі Генеральної прокуратури України Головне управління процесуального керівництва та нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, у сфері транспорту та у кримінальних провадженнях слідчих органів прокуратури.

Згідно пункту 6.1. наказу Генеральної прокуратури України від 08 грудня 2014 року №72шц встановлено у штатному розписі новоутвореного Головного управління за рахунок резерву генеральної прокуратури України 263 одиниці з відповідним фондом заробітної плати.

Таким чином, наказ Генеральної прокуратури України від 08 грудня 2014 року №72шц передбачає масове скорочення 93 працівників.

Працівниками відділу роботи з кадрами центрального апарату Генеральної прокуратури України 02.06.2015 у кабінеті 603 Генеральної прокуратури України 02.06.2015 ОСОБА_5 було попереджено про можливе звільнення з вказаної посади, відповідно до п. 1 ст. 40, ст. 49-2 КЗпП України.

Одночасно з метою подальшого працевлаштування позивачу запропоновано вакантні посади, згідно з додатком до попередження про вивільнення від 02.06.2015 № 11/1-1425 вих-15. Від ознайомлення із попередженням та отримання його в письмовій формі ОСОБА_5 відмовилася, про що того ж дня було складено відповідний акт.

02.06.2015 ОСОБА_5 подала рапорти на посади старшого прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління захисту прав і свобод дітей, старшого прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури.

З метою додержання процедури призначення на посади в центральному апараті Генеральної прокуратури України, кадровим підрозділом рапорти ОСОБА_5, разом із довідками-об'єктивками, направлено до управління захисту прав і свобод дітей та управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури.

За результатами розгляду рапорту начальником управління захисту прав і свобод дітей Романчуком Р.В. повідомлено, що у зв'язку з наступним скороченням штатної чисельності управління на 20%, потреба у заповненні наявних у чинному штатному розписі вакантних посад відсутня.

Виконувач обов'язків начальника управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Бондаренко І.І., повідомив, що управлінням підібрано кандидатів на заміщення вакантних посад та 04.06.2015 на одну з них вже призначено ОСОБА_9, який працює в органах прокуратури з вересня 1989 року, а в Генеральній прокуратурі України - з серпня 2004 року. Відносно другого кандидата на час отримання рапорту від ОСОБА_5 розпочато спецперевірку. Крім того, внаслідок часткової зміни структури та штатного розпису управління не працевлаштовано 7 оперативних працівників управління, посади яких було виведено з його штатного розпису.

Про результати розгляду рапортів ОСОБА_5 09.06.2015 поінформовано працівником кадрового підрозділу телефоном.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували те, що відповідач не мав можливості перевести позивача з його згоди на вакантну посаду, а, з урахуванням масовості звільнення, також доказів доведення до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

11.08.2015 працівником кадрового підрозділу в телефонному режимі ОСОБА_5 повідомлено про необхідність з'явитися до відділу роботи з кадрами центрального апарату для ознайомлення з вищевказаним наказом, отримання трудової книжки, а також направлено рекомендованого листа з цих питань. У телефонній розмові ОСОБА_5 повідомила, що знаходиться на лікарняному, однак підтверджуючих документів до Генеральної прокуратури України не надала.

Згідно частини першої статті 42 Кодексу законів про працю України визначено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до частини другої статті 42 Кодексу законів про працю України, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, в тому числі, сімейним - при наявності двох і більше утриманців; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Однак відповідачем не було враховано, що на утриманні у позивача перебуває двоє малолітніх дітей, а також безперервний стаж роботи в органах прокуратури з 2002 року.

З особової справи позивача вбачається, що остання має 16 заохочень, нагороджена нагрудним знаком «За сумлінну службу в органах прокуратури».

Твердження відповідача про те, що позивач не має безперервного стажу роботи з 2012 р., а також те, що вона виховує дітей, разом із чоловіком, колегія суддів оцінює критично, оскільки законом встановлено імперативну норму для надання переваги в залишенні на роботі, а саме сімейним - при наявності двох і більше утриманців. При цьому слід зазначити, що стаж роботи позивача в органах прокуратури ставить більше 12 років, що вбачається з її особової справи. Доводи відповідача, що з 2012 р. трудовий стаж позивача не є безперервним наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується.

Позивач має високу кваліфікацію, тривалий безперервний трудовий стаж у даному підрозділі Генеральної прокуратури України. Крім того, доводи відповідача не підтверджують реалізацію права позивача на переважне право залишення на роботі.

Так, наказом Генерального прокурора України від 16.07.2015 №55-шц затверджено нову структуру Генеральної прокуратури України, в якій створено, зокрема:

- управління організаційно-аналітичного забезпечення діяльності керівництва;

- управління взаємодії з державними органами;

- управління роботи з кадрами;

- управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ;

- управління нагляду за додержанням законів органами Служби безпеки України, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України;

- управління нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби;

- управління з розслідування корупційних злочинів, скоєних службовими особами, які займають особливо відповідальне становище;

- управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю;

- управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з корупційними злочинами;

- управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату;

- управління представництва інтересів громадян та держави в суді;

- управління підтримання державного обвинувачення в суді;

- управління нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру;

- управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури та інші.

Таким чином зміни у структурі Генеральної прокуратури України пов'язані саме з реорганізацією відповідача, а не зі зміною в організації праці.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не надано доказів неможливості переведення позивача з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, та/або доказів відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також, що відповідачем не враховано переважне право позивача щодо залишення на роботі.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, звільнення позивача відбулося під час її тимчасової непрацездатності, що підтверджується наявним в матеріалах справи листком непрацездатності АГЧ №585669 від 10.08.2015.

Водночас, як вбачається з листа Генеральної прокуратури України від 16.10.2015 №11/1-2238 вих. 15 позивача проінформовано, що відповідно до наказу Генерального прокурора України від 14.08.2015 №1272-ц, у разі підтвердження перебування ОСОБА_5 на лікарняному, дату звільнення (11.08.2015) буде перенесено на останній день хвороби.

На час розгляду даної справи, наказом Генеральної прокуратури України №1947ц від 23.12.2015 внесено зміни до наказу виконувача обов'язків Генерального прокурора України від 11.08.2015 №1263ц, яким змінено дату звільнення ОСОБА_5 з 11.08.2015 на 25.08.2015 та скасовано наказ виконувача обов'язків Генерального прокурора України від 14.08.2015 №1272ц про перенесення дати звільнення.

Зважаючи на вищевикладене, та враховуючи, що змін в організації праці не відбулося, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення ОСОБА_5 відбулося з порушенням ст.ст. 36, 42, 43 КЗпП України, а тому наказ Генеральної прокуратури України від 11 серпня 2015 року №1263ц від 11.08.2015 про звільнення ОСОБА_5 є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на те, що наказом виконувача обов'язків Генерального прокурора України №1263ц від 11.08.2015 ОСОБА_5 звільнено з займаної посади, а наказом Генеральної прокуратури України №1947ц від 23.12.2015 внесено зміни до наказу виконувача обов'язків Генерального прокурора України від 11.08.2015 № 1263ц, яким змінено дату звільнення ОСОБА_5 з 11.08.2015 на 25.08.2015, останній в цій частині також є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі незаконного звільнення працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що, в разі відсутності посади позивача (з об'ємом повноважень, які існували на дату звільнення) роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику іншу посаду відповідно до його кваліфікації, а в разі незгоди працівника на іншу роботу, роботодавець зобов'язаний виконати судове рішення, здійснивши відповідні зміни в організації праці.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегія суддів керується наступним.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю, в Україні при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у порядку.

Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі по тексту - Порядок), вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року №21-395а13.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто з 26.08.2015 по день поновлення її на роботі.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності звільнення позивача з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 КАС України, однак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_5 підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 11.05.2016

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.